Дайте оцінку гетьмана П.Скоропацького.Чи мав він шанс на перемогу.

Павло Скоропадський - нащадок гетьмана початку XVIII століття Івана Скоропадського, один із найбільших українських землевласників, з 1912 року - генерал-майор російської армії, ад'ютант Миколи ІІ. У 1917 році брав участь у створенні загонів вільного козацтва.Гтьман і його уряд перебували у повній залежності від німецько-австрійського окупаційного режиму

Політика -.Замість УНР була проголошена Українська держава, республіканська форма правління замінена на монархічну (гетьманат). Гетьман зосередив у своїх руках всю повноту влади - законодавчу, виконавчу, судову. Демократичний режим змінився авторитарним.Створювалася регулярна українська армія. Уряд видав закон про загальну військову повинність. Гетьман передбачав відродити козацтво як стан українського суспільства. Але план створення армії реалізований не був.Успішною була діяльність уряду в культурній сфері: українізація шкіл, відкриття нових гімназій, університетів, Української Академії Наук, Національного архіву та інших культурно-просвітницьких центрів.Здійснювалася активна зовнішня політика. Українську державу П.Скоропадського визнало 30 країн світу, у 23 країнах вона мала своїх представників. Було укладено договір про добросусідські відносини з Росією.Гетьманський переворот, хоч і відбувся досить спокійно, масового схвалення не дістав. Уряд гетьмана не визнали соціалістичні партії, селянський союз, інші політичні та громадські організації.Втративши іноземну військову підтримку, гетьман переорієнтувався на Антанту і білогвардійців, сподіваючись на їх допомогу. 14 листопада у грамоті "До всіх українських громадян" П.Скоропадський заявив про федерацію України з небільшовицькою Росією і про "відновлення Великої Росії". Суверенність Української держави скасовувалася.У відповідь на гетьманську грамоту Директорія оголосила початок повстання проти гетьманського режиму. Повстанський рух охопив майже всю Україну.28 листопада з ініціативи КП(б)У було створено Тимчасовий робітничо-селянський уряд України на чолі спочатку з Г.П'ятаковим, а згодом – Х.Раковським. На допомогу українським більшовикам знову прийшла Росія, відкривши Український фронт. Протягом листопада-грудня 1918 р. більшовикам вдалося відновити радянську владу на частині української території. Уряд гетьмана опинився у безнадійній ситуації, 14 грудня війська Директорії зайняли Київ. Цього ж дня П.Скоропадський зрікся влади і покинув місто.

Гетьманський уряд передав владу Директорії, яка заявила про відновлення УНР.

Директорія була з самого початку свого правління у стані війни з Радянською Росією.

4.Охарактерезуйте особливості розвитку Галицько-Волинської даржави.Чи можна вважати її країнською державою.

Віддаленість Галичини і Волині від Києва забезпечувала відносну незалежність і самостійність цих земель. З розпадом Київської Русі над Дністром виникло Галицьке князівство а над Бугом - Волинське князівство з центром у Володимирі.Галицьке князівство спочатку було більш сильним. Зміцнення Галичини відбулося за князя Володимирка та його сина Ярослава Ярослав був наймогутнішим галицьким князем, за великий розум і спритність його прозвали Осмомислом.Волинське князівство, відділившись від Києва, спочатку розпалося на дрібні князівства, які ворогували між собою. Забезпечити єдність Волинської землі вдалося талановитому князю Роману Мстиславовичу який у своїй об’єднавчій політиці зробив ставку не на бояр, а на служиле дворянство і городян. Роман Мстиславович забезпечив внутрішню стабільність Волинського князівства, що дозволило йому розпочати активну боротьбу за розширення своїх володінь. В результаті у 1199 році Роману Мстиславовичу вдалося вперше об'єднати Волинську і Галицьку землі, врятувавши останню від зазіхань польських і угорських феодалів.Так утворилася Галицько-Волинська держава.Утворення такої могутньої держави дозволило йому вести успішну боротьбу з половцями, угорськими і польськими князями, зі своїм непокірним боярством, сприяло економічному піднесенню князівства, розвитку міст, ремесел, торгівлі.Князь загинув у бою з поляками.

