Організація перевезення автомобільним транспортом.

Для перевезень торговельних вантажів на короткі відстані найчастіше використовується вантажний автомобільний транспорт, який забезпечує перевезення товарів від станцій залізниць, зі складів виробничих і сільськогосподарських підприємств на склади оптових підприємств і з цих складів в об'єкти роздрібної та дрібно-роздрібної торговельної мережі, для переміщення товарів між магазинами і для виїзної торгівлі.

Основними нормативними документами, які регламентують перевезення вантажів автомобільним транспортом, є Статут автомобільного транспорту і Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.

В сучасних умовах багато підприємств торгівлі володіють власними засобами автомобільного транспорту і виконують ним перевезення торговельних вантажів. Разом -з тим часто для цих перевезень використовується транспорт спеціалізованих автотранспортних підприємств, які належать до категорії транспорту загального користування.

Підприємства торгівлі висувають до рухомого складу автомобільного транспорту специфічні експлуатаційні і технологічні вимоги. Зокрема, автотранспорт для перевезень товарів народного споживання повинен:

> бути спеціалізованим, тобто: а) відповідати оптимальним умовам перевезень конкретних груп та найменувань товарів; б) забезпечувати механізацію вантажно-розвантажувальних робіт при виконанні транспортно-експедиційних операцій;

> відповідати вимогам розвитку перспективних транспортних систем, зокрема контейнерної транспортної системи;

> бути високоманевровим, мати широкий діапазон вантажопідйомності;

> мати високу прохідність для доставки товарів в умовах торгівлі в сільській місцевості;

> передбачати можливість збільшення габаритів кузова та пристосованість їх для багатоярусного укладання товарів з метою ефективного використання вантажопідйомності транспортних засобів.

Для перевезень торговельних вантажів підприємствами транспорту загального користування необхідно додержувати заведеного порядку їх планування та організації, який базується на укладанні між перевізниками та замовниками (вантажовідправниками або вантажоодержувачами) договорів про перевезення вантажів автомобільним транспортом. Ці договори є основною формою організаційно-правових документів з планування та організації перевезень.

За умовами договору перевезення вантажів перевізник зобов'язується доставити наданий вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (одержувачеві), а відправник зобов'язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату. У договорі встановлюються: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу, забезпечення цілісності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і т. ін.), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов'язки сторін, відповідальність тощо.

Відповідно до договору перевізник і замовник у межах квартального плану за 10 днів до початку кожного місяця визначають місячні плани декадними плановими завданнями на перевезення вантажів. На перевезення вантажів автотранспортом замовник надає перевізнику за наявності договору заявку (на день, тиждень, декаду, місяць) встановленої форми. Заявка подається перевізнику в строк, визначений договором, телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим способом. У цьому разі в заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси завантаження та розвантаження, відстані перевезення та вид упаковки.

Перевезення торговельних вантажів можуть здійснюватися також за разовим договором.

62. Транспортно-експедиційне обслуговування підприємств торгівлі

Транспортно-експедиторська діяльність — це діяльність, яка передбачає організацію перевезення вантажів, включаючи їх відправлення і одержання, а також виконання інших операцій, пов'язаних із перевезенням [5].

Розрізняють два види транспортно-експедиторського обслуговування:

—повне чи комплексне;

—неповне (часткове).

Повне обслуговування передбачає укладання договорів про виконання всієї сукупності операцій на всьому шляху просування вантажу без участі вантажовідправників і вантажоотримувачів. Воно включає:

—упакування (розпакування), маркування, сортування вантажів, їх пакетування і зберігання;

— зважування вантажу і (чи) транспортних засобів;
= вантажно-розвантажувальні роботи;

— закріплення, укриття вантажів, надання пристроїв, необхідних для цієї мети;

—вибір оптимальної схеми перевезення вантажів за умовами замовника;

— приймання вантажу на складі (терміналі) замовника чи перевізника;

—доставку і здачу вантажу на склад вантажоотримувачу чи перевізнику для наступної доставки за призначенням;

— оформлення перевізних документів;

—супроводження і охорону вантажів;

— здійснення розрахунків з перевізниками за виконані перевезення;

—страхування вантажів;

—виконання митних процедур при міждержавних і міжнародних перевезеннях, паспортно-візове обслуговування;

—ведення обліку і звітності при перевезеннях;

— розрахунок раціонального завантаження транспортних засобів, схем розміщення і укріплення вантажів;

— повідомлення про відправлення, місцезнаходження, прибуття вантажів (диспозиція просування вантажів);

— інформування про види послуг, тарифи і режими роботи інших транспортно-експедиціних підприємств;

— надання іншої оперативної інформації.

