ВИСНОВОК. За сто років свого розвитку генетика набуває все більшого значення в життєдіяльності

За сто років свого розвитку генетика набуває все більшого значення в життєдіяльності людини. Генетика є теоретичною основою селекції і через неї має безпосередній вихід у практику сільського господарства, шляхом створення нових сортів рослин, порід тварин і штамів мікроорганізмів.

У наш час генетичні дослідження проводяться на молекулярному, клітинному, організмовому, популяційному та біосферному рівнях. Вони дозволяють накопичувати величезну кількість наукової інформації про закономірності мінливості та успадкування ознак, котрі мають певний фенотиповий прояв. Це досить важливо не тільки для пізнання біологічних законів розвитку живих систем і в практиці виробничої діяльності людини.

Величезний об’єм інформації був накопичений у результаті всіх тих багатьох досліджень, що велися з моменту створення мікроскопу. Здавалося, що можна ще вивчати і відкривати в цій дуже малій за розмірами клітині і ще меншому ядрі. Була відкрита і розшифрована структура молекули ДНК; розшифровані процеси реплікації, транскрипції і біосинтезу білка. Але проблема гена залишається актуальною на сьогодні. Залишається не вивченим до кінця механізм контролю усіх процесів життєдіяльності клітини як єдиної цілої системи багатьох органоїдів та міліонів різних молекул.

Здавалося ми знаємо все про ген, проте неможливо знати все. Як зазначили ще античні натур-філософи: «чим більше ми знаємо, тим більше ми не знаємо». А тому, чим більше ми дізнаємось про молекулярну організацію живої клітини, тим більше в нас виникає питань. Так, наприклад, ми знаємо послідовність перетворень хромосом в мейозі, але це настільки складний процес, що більша частина з наших знань основується на здогадках, гіпотезах і теоріях. Тому проблема гена, взаємодії між усіма органоїдами цитоплазми і ядром, та взагалі механізму контролю життєдіяльності клітини залишається актуальною ще на декілька десятиліть.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Атабекова А.И.,.Устинова Е.И Цитология растений. – М.: Агропромиздат, 1987. – 327 с.

2. Алиханон.С.И., Акифьев А.П, Чернин А.С. Общая генетика. – М.: Высшая школа, 1985. – 324 с.

3. Глазко В.И., Глазко Г.В. Введение в генетику. – Киев, 2003 – 655 с.

4. Гуляев Г.В. Генетика. – М.: Колос, 1977. – 360 с.

5. Дубинин Н.П Общая генетика. – М.: Наука, 1976 – 559 с.

6. Левитский Г.А Цитология растений. – М.: Наука, 1976 – 241 с.

7. Лобашев М.Е. Генетика Л.: Изд-во Ленингр. ун-та., 1969 – 538 с.

8. Макрушин М.М., Созінов О.О., Макрушина Є.М. Генетика с.г. рослин. – К.: Урожай, 1996. – 318 с.

9. Меркурьева Е.К., Абрамова З.В., Бакай А.В Генетика. – М.: Агропромиздат, 1991 – 243 с.

10. Молоцький Н.Я., Васильківський С.Б., Князюк В.І. Генетика. – Біла Церква: Аграрний університет, 1998. – 280 с.

11. Морозов Е.И, Тарасевич Е.И, Анахина В.С. Генетика в вопросах и ответах. – Минск: Университетское, 1989. – 268 с.

12. Стрельчук С.І., Демідов С.В.,.Голда Д.М. Генетика з основами селекції. – К.: Фітосоціоцентр, 2000 – 325 с.

13. Трошин А.С., Браун А.Д., Ваттин Ю.Б, Жимкин Л.И, Суханова К.М. Цитология. – М.: Просвещение, 1970 – 312 с.

Дата добавления: 2015-07-10