Бояри прогнали малолітніх синів Романа - Данила і Василька - та взяли владу в свої руки.Під боярським пануванням земля прийшла в безладдя, чим скористалися поляки та мадьяри, які захопили Галич та Володимир і замишляли поневолити всю Галичину та Волинь.Данило Романович, розпочав боротьбу з чужинцями та галицькими боярами, спираючись при цьому на селян, міщан та служиле дворянство. У 1238 році Данило об'єднав під своєю владою Галицьку і Волинську землі, відновивши єдність Галицько-Волинського князівства. Данило знову приєднав до своїх володінь Київські землі.Але під натиском монголо-татар князь був вимушений визнати залежність від золотої орди.Але коритися Данило не думав і готував сили для боротьби проти Золотої Орди.

В руслі цієї антимонгольської політики князь:

уклав союз з угорським королем;

уклав союз з папою римським: папа обіцяв допомогу Данилу організацією хрестового походу проти монголо-татар.У 1253 році він отримав від папи римського королівську корону і став першим українським королем.організовував війська, укріпляв старі міста і будував нові - заснував Холм і Львів.

Але антимонгольська політика Данила зазнала краху. Татари здійснили похід на князівство і змусили князя знищити відновлені ним укріплення міст. к нязювали сини Данила Шварно (1264–1269) і Лев I (1264-1301), син Лева I - Юрій I (1301-1308), сини Юрія I - Андрій та Лев II (1308-1323). Галицько-волинські князі, визнаючи формальну залежність від Золотої Орди, фактично вели самостійну зовнішню політику. Особливе місце у цій політиці відводилося Польщі, Тевтонському ордену та Литві, підтримка яких могла забезпечити незалежність від Золотої Орди.Андрій та Лев ІІ закріпили політичні стосунки з Литвою. Юрій II Болеслав, вихований на західній культурі, здійснював прозахідну політику:

сприяв переселенню німців і поляків в українські землі, лояльно ставився до католицтва і його поширення в Україні. Невдоволені бояри отруїли князя. Смерть Юрія II була трагедією для України: він не мав спадкоємців і престол перейшов до його зятя - литовського князя Любарта.Галицько-Волинське князівство опинилося в складі Великого князівства Литовського.Боротьбу за українські землі розпочав і польський король Казимір Великий.В цю боротьбу вступила і Угорщина, яка володіла Галичиною.Таким чином, після 1340 року Галицько-Волинська держава припинила своє існування, а українські землі були поділені між сусідніми державами. Ц е друга велика держава в українських землях після Київської Русі, спадкоємиця Київської Русі, що продовжила її культурні традиції.Це перша власне українська держава - вона існувала лише на українському грунті і об'єднувала ⁹/₁₀ етнічних українських земель. Забезпечила високий рівень економічного та духовно-культурного розвитку українських земель.Своєю орієнтацією на Захід відкрила доступ в українські землі західноєвропейським культурним впливам.Зберегла український етнос від асиміляції з боку сусідніх держав, ставши на шляху їхньої агресії.

