|
Читайте также: |
Розглядаючи перше питання семінару необхідно визначити діалектику як вчення про єдність протилежностей або іншими словами як науку про загальний зв’язок і розвиток.
Як і будь яка інша наука, діалектика має свої принципи, закони і категорії.
При підготовці першого питання конче потрібно ознайомитись з основними історичними етапами формування та розвитку діалектики: античної діалектики /Геракліт, Зенон Елейський, Сократ, Платон/; ідеалістичної діалектики німецької класичної філософії /Гегель/; діалектики російських мислителів XIX ст. /Герцен, Чернишевський/. Історія діалектики приводить до вельми повчальних висновків відносно сутності принципів, законів та категорій її, доводить правоту діалектико-матеріалістичного розуміння цих форм наукового мислення як відображення у свідомості суб'єкта, що пізнає, всезагальних форм предметної діяльності та творчості суспільного індивіда. Важливо уяснити, що суб'єктом як мислення взагалі» так і мислення діалектичного є не просто індивід, а особистість у системі суспільних відносин. Усі форми життєдіяльності людини визначаються не просто природою, а історією, неперервним процесом розвитку людської культури. Будучи усвідомленими, відкритими, закони природи та історії слугують тими засадами, грунтуючись на яких людина змінює будь-який об'єкт, в тому числі і саму себе. Лише в процесі розвитку людської практики та пізнання людина в спромозі всемірно розкривати світ опосередкованих /сутнісних/ відношень і раціонально освоювати їх за допомогою всезагальних рефлексивних /філософських/ пізнавальних форм: принципів, законів і категорій.
Принципи є основою, центральним поняттям будь-якої науки, в тому числі і діалектики.
Аналізуючи принципи діалектики:
- принцип всезагального зв’язку;
- принцип розвитку;
- принцип системності;
- принцип причинністі;
- принцип суперечності;
- принцип відображення та інші
слід звернути увагу, що принципи загального зв’язку і розвитку є початковими, основними принципами діалектики.
Уся доступна нам реальність є сукупність предметів і явищ, які знаходяться в самих різноманітних зв’язках, відношеннях.
Зв’язок – це є відношення залежності, спільності і обумовленості між речами, явищами, процесами, де один об’єкт діє на другий об’єкт речовиною, енергією або інформацією.
Всі зв’язки (відношення), які існують у природі і суспільстві тможна класифікувати за формами руху:
- механічні зв’язки;
- фізичні;
- хімічні;
- біологічні;
- соціальні;
- інформаційні;
- речево-енергетичні.
Крім того необхідно виділити зв’язки, притаманні основним формам існування матерії:
- просторові;
- часові;
- структурні;
- генетичні;
- причинні;
- функціональні.
А також слід звернути увагу на характер цих зв’язків.Одні зв’язки визначають дію закону в конкретному явищі,це зв’язки:
- внутрішні;
- суттєві;
- стійкі.
52 Інші зв’язки не визначають дію.Існування закону,це зв’язки:
- зовнішні;
- несуттєві;
- випадкові;
- нестійкі;
- одиничні;
Потрібно з’ясувати, що принцип загального зв’язку вказує,що:
- все в світі пов’язане і взаємообумовлене;
- ці зв’язки притаманні самим предметам і процесам;
- важливу роль відіграють саме внутрішні зв’язки.
Важливо при розгляді цього принципу виділити його методологічне значення, а саме:
1) Підходити до розгляду речі, явища як до єдиного цілого.
2) Враховувати наявність і різноманітність зв’язків.
3) Всебічності вивчення.
4) Виявляти внутрішні, визначальні, суттєві зв’язки.
Слідуючим фундаментальним принципом діалектики є принцип розвитку.
В цьому питанні студентам необхідно чітко з’ясувати що розвиток – це зміна
(рух) неспрямованого характеру, яка має в кінцевому результаті загальну тенденцію до підняття і проявляється в складній діалектичній взаємодії прогресу і регресу, в єдності і боротьбі цих протилежностей.
Принцип розвитку стверджує, що:
- все рухається, все змінюється;
- явища пов’язані в часі;
- їх зміни мають загальну тенденцію до підняття від нижчого до вищого;
- проте в спрямованості розвитку є прогресивне і регресивне;
- розвиток здійснюється по спіралі;
- джерелом розвитку є внутрішні суперечності, роздвоєння на протилежності і боротьба між ними, проте незаперечується зовнішній вплив.
При розгляді принципів зв’язку і розвитку слід виділити, що діалектичному вченню про зв’язок й розвиток протистоїть метафізичне вчення:
1) Метафізика або замовчує джерело розвитку, або вважає джерелом зовнішне діяння, поштовх (бога, суб’єкта).
