Основні принципи та складові економічної розвідки

До основних принципів економічної розвідки належать:

¤ підпорядкованість задач і цілей економічної розвідки ключовим національним економічним інтересам;

¤ незалежність вибору об’єктів економічної розвід­ки від політичних, воєнних та інших відносин між державами;

¤ постійність в її веденні;

¤ дестабілізуючий та інший деструктивний вплив на об’єкти економіки та економічну структуру розвідувальних держав;

¤ стимулювання діяльності економічної розвідки компаніями та фінансово-промисловими групами і фірмами, що зацікавлені в одержанні розвіду­вальної інформації.

Найбільший інтерес для економічної розвідки становлять:

± науково-дослідні і конструкторські праці;

± фінансові операції компаній, з них фінансування проектів, інвестиційна політика;

± особливості технологічного процесу, результати досліджень;

± маркетинг, зокрема: режим поставок, список замовників, кон’юнктура ринку, відомості про укладені угоди, звіти про реалізацію продукції;

± організація виробництва;

± комерційна філософія керівників фірм-конку­рентів, стратегія їх бізнесу та ін.

Головна мета економічної розвідки – забезпечення конкурентної переваги, що є найважливішою умовою досягнення успіху в ринковій економіці.

Існує дві форми конкуренції: добросовісна і недоб­росовісна.

Добросовісна конкуренція передбачає одержання максимальних прибутків шляхом створення кращих товарів і надання більш якісних послуг – тобто це оправ­дана боротьба цін і якостей.

Недобросовісна конкуренція включає економіч­ний шпіонаж, корупцію, неправдиву рекламу, демпінг, які використовуються з метою підриву економічних здобутків конкурента або витіснення його з ринку тощо.

Як показала практика, багато фірм поєднують в своїй діяльності добросовісну конкуренцію з недобро­совісною, і на сьогодні це стає нормою сучасного бізнесу.

Способи одержання конфіденційної інформації про діяльність конкурентів умовно можна поділити на законні і незаконні.

Законні методи:

ü збір і аналіз інформації з офіційно опублікованих джерел;

ü відвідання виставок та ярмарок, влаштованих конкурентами;

ü придбання і дослідження виробів конкурентів (так звана зворотна інженерія).

Незаконні та непорядні методи:

° вивідування потрібної інформації у спеціалістів конкурента;

° переманювання ведучих спеціалістів для одержання потрібної інформації;

° підкуп співробітників із ключових відділів конкурента;

° засилка агентів на фірму чи в близьке оточення ведучих спеціалістів;

° викрадення креслень, документів, зразків виробів;

° негласний контроль за кореспонденцією;

° незаконне одержання інформації у державних чиновників шляхом підкупу;

° одержання інформації з використанням технічних засобів (контроль телефонних розмов, встанов­лення підслухувальної апаратури та ін.);

° обманні переговори про укладення договору чи угоди і, після одержання інформації, відмова від них;

° обманне пропонування роботи спеціалістам із фірм суперників з метою заволодіння конфіден­ційною інформацією.

Макроекономічна розвідка – це збір інфор­мації про:

° тенденцію економічного розвитку іноземних держав;

° енергетичні і сировинні ресурси;

° розроблені за кордоном технології;

° стан галузевих і регіональних ринків;

° діяльність значних корпорацій світу;

° функціонування фінансових систем та ін.

Головною особливістю макроекономічної розвідки є несподіваний факт – значна її частина здійснюється цілком легально, і за своїм змістом вона подібна до науково-дослідної роботи.

Економічна контррозвідка забезпечує припи­нен­ня намагань іноземних фірм і спецслужб добування торгово-економічних і технологічних таємниць, які мають значну цінність.