5. Доведіть антиукраїнський характер політики російського царизму. Після перемоги в Полтавській битві, Петро I здійснює заходи по ліквідації автономного устрою України. Ось лише деякі з них: У 1709 р. цар призначив до Скоропадського свого резидента, який мав контролювати діяльність гетьмана;У 1720 р. було вперше офіційно заборонено українську мову.У 1722 р. створюється Малоросійська колегія, яка розділила владу з гетьманом.З 1724 року - після смерті наказного гетьмана Павла Полуботка (1722-1724) - Лівобережною Україною правила лише Малоросійська колегія.Щодо України здійснюється відверто колоніальна економічна політика. Вільна торгівля фактично скасовується. Українцям забороняється займатися торгівлею з іншими країнами, крім Росії.Після смерті Петра I (1725 р.) російські імператори послідовно намагалися обмежити українське самоврядування. Але, із зміною імператорів і міжнародної ситуації політика "залізної руки" щодо України інколи дещо пом'якшувалася.У 1762 р. престол зайняла Катерина II, прибічниця централізму, рядом заходів остаточно ліквідувавши автономний устрій України:у 1764 р. ліквідовано гетьманство, вся повнота влади зосередилася в руках Малоросійської колегії;у 1775 р. знищено Запорозьку Січ. Ії землі були роздані царським фаворитам, вельможам, генералам;у 1781-82 р. ліквідовано поділ України на полки і створено губернії;у 1783 р. запроваджено кріпосне право в Україні. Цього ж року було ліквідоване українське козацтво як стан. Замість козацьких полків створювалися полки російської регулярної армії. Козаків перевели в селянський стан, а приблизно 10 тис. заможних козаків отримали грамоти дворян і офіцерські чини в російській армії. Таким чином, в результаті політики російського царизму на Україні було ліквідовано гетьманство, Запорозьку Січ, полковий військовий і адміністративно-територіальний устрій. Україна стала звичайною провінцією Російської імперії.

6. Дайте оцінку політичній платформі і тактиці боротьби ОУН-УПА в 1945-середині 1950-х. рр. До початку війни ОУН співробітничала з німцями.ОУН розраховувала на сприяння Німеччини у відновленні української державності.Проте спроба проголошення у Львові 30 червня 1941 р. самостійної української держави не була підтримана Німеччиною. Гестапо заарештувало керівника ОУН С.Бандеру.Проти ОУН розпочалися репресії. У відповідь ОУН почала створювати партизанські загони, які у жовтні 1942 р. об'єдналися під назвою Українська повстанська армія (УПА) на чолі з Р.Шухевичем. ОУН-УПА не припиняла також антирадянської і антипольської діяльності.УПА розраховувала лише на власні сили і підтримку місцевого населення.Оунівці прагнули стати своєрідною "третьою силою", що об'єднає противників як гітлеризму, так і сталінізму. Слід зауважити, що в ОУН не було єдності щодо стосунків з німцями.Чисельність УПА за різними даними становила від 30-40 тис. до 100 тис. бійців.Таким чином, Україна була охоплена масовим рухом Опору, але через глибокі ідеологічні суперечності між двома його течіями точилася жорстока боротьба. З приходом Червоної армії в Західну Україну, ОУН, залишаючись на платформі незалежності, оголосила війну сталінському режиму. Радянське командування для боротьби з УПА створило окрему армію НКВС. Боротьба сторін продовжувалася до середини 50-х років і носила надзвичайно жорстокий, кровопролитний характер.Лише за період 1946-1948 р.р. за "зв'язок з УПА" було вислано до Сибіру понад 500 тис. західних українців, переважно селян.Діяльність УПА почала занепадати після загибелі у 1950 р. її головнокомандуючого Р.Шухевича. Окремі загони повстанців діяли до сер. 50-х років.Але і після цього опір тоталітарному режиму не припинявся. Він почав набувати інших форм.

7.Як відбулось утворення Речі Посполитої та які це мало наслідки для українських земель. Після смерті у 1340 році останнього галицько-волинського князя Юрія ІІ Болеслава, між Польщею і Литвою розпочалася боротьба за українські землі. В об’єднанні Литви та Польщі виділяють три основних етапи – Кревська унія 1385 року, яка започаткувала об’єднання Литви і Польщі, Городельська унія 1413рік і Люблінська унія 1569 року, яка завершила їх об’єднання в одну державу – Річ Посполиту. Кревська унія 1385 р Причини утворення:

-Прагнення Литви і Польщі об'єднати зусилля перед небезпекою з боку могутнього Тевтонського ордену,з боку Московського князівства,з боку Кримського ханства.