2) Механізм розвитку метафізики розуміють як плавну, поступову зміну кількості в бік зменшення чи збільшення, де нове не виникає, а ніби все закладено в новому вигляді, або як стрибкоподібну зміну якості, де нове виникає на голому місці, без зв’язку зі старим.
3) Направленість і форму розвитку метафізики бачать у вигляді прямої, кола чи синусоїди.
Розвиваючи принцип причинності не слід розглядати причинність тільки як однонаправлену дію збоку причини на наслідок.Причина і наслідок- це окремі науки чи різні сторони процесу загальної і унікальної взаємодії. Наслідок викликає нову причину, яка породить новий наслідок.
На відміну від принципу причинності де на перший план виступають моменти мінливості і генетичної залежності одного явища від другого, принцип системності орієнтований перш за все на момент стабільності, стійкості.
При вивченні основних законів діалектики (закон єдності і боротьби протилежностей, закон взаємопереходу кількісних змін у якісні, закон заперечення заперечення) студентам необхідно зрозуміти, що ці закони не тільки тісно пов’язані між собою, але й тісно пов’язані з принципами і категоріями діалектики.
Починати розкривати ці закони слід з визначення поняття “ закону”.
Будь який закон, чи то специфічний чи загальний виражає зв’язок, відношення між об’єктами, явищами.
Філософські закони також виражають зв’язок, але зв’язок особливого роду.
А саме зв’язок:
- об’єктивний;
- суттєвий;
- сутійний;
- загальний;
Студентам необхідно розібратися в цих поняттях зв’язку. Філософські закони носять загальний характер. Вони діють в природі, суспільстві і мисленні.
Крім вияснення загального поняття закону,потрібно розібратися в категоріях, які розкривають зміст конкретного закону.
Закон єдності і боротьби протилежностей є ядром діалектики. Він розкриває джерело двоякого розвитку – через боротьбу протилежностей, розв’язування суперечностей. Розкрити його можна після з’ясування поняття
“ протилежність “, “ суперечність “, “ єдність “.
В методологічному плані закон єдності і боротьби протилежностей потребує:
- зважати на суперечливий характер будь-яких явищ дійсності;
- бачити що протилежні сторони суперечностей грають різну роль в розвитку. І тому вміти спиратися на позитивну, прогресивну сторони;
- в нескінченій кількості суперечностей виділяти основне, бачити “ головну ланку”, ухопившись за яку можна витягти весь ланцюг, розв’язати і інші суперечності;
- уникати помилок у оцінці протилежних сторін, не ковзатися по поверхні,
а йти вглиб і розкривати внутрішні суперечносеі.
Якщо закон єдності і боротьби протилежностей показує джерело розвитку, то закон взаємопереходу кількісних і якісних змін показує напрямок розвитку, розкриває поступальний характер процесу розвитку.
Основними категоріями даного закону є такі поняття як «кількість», «якість», «міра». Розібравшись в їх сутності, зв’язках і суперечності, студентам необхідно виділити методологічне значення даного закону для практичної діяльності авіаційного спеціаліста.
Закон заперечення заперечення показує тенденцію розвитку,а саме розвиток по спіралі.
При розгляді даного закону необхідно звернути увагу на протилежність метафізичного поняття заперечення і діалектичного заперечення. Діалектика розглядає заперечення в розвитку, як внутрішній акт самозаперечення. Будучи запереченням одного, воно є ствердженням іншого, тобто не голе заперечення, а заперечення як момент зв’язку, як момент розвитку є затвердженням позитивного нового. Категоріями даного закону є такі основні поняття як “заперечення”, “старе”, “зняття”, “послідовність”, “нове”.
Метафізики заперечення розуміють як зовнішній акт,як формально логічне заперечення, заперечення як знищення, як припинення розвитку.
Розглянувши основні закони діалектики,студентам необхідно розглянути парні категорії, які є формами відбуття дійсності і ступенями розвитку пізнання.
Перш за все слід з’ясувати значення поняття “категорія”, зупинитися на філософських категоріях,виявити взаємозв’язок між ними.
Виходячи з того, що стихія філософії - всезагальне, а філософськими категоріями е ніщо інше, як всезагальні поняття, можна констатувати: розкриття /усвідомлення/ змісту будь-якого філософського /діалектичного/ принципу або закону завжди є розкриття змісту тих категорій, які входять до його складу. Сучасна наукова філософія налічує сотні категорій. Знайомство з деякими з них /відповідно до плану заняття/ дозволять отримати навички саме категорійного мислення. Мислення філософського. Мислення діалектичного.
