Тире в неповних реченнях

20. Порівняти подані в двох колонках речення. Вказати речення з пропущеним дієсловом-зв’язкою у складеному іменному присудку та речення з пропущеним присудком, який легко встановити за змістом речення.

Мова – перша зброя в боротьбі. (О.Ільченко.)   Я – джерело. Я рвуся з надр землі. (О.Омельченко.)

В мові – воля героїв, вияв вільного духу. (Д.Білоус.)   Я – з цієї землі, із зеленого дива. (П.Перебийніс.)

21. Прочитати речення, дотримуючи правильної інтонації. Вказати неповні речення, в кожному з них відновити (усно) пропущений член речення.

І. Правда сама – за нами. Предків могили – з нами! (Б.Олійник.) Перед нами – поле честі. (П.Перебийніс.) У пісні шабля татарву січе, у думі – за дружину вірну править. (Ю.Яновський.) Свобода нації – з усіх свобод! (М.Самійленко.) Усе найкраще на землі – з любові до Вітчизни. (П.Перебийніс.) Шану – голові, не булаві. Владу й силу – світлу, а не тіні. (В.Василашко.) Золото родить рабів, славослов’я – тиранів. (М.Самійленко.) А мова – голос сотень поколінь. У ній – биття сердець незвироднілих. (Н.Нікуліна.)

ІІ. Без любові – пітьма, а без розуму – круча. (О.Довгий.) Вік учням – вчитись. Вчителям – навчать. (С.Йовенко.) На спокій – ні хвилини. (Д.Павличко.) Мудрість іде без блиску, бездумність – у позолоті. (А.Малишко.) В моєму серці – схрещення доріг ненависті й любові. (Д.Павличко.)

Неповними називають речення, у яких пропущений один або кілька членів речення, проте їх можна відтворити за змістом. У неповному простому реченні тире ставлять на місці пропущеного члена речення, переважно присудка: Смерть і життя – у владі язика. (З Біблії.) - Смерть і життя [ перебуває ] у владі язика. У пісні – наша доля. (Л.Осока.) - У пісні [ висловлена ] наша доля. Із хмарини – теплий дощик. (Д.Павличко.) - Із хмарини [ капотить ] теплий дощик Небо – вигнутим дзеркалом. (Б.Олійник.) - Небо [ виблискує ] вигнутим дзеркалом. Тире ставлять і в неповному реченні, що є частиною складного, коли пропущений член речення легко відновити за змістом попередньої частини і на місці пропуска робиться пауза: Ластівка повертається до свого гнізда, людина – додому. (Нар.творч.) З лісу шепче гілка, з жита – перепілка. (А.Малишко.) Якщо на місці пропущеного члена речення паузи немає, тире не ставлять: Душа у роботі. (П.Перебийніс.) Внизу поля. (П.Перебийніс.) Онде моя хижа. В хижі павутиння. У кутку павук. (В.Чумак.) Просився вовк в пастухи, а свиня в городники. Вола в’яжуть мотуззям, а чоловіка словом. (Нар.творч.) Якщо пропущено не присудок, а інший член речення, тире на місці пропуска може ставитись і не ставитись: Раз опечешся, другий – остережешся. (Нар.творч.) В одній руці у нього був бублик, у другій бриль з вишнями. (Б.Грінченко.)

Пунктограма: тире на місці пропущеного члена речення (3)

22. Переписати, розставляючи пропущені розділові знаки. Обгрунтувати необхідність чи можливість уживання тире. Якою мірою вживання тире в неповних реченнях залежить від інтонації?

І. Праця з молотком, лінь з язичком. Роботящому дяка, ледарю ломака. Від троянди пахощі, від людини праця. Рибам вода, птахам повітря, а людині земля. Роботи по вуха. Погано голові, коли весь розум у портфелі. Землю сонце прикрашає, а людину шана. По крилах політ, по праці шана. Великому кораблю велике плавання. Не кожен кінь скакун, не кожен птах в горах.

Народна творчість.