-Пошуки великим князем литовським Ягайлом союзника для зміцнення свого становища.

Внаслідок цього припинялися сутички між Польщею і Великим князівством Литовським, а їх збройні сили об'єднувалися. Унією передбачалося приєднання Великого князівства Литовського до Польщі. За умовами унії Литва прийняла католицтво. В наслідок цієї уніїпосилювався вплив поляків в Україні, почалося насильницьке насадження католицтва. Польща прагнула повністю підкорити Велике князівство Литовське.Більшість українських князівств відмовилася визнати Кревську унію. Відбувся спалах визвольного руху, спрямованого проти польської експансії та централізаторської політики литовських великих князів. Частина української знаті звернулася за допомогою до Москви. Проте визвольний рух було придушено. У геополітичних умовах того часу Україна не могла успішно протистояти двом могутнім державам і всі спроби української еліти до самостійності були приречені на поразку .Городельська унія 1413р. Після Кревської унії православних литовців та литовців-язичників було прилучено до католицизму. Литовських бояр-католиків зрівняно у правах з польською шляхтою. Актом, що засвідчив поділ суспільства за релігійною ознакою та відкривав шлях для утисків православних, стала Гордельська унія, згідно з якою брати участь в управлінні державою та займати урядові посади отримували право лише католики. На укр. землях,на яких був поширений польський адміністративно-політичний устрій, становище православної церкви було дуже складним,в найбільших містах засновувались навіть католицькі єпископські кафедри.Л юблінська унія 1569 р.За якою, Польща і Литва об'єднувалися в одну державу - Річ Посполиту з єдиним королем, сеймом, грошовою системою, законами, католицтвом як державною релігією. Литовське князівство отримало статус автономії. Всі українські землі, що раніше належали Литві, переходили під владу безпосередньо Польщі. На українську територію поширювалися нові форми соціального та правового життя, у тому числі принципи корпоративної організації суспільства, шляхетської демократії, міського самоврядування тощо.

Втягнення України до міжнародної системи економічного життя призвело до остаточного закріпачення селян, постійного зростання експлуатації підневільного населення, зосередження торгівлі в руках шляхти.

Православним українцям заборонялося займати вищі державні посади; у містах православні українці усувалися від участі в самоуправлінні, українські ремісники і купці опинилися в менш вигідних умовах, ніж польські (більші податки, заборона займатися певними ремеслами, обмеження торгівлі і т.д.).

В установах панувала тільки польська мова та латинь, як мова освіти, судочинства, діловодства.

Таким чином, з приходом Польщі, було поставлено під сумнів існування українців як окремої етнічної спільності. В Україні розгортається визвольний рух проти польської колоніальної політики. Українська знать втрачає роль виразника національних інтересів, роль провідної верстви визвольного руху. До Люблінської унії 1569 р. більшість українських земель перебувала в складі Великого князівства Литовського, яке давало змогу значною мірою зберегти українські державні і культурні традиції. Люблінська унія з цим покінчила: з приходом Польщі в Україні різко загострилися соціально-економічні, релігійні, національні суперечності, православне населення почало зазнавати дискриації.