У договорі на транспортно-експедиторське обслуговування клієн­ти (замовники) беруть на себе зобов'язання забезпечити умови на­вантажування і розвантажування транспорту, а саме:

— цілодобову і безперебійну готовність фондів навантаження і розвантаження, вільних ємностей і складів, безпечне виконан­ня робіт і рух рухового потягу;

— цілодобове приймання і відправлення вантажів, включаючи вихідні і святкові дні, якщо інше не передбачено в договорі;

— надання до завантаження вантажів у транспортабельному стані;

^ своєчасний вивіз вантажів з централізованих складів та ін.

Неповне обслуговування представляє собою виконання транс-

портно-експедиторським підприємством лише окремих операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів (зберігання вантажів, їх зата- рювання, експедиціювання, підготовка до транспортування і т.п.). Це обслуговування вважається менш ефективним, ніж повне.

Велику роль транспортно-експедиторські компанії відіграють у розвитку зовнішньої торгівлі. Міжнародна практика свідчить, що по­над 80% світового торговельного вантажу організовується міжнарод­ними транспортно-експедиторськими компаніями. Вони надають такі види послуг під час здійснення експортно-імпортних переве­зень вантажів:

— консультації експортера або імпортера при виборі виду транс­портних засобів з рекомендаціями оптимального варіанта, який забезпечує клієнту максимальні зручності, швидкість доставки і мінімальну її вартість;

— організація доставки вантажу зі складу від правника на залізнич­ну станцію, у порт або зі станції, порту на склад відправника;

— перепакування, перемаркування і комплектування вантажних партій (об'єд нання дрібних партій у збірну велику відправку д ля максимального використання провізних можливостей контей­нера, вагона, судна);

—підготовка й оформлення документів для укладання договору перевезення вантажу з перевізником, з його агентом або бро­кером;

— допомога в митному, санітарному та іншому оформленні ван­тажів;

—передача вантажів перевізнику або його агенту (порт, пристань, станція) з повним оформленням приймально-здавальних і пе­ревізних документів;

— організація зберігання вантажу на складах і навантажувально- розвантажувальних робіт у пунктах перевантаження і перевал­ки вантажів;

— сприяння здійсненню розрахунків між експортером та імпор­тером за реалізований товар;

—приймання вантажу в пункті призначення від перевізника або його агента;

— оформлення з перевізниками або їхніми вантажними агентами комерційних чи інших актів про виявлену нестачу або лишки вантажу, псування і пошкодження тари, вантажу і т.д.;

— розрахунки за перевезення вантажу і перевантажувальні робо­ти у пункті відправлення і призначення;

— розсортування великих партій вантажів на більш дрібні, а та­кож за сортами, розмірами та ін., подальше їх перепакування і перемаркування;

— організація супроводження вантажів;

— обладнання вагонів і суден для перевезення специфічних ван­тажів.

64. Сутність, особливості та завдання організації праці в торгівлі.

Організація праці в торгівлі — це сукупність організаційних, технічних та економічних заходів, які спрямовані на раціональне й ефективне використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів при продажу товарів і обслуговуванні покупців [16].

Організація праці базується на суспільних законах (закон розподілу праці, закон кооперації праці і т.п.) та суб'єктивних організаційних принципах (принцип ритмічності, принцип пропорційності та ін.).

Змістом організації праці колективу торговельного підприємства є наукою обґрунтовані рішення з таких питань як розподіл праці працівників у масштабі підрозділу чи підприємства загалом, вибір раціональної системи і методів роботи, добір і розстановка персоналу, організація робочих місць і створення ефективного середовища для працівників, використання засобів механізації робіт, організації торговельно-технологічних процесів у магазинах, здійснення рекламно-інформаційної роботи торговельного підприємства та ін. Праця торговельників є необхідною складовою частиною сукупної суспільної праці, але вона має свої особливості, обумовлені специфічними функціями торгівлі. Розглянемо ці особливості.

