Медичне забезпечення заходів з евакуації і розосередження населення

Евакуація - організований вивіз (вихід) населення, персоналу об’єктів економіки, які припинили свою діяльність, із зони надзвичайної ситуації в приміську зону на весь період ліквідації наслідків аварії.

Розосередження - організований вивіз персоналу об’єктів економіки, які продовжують виробничу діяльність в зоні надзвичайної ситуації, в безпечні райони приміської зони для проживання і відпочинку між робочими змінами.

Проведення розосередження і евакуації населення повинно початися не пізніше 4 годин після отримання розпорядження і завершитись у наступні терміни:

з міст з кількістю населення до 500 тис. мешканців – до 12 годин;

з міст з кількістю населення до 1 млн.. мешканців – до 20 годин;

з міст з кількістю населення більше 1 млн.. мешканців – час може бути збільшено.

Для визначення порядку і черговості евакуації з міст все населення поділяється на три групи:

- робітники і службовці підприємств, що не припиняють роботу у місті в особливий період і ті, що забезпечують їх життєдіяльність, а також члени їх сімей;

- працівники центральних органів виконавчої влади, працівники НДІ та об’єктів економіки, що припиняють свою діяльність у містах і переносять її у заміську зону та члени їх сімей;

- населення, що не зайняте у виробництві: студенти, викладачі, школярі, вчителі, пенсіонери тощо.

Вивід населення пішим порядком планується на відстань добового переходу (30-40 км). Середня швидкість переходу дорівнює 4-5 км за годину. Через 1 –1,5 години переходу планується малий привал тривалістю 10-15 хв. У другу половину добового переходу планується великий привал тривалістю 1-2 години. Місця для привалів вибираються поблизу водоймищ і там де можна сховатися (наявність складок місцевості)

В містаху і селах району організація медичного забезпечення евакуйованого населення і розосередженого персоналу об’єктів економіки покладається на начальника територіального органу управління охороною здоров’я. Для розробки плану і організації медичного забезпечення населення в період надзвичайної ситуації, він повинен мати наступну інформацію: кількість збірних евакуаційних пунктів (ЗЕП) та пунктів посадки (ПП), місця їх дислокації, кількість ешелонів для евакуації, піших колон, загальну кількість евакуйованого населення для розгортання тимчасових медичних пунктів, прогнозовану потребу у медичних силах і засобах за рахунок установ і закладів охорони здоров’я міста (району). В сільських районах він повинен володіти інформацією стосовно кількості пунктів висадки (ПВ), проміжних пунктів евакуації (ППЕ) і приймально - евакуаційних пунктів (ПЕП), місця їх дислокації для розгортання тимчасових медичних пунктів і медичного забезпечення населення, яке прибуває з міста.

Персонал медичних пунктів, що розгортаються, виконує наступні завдання:

1.Виявляє хворих і постраждалих, проводить їх медичне сортування, надає медичну допомогу, а при необхідності госпіталізує.

2.Виявляє, тимчасово ізолює і госпіталізує інфекційних хворих.

3.Виявляє серед евакуйованих медичних працівників і залучає їх до надання медичної допомоги населенню.

4. Здійснює контроль за санітарним станом ЗЕП, ПП, ПВ, ППЕ, ПЕП, транспорту, районів тимчасового розміщення евакуйованого населення.

5. Проводить протиепідемічні заходи.

Хворих, які потребують стаціонарного лікування, госпіталізують у найближчі лікарні заміської зони, а нетранспортабельних, в лікувальні установи, що розгортаються у спеціальних сховищах міста. Евакуацію до цих закладів здійснюють виїзними бригадами швидкої медичної допомоги, які залишаються в місті до завершення евакуації та розосередження.

Для кожного медичного пункту ЗЕП виділяються: середні медичні працівники – 1-2 особи з медико-санітарної частини об’єкта економіки або амбулаторно-поліклінічних установ міста., санітарна автомашина для евакуації хворих в лікувальні заклади.