8.Охарактеризуйте становище в Україні у 1 світовій війні. Світова війна велася між Троїстим, згодом Четверним союзом і Антантою.Для всіх сторін війна мала загарбницький,несправедливий характер.Характеризуючи положеня України у війні, необхідно виділити такі обставини:Західна і Наддніпрянська Україна опинилися по різні сторони фронтів, оскільки Росія і Австро-Угорщина належали до протилежних блоків. Українці, мобілізовані в армії цих країн, вимушені були битися один проти одного. Війна розколола українські політичні сили і, тим самим, ослабила український рух. У ставленні до війни українські партії зайняли різні позиції:Партії Західної України активно підтримували уряд Австро-Угорщини і Німеччини у війні з Росією, сподіваючись, що у разі поразки Росії держави-переможці допоможуть українцям створити самостійну державу. Уже в перший день війни - 1 серпня 1914 р. - вони об'єдналися в Головну Українську Раду - ГУР з метою мобілізувати сили українців для війни з Росією. На заклик ГУР 6 серпня 1914 р. з добровольців сформований легіон Українських Січових Стрільців.Партії Наддніпрянської України поставилися до війни неоднозначно:більшість українських партій підтримали Росію у війні;частина пропонувала українцям дотримуватися у війні нейтралітету;частина засудила війну і виступила за поразку Росії;найбільш вороже настроєні щодо Росії соціалісти емігрували до Західної України і створили у Львові 4 серпня 1914 р. Союз Визволення України - СВУ. Своєю метою СВУ проголосила утворення самостійної української держави і для її досягнення вирішила співробітничати з Німеччиною та Австрією проти Росії.У роки війни значна частина України перетворилася в район запеклих бойових дій.Це призвело до значних жертв серед мирного населення, занепаду промисловості, сільського господарства, зубожіння народу.Держави ігнорували українські національні інтереси, прагнули використати воєнне положення, щоб назавжди покінчити з національно-визвольним рухом українців.Плани сторін щодо України:Австро-Угорщина мала намір приєднати до своїх володінь Волинь і Поділля.Німеччина – прагнула створити у ході війни Пангерманський союз, включивши до нього і Україну.Росія – планувала приєднати до імперії Західну Україну. Політика сторін щодо України: Росія, окупувавши в 1914-1915 р.р. Зах. Україну, утворила тут нове генерал- губернаторство на чолі з реакціонером Г.Бобринським, за наказом якого було закрито всі українські школи, культурні установи, періодичні видання. Особливих переслідувань зазнала греко-католицька церква. Ії митрополита А.Шептицького було депортовано до Суздаля.Австро-Угорщина, повернувшись у травні-червні 1915 р. в Західну Україну, звинуватила українців у своїх поразках і розгорнула проти них репресії.

* Таким чином, перша світова війна ста­ла для українців справжньою національ­ною трагедією. Єдиним позитивним для України наслідком війни було те, що війна виснажила обидві імперії і приско­рила їхній крах.

9.Проаналізуйте кризові явища у соц.-економ. житті Укрїни протягом 60-80х років. Переведення підприємств на госпрозрахунок;оцінку діяльності підприємств не по валовій, а по реалізованій продукції;створення на підприємствах фондів матеріального стимулювання і т.п-сме це стало початком кризових явищ.Реформа не торкалася основ адміністративно-командної системи, мала не комплексний характер, не змінювала структурної, інвестиційної політики.Партійно-державний апарат не міг, та й не хотів відмовитися від звичних методів управління економікою.З поч. 70-х років темпи економічного зростання уповільнюються. Економіка продовжувала розвиватися екстенсивним шляхом, намітилося стійке відставання в науково-технічному і технологічному процесі від розвинених країн Заходу. Командна система не змогла повністю вписатися в умови, запропоновані НТР, що стало однією із ключових причин затухаючого економічного розвитку. Продуктивність праці була нижчою, ніж у США: в промисловості - у 2 р., в сільському господарстві - у 5 разів!Низькою була якість вітчизняних товарів. У 1986 р. лише 15,9% промислових виробів досягли вищої категорії якості. Щорічно апарат управління зростав на 300-350 тис.осіб, досягнувши у 80-х роках 18 млн. Лише у 1975-1985 р.р. кількість союзно-республіканських і союзних Міністерств, відомств і державних комітетів збільшилася приблизно на 20%. З’являється “культ сірості” в управлінні державою.Посилилися безгосподарність і безвідповідальність, все більше заявляли про себе корупція, організована злочинність і "тіньова" економіка.Таким чином, у 70-80-і роки народне господарство вступило у смугу кризи.Ці явища дуже негативно впливали на розвиток України вцілому,але вони тимулювали її на певні зршення.

Дата добавления: 2015-10-21