Продуктивна характеристика пласта

Дослідження свердловин на продуктивність при стаціонарних режимах фільтрації базується на зв’язку між усталеним вибійним (гирловим) тиском і дебітом газу на різних режимах та дозволяє визначити:

- залежність дебіту газу від депресії на пласт і тиску на усті;

- зміну вибійного, устьового тисків і температур від дебіту свердловини;

- коефіцієнт фільтраційного опору;

- умови руйнування привибійної зони, накопичення та виносу рідких і твердих частинок з вибою свердловини;

- технологічний режим роботи свердловини з урахуванням різних факторів;

- коефіцієнт гідравлічного опору труб тощо.

У процесі дослідження свердловини на стаціонарних режимах вимірюються дебіти газу, температура та тиск на усті фонтанних труб і у затрубному просторі. При цьому, тиск і дебіт вимірюють безперервно, починаючи з моменту пуску свердловини до їх стабілізації на кожному режимі роботи. Ці величини використовують для обробки результатів досліджень з метою побудови індикаторної лінії.

Дослідження газових свердловин на продуктивність проводяться з метою уточнення поточного оптимального технологічного режиму експлуатації окремих свердловин, а також обґрунтування продуктивної характеристики об’єктів розробки.

Обробку результатів досліджень свердловин на продуктивність слід проводити згідно методики, яка викладена в [1, 4].

В даному розділі студентом наводиться таблиця з результатами досліджень свердловин на продуктивність та їх обробки графічним методом. За результатами досліджень студент визначає коефіцієнти фільтраційних опорів: А і В, та обґрунтовує оптимальний технологічний режим експлуатації свердловини.

1.3.2. Кількість та розміщення свердловин на площі газоносності

Необхідна кількість свердловин визначається, виходячи з оптимальних техніко-економічних показників розробки покладу за тим чи іншим варіантом. В першому наближенні можна прийняти кількість свердловин з розрахунку 250 млн м³ газу на одну свердловину. Тобто для розробки умовного родовища з запасами 1 млрд м³ передбачається 4 експлуатаційні свердловини.

Студенту, в залежності від виданого варіанту, необхідно визначити кількість проектних свердловин та рівномірно розмістити їх на площі газоносності (нанести на карту розробки покладу) та визначити терміни введення їх в експлуатацію. Умовно рекомендується прийняти, що в розпорядженні газовидобувного підприємства, яке здійснює розробку родовища, є один буровий верстат продуктивністю 1 св./рік.

Для визначення оптимальної кількості свердловин розглядають декілька варіантів за кількістю свердловин. Далі, з урахуванням динаміки річних рівнів видобутку, за варіантами визначають як мінімум, два з них, які забезпечують певні періоди стабілізації. За цими варіантами проводять техніко-економічні розрахунки та вибирають найбільш оптимальний, який забезпечує максимальний прибуток за менших капітальних витрат.

При цьому, період розробки за всіма варіантами вибирається таким, який забезпечує однакову газовіддачу.

На основі вибраного оптимального варіанту визначаються оптимальні запаси на одну свердловину.

1.3.3. Конструкція „середньої” свердловини, характеристика

ліфтової колони

Згідно фактичній кількості пробурених на родовищі свердловин та їхнього поточного технічного стану визначається конструкція „середньої” свердловини її глибина до середини інтервалу перфорації, внутрішній діаметр насосно-компресорних труб (НКТ), розраховується коефіцієнт газодинамічного опору . Всі необхідні розрахунки щодо обґрунтування даних параметрів слід проводити згідно [2].

1.3.4. Початкові пластові тиск і температура

Наводяться дані про величини початкових пластових тиску та температури в покладі. Ці дані визначаються за результатами замірів глибинними приладами під час випробування горизонту і наводяться в проектних документах на розробку покладу.

1.3.5. Початкові параметри експлуатації „середньої” свердловини

Виходячи з оптимального технологічного режиму експлуатації свердловин (за даними результатів їх досліджень) визначають оптимальний дебіт свердловин, робочі і вибійні тиски, депресію на пласт та устєву температуру на початок розрахунків. Обґрунтовується коефіцієнт експлуатації свердловин, виходячи з можливості проведення їх досліджень та виконання поточних і капітальних ремонтів.

В процесі проектування передбачається рівномірне розміщення свердловин на площі газоносності, тому всі розрахунки слід проводити для „середньої” свердловини. Приймається, що „середня” свердловина має середні: глибину, конструкцію, оптимальні дебіт і депресію, коефіцієнти фільтраційних опорів. Параметри „середньої” свердловини визначають згідно [2].

1.4. Методика та розрахунок показників розробки родовища

за варіантами

Методика розрахунків показників розробки родовища природних газів при газовому режимі детально наведена в [2]. Студентом, за допомогою програми "GasDrіve" виконуються розрахунки відповідно до виданого варіанту з вихідними даними. Варіанти відрізняються за об’ємом початкових запасів газу і, відповідно, за площею структури та кількістю свердловин.

Після проведення необхідних розрахунків студент складає графічні додатки: динаміка основних показників розробки родовища за варіантом та динаміка введення свердловин в експлуатацію та технологічних параметрів їх експлуатації.

1.5. Висновки та підготовка вихідних даних для проектування

Дата добавления: 2015-10-21