Вестфальський мир.

Тридцятилітня війна, що почалася з локального конфлікту в Чехії, що перекинулася в Північну Німеччину, а потім охопила величезні простори Центральної Європи, втягла безліч держав, стала першою війною загальноєвропейського масштабу. Умови миру, укладеного у містах Вестфалії в 1648 р., підбили політичний підсумок не тільки цьому тридцятиріччю, але і цілій епосі протиборства реформаційних сил і їхніх супротивників.

За Вестфальським миром Швеція одержала всю Західну Померанію з портом Штеттин і невелику частину Східної Померанії, острова Рюген і Волін, а також право на Померанську затоку з усіма прибережними містами. Шведські королі стали імперськими князями й одержали можливість прямого втручання в імперські справи. Під контролем Швеції виявилися устя найбільших рік Північної Німеччини – Везера, Ельби й Одеру. Швеція стала великою європейською державою і реалізувала свою мету панування над Балтикою. Франція одержала Ельзас (окрім Страсбурга), Зундгау і Хагенау, підтвердила свої вже столітні права на три лотаринзьких єпископства – Мец, Туль і Верден. Республіка О'єднаних провінцій одержала міжнародне визнання своєї незалежності. Вестфальский мир закріпив політичну роздробленість Німеччини. Німецькі князі домоглися права укладати союзи між собою і договори з іноземними державами, що фактично забезпечувало їхній суверенітет, хоча і з застереженням, що всі ці політичні зв'язки не повинні бути спрямовані проти імперії й імператора. Сама імперія, формально залишаючись союзом держав на чолі з монархом, що обирається. Статус офіційно визнаної релігії одержав в імперії поряд з лютеранством і католицизмом також і кальвінізм. Для Іспанії Вестфальский мир означав завершення лише частини її воєн: вона продовжувала воєнні дії з Францією. Мир між ними був укладений тільки в 1659 р. Він дав Франції нові територіальні надбання: на півдні – за рахунок Руссільона; на північному сході – за рахунок провінції Артуа в іспанських Нідерландах; на сході до Франції перейшла частина Лотарингії.

Тридцятилітня війна принесла небачене руйнування Німеччині і країнам, що входили в імперію Габсбургів. Війна, що прокотилася Німеччиною, загальмувала її розвиток на довгий час. Це наклало відбиток на всю систему взаємин європейських держав у період після Вестфальського миру. Закріпивши новий баланс сил у Європі, він став рубежем двох великих періодів її історії.

29. Особливості політичного розвитку європейських держав 16-17 ст.

Франція. Поширення в країні, особливо на півночі, кальвінізму і ворожнеча між Валуа і Бурбонами призводить до релігійних війн 1562-1598 рр., страшною подією яких була Варфоломіївська ніч 1572 р. Нантський едикт 1598 р. встановив панування католицької церкви та свободу протестантського віросповідання. Початок правління династії Бурбонів. За перших Бурбонів відбулося зміцнення абсолютизму в країні.

Англія. Створено англіканську церкву. Главою церкви став монарх. Скасовано владу Папи Римського. Це спричинило посилення абсолютної монархії в Англії. Парламент, якому була потрібна сильна королівська влада, підтримав королівську владу в боротьбі проти папи й шотландської династії Стюартів. Англійська держава зміцнилася, активізувався розвиток с/г, промисловості (мануфактури), морської торгівлі. Англія стала сильною морською державою.

Іспанія. Іспанія стала рушійною силою Контрреформації. У країні активізувалася діяльність інквізиції, встановлення атмосфери релігійної нетерпимості та фанатизму. Ці заходи призвели до вигнання не католиків, унаслідок чого Іспанія позбулася вправних ремісників і селян, купців і торговців, що призвело до економічного занепаду. Проте відкриття Нового Світу перетворило Іспанію на велику колоніальну імперію, однак вона не змогла скористатися новими можливостями.

Нідерланди. Розповсюдилися ідеї Ж. Кальвіна, що сприяло активізації економічного розвитку. Антверпен став центром світової торгівлі, розвивалися мануфактури. Країна ввійшла до складу Іспанії. Активізувалася діяльність інквізиції. Це спричинило виникнення іконоборського руху – початку національно-визвольного руху. Внаслідок революції, яка пройшла під прапором протестантизму, утворилася незалежна держава, до влади прийшла буржуазія. Нідерланди стали економічно найрозвиненішою країною світу.

30. Внутрішня та зовнішня політика Генріха 4 (1598-1610)

Прийшовши до влади, король Генріх 4 зумів припинити ворожнечу та вивести Францію з післявоєнного хаосу. За Генріха ІV зміцнів абсолютизм після війн. Зумів підібрати собі розумних і енергійних міністрів – Сюллі, Лафемма. Головним вони вважали землеробство. Був упорядкований збір податків, осушувались болота, заохочувалось вирощування нових культур – кукурудзи, буряків. Селяни були звільнені від боргів, що нагромадились за час воєн. Заборонено було продавати знаряддя праці і худобу за борги. Уряд заохочував виробництво шовку – садились тутові дерева. Були створені державні мануфактури, яким надавались субсидії – по виробництву шовку й оксамиту, гобеленів і сап‘яну, шкіри й меблів, мережива, прикрас. З‘явились привілейовані мануфактури. Проводилась політика протекціонізму. Висока якість і художні цінності виробів гарантували їм збут за межами країни. Покращені були дороги, налагоджена пошта. 1593-1595рр. «Рух кроканів» (гризунів), тому що збирачами називали збирачів податків. Це повстання було придушене.

