Історія розвитку меліорацій

Весь процес розвитку людської еволюції пов’язаний з меліорацією. Будь-яку діяльність людей щодо розчищення земель від деревинної рослинності та підготовку цих земель до вирощування с-г рослин, з сучасної точки зору, можна вважати культуртехнічними меліораціями.

В давні часи наші пращури почали застосовувати також гідротехнічні меліорації. Так, наприклад, штучне зрошення як вид меліорацій з’явився на землі у Єгипті у Китаю, Персії та Індії ще у 9-10 віках до н е.

У Ірані в долині річок Тигр та Євфрат до наших днів збереглися залишки найдавнішого зрошувального каналу, вік якого більше ніж 3 тисячі років. Таким чином, можна вважати, що в південних регіонах Землі зрошення почали здійснювати практично одночасно з початком культурного землекористування.

На території Європи зрошувальні меліорації на північному Кавказі, у Поволжі та інших районах почали застосовуватись з 19 сторіччя. Особливо пильна увага до розвитку зрошення виникла після посух, неврожаїв та голоду 1880, а також 1891-1892 рр. До цього часу відноситься і початок будівництва досить великих зрошувальних каналів на території Російської імперії. (Таких як, наприклад, у Голодному степу для зрошення 3 тис. га земель.)

Осушувальні меліорації почали освоюватись значно пізніше, ніж зрошувальні. Наприклад, перші згадки про осушення на території стародавньої Русі відносяться до 11-15 сторіч. Початок організованих осушувальних меліорацій на території Російської імперії можна вважати 1813 рік, коли поблизу Петербургу було осушено біля 400 га під городи та луки.

До 1913 року в Росії було меліорована понад 7,2 млн. га земель, в тому числі 4 млн. га - зрошувались і 3,2 млн. га осушувались.

Революція 1917 року, Громадянська і Велика Вітчизняна війна, загальний спад виробництва у державі стримував в період з 1917 по1960 рр. розвиток меліорації в Радянському Союзі.

Але вже в 1966 році була розроблена широка програма меліорації земель. Ця проблема передбачала значне збільшення площ зрошуваних земель, в тому числі і на Україні.

Подальший розвиток меліорацій передбачав за рахунок державних капіталовкладень ввести в експлуатацію біля 3,5 млн. га зрошуваних і біля 4 млн. га осушуваних земель, в тому числі на Україні 540 тис. га зрошуваних і 1,3 млн. га осушуваних земель. Освоєння таких площ передбачало великі кошти на спорудження меліоративних систем. І такі кошти були виділені за період 1966-1971 рр. На розвиток меліорації у Радянському Союзі було виділено більш, ніж 1,2 млрд. карбованців. (За капіталовкладеннями меліорація була другою галуззю після оборонного комплексу).

Великі гроші, які отримала галузь, а це було Міністерство меліорацій і водного господарства СРСР і союзних республік, були спрямовані на наукові дослідження, проектні розробки, створення спеціалізованих будівелько - монтажних підприємств. На півдні України почалось будівництво двох величезних зрошувальних систем: спочатку Північно - Кримського каналу і пізніше Каховського. Обидва канали беруть воду з Каховського водосховища, яке було зроблене в 1956 році з метою акумулювання стоку Дніпра у його нижній частині. Північно - Кримській канал бере воду безпосередньо біля греблі платини Каховської ГЕС поряд з містом Нова Каховка; Каховський – розташований біля м. Каховка. Крім зрошувальних систем Південнокримського і Каховського каналу, споруджувались зрошувальні системи в Миколаївській, Одеській та інших областях. Під Києвом у ті ж роки почалось будівництво Бортницької зрошувальної системи. Ця система планувалась, як система для утилізації стічних вод нашого міста.

Поряд із створенням зрошувальних систем, споруджувались і осушувальні системи. Найбільшими з них стали Ірпінська (7,5 тис. га), Трубежська (37 тис.га) та Солокійська (13 тис. га).

В подальшому, в період з 1917 по 1981 рр. площі меліорованих земель у Радянському Союзі в цілому та в Україні зокрема зростали, ще швидше.

У 1981 р. Загальна площа меліорованих земель в СРСР зросла до 31 млн. га (18 млн. га – зрошувальних та 13 млн. га осушувальних).

В Україні на кінець 1984 р. зрошення досягли 2,3 млн. га земель, осушення – біля 3 млн. га.

Інтенсивне збільшення площ меліорованих земель супроводжувалось також якісно новими технічними рішеннями їх реалізації.

Так, у зрошуванні все більше використовувались магістральні канали облицьовані бетоном та закриті зрошувальні системи з багато опірними дощувальними машинами. В осушенні – автоматизовані та дистанційно керовані засоби водо розподілу.

Такі технічні рішення призвели до підйому рівня продуктивності праці на поливі та експлуатації в 2-4 рази, підвищили коефіцієнт корисної дії систем з 0,55 до 0,86, економія становила до 20....-30 поливної води.

Слід відмітити, що не всі осушувальні та зрошувальні системи створювались на підставі достатнього обґрунтування і прогнозування наслідків проведення меліорацій.

В зв’язку з цим, на деяких осушувальних та зрошувальних системах виникли проблеми екологічного характеру.

Це стосується, перш за все осушувальних систем, де осушення проводилось за допомогою вертикальних свердловин. Таке осушення призводило до такого різкого зниження грунтових вод, що в деяких місцях виникали проблеми водозабезпечення великих міст.

Крім того, осушення луків призводило до їх пересихання і деградації.

Такі випадки, в свою чергу, мали негативний відгук громадськості на меліорацію взагалі, частково її дискредитували.

Але, об’єктивно, без водних меліорацій ведення інтенсивного сільськогосподарського землекористування неможливе.

Площі меліорованих земель в усьому світі продовжують зростати і по сьогоднішній день.

В Україні ці площі збільшувались до 1990 року – початку перебудови і розпаду Радянського Союзу. В 1990 році ці площі становили біля 2,6 млн.га зрошувальних земель і 3,3 млн.га осушувальних.

Дата добавления: 2015-07-12