1. У торгівлі мають місце затрати праці, пов'язані з продовженням процесу виробництва в сфері обігу. В процесі просування товарів від виробництва до споживання здійснюється цілий ряд операцій, які доповнюють процес виробництва: упакування, фасування, сортування, зберігання, підготовка до продажу і т.п. Багато з цих операцій не є
функціями сфери обігу, вони носять виробничий характер. Ці витрати праці призводять до зростання вартості і ціни товару, тим самим торгівля бере участь у створенні національного доходу. Роль цих операцій у торгівлі має тенденцію до зростання (виробництво в магазинах морозива, кулінарної продукції і т.п.).

2. У торгівлі існують витрати праці, пов'язані з реалізацією товарів, тобто із зміною форми вартості з товарної у грошову. Ці витрати невиробничого характеру не змінюють вартості, але вони суспільно необхідні і є складовою частиною всієї суспільної праці (продаж товарів, реклама, вивчення попиту, додаткове обслуговування і т.п.).

65.. Сучасні форми організації праці в торгівлі.

Під формою організації праці розуміють її різновиди, які відрізнбються між собою особливостями вирішення окремих питань організації праці.

Розрізняють індивідуальну й колективну форми організації праці.Індивідуальна форма передбачає визначення завдань, облік ро-
боти і її оплату кожному працівнику персонально.При колективній формі виробниче завдання дається колективу
(підрозділу, бригаді, секції і т.п.), здійснюється облік і оплата праці за кінцевим результатом всього колективу, після чого заробітна пла-
та, залежно від різних факторів (внеску кожного), розподіляється між окремими працівниками.У невеликих магазинах до складу колективу матеріально
відповідальних осіб можуть входити всі працівники, за винятком учнів, допоміжних працівників і молодшого обслуговуючого персо-
налу.У великих магазинах існує колективна матеріальнавідповідальність обмеженого кола осіб (наприклад, завідуючих і їх заступників).Колективна форма організації праці може застосовуватись і для інших категорій працівників як роздрібної, так і оптової торгівлі.

66. Форми розподілу та кооперування праці в торгівлі.

Розподіл праці представляє собою уособлення видів діяльності працівників, встановлення функцій, обов'язків, сфери діяльності окремих працівників чи груп.

У торгівлі розподіл праці здійснюється за такими ознаками:функціональний розподіл;товарно-галузевий;професіональний;кваліфікаційний.

Функціональний розподіл передбачає поділ персоналу торгового підприємства на функціонально-однорідні групи (адміністративно-управлінський персонал, торгово-оперативний персонал і допоміжний
персонал).

Товарно-галузевий розподіл передбачає спеціалізацію торговельних працівників за продажем окремих груп товарів (продавець овочевих товарів, продавець фототоварів і т.п.).

Професіональний розподіл праці полягає у розподілі працівників за професіями і спеціальностями. Професія — вид трудової діяльності лю-
дини, який передбачає наявність необхідних знань, одержаних в результаті теоретичної підготовки (економіст, товарознавець). Спеціальність —це різновид професії, більш вузька спеціалізація професії (товарознавець-брокер, товарознавець-експерт). Професіональний розподіл є основою для визначення на підприємстві необхідної чисельності
працівників різних професій, тобто визначення штату магазину. Право затверджувати їх на даний час надано керівникам підприємств і організації роздрібної торгівлі. Чисельність працівників магазину встановлюється залежно від:товарного профілю магазину;

розміру торгової площі;обсягу і структури роздрібного товарообігу;забезпечення обладнанням і рівня механізації торговельно-технологічного процесу;

форм роздрібного продажу;режиму роботи підприємства.

Однією із форм кооперації праці в торгівлі є суміщення професій, тобто виконання одним працівником протягом зміни різнорідних функцій, які відносяться до двох чи більше професій. Зберігаючи профіль своєї роботи, працівник частково виконує роботу іншого працівника

Кооперація праці пов'язана з її розподілом і представляє собою взаємозв'язок і узгодженість дій працівників в єдиному торговому процесі.

Мета кооперації:забезпечити безперервність торговельного процесу;скоротити час обслуговування покупців;найбільш ефективно використовувати трудові ресурси.Кооперація може бути:внутрімагазинна;внутрісекційна;внутрібригадна.