ІІ. Сніг. Сніжок. Голуба далина. В далині синє сяйво вікна. (Г.Коваль.) У вікнах перші вогні. (О.Теліга.) Вгорі похмурі брови хмар. (В.Чумак.) У синім небі хмар забутих невід. (Л.Косановська.) На темному небі ні зірочки, ні хмариночки. (Панас Мирний.) Із хмарини теплий дощик, ніби молоко з цідила. (Д.Павличко.) Над нами туманна блакить. Це місто шумить і шумить. (В.Сосюра.) В душі Карпати, синявою вкриті. (Д.Павличко.) Моя пісня не тут. Моя пісня в степах України. (В.Сосюра.) Життя моє між вас і перед вами. (В.Коротич.) А я Маруся. Я із Богуслава. У мене є непродана душа. (Л.Костенко.) Пішла Галя воду брати, а у ній самі нітрати. (В.Бойко.) Край поля холодні, горді бронзово-темні дуби. (М.Рильський.) Серце біль проколов. Ти з коня стрімголов. (П.Перебийніс.) Сонце долиною, по ярках туман. (В.Сосюра.) Плаває лебідь поволі, пружить крило крадькома. В синій небесності воля, в синяві плеса тюрма. (П.Перебийніс.) Канатоходець завжди над прірвою. (С.Йовенко.) Оця реальна мить вже завтра буде спомином, а післязавтра казкою казок. (Л.Костенко.)

23. Прочитати подані в двох колонках речення, інтонуючи їх відповідно до поставлених розділових знаків. Пояснити, наскільки тісною є залежність між інтонацією та розділовими знаками.

Ми – на рідній землі. Позаду - смерк. Попереду – свобода. (Б.Олійник.) В слові – мудрість і душа народу. (Д.Білоус.) Я – з династії хлібороба.

Ми на рідній землі. (П.Перебийніс.) Позаду смерк. Попереду свобода. В слові мудрість і душа народу. Я з династії хлібороба. (П.Перебийніс.)

24. Переписати речення, розставляючи тире на місці пропущених членів речення. Записані речення прочитати, правильно їх інтонуючи.

І. Україна в очах, і у слові, і в серці, і в мислі. (Т.Костецька.) На серці спомин маминого свята. (Д.Павличко.) В душі з роками більше милосердя. З роками в серці більше доброти. (С.Келар.) Правда і без розуму багато зробить. Зате розум без правди нічого доброго. (О.Духнович.) Аж до плечей катрани й сива м’ята. (Д.Павличко.) В тих печальних знаках оберіг. Він на чорну силу білу має. (Н.Поклад.) Степ навкруги. В траві стежина біла. (Д.Павличко.) Сніг і вітри над моєю вітчизною. (М.Антіох.) Земля не для монстрів. Земля для людей. (Ю.Буряк.) Ми ще в холопстві аж по очі. (Н.Поклад.) Вже горби з-під снігу лисинами. Голосніший стук і сміх. (М.Рильський.)

ІІ. Щастя у кожного під мозолями. Ноги для дороги. У жовтні вже не на колесах, ще не на санях. Немає лісу без вовка, а села без лихого чоловіка. Ти йому хліб, а він тобі камінь. Не поможе мертвому кадило, а вороні мило. Не ясла до коней ходять, а коні до ясел. Від курки яйце, від яйця курка.

Народна творчість.

25. Речення з пунктограмою “тире на місці пропущеного члена речення” виписати з текстів диктантів 3, 35, 45.

& 26. Записати під диктовку. Позначити пунктограму “тире на місці пропущеного члена речення”. Записане звірити з надрукованим.

І. Мати наша – сивая горлиця. Все до її серденька горнеться: золота бджола – намистиною, небо – празниковою хустиною, сивий дуб – прокуреним прадідом, білочка – мальованим пряником, жура-журавель над криницею – чистою сльозою-водицею, а земля – пшеницею ярою, а літа – замисленим явором. Крашанкою – сонечко в миснику... А вона до всіх до них – піснею. (Б.Олійник.) Людям вона бажає земельки і здоров’я, худібці – доброї паші, травичці – святої роси, а бджілкам – тепла і цвіту. (М.Стельмах.) Я – до городини, а вона – голосом матері. Я до колосочка в степу, а він – голосом батька. Я до прядки на горищі, а вона – голосом бабусі, до гармошки, а вона – голосом брата. Я – до неба, а воно – голосом любові. (За В.Бровченком.)

ІІ. Ми всі – за бідності порогом. Тепер усі ми – запорожці. (В.Пугач.) Комфорт – мов форт. Надійно. Безпечно. (П.Перебийніс.) Скрізь блискіточок – тьма. А от зоря – одна. (В.Климентовська.) Дні за днями – пожовклим листям. (М.Самійленко.) Чорні вулиці порожні. Хтось під мурами – як миша. (В.Еллан.) Зима в душі. На всій землі зима. (П.Перебийніс.) Тут небо – клітиночка стелі. А світ – у чотири стіни. (П.Перебийніс.) В темну прірву навік – Прометея кайдани іржаві. (Д.Павличко.) Позаду – стільки мурів і проваль, перед тобою – далеч ясновода. (М.Рильський.) А далі – вільний степ, вітрильна ковила. (Т.Севернюк.) В люстеречку кринички – ти і я. (П.Перебийніс.)

Дата добавления: 2015-10-16