Зверніть увагу на історико-філософський аспект проблеми. Оскільки ви досить ґрунтовно ознайомлені з історією філософії, легко переконатись у тому, що ця історія е водночас і історією постановки та розвитку категорійного апарату. Причому постановки та розвитку у повній відповідності до законів діалектики, зокрема до закону заперечення заперечення: сума категорій /Платон, Арістотель/; таблиця категорій /Кант/; система категорій /Гегель/. Алгоритм, який проходить на шляху "до себе" будь-яка наука, включає нагромадження, опис, пояснення.
Працюючи над вивченням змісту конкретних категорій, особливу увагу зверніть на: І/ природу їх "парності", їхній взаємозв’язок, нероздільність і протилежність; 2/ механізм їх взаємного проникнення /взаємопереходу/; 3/ практичну основу їх походження та розвитку; 4/ труднощі усвідомлення їх у історії філософії, що мало своїм наслідком багатоваріантність та альтернативність у їх тлумаченні /реалізм, об'єктивізм і суб’єктивізм, детермінізм, індетермінізм, фаталізм, волюнтаризм, формалізм тощо/; 5/ опосередкований категоріями підхід людини до пізнання нових явищ.
Людське мислення категорійне. У кожному судженні /логічна форма мислення/ людини, від елементарного до найскладнішого, наявні /безпосередньо або опосередковано/ категорії. Саме для того, щоб мислити правильно, мислити логічно бездоганно, щоб правильно ставити і розв'язувати ті чи інші питання слід з'ясувати зміст категорій, використовуваних у пізнанні, усвідомити все, що пов'язано з походженням та розвитком категорій за весь період розвитку світової філософської думки. Іншого шляху оволодіння багатством людської духовної культури немає.
Важливий взаємозв’язок об’єктивної реальності розкривають категорії "частина" і "ціле". Насамперед необхідно виходити з того, що складові частини цілого не е їх простою сумою.
Виявлення змісту категорія "цілого" і "частини" відкриває можливості ґрунтовнішого вивчення понять "елемент", "структура", "система" та їх взаємозв’язку»
Знання діалектичного взаємозв’язку категорій можливості і дійсності методологічно озброює людину рядом принципів і положень, які допомагають досліджувати реальні процеси.
Таким чином, категорії філософії є виразом загальних сторін дійсності та реальності, допомагають свідомо і цілеспрямовано досліджувати різні реальні умови життя, підвищувати ефективність суспільного виробництва, організацію навчального процесу.
Філософські категорії правлять за методологічну основу опрацювання і використання понятійного апарату у природничих і технічних науках.
Філософські категорії відбивають елементи об’єктивної діяльності, які перебувають у постійному звя’зку, взаємообумовленості і розвитку. Вони утворюють цілу систему. Розглядаючи парні категорії: необхідно виділити в них головну категорію: зміст – у “формі” і “змісті”, сутність – в явищі і сутності” та інше. Бачити їх:
1.Взаемозв’язок.
2. Взаємообумовленість.
3. Суперечність.
Так, розглядаючи парну категорію ”одиничне / окреме / і загальне”, ми повинні бачити, що: “окреме” протилежне “загальному”, в той же час окреме не icyє інакше як у тому зв’язку, який веде до загального, всяке окреме є так чи інакше загальне. Наприклад, листвяний і березовий ліс. В данному прикладі ліс – загальне, листвяний і березовий - окреме. Загальне існує лише в окремому і через окреме. Всяке окреме неповно входить в загальне, так як крім загальних рис має специфічні. Всяке загальне є частково або сторона окремого, або загальне глибше окремого. Всяке загальне лише приблизно охоплює всі окремі предмети.
Будучи протилежностям, загальне вказує на зв’язок, а одиничне – на відмінність даного предмета від інших.
Таким чином, одиничне / окреме / - це філософська категорія для позначення тих чи інших предметів, процесів, конкретна сукупність яких надає їм індивідуальні риси, дає можливість відрізняти даний об’єкт від іншого.
Загальне – філософська категорія, яка відображає єдність схожих, стійких ознак і властивостей, характерних для однорідних предметів, явищ, процесів. Містком між ними є категорія ’’особливе’’.
Аналогічні закономірності курсанти повинні відмітити в решта парних категоріях.
‘’Зміст’’ – знаходиться у взаемозв’язку, взаемообумовленності і боротьбі з “ формою”. Зміст – оформлений, а форма – змістована. Однаковий зміст може виступати в різноманітних формах, а однокова форма може мати різний зміст. Наприклад, два курсанти, які мають однакову форму, мають різний зміст.
Зміст виступае в цих парних категоріях ведучою стороною. Зміст даної форми більш рухомий, мінливий, форма – більш стійка.
Володіючи відносною самостійністю, форма виявляе зворотну активну дію на зміст, відповідаючи йому, вона гальмує його розвиток.
Таким чином, зміст – це філософська категорія для позначення сукупності всіх складових елементів, властивостей внутрішніх зв’язків. Форма – філософська категорія для позначення способу існування і вираження змісту.
