Джерела загроз об’єкту економіки

Зовнішні загрози:

Ø ринкові (економічні) фактори

Ø надзвичайні ситуації природного, техногенного та соціального характеру

Ø політико-правові фактори

Внутрішні загрози пов’язані з:

Ø недодержанням правил безпеки, недбалістю персоналу;

Ø ненадійністю та недосконалістю обладнання, технологічних процесів;

Ø протиправними діями працівників підприємства;

Ø незадовільною організацією роботи підприємства та недостатньою кваліфікацією персоналу.

Кримінологічна загроза безпеки економіки – це сукупність факторів і умов, що становлять небезпеку для нормального функціонування будь-яких об’єктів економіки.

Суб’єктами кримінологічних загроз безпеки об’єктів економіки є:

Ø спецслужби іноземних держав, діяльністю яких є добування цінної інформації, здійснення підривних акцій відносно об’єктів економіки;

Ø недержавні організації та окремі особи, які спеціалізуються на проведенні промислового шпіонажу;

Ø організована злочинність;

Ø підприємства – конкуренти;

Ø окремі особи, що виконують протиправні та інші деструктивні наміри відносно об’єктів еко­номіки.

ВІЙНА В СФЕРІ ЕКОНОМІКИ І ТЕХНОЛОГІЇ

Епоху ще зовсім недавньої “холодної війни” з харак­терною для неї ідеологічною конфронтацією змінила нова епоха жорстокої конкурентної боротьби на світових ринках – держави світу ведуть жорстоку боротьбу між собою в області економіки і технології. Таку ж боротьбу (при підтримці держави чи без) ведуть між собою і підприємства всіх видів та розмірів – розгорається сучасна світова економічна війна.

І в цій багатоликій конфронтації інформація відіграє особливо важливу роль. Відомий закордонний спеціаліст по економічній зло­чин­ності П. Швейзер вважає, що з посиленням економіч­ного суперництва взаємний шпіонаж країн буде зростати по тій причині, що “комерційні і промислові секрети стають більш важливими, ніж воєнні … і підрахунок металоріжучих верстатів набирає більшої актуальності, ніж виявлення кількості бойових машин”.

До основних прийомів ведення сучасної еконо­мічної війни належать:

· точне визначення тих галузей, що їх необхідно роз­ви­вати, тобто визначення домінантного економіч­ного напряму країни;

· аналіз сил і слабких сторін противника, в якого та­кож присутній цей економічний напрям розвитку.

Застосовуються в економічній війні і такі деста­білізаційні методи, як компрометація фірм, проникнення і дезінформація, торпедування крупних контрактів, доктри­на “наведення мостів” та інше, а економічна розвідка і контррозвідка стають пріоритетними направленнями в діяльності як державних, так і приватних спецслужб.

Інформаційно-аналітична робота відіграє головну роль в організації комплексної системи забезпечення безпеки діяльності як крупних, так і середніх компаній при сучасному широкому колі партнерів та гострій конку­ренції. Особливо важливою є інформаційно-аналітична робота при взаємодії із закордонними партнерами.

Експерти зазначають, що за теперішніх складних економічних обставин керівники підприємств повинні враховувати досить важливі в економіці фактори:

3 зростання кількості суб’єктів економіки, які лідирують на деяких ринках (наприклад, японці в електроніці, німці в верстатобудуванні);

3 ріст загрози, що постає із незаконної практики зговору;

3 мафіозні прийоми.

В сучасній економічній війні тільки інформація може забезпечити вирішальну перевагу. Не випадково найбільш конкурентоспроможні об’єкти економіки опираються на колективну культуру інформації, яка дає набагато більшу віддачу, ніж індивідуальні підходи і методи.

Розглядаючи можливі варіанти конфронтації в еко­номічній сфері на стратегічному рівні, французькі експер­ти користуються так званою сіткою Бернара Надулека, який підрозділяє конфронтацію на пряму, побічну і стратегію випередження.

Пряма конфронтація характерна для двополюсного конфлікту, за принципом “один на один”.

Побічна (не пряма) конфронтація притаманна бага­то­полюсному конфлікту, за принципом “всі проти всіх”.

Найбільш складною, але і найбільш результативною є с тратегія випередження, яка властива тим, хто самос­тійно (наодинці) протистоїть всім, а тому повинен врахо­вувати як загальні несприятливі для нього обставини, так і свої власні сили.

Принцип стратегії випередження, перенесений на економічний грунт, добре ілюструє нинішня стратегія Японії. Саме в цих умовах і досягає свого апогею роль інформації і розвідки. Оскільки ситуація “один проти всіх” не дає права на помилку, необхідна підвищена всебічна активність, яка збільшує ефективність добування та внутрішнього розподілу інформації. Наприклад, за допомогою розвідки виявляються слабкі місця противника з метою блокування сфери його впливу та нанесення йому одного вирішального нищівного удару. В цьому і полягає вища мета фінансово-економічної стратегії.

Дата добавления: 2015-07-10