Система видатків на соціальне забезпечення, її склад та порядок фінансування

Соціальне забезпечення – це державне фінансове забезпечення тих громадян, які внаслідок певних об’єктивних причин не можуть мати достатніх власних доходів, щоб утримувати себе самостійно, наприклад інваліди від народження, особи похилого віку та інші.

До системи видатків на соціальне забезпечення належать:

- виплата пенсій;

- фінансування:

- дитячих закладів-інтернатів (для дітей з різними відхиленнями у здоров`ї);

- притулків для неповнолітніх;

- програм соціального захисту неповнолітніх;

- будинків-інтернатів для пристарілих та інвалідів;

- молодіжних програм;

- інших закладів і заходів у галузі соціальної політики.

Фінансування закладів соціального забезпечення здійснюється у кошторисному порядку. Суть кошторисного фінансування полягає у виділенні бюджетних асигнувань на основі спеціального розрахункового документа — кошторису. Визначення обсягів фінансування ґрунтується на:

1) показниках, що характеризують кількісні параметри діяльності бюджетної установи (оперативно-сітьові показники);

2) нормативах видатків у розрахунку на певний кількісний показник.

Оперативно-сітьові показники поділяються на дві групи:

а) виробничі показники, які характеризують профільну діяльність даної установи (наприклад, кількість учнів у школі), що, в свою чергу, розмежовуються на:

вихідні — об'єктивно існуючі на даний період;

похідні — визначаються за певними нормами (наприклад, кількість класів у школі залежить від кількості учнів і норми граничної наповнюваності класів);

б) загальні показники, які характеризують будівлю бюджетної установи (наприклад, площа приміщень, кубатура будівлі, санітарно-технічний устрій).

Норми витрат характеризують обсяг витрат на одну розрахункову одиницю.

Залежно від бази розрахунку розрізняють узагальнені та постатейні нормативи. Узагальнені характеризують обсяг витрат з усіх статей на певний виробничий показник, наприклад норми видатків на охорону здоров'я на одного жителя. Постатейні нормативи відображають норми витрат у розрізі окремих статей.

Нормативи поділяються:

1) за методом обчислення:

- розраховані на основі фізіологічних потреб (на харчування, освітлення, опалення тощо);

- розраховані на основі статистичних спостережень;

2) за характером використання —

- обов'язкові (встановлюються органами державної влади та управління);

- факультативні (визначаються галузевими органами чи бюджетними установами).

В основі складання кошторису даних установ лежать показники кількості ліжок та ліжко-днів.

Кількість ліжок характеризує місця в даному закладі. Розрізняють нормативну потребу і фактичну наявність. Нормативна потреба визначається, виходячи з чисельності жителів і показників утриманців таких установ на рік. Фактична наявність характеризує кількість встановлених в даному закладі ліжок.

Кількість ліжко-днів- добуток від множення кількості ліжок на кількість днів функціонування одного ліжка на рік.

Дата добавления: 2015-10-21