Сценка.

Заходить жінка одягнена в селянський одяг, ставить на столик квіти біля портрета Т.Шевченка. До неї підходить хлопчик.

Хлопчик:

- Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати:

- Так, синочку, правда.

Хлопчик: А чому так багато зірок на небі?

Мати:

-Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик:

-Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати:

-Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.

Хлопчик:

-Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила ясно-ясно.

Мати:

-Старайся, мій хлопчику …

Звучить вірш «Мені 13-й минало…»

Ведучий 1:

Дід Шевченка був шевцем, звідси і прізвище Шевченко. 25 лютого за старим стилем (9 березня за новим) у сім’ї кріпаків Грицька і Катерини народився син Тарас, майбутній письменник. Народився в селі Моринцях, а дитячі роки проходили у Кирилівці, рідному селі його батька.

Ведуча 2.

Ріс Тарас під Божою опікою, тож з дитинства вирізнявся своїми здібностями. Тарс любив слухати оповідання старих, а також пісень. Мав надзвичайну пам’ять і пісень знав безліч. Учився дуже добре, швидко навчився читати. У 9 років Тарас лишився матері, а з приходом мачухи життя обернулося на справжнє пекло. В 11 років діти посиротіли.

Будучи дорослим, Шевченко не раз згадає своє сирітське життя.

Вірш «І золотої, і дорогої…» у виконанні учениці 8 класу Маслак Інни.

І золотої й дорогої

Мені, щоб знали ви, не жаль

Моєї долі молодої;

А іноді така печаль

Оступить душу, аж заплачу.

А ще до того, як побачу

Малого хлопчика в селі.

Мов одірвалось од гіллі,

Одно-однісіньке під тином

Сидить собі в старій ряднині.

Мені здається, що се я,

Що це ж та молодость моя.

Мені здається, що ніколи

Воно не бачитиме волі,

Святої воленьки. Що так

Даремне, марне пролетять

Його найкращії літа,

Що він не знатиме, де дітись

На сім широкім вольнім світі,

І піде в найми, і колись,

Щоб він не плакав, не журивсь,

Щоб він де-небудь прихиливсь,

То оддадуть у москалі.

Ведуча 1.

Пісенністю напоєна поезія Шевченка. З дитинства майбутній письменник відчув глибоку любов до пісні.

Пісня «Зацвіла в долині червона калина!» у виконанні учнів 4 класу.

Ведуча 2.

Тарас Григорович пристрасно любив співати. Голосу не мав,, співав поганенько, але кожне його слово в його пісні виливалося таким почуттям, що вряд чи хто міг так висловити його краще, ніж Тарас. Про що думав поет?

Вірш «Думи мої, думи мої..» у виконанні учениці 8 класу Гладюк Наталії.

Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?..

Бо вас лихо на світ на сміх породило,
Поливали сльози... чом не затопили,
Не винесли в море, не розмили в полі?.
Не питали б люде, що в мене болить,
Не питали б, за що проклинаю долю,
Чого нуджу світом? «Нічого робить»,—
Не сказали б на сміх...

Ведуча 1.

Тарас шевченко мріяв про Україну, хотів бачити її вільною, а в ній вільну щасливу сім’ю.

Звучить вірш «Садок вишневий коло хати…» у виконанні учениці 5 класу Савченко Інни.

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сім’я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дaє.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тілько дівчата

Та соловейко не затих.

Ведуча 2.

Тарас Шевченко – такий великий, що більшим бути просто не може. Як Україна, як світ. Ріс безродним сиротою, а став взірцем для всіх нас. Його слово – добре та ніжне, як материнські руки; миле, як очі нареченої; просте й тверде, як клятва. У його поезіях бринять усі звуки й переливаються усі барви світу.

Звучать вірші у виконанні учнів 3-4 класів.

Ведуча 1.

Все йде, все минає…Та залишається пам’ять, добра слава про людей, що мандрують у світи в пошуках краю землі, у пошуках правди та істини. Здається все знаємо про Тараса шевченка, та все ж знову відкриваємо для себе щоразу іншого, нового поета.

Звучить пісня «Тополя», на слова Тараса Шевченка у виконанні учнів 6 класу.

Ведуча 2.

Минуло багато років від дня народження Т.Г.Шевченка – славного сина українського народу, але і сьогодні його слово живе між нами. Шевченко – це наша душа, наа мудрість, наша сила. Які б нещасті і муки не випадаои на долю нашого народу, він вистоїть, якщо з ним буде Шевченко, його слово.

Ведуча 1.

Він завжди підтримував і підтримуватиме нас, додаватиме снаги. Тож нехай «Заповіт» Великого Кобзаря стане заповітом для нас у спразі збереження мови народу, звичаїв, пісень. Нехай вогонь його душі запалить у ваших серцях іскру Віри, Надії, Любові до рідної землі, свого народу..

Пісня _________________________у виконанні учениці 3 класу Петриченко Олени.

Ведуча 2.

У вікні любисток, на підлозі м’ята,

В золотій оправі книга серед книг.

Наче щедре сонце поселилось в хаті, Як велике щастя стало на поріг.

Мудра, світла книга,- то «Кобзар» Тараса,

На столі, як свято, білий коровай

І пішло повір’я з дідівського часу,

Як «Кобзар» у хаті – буде щастя, знай.

Ведуча 1.

Ти пройди по селах рідної вкраїни:

В кожній хаті- книга, на стіні портрет.

В рушнику розшитім, квітчаний в калині,Бо в святій пошані у людей поет.

То співець предтеча, наш Кобзар Шевченко,

Знають його люди і широкий світ.

Внук Дніпра-Славути, син Вкраїни-неньки,

Він живе в народі, як і «Заповіт».

Звучить вірш «Заповіт» у виконанні учня 7 класу Лавренчука Андрія.

Ведуча 2.

На цьому наше свято закінчилося. Дякуємо за увагу!

Дата добавления: 2015-10-21