Студентам необхідно відмітити, що в діалектичній едності знаходяться категорії “сутність” і “явище”. Безпосередньо вони не співпадають одна з одною, так як явище багатше, а сутність глибша, явище більш рухоме, мінливе, а сутність більш стійка.
Однакова сутність виявляється у безличі її проявів, а однакове явище здатне мати різні сутності.
Сутність - філософська категорія, яка характеризує внутрішню сторону процесів, явищ, предметів, недоступну безпосередньому сприйняттю органів чуття і яку можна пізнати тільки абстрактним мисленням.
Явище – філософська категорія, яка характеризуе зовнішню, найбільш мінливу сторону предмета, процесу, доступну безпосередньому чуттєвому сприйняттю і таким чином виражаючу зовнішне виявлення сутності.
Студентам необхідно засвоїти, що у взаемозв’язку і суперечності знаходяться також категорії “необхідність ” і “випадковість”.
Необхідність – філософська категорія, відображае внутрішній, суттєвий зв’язок явищ, який реалізується неминуче при наявності відповідних умов.
Випадковість – філософська категорія, яка відображає зовнішній зв’язок явищ, що породжується побічними причинами і тому реалізується не завжди і в різноманітних формах.
Випадковість виступає як доповнення і форма прояву необхідності. Необхідність в кінцевому рахунку прокладае собі дорогу крізь безкінечну безліч випадковостей.
“Можливість” і “дійсність” є філософськими категоріями, в яких також відображена діалектика.
Можливість представляе нереалізовану дійсність, дійсність – реалізовану можливість. Взаємний зв’язок і перехід одне в одне “можливості” і “дійсності” засновані за принципом детермінізму. При цьому дійсність є визначальною в даній парній категорії, вона більш багата, так як являе собою не тільки реалізовану можливість, але і основу форм буття нових можливостей.
З метою глибшого вивчення філософських законів і категорій необхідно уважно проробити рекомендовану літературу і виділити для себе
методологічне значення принципів, законів і категорії діалектики для практичної діяльності.
Пропонується доповідь на тему: “Ідея загального зв’язку і розвитку вихідні принципи діалектики” і слідуюча його структура:
1. Вступ…………………….3 хв
2. Основна частина………..10 хв
3. Заключна частина……….2 хв
У вступі доцільно буде коротко розкрити поняття “діалектика” і філософське осмислення мінливості світу.
В основній частині бажано показати філософське розуміння взаемозв’язку, його сутності, класифікацію, а також загальне уявлення про розвиток, його подвійність.
У заключній частині необхідно зробити висновок і підкреслити методологічне значення принципів загального зв’язку і розвитку для практичної діяльності авіаторів.
Література для доповіді:
-Філософія. Навчальний посібник. (За ред. І.Ф. Надольного) К.: «Вікар», 2008.
- Щерба С.П., Тофтул М.Г. та ін. Філософія: короткий виклад. – Навч. посібник. – «Кондор». – 2003.
- Петрушенко В.Л. Основи філософських знань: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти I – II рівнів акредитації, 4-те видання. – Львів: «Магнолія 2006», 2008.
- Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник (За ред. І.В. Бичка) К.: 1993.
План семінарського заняття №9
Тема: «Теорія пізнання. Методи наукового пізнання».
І. Навчальні питання.
1.1 Основний зміст пізнавальної діяльності людини.
1.2 Істина як відповідність знань пізнаваній реальності. Різноманітность характеристики істини, Критерії істини.
1.3 Специфіка та структура пізнання.
1.4 Методи наукового пізнання.
ІІ. Реферати (доповіді, повідомлення)
2.1 Реферат: «Проблема істини у філософії».
ІІІ. Література.
3.1. Обов’язкова:
-Філософія. Навчальний посібник. (За ред. І.Ф. Надольного) К.: «Вікар», 2008.
- Щерба С.П., Тофтул М.Г. та ін. Філософія: короткий виклад. – Навч. посібник. – «Кондор». – 2003.
- Петрушенко В.Л. Основи філософських знань: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти I – II рівнів акредитації, 4-те видання. – Львів: «Магнолія 2006», 2008.
- Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник (За ред. І.В. Бичка) К.: 1993.
3.2. Додаткова:
- Введение в философию: учебник для вузов в 2 ч. – М.: 1991.
- Мир философии. Книга для чтения. В 2 ч. – М.:1991.
- Спиркин А.Г. Основы философии. Учебное пособие. – М.: 1988.
- Токарев С.А. Ранние формы религии. – М.:1990.
- Джанатова Л.С., Шпеко М.К. Навчально – методичний посібник з філософії. – Васильків:1996.
Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 49 | Нарушение авторских прав