На вокзалах, пристанях та інших місцях посадки організуються тимчасові медичні пункти, персонал яких складається з 1 лікаря і 2 середніх медичних працівників.

Медичне забезпечення евакуйованого та розосередженого населення на шляху евакуації здійснюється за рахунок медичних сил і засобів медико-санітарних частин та медичних пунктів об’єктів економіки. У кожному потязі, на пароплаві, у автоколоні передбачаються медичні працівники з санітарними сумками (1-2 медичні сестри). Можуть залучатися для надання медичної допомоги також медичні працівники, що евакуюються. Всі медичні заклади, що розташовані на шляхах прямування евакуйованих, зобов’язані надавати медичну допомогу хворим і госпіталізувати тих, хто потребує стаціонарного лікування.

При евакуації населення пішим порядком створюються 1-2 рухомих медичних пункти на автомашинах. Вони надають хворим необхідну медичну допомогу і, при необхідності, госпіталізують їх в найближчі медичні заклади або до ППЕ.

Перша медична допомога в піших колонах надається населенням шляхом само- і взаємодопомоги та особовим складом санітарних дружин, які виділяються для кожної колони. Для супроводу колони в кількості 500-1000 осіб виділяють 1-2 санітарні дружини, оснащені санітарними сумками. Хворі, після надання їм першої медичної допомоги, виносяться (виводяться) до місця привалу.

Для медичного забезпечення населення в піших колонах на ППЕ створюється тимчасовий медичний пункт за рахунок найближчих лікувальних закладів. Для роботи на медичному пункті виділяється 1 лікар, 2 середніх медичних працівники, санітарний транспорт, необхідне медичне майно.

На ПВ також створюються тимчасові медичні пункти у складі 1-2 середніх медичних працівників з найближчого до місця висадки лікувального закладу.

На кожному ПЕП створюється тимчасовий медичний пункт (1 лікар і 2 середніх медичних працівники). Вони забезпечуються необхідним майном та транспортом.

При організації медичного забезпечення населення, яке евакуюється та розосереджується, слід враховувати кліматично-географічні умови. При евакуації взимку, довге перебування на відкритому повітрі може сприяти переохолодженню організму і призвести до виникнення застудних захворювань, відморожень тощо. У зв’язку з цим необхідно передбачити, щоб медичні пункти були забезпечені потрібною кількістю ковдр, грілок, термосів з чаєм. Автотранспорт повинен бути утепленим та захищеним від вітру.

В умовах жаркого клімату (запиленості повітря, інтенсивного сонячного випромінення, різкого коливання температур вдень і вночі) медична служба повинна передбачити заходи щодо запобігання перегріву, запаморочення, спалаху інфекційних шлунково-кишкових захворювань.

7. Рекомендована література.

Основна література:

4. Медицина катастроф. Навчальний посібник. За ред. Дубицького А.Ю. К.: “Курс”, 1999. – С. 107-116.

5. Медицина надзвичайних ситуацій. Навчальний посібник. За ред. Воробйова О.О., Кардаша В.Е. Чернівці, 2000. – С. 153-160.

6. Медицина катастроф. Підручник. За ред. Кочіна І.В., К.: “Здоров’я”, 2001. – С. 131-151.

4. Правові основи Державної служби медицини катастроф України / МОЗ України, Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (Київ).Під заг. ред. В.О.Волошина: Видання друге – Ужгород: Гражда, 2003.- С.57 -64.

Додаткова:

1. Основи організації медичного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій / Під ред. В.В. Дурдинця, В.О. Волошина – Київ.: Медикол.-1999-203 с.

2. Москаленко В. Ф. Медико-социальные аспекты ликвидации последствий экологической катастрофы в мегаполисе-Киев.: Здоровье- 2000- 389 с.

Дата добавления: 2015-10-16