- було заборонено сеньйорам обкладати селян податками

- знижено податок-талья, що посприяло вищій продуктивності.

У 1599 р. був запроваджений митний тариф, а у 1601 р. була створена торгова компанія під керівництвом Лафемма. У 1604 р. була заснована Ост-Індська компанія за взірцем англійської. Почалась колонізація Канади. У 1604р він запровадив щорічний податок «Полета», який закріпив спадковість посад чиновників. Цей податок приносив в держ казну 1 міл. Ліврів.

Зовнішня політика Генріха ІУ була спрямована проти іспанських і австрійських Габсбургів. Його союзниками були протестанські князі Німеччини. Генріх ІУ проектував створення в Європі антигабсбургської коаліції у складі Франції, Англії, Голландії, князів Німеччини і Скандинавських країн та Швейцарії. Але в розпал підготовки до війни у 1610 р. Генріх ІУ був убитий одним із войовничих католиків Равальяком. Це був 10-й замах, підтриманий Іспанією.

На Генріха 4 було 10 нападів, а на 11 був вбитий. В історію ввійшо як добрий король. Став творцем ідеї релігійної толерантності. Історики вважають, що його політика була спрямована на зміцнення абсолютної влади в Франції

31. Стабілізація держ. влади за часів Людовіка 13 та кардинала Рішильє.

Після смерті Генріха ІV престол перейшов до його 9-річного сина Людовика ХІІІ. Регентом стала мати Марія Медічі. Скориставшись слабістю уряду, вельможі виступили проти королівської влади. В королівську раду був запрошений єпископ Рішельє. З 1624 р. Рішельє був першим міністром Людовика ХІІІ – фактично керівником.

Кардинал Ришельє зміцнив абсолютизм. Основні напрямки його діяльності передбачали: 1) позбавлення гугенотів політичного впливу; 2) боротьбу з опозиційно налаштованою знаттю; 3) зміцнення королівської влади. Він прагнув створити могутню централізовану державу, в якій король мав би необмежену владу над усіма своїми підданими, зокрема й дворянами. Рішельє почав наступ на гугенотську державу і її опорний пункт на заході – Ла-Рошель, який одержував допомогу з Англії. Ла-Рошель було взято в 1628 р. У 1629 р. Рішельє видав “Едикт милості”. За гугенотами залишалась свобода віросповідання, але воєнні і політичні привілеї були ліквідовані.

Щоб послабити самостійність місцевої влади, був зміцнений інститут інтендантів у провінціях. Францію було розділено на 31 округ. На чолі кожного інтендант. Ці посади не передавались у спадок і не купувались. Ними ставали освічені люди незнатного походження, які контролювали діяльність органів влади і втручались у всі сфери життя в провінціях. Королівська рада втратила значення. Влада зосередилась у Ришельє. При Рішельє почала заселятись Канада, відбувалась торгова експансія на Антільські острови.

Із приходом Рішельє до влади відбулися серйозні зміни у зовнішній політиці Франції. Кардинал відстоював ідею «європейської рівноваги» і виступав проти прагнення Габсбургів головувати в Європі. Завдяки дипломатичному, а згодом і військовому втручанню Франції Тридцятилітня війна (1618-1648) закінчилася повним крахом Австрії та Іспанії. Франція приєднала до своїх володінь Лотарингію, Ельзас та інші землі, її вплив на міжнародній арені надзвичайно зріс.

Рішельє у 1635 р. він заснував знамениту Французьку академію, всіляко підтримував письменників, художників і вчених. За сприяння Рішельє почала виходити перша французька газета, яку міністр використовував для пропаганди своєї політики.

32. Фронда: передумови та зміст руху, головін етапи.

З 1648 р. почався рух Фронда (озн.рогатка). Фрондувіати – означає порушувати порядок, коритсув. Зброєю яка заборонена.. Назва пішла від назви зброї якою стріляли по вікнах.

Історики поділяють фронду на 2 періоди:

1) парламентська або стара фронда 164-1649рр. Керівник руху →паризький парламент – це вища судова палата. ЇЇ завдання: реєструвати королівські укази, бо лише після реєстрації вони мали силу закону. Парламент відмовився реєструвати указ Мазаріні і висунув умови:

встановлення податків за згодою парламенту; ліквідація інституту інпеденнства; заборона арешту підданих без суду.

Маззаріні це 1-и1 міністр справ. 1649 р. – уряд спробував скасувати полету.

