Основні періоди розвитку філософії в Україні

Перший період розвитку української Філософії _а князівська доба. починаючи з часів християнизації Киніємсої Русі і закінчуючи втратою не­залежності Галицько-Волинським князівством (з XI до сер. XIV ст). Філософія у цей період ще не виокремилася як специфічна форма духовної культури, вона була включеною в єдиний культурний комплекс української духовності, що складався із сукупності релігійних (богословських), філо­софських, етичних, естетичних ідей

Другий період філософської думки в Україні охоплює часи козаччини (16 ст.1 Ш мак званий період бароко. Для бароко як явища культури, як певного художнього стилю характе­рним є декоративність, театральність, пишність; прагнення до комср^стів, до синтезу і сполучення часто протилежних стилів, жанрів, ідей, злам звич­них уявлень; перебільшення у виявах почуттів пафосність, метафоричністю, яскравою образністю. Ідеалом культури ба­рокко стає «героїчна особа»

Третій період української Філософії визначається як Філософія пе­ріоду романтизму (XIX - поч. XX ст.). Особливої ролі у філософії цього періоду набуває соціально-філософська проблематика, зокрема проблема співвідношення особистості і суспільства, людини і нації. Не менше зна­чення має у цей період і екзистенціально-антропологічна проблематика. Духовну атмосферу України цього періоду зумовили дві впливові європей­ські культурні традиції - просвітництво і романтизм, причому саме роман­тична течія стала домінуючою, оскільки вона найбільше відповідала самій сутності української духовності.

.

27. Філософія в Києво-Могилянській академії в XVIІ-XVIІІст. Ф. Прокопович. Києво-Могилянська академія виникає на базі Київської братської школи та школи Києво-Печерського монастиря, які були об'єднані зусиллями митрополита Петра Могили в 1632 році. Спочатку це був колегіум, а згодом (став академією, першим вищим навчальним закладом серед східних слов'ян. Тому Київська академія виконувала два призначення: по-перше, учбового закладу, по-друге, власне академії в сучасному розумінні цього слова, як об'єднання вчених цілого народу.Києво-Могилянська академія відіграла відчутну роль у розвитку та поширенню філософії не лише в Україні, але й у всьому слов'янському світі. Це виявилося в тому, що професори академії, в ті чи інші часи, були відомими діячами культури російської (Ф.Прокопович, С.Яворський та ін.), білоруської (Г.Кониський). • Всі без виключення професори академії при вирішенні проблем буття вихсЗдили із релігійних позицій. Тому для академії загальноприйнятоюбула точка зору, що Бог є началом і абсолютною основою існування Всесвіту. Разом з тим потрібно звернути увагу і на те, що відношення Бога і світу тлумачилося неоднаково. Одні професори притримувалися пантеїстичного розуміння зв'язку Бога і природи (Бог майже іманентний природі, розчинений у ній — Ф.Прокопович); інші виходили з деїстичної позиції (Бог створив природу і вклав в неї певні закони, але після акту творення більше не втручається в природні процеси — І.Пзель, Г.Кониський). В цьому ж руслі розглядалося і питання зв'язку Бога і людини.

Натурфілософія в академії розвивалося також в рамках теології. Однією із найважливіших проблем, які розроблялися професорами академії, була проблема матерії. Основні висновки, до котрих приходили Г.Кониський, Г.Щсрбацький, Ф.Прокопович та інші, були такі: 1) матерія в якийсь певний час була створена Богом; 2) вона с єдиний і універсальний субстрат всіх конкретних тіл; 3) матерії притаманна внутрішня активність, саморух; 4) матерія вічна, не народжується і не знищується після акту творіння; 5) земна і небесна матерія одноякісні, тобто небесні і земні тіла побудовані з однієї і тієї ж матерії;

Дата добавления: 2015-10-21