67. Умови праці в торговельних підприємствах, фактори, що їх обумовлюють.

Умови праці - це сукупність факторів, які впливають на працездатність і здоров'я людини в процесі праці.

Умови праці в магазині визначаються рядом факторів.

До санітарно-гігієнічних факторів відносяться мікроклімат, стан повітряного середовища, освітлення, санітарно-побутових приміщень і шуму.

Існують конкретні розрахункові показники по цих факторах в торговому залі, підсобних і адміністративних приміщеннях. Наприклад, тем-
пература в торговому залі магазину має бути не нижче +17 +22°С, відносна вологість повітря - 55-75 %, найменша освітленість 300-400 лк при люмінесцентних лампах і 100-200 лк — при лампах накалювання, нормальний рівень шуму — до 55 дБ і т.д.

Естетичні фактори безпосередньо впливають як на працівника торгівлі, так і на покупців (оформлення магазину, його інтер'єр, спецодяг, функціональна музика і т.п.).

До соціально-психологічних факторів відноситься мікроклімату колективі магазину (взаємовідносини між працівниками і покупцями, інтенсивність праці, просування по службі і т.д.).

До психологічних факторів належать нервово-психологічне навантаження, навантаження на опорно-руховий апарат, темп і ритм роботи,
режим праці і відпочинку.

Ступінь впливу всіх факторів трудового процесу на людину називається важкістю фізичної праці.
Напруженість праці — це ступінь впливу розумової праці на людину.
У торговельних працівників має місце і важкість, і напруженість праці, що призводить до стомлювання: фізичного й емоційнбго.

У зв'язку з цим велике значення має правильне науково обґрунтоване встановлення режиму праці і відпочинку працівників, під яким ро-
зуміють порядок чергування роботи і відпочинку працівників.

68. Режим роботи торговельних підприємств в сучасних умовах.

Режим роботи торгового підприємства має відповідати таким вимогам:

інтенсивності потоку покупців;

- забезпечувати раціональне використання робочого часу;

_ч — забезпечувати максимальне поліпшення режиму праці і відпочинку з врахуванням потреб працівників.
При визначенні режиму роботи магазину враховується:
Яр контингент покупців, які обслуговуються;

режим роботи торгових та інших підприємств і організацій, які розташовані поблизу;забезпеченість певного району торговою мережею;

- коефіцієнт використання робочого часу працівників магазину таін.

У внутрішньому режимі роботи магазину має бути визначено:час початку і закінчення роботи;тривалість робочого дня і обідньої перерви;

вихідні і санітарні дні.

Час роботи магазину і санітарні дні узгоджуються з місцевими органами влади і вказуються в ліцензії на право діяльності.
Режим роботи магазину може бути:однозмінним;півторазмінним;двохзмінним;цілодобовим.

Внутрішній режим роботи магазину чи режим роботи персоналу визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку і загальним режимом роботи магазину.

69. Графік виходу на роботу працівників в сучасних умовах.

Графіки виходу на роботу розробляються виходячи із річного фонду робочого часу, як правило, на кожен місяць. Вони узгоджуються з профспілковою організацією і доводяться до відома працівника за два тижні до їх введення. В них вказуються:

- час початку і закінчення роботи;

- час перерви на обід і відпочинок;

- вихідні дні.

Для деяких категорій працівників встановлюється скорочена три­валість робочого дня. Зокрема, до даної категорії працівників відносять [8, с.31]:

- працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років — 24 години на тиждень;

~ працівників, які зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці - не більше 36 годин на тиждень.

У торгівлі можуть використовуватись різні графіки роботи персона­лу:

- графік одночасного входу всіх працівників з одним чи двома вихідними днями;

- графік сумарного робочого часу застосовується в тих випадках, коли неможливо встановити робочий день нормальної тривалості, при цьому тривалість робочого дня має не перевищувати 11 год. ЗО хв. з наданням відпочинку на наступний день;

- стрічковий (ковзаючий) графік може встановлюватись в 1,5 - 2 - змінних і цілодобових магазинах з нерівномірним потоком по­купців, в цьому випадку передбачається вихід на роботу групами в різні години роботи.

Дата добавления: 2015-11-16