Мікроекономічна розвідка, яка ведеться дер­жавними службами в інтересах промислових корпорацій у боротьбі з іноземними конкурентами, є найбільш делікат­ним напрямом в діяльності розвідувальних служб. Це сфера глобального бізнесу, тому для такої діяльності потрібні співробітники з досвідом роботи в галузі бізнесу та фінансів. Для них створюють так звані глибокі при­криття в транснаціональних корпораціях, фірмах і компа­ніях, їх представництвах за кордоном.

Крім традиційних методів розвідки застосовуються і різноманітні дестабілізаційні методи:

v компрометація фірм;

v проникнення та дезінформація;

v торпедування крупних контрактів;

v доктрина “наведення мостів”.

Компрометація фірм. Частіше всього приватні розвідувальні структури готують компрометуюче досьє на промислові групи чи окремі фірми з метою його продажі конкурентам.

Проникнення і дезінформація. Даний метод характеризується намаганням вкоренитися в державні чи приватні структури з наміром одержати надійне прикриття для своєї незаконної діяльності. Для проникнення в стратегічні галузі промисловості використовується метод участі акціонерів зацікавленої країни у загальній долі капі­талу на той чи інший проект стратегічного призначення. Може також практикуватися збір даних консультаційними фірмами, для чого розсилаються анкети, в котрі вклю­чаються пункти, відповіді на які можуть відкрити секрет виробництва продукції.

Для дезінформації може також використовуватися міжнародна мережа Internet, куди спеціально, з певною метою, можуть заносити неправдиві технологічні дані.

Торпедування крупних контрактів. Цим методом користуються великі корпорації при участі уряду для укладення вигідних контрактів з іншою країною (чи перехоплення потрібного контракту, що його мали укласти певні країни), знаходячи для цього слабкі безвихідні сторони, такі наприклад, як вимога негайно погасити заборгованість тощо.

Доктрина “наведення мостів” – це ефек­тивний інструмент ведення “агресивної економічної полі­тики” по відношенню до конкретної країни. За цим мето­дом передбачається надання гуманітарної та іншої допомо­ги з метою широкомасштабного проникнення в країну. При цьому основний упор робиться на підключення до програм допомоги науковим інститутам, які займаються опитуванням суспільної думки, економічними та соціальними дослідженнями. Це допомагає дістати більш чітке уявлення про політичні та економічні процеси в країні; її інтелектуальні, виробничі та сировинні ресурси; ємності ринків збуту; налагодити потрібні контакти та проявляти вплив на осіб, які володіють важливою інформацією.

Даний метод передбачає:

¯ відвідування підприємств (фірм) з метою обміну досвідом та закупки продукції, під час яких встановлюються неформальні контакти із керівниками даних підприємств;

¯ спеціальна зміна повістки ділових переговорів з постановкою питань, що виходять за рамки раніше узгодженої програми;

¯ включення, іноді в останній момент до складу делегації нових осіб, про яких раніше не зазна­чалося та інше.

Особливий інтерес виявляють іноземні спецслужби до торгових делегацій, які ведуть переговори на міждер­жавному рівні. Використовують вони і консультаційні фірми, маючи можливість таким чином отримувати поштою чи по телефаксу потрібну оглядову інформацію.

Широкі потенційні можливості для ведення еконо­мічної розвідки відкриває практика створення сумісних підприємств. Це надає можливість іноземним співпра­цівникам мати доступ до важливої інформації. А розвиток електронних інформаційних технологій значно розширює можливість одержання цінної інформації через: прослу­хування телефонних розмов; знімання інформації з факсів і портативних комп’ютерів тощо.

Економічна розвідка, як сфера таємної діяльності по збору, аналізу, зберіганню та використанню особливо цінної конфіденційної інформації, охоплює всі сфери рин­кової економіки. Збитки від економічної розвідки, наприк­лад, в банківській сфері складають в світі 30 відсотків від всіх втрат, які несуть банки.

Промисловий шпіонаж

Діяльність економічної розвідки підрозділяється на:

1. Галузевий аналіз стану економіки певної країни;

---

Дата добавления: 2015-07-10