|
Читайте также: |
Вивчення першого питання теми слід розпочати з усвідомлення: життєдіяльність людини – це складний процес свідомого, цілеспрямованого, перетворюючого впливу на оточуючий світ і на саму людину з метою забезпечення свого власного існування. З ускладненням взаємозв’язків людини з умовами свого буття, взаємин між самими людьми виникла потреба в удосконаленні способів бачення і розуміння аналізованих явищ. Зросла необхідність у використанні світогляду як
духовно-практичного способу освоєння людиною світу та самовизначення в ньому. Слід звернути увагу на складну внутрішню структуру світогляду, в якому поєднуються інтелектуально-розумові та чуттєво-емоційні компоненти (світовідчуття, світорозуміння, світопереживання).
Розглядаючи питання про структуру світогляду, зверніть увагу на проблему співвідношення знання та віри, рівень ціннісності знань. Важливо зрозуміти роль та місце у структурі світогляду таких складових, як віра, надія і любов. Вивчаючи процес перетворення знань у переконання людини, необхідно осмислити роль сумнівів у світогляді та життєдіяльності людини, звернути увагу на наявність у духовному житті догматизму та скептицизму. При цьому не слід забувати: світоглядне сприйняття формувалось за конкретно-історичних умов. Ми мусимо враховувати існування різних історичних типів світогляду, серед яких першим була міфологія. Будучи першою формою світогляду, міфологія містила в собі зародки усіх наступних форм суспільної свідомості (релігійні почуття, моральні переконання, естетичні і філософські та інші погляди).
Слід брати до уваги й то що міфологія започаткувала деякі світоглядні форми, але вона не змогла забезпечити усвідомлення всієї складності соціального життя, дійсного ставлення людини до світу і до самого себе. Саме наростаюча потреба в теоретичному осмисленні складного людського буття, сутності самої людини, її взаємозв’язку зі світом і знайшла реалізацію у філософії, що виникла.
Далі слід підкреслити: безпосередньою основою історичного розвитку філософії явився світогляд, який був важливим фактором у здійсненні наукового аналізу суб’єкт-об’єктної структури сутнісного, у формуванні онтологічного підходу до розкриття об’єктивної та суб’єктивної реальності, створенні необхідних філософських категорій.
Приступаючи до розгляду другого питання, слід мати на увазі, що внаслідок зародження філософії відбувається розклад первісного синкретизму та універсальності філософсько-теоретичного знання. З розвитком суспільного життя, і особливо внаслідок нагромадження наукових знань, відбувається процес відокремлення від філософії певних наук. Водночас філософія виділяється у самостійну науку.
Далі слід перейти до уточнення специфіки філософського знання, зважаючи на його поліфонічний характер, в якому поєднуються такі його риси, як плюралістичність, діалогічність, толерантність у формуванні різних наукових концепцій і теоретичних положень. Водночас філософське знання може існувати і як «моністичне», «монологічне» і навіть догматично-категорічне (не толерантне) знання /див. підручник «Філософія. Курс лекцій» за ред.. І.В. Бичка. – К.: 1993. – с. 16/.
Саме така множинність філософського знання характеризує його як знання світоглядне, проникнуте ціннісним сенсом і змістом.
Але не можна забувати і про інші особливості філософського знання. Зокрема, в ньому завжди присутні дві протилежні точки зору, згідно з якими свідомість людини спрямована: 1/ «назовні» - від людини
2/ «всередину» - до людини. У другому випадку людина виступає не як частина світу, а як буття особливого роду.
Розглядаючи питання про предмет філософії, необхідно визначити, що предметом філософії є – найбільш загальні закони розвитку природи, людського суспільства, мислення, всієї духовної культури.
Інакше кажучи, предметом філософії є не світ сам по собі, не людина сама по собі, а відношення «людина – світ». Оскільки предметом і об’єктом філософського осмислення дійсності є відношення «людина – світ», уся історія розвитку філософської думки являє собою процес усвідомлення людиною сутності світу свого буття і своєї власної сутності. На різних етапах історії розв’язання питання про сутність світу та людини, про їх взаємозв’язок наповнюється конкретним змістом. Але загальною особливістю розв’язання цієї проблеми було прагнення з’ясувати питання про природу світу, проте що лежить в його основі – відношення духу до природи, свідомості до матерії чи мислення до буття. Ця проблематика і становить сутність головного питання всієї філософії. В історії розвитку філософії це питання розв’язувалось далеко неоднозначно. Значною мірою воно визначалось особливостями формування суспільства, його пізнавальних форм і засобів. Специфіка вирішення давньої проблематики залежало також від того, на якій стороні відношення "людина - світ" акцентувалася увага: на людині чи на природі. Це знайшло свій вираз у розв’язанні питання про те, що ж є первинним – матерія чи свідомість, у вирішенні першої сторони основного питання філософії – питання про відношення духу до природи, свідомості до матерії, мислення до об’єктивного буття. Різні відповіді при вирішенні цього питання зумовили виникнення двох основних напрямків – матеріалізму та ідеалізму. Охарактеризуйте соціально-історичні та гносеологічні причини виникнення цих двох напрямків. При цьому важливо уяснити, що і матеріалізм, і ідеалізм у різні історичні епохи набували різних форм і видів. Ми говоримо що матеріалізм наївний і зрілий, стихійний і філософсько-осмислений, метафізичний та діалектичний. Ідеалізм буває двох різновидів – об’єктивний і суб’єктивний. Розкрийте смисл історичних різновидів матеріалізму та ідеалізму.
