Кламерна система

Для укріплення бюгельних протезів найчастіше використовують кламери. Форма їх залежить від того, які завдання поставлено перед фахівцем. За функцією кламери ділять на опорні, утримувальні та опорно-утримувальні, за способом фіксації - на жорсткі, напів- жорсткі та лабільні.

Кламери, що їх застосовують для виготовлення бюгельних протезів, повинні відповідати таким вимогам:

1) забезпечувати фіксацію і стабілізацію бюгельного протеза в порожнині рота;

2) під час жування раціонально розподіляти тиск між опорними зубами і слизовою оболонкою альвеолярних відростків;

3) опорно-утримувальний кламер повинен передавати тиск під час жування по осі зуба;

4) при пародонтиті треба застосовувати багатоланкові кламери із зачіпними петлями для шинування зубів;

5) кламери не повинні перевантажувати тканини пародонта і розхитувати зуби;

6) у стані спокою кламер не повинен тиснути на зуб, інакше він діятиме як ортодонтична пружина.

Ці вимоги задовольняє опорно-утримувальний (комбінований) кламер, який складається із двох плечей, оклюзійної накладки, тіла та відростка (за допомогою нього він з'єднюється з каркасом протеза).

Одні кламери складаються з усіх заданих деталей, інші містять лише частину їх.

Теоретичні передумови. Поверхню коронки зуба прийнято ділити на дві частини - оклюзійну і ретенційну (ясенну). Межею між ними служить екватор зуба.

Якщо плече кламера розмістити на ретенційній поверхні, то він не зісковзне із зуба, оскільки утримується лише тією частиною екватора зуба, що виступає. Такі кламери і їх плечі називаються утримувальними (ретенційними). Частина зуба між екватором і оклюзійною поверхнею вважається опорною. Кламери чи їх деталі, розташовані в цій ділянці, не зміщуються в напрямку ясен, позаяк цьому перешкоджають ті ділянки зуба, що виступають. Такі частини кламера називаються опорними. Кламери, деталі яких лежать на обох частинах коронки зуба (опорної і утримувальної), називають комбінованими, або опорно-утримувальними.

Мал. 1. Схема частин кламера і їхнього розташування на зубі;

Схематично в опорно-утримувальному кламері розрізняють три зони: опорну, охоплювальну і утримувальну (ретенційну), тобто зони опори, охоплення й ретенції (мал. 1).

Зона опори передбачає передавання тиску на зуб під час жування, зменшення тиску протеза на м'які тканини, зона охоплення - запобігання зміщенню протеза вбік, зона ретенції - фіксацію протеза на місці, запобігання руху кламера вгору - вниз.

Плечі опорно-утримувального кламера. Верхнім, або кламерним, плечем називають ті частини кламера, які перешкоджають рухам протеза в оральному чи вестибулярному напрямку. Нижнім плечем, чи кламерним пружинним відростком, називають частину кламерного плеча, яка опускається нижче за екватор і досягає ясенних ретенційних полів. Таким чином пружинний відросток кламера забезпечує його ретенцію у вертикальному напрямку на опорному зубі нижньої щелепи. Плечі опорно-утримувального кламера розташовують з вестибулярної і оральної поверхонь зуба. Плечі кламера оберігають протез від зміщення під час горизонтальних навантажень і разом з тим сприяють стабілізації його. Оральне плече відходить від тіла кламера біля оклюзійної накладки на контактній поверхні зуба, поступово спускається по оральній поверхні до екватора, перетинає його і закінчується між яснами та екватором у ретен-ційній зоні зуба. Вестибулярне плече також відходить від тіла кламера біля оклюзійної накладки і лежить на вестибулярній поверхні опорного зуба. Завдяки такому розташуванню плечей кламери виконують опорну і утримувальну функції. Якщо опорна частина у кламера добре виражена, то оклюзійна накладка може бути мінімальною або її може зовсім не бути.

Утримувальна частина плеча повинна бути довгою і тонкою, щоб зберегти пружність. Починаючись потовщеною частиною біля тіла і накладки, плече поступово стоншується, перетинає екватор, звужується до половини товщі, набуваючи загостреної форми в кінці.

Дата добавления: 2015-10-16