Класифікація діуретинів

1. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики: дихлотіазид (гіпотіазид, гідрохлортіазид), гігротон (оксодолін), циклометіазид.

2. Петльові діуретики: фуросемід (лазикс), клопамід (бринальдикс), етакринова кислота (урегіт).

3. Антагоністи альдостерону: спіронолактон (верошпірон).

4. Інгібітори карбоангідрази: діакарб (фонурит).

5. Діуретики, що знижують проникність ниркових канальців для іонів натрію: тріамтерен.

6. Осмотичні діуретики: маніт, сечовина для ін'єкцій, гіперто­нічні розчини глюкози, натрію хлориду.

Тіазидні діуретики пригнічують реабсорбцію натрію, калію, хлору і води в проксимальному та дистальному відділах канальців нефрона.

Дихлотіазид (гіпотіазид) — сечогінний препарат середньої сили дії.

Діуретичний ефект розвивається через 1-2 год і продовжується до 12 год. Застосовують для комбінованої терапії гіпертонічної хвороби, набряків різного походження. Побічна дія — гіпогліке­мія, гіпохлоремічний алкалоз, що проявляються нудотою, блю­ванням, слабістю, діареєю. Цим явищам можна запобігти шляхом призначення збагаченої калієм дієти (картопля, квасоля, родзин­ки, пшоно, курага) та препаратами калію.

Петльові діуретики пригнічують реабсорбцію натрію, хлору, води в петлі Генле.

Фуросемід — сечогінний засіб швидкої та сильної дії. Дія після внутрішньовенного введення починається через 2—3 хв, тривалість — до 2—3 год; при внутрішньому застосуванні — через 20—30 хв три­валістю до 6—8 год. Застосовують в екстрених випадках — при гіпертензивних кризах, набряках легенів, мозку, для форсованого (прискореного) діурезу при отруєннях тощо. Побічна дія — гіпокаліємія, гіпохлоремічний алкалоз (див. дихлотіазид), загострення подагри, гіперглікемія, ортостатичний ефект, розвиток глухоти (ототоксична дія).

Антагоністи альдостерону перешкоджають взаємодії альдосте­рону зі специфічними рецепторами і є конкурентними анта­гоністами гормону кори надниркових залоз альдостерону відносно його впливу на нефрон.

Спіронолактон (верошпірон) — сечогінний засіб повільної і слабкої дії. Початок дії розвивається на 3—4-й день. Застосовують при набряках різного походження, для комплексного лікування гіпертензії. Побічна дія — сонливість, слабість, атаксія, гінекомастія. Спіронолактон не впливає на виведення з організму калію, то­му він належить до так званих калійзберігаючих діуретиків.

До калійзберігаючих діуретиків належить також тріамтерен.

Особливості роботи з препаратами:

— після приймання клофеліну, бензогексонію, октадину, натрію нітропрусиду хворий повинен лежати протягом 1,5—2 год для запо­бігання ортостатичному колапсу. Під час лікування клофеліном за­боронено вживати етиловий спирт. Внутрішньовенно клофелін вводять обережно: вміст ампули розчиняють в 10—20 мл ізотонічного розчину, вводять протягом 3—5 хв.

У результаті швидкого введення можливе підвищення тиску;

— клофелін і метилдопу відміняють, поступово зменшуючи дозу;

— резерпін приймають після їди;

— внутрішньом'язові ін 'єкції магнію сульфату болючі, на місці введення можуть утворитися болючі інфільтрати;

— внутрішньовенно магнію сульфат вводять повільно, обережно. Для цього застосовують 3% розчин, який вводять протягом години крапельно. Швидке введення призводить до зупинки дихання;

— інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (каптоп-рил, еналаприл) протипоказані вагітним через ризик появи вад розви­тку плода (природжених вад);

— діуретики несумісні з сульфаніламідними препаратами;

— сечогінні препарати приймають у першій половині дня;

— тіазидні діуретики протипоказані при важкій нирковій не­достатності; вони зумовлюють загострення подагри, збільшують вміст цукру в крові (увага до діабетиків);

— дихлотіазид призначають за схемою індивідуально після їди;

— фуросемід несумісний в одному шприці з іншими препаратами. Фуросемід у таблетках приймають перед їдою. Фуросемід не можна призначати разом з препаратами, що виявляють ототоксичну та нефротоксичну дії.

Таблиця 24. Антигіпертензивні засоби

Назва препарату	Форма випуску	Спосіб застосування
Дибазол (Dibasolum)	Ампули 0,5%, 1% розчину по 1; 2; 5 мл Таблетки по 0,02 г	Внутрішньом'язово, внутрішньовенно 3-4 мл 1% чи 6-8 мл 0,5% розчину Внутрішньо по 0,02 г 2—3 рази на день
Дихлотіазид (Dichlothiasidum)	Таблетки по 0,1; 0,025 г	Внутрішньо після їди вранці по 0,1 г
Каптоприл (Captoprilum)	Таблетки по 0,025; 0,05 г	Внутрішньо по 0,05 г 2—3 рази на день
Клофелін (Clophelinum)	Таблетки по 0,000075; 0,00015 г Ампули 0,01% роз­чину по 1 мл	Внутрішньо — доза індивідуальна Внутрішньом'язово, внутрішньовенно
Магнію сульфат (Magnesii sulfas)	Ампули 20%, 25% розчину по 5; 10; 20 мл	Внутрішньом'язово, внутрішньовенно
Папаверину гідрохлорид (Papaverini hydrochloridum)	Ампули 2% розчину по 2 мл Таблетки по 0,04 г	Підшкірно, внутрішньом'язово, внутрішньовенно Внутрішньо по 0,04-0,08 г 3 рази на день
Но-шпа (No-spanum)	Ампули 2% по 2 мл Таблетки по 0,04 г	Внутрішньом'язово, внутрішньовенно Внутрішньо по 0,04 г 2-3 рази на день
Фуросемід (Furosemidum)	Таблетки по 0,04 г Ампули 1% розчину по 2 мл	Внутрішньо по 1 таб­летці. Вранці перед їдою Внутрішньом'язово, внутрішньовенно 1 раз на 2 дні

Питання для самоконтролю:

1. Обгрунтуйте принципи дії на серцеву провідність, автоматизм та збудливість препаратів для лікування тахі- та брадіаритмій.

2. Які групи препаратів пригнічують провідність, автоматизм та збудливість серця? Обгрунтуйте їх застосування, побічні ефекти.

3. Які засоби покращують проведення імпульсів провідною системою серця? Обгрунтуйте їх застосування.

4. Які фармакологічні властивості повинні мати антиангінальні препарати?

5. Зробіть фармакотерапевтичний аналіз препаратів групи нітритів та нітратів, антагоністів кальцію, в-блокаторів. У чому полягає їх спільність впливу на серце?

6. Поясніть сутність впливу на серце коронаролітиків, назвіть препарати та дайте їх фармакотерапевтичну характеристику.

7. Які засоби поліпшують метаболізм міокарда?

8. Які групи препаратів призначають для лікування хворих з інфарктом міокарда і чому?

Дата добавления: 2015-07-11