Окрім цих двох способів розв’язання головного питання філософії є ще дуалізм, який визнає матерію і свідомість, дух і природу, мислення і буття як два самостійних начала. Це специфічна спроба подолати протиріччя між матеріалізмом і ідеалізмом.
До сфери головного питання філософії належить і вирішення питання про здатність і можливість людини пізнавати навколишній світ, про межу його пізнання, про його природу та сутність. Це друга сторона головного питання філософії. В історії філософії існує як позитивна так і негативна відповідь на це питання. Необхідно спинитися на характеристиці агностицизму як філософського напряму, який забезпечує можливість пізнання світу.
Певної уваги заслуговую питання про структуру та стан світу, яке знайшло своє відображення у двох основних концепціях – діалектичній і метафізичній. А звідси і відмінність в історії філософії двох методів пізнання реальності та дійсності – діалектики і метафізики. Вивчаючи ці дві концепції зверніть увагу на цікаве і оригінальне висвітлення цього питання у навчальному посібнику за редакцією І.В.Бичка "Філософія. Курс лекцій".
Опрацьовуючи питання про основні функції філософії, зверніть увагу на їх взаємодію у плані сутності та специфіки філософського знання. У функціях філософії знаходить свій логічний зв'язок цілий ряд питань: В чому полягають особливості пізнавальної функції філософії? В чому суть перетворюючої функції філософії? Для чого потрібна філософія людини, її життєдіяльності людині. Яку роль вона відіграє в детермінації характеру її ставлення до світу і до самої себе? Який сенс буття людини в світі? Охарактеризуйте пізнавальну, світоглядну, методологічну і культурно-виховну функції філософії і покажіть зв'язок їх між собою.
План семінарського заняття №2
Тема:«Європейська філософська традиція від античності до нових часів».
І. Навчальні питання
1.1 Давньоіндійська та давньокитайська філософія про взаємовідношення "людина - світ".
1.2 Антична філософія Греції та Стародавнього Риму.
1.3 Філософія середньовічного суспільства.
1.4 Зміст епохи Відродження та його філософське вираження в антропоцентризмі. Ідеї нової космології. Пантеїзм і геліоцентризм онтологічного осмислення світу.
1.5 Нова спрямованість філософії епохи ранніх буржуазних революцій:
а/ методологія наукового пізнання; сенсуалізм та раціоналізм як протилежні шляхи пошуків абсолютного достовірного знання;
б/ проблеми буття; тлумачення поняття субстанції та її атрибутів;
в/ суб'єктивно-ідеалістичні теорії ХУШ ст. 1.6 Антитеологічна й критична спрямованість філософських і соціальних ідей Просвітництва. 1.7 Особливості механістично-натуралістичної та атеїстичної позицій французького матеріалізму ХУІІ1 ст.
ІІ. Реферати.
2.1 Давньоіндійська філософія і сучасність.
2.2 Гуманізм Відродження і сьогодення.
ІІІ. Література.
3.1. Обов’язкова:
-Філософія. Навчальний посібник. (За ред. І.Ф. Надольного) К.: «Вікар», 2008.
- Щерба С.П., Тофтул М.Г. та ін. Філософія: короткий виклад. – Навч. посібник. – «Кондор». – 2003.
- Петрушенко В.Л. Основи філософських знань: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти I – II рівнів акредитації, 4-те видання. – Львів: «Магнолія 2006», 2008.
- Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник (За ред. І.В. Бичка) К.: 1993.
3.2. Додаткова:
- Введение в философию: учебник для вузов в 2 ч. – М.: 1991.
- Мир философии. Книга для чтения. В 2 ч. – М.:1991.
- Спиркин А.Г. Основы философии. Учебное пособие. – М.: 1988.
- Токарев С.А. Ранние формы религии. – М.:1990.
- Джанатова Л.С., Шпеко М.К. Навчально – методичний посібник з філософії. – Васильків:1996.
Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 63 | Нарушение авторских прав