Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Особливості процесу породження та сприйняття мовлення у соціально-орієнтованих ситуаціях

Читайте также:
  1. Аналіз програм з розвитку мовлення дошкільників.
  2. Анатомо-фізіологічні особливості періоду дорослості
  3. Види і особливості архітектури
  4. Вправа 4. Доберіть зразки текстів різних стилів. Визначте їх мовностилістичні особливості.
  5. Господарське життя на українських землях під владою Польщі. Особливості суспільного та економічного життя українських міст. Магдебурзьке право.
  6. Дидактичні ігри та вправи з розвитку мовлення
  7. Дидактичні ігри та вправи з розвитку українського мовлення

Процес комунікації – це двосторонній процес: породження мовлення та його сприйняття. В соціально-орієнтованих ситуаціях усна комунікація дає можливість швидко реагувати всім учасникам та передавати нюанси розмови. Бажання вступити в спілкування з іншою людиною визначають комунікативну сутність людського буття.

Комунікація може бути вербальною (звичне використання мови) або невербальною, до якої належать міміка, жест, поза, тип одягу, а також інтонація, тембр голосу та інші.

Сучасна формалізована модель спілкування, запропонована Р.Якобсоном, виглядає так:

адресант повідомлення адресат контекст контакт код.

Як бачимо, це дещо ускладнена модель комунікативної ситуації, яка дійшла до нас ще з античних часів, тобто по суті вона на протязі тисячоліть практично не змінилась.

Акт мовленнєвого спілкування – двосторонній, і тому важливо вивчати його з обох сторін. Адресант та адресат – це мовні особистості, які несуть у собі узагальнені риси культури і соціального середовища з одного боку, і особистий досвід, знання, думки, відношення – з іншого. Мета мовця – справити певний мовленнєвий вплив на слухача. Він є ініціатором комунікативного акту та зацікавленою особою в успішності його протікання. Комунікативний акт передбачає також присутність адресата. У процесі вільного спілкування співрозмовники, як правило, тримають один одного в курсі своїх справ, повідомляють про певні події, новини, обговорюють свої плани на майбутнє тощо. Зворотна реакція слухача є необхідним елементом вербальної комунікації. Отже, мовленнєве спілкування як процес – це, з одного боку, висловлювання думок, а з іншого – його розуміння.

Існує декілька концепцій-моделей продукування висловлювання.
О. М. Леонт’єв вважає, що породження мовлення складається з трьох етапів: виникнення мотиву, тобто наміру щось сказати, який зумовлюється діяльністю людини та її поведінкою; виникнення думки; відтворення думки у внутрішньому слові на основі мотиву з наступною вербалізацією у зовнішньому мовленні.

За моделлю І. О. Зимньої процес породження мовлення складається з трьох етапів:

1) мотиваційно-спонукальний;

2) формування думки мовними засобами;

3) зовнішнє мовлення і рівень реалізації.

У моделі М. І. Жинкіна внутрішнє слово переходить до зовнішнього мовлення з орієнтацією на адресата, тобто при породженні мовлення враховується його сприйняття. Моделі І. О. Зимньої та М. І. Жинкіна дуже близькі одна до одної, проте в першій з цих моделей передбачається також перехід від внутрішнього мовлення до зовнішнього.

У цьому дослідженні будемо дотримуватися концепції, згідно якої процес породження мовлення складається з таких етапів:

1) осмислення і породження змісту;

2) підбір мовних одиниць для даного змісту;

3) передача та реалізація мовних одиниць (їх продуціювання).



Між цими операціями існує і зворотній зв’язок.

Характер протікання комунікації та мовні стратегії, які при цьому використовуються, залежать від місця, де відбувається спілкування (магазин, сім’я, школа, театр), а також від обставин (офіційні, нейтральні та неофіційні). Офіційні обставини характерні для спілкування у суспільних організаціях (в школі, лікарні), нейтральні – в суспільних місцях (вулиця, магазин, ресторан), неофіційні обставини відповідають окремим ситуаціям (на вечірці, в гостях, на відпочинку). Стиль спілкування, а також і мовні стратегії, залежать і від того, з ким спілкується мовець (з родичами, однолітками, з лікарем, вчителем, поліцейським, з добре знайомим людьми чи з незнайомими).

Для забезпечення ефективності спілкування мовець має здійснити велику творчу роботу. Він намагається за допомогою вибору потрібних слів привернути увагу партнера, змусити його слухати себе, щоб сприйняти інформацію і отримати потрібну відповідь. Слухач теж не є пасивним, він повинен активно сприймати інформацію, яку передає йому адресант. Людина отримує інформацію через всі канали, які є в неї, а саме, зоровий, слуховий, чуттєвий. Візуальна і вербальна комунікації мають особливий характер для спілкування. Людина краще керує вербальною інформацією, часто залишаючи поза своєю увагою невербальну комунікацію і цим самим видає себе, бо сам тембр голосу, інтонація може видати, чи говорить людина правду чи ні, щира вона чи нещира.

Загрузка...

Мовлення і слухання – це протилежні процеси, значною мірою асиметричні. Ступінь розуміння адресатом інформації, що передається мовцем, залежить від того, наскільки повно і чітко мовець описав ситуацію та того, наскільки детально і адекватно слухачеві вдалося з окремих елементів повідомлення створити цілісну картину у своїй свідомості. Для того, щоб чітко усвідомлювати, які мовні стратегії потрібно використовувати для успішного комунікативного процесу необхідно знати причини виникнення помилок та невдач у процесі комунікації. Ф. Зейтель виокремлює такі з них:

1) погане слухання – слухання має бути активним;

2) неврахування орієнтації на слухача;

3) невірні вербальні сигнали – невербальна комунікація нараховує до 65% того, що передає мовець;

4) незнання співрозмовника – повідомлення повинно спиратися на інтереси, характеристики та потреби конкретного співрозмовника;

5) неврахування того, що комунікація є двостороннім процесом, оскільки крім процесу передачі інформації, значну роль відіграє зворотна реакція;

6) недотримання елементарних правил ввічливості – агресивного і грубого комунікатора сприймають інакше, ніж ввічливого і зацікавленого інтересами співрозмовника.

Лінгвісти завжди задавалися питанням, які основні принципи гарантують правильне розуміння мовленнєвого повідомлення і забезпечують ефективне спілкування. Умови успішності комунікації представлені постулатами якості, кількості, відношення і способу Г. П. Грайса які вже стали класичними. Ці постулати задовольняють принцип комунікативного співробітництва, що розкриває та відображає комунікативну компетенцію людини.

Постулат кількості передбачає, що повідомляється рівно стільки інформації, скільки потрібно для даної мети спілкування і для подальшого успішного продовження розмови. Постулат якості зводиться до того, що комуніканти виходять з презумпції достовірності інформації, тобто інформація не повинна бути неправдивою. Постулат релевантності інформації (відношення) передбачає важливість повідомлення відповідно до даних умов спілкування. Постулат манери мовлення передбачає якість, логічність, послідовність і виразність висловлювання.

 

Психолінгвістика - дисципліна, яка знаходиться на стику психології і лінгвістики. Вивчає взаємовідношення мови, мислення і свідомості. Виникла в 1950-х рр..


Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 270 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
ПРЕДВАРИТЕЛЬНАЯ ПРОГРАММА ТУРА| Глава 1

mybiblioteka.su - 2015-2020 год. (0.006 сек.)