Паризький парламент, лічильна комісія, вищі органи обєдналися і проч свої засідання влітку 1648. Паризький парламент заявив претензії на вищу владу: законодавчу ы викнавчу.. Прагнули провести реформу державного правлыння.Вони розробили проект «27 статей»

Мазарыны вирішив відкрити наступ проти парламенту і 26 серпня було заарештовано лідерів опозиції – Пєр Русиль. 22 жовтня коррлева підписала всі 27 статей

6січня 1649 р. королівський двір втік у Сен-жермен, парламент не погодився виїхати з Парижу – тому почалась війна.

Принц Конті на боці парламенту, а його брат Конде - з Мазаріні. Квітень 1649р. – підписано мирну угоду між парламентом і Мазаріні.

2) молода фронда 165-1653рр. рух маєтних верств проти Мазаріні і франц. Абсолютизму. Фронда почалась після арешту Конте і Канді в 1650р. Невдовзі корлева була змушена їх звільнити. Базою принца Кнде стало м.Бордо.

Влітку 1652р. Людовік 14 заявив що буде сам управляти країною

Фронду було ліквідовано в серпні 1653р. Наслідок: зміцнення королівської влади.

33. Криза анг. Абсолютизму в роки правління Якова І та Карла І.

Єлизавета через відсутність інших близьких родичів заповіла престол синові страченої нею Марії Стюарт — Якову. В Англії запанувала династія Стюартів. Вони прагнули встановити в країні абсолютну монархію, наслідуючи приклад Людовика XVI у Франції. Свою королівську владу сприймали як даровану Божою милістю, тому будь-які спроби обмеження розцінювали як зазіхання на неї. Стародавні права парламенту вважалися поступками з боку монархів, що їх можна й забрати назад.

Криза розпочалась за династії Стюатрів. Яків І Стюарт 1603-1625рр.

Ч инники кризи: 1. звуження соц. бази абсолютизму, а саме: анг. Дворянство розкололося; нове дворянство тісніше співпрацювало з буржуазією і виступали проти короля. 2. Зміна в парламенті. Поява на анг. Престолі шотландського короля. Криза анг. Абсолютизму поч.. – суперечність між королем і парламентом.3)1603-1629рр

протистояння між королем і парламентом. Протистояння в обміні документами.

Яків І своєю політикою, як внутрішньою, так і зовнішньою, викликав невдоволення більшості громадян. Ставши на бік англіканської церкви, він учинив гоніння як на пуритан (протестантів), так і на католиків. Останні, своєю чергою, організували проти нього “порохову змову” (намірялися висадити в повітря парламент, коли там знаходився король), але невдало. Проти Якова І виступили й шотландці, обурені введенням англіканської церкви. Король кинув виклик і парламентові — постійними порушеннями конституційної законності, стягуванням нелегітимних податків, зовнішньою політикою, спрямованою на підтримку католицьких країн.

Після Якова І на престол зійшов його син Карл І (1625—1649 рр.), який за особистими якостями був кращим від батька, але продовжував його політику. 1629р. – король вирішив розпустити парламент. Почався 11 років – правління самого короля. – т.зв 11-річна тиранія

Карл І потребував коштів для продовження воєн проти Іспанії та Франції. За перші три роки свого правління він тричі скликав і розпускав парламент: перший дав йому незначну суму, другий взагалі відмовив, а третій ладен був надати кошти за умови, що король підпише “Петицію про права”, яка відновлювала й підтверджувала всі здобуті англійцями права, а саме:1.король не мав права збирати податки без згоди парламенту;2.не міг нікого піддавати страті без згоди парламенту;3. не повинен створювати надзвичайних судів;4. не мав права влаштовувати військові постої тощо.

Підписавши цей документ, Карл І, одначе, не збирався його виконувати. Тільки-но було виділено кошти, він зігнорував умови договору і протягом 11 років взагалі не скликав парламенту. Для покриття своїх витрат він поширив на всю Англію корабельний податок (щитові гроші) — обов'язок прибережних областей утримувати флот. Для придушення невдоволених було розширено діяльність надзвичайних судів (“верховна комісія”, “зоряна палата”).

З Англії почалася масова еміграція до Північної Америки. Занепокоєний цим Карл I заборонив її під загрозою жорстоких покарань.

Поштовхом до відкритого виступу проти короля стала спроба накинути Шотландії англіканську церкву. Перше богослужіння в Единбурзі було перерване віруючими, а по деякім часі (1637 р.) шотландці стали до зброї, щоб захистити свою церкву (пресвітеріанську). Король вирішив придушити цей виступ силою. Війна набула затяжного характеру. Ресурси Карла І швидко вичерпались, і він змушений був 1640 р. скликати парламент, щоб дістати згоду на збирання нових податків. Цей парламент увійшов до історії під назвою Довгий, оскільки його члени домоглися від короля згоди, що не будуть розходитися доти, доки самі не визнають це за потрібне.

34. Соціально-економічний розвиток Англії в першій половині 17 ст. Англійське суспільство.

Англія була аграрною країною, 4\5 нас займ с\г. Нас.Англії з Велсоном становило бл.5 млн. осіб. Головна ознака економіки – капіталістичний роз с\г.

В економ.відношенні поділ. на 2 зони:

- південно-сх. І східна – більш розвинена

- північ і захід – менш заселений, феодальні відносини, більш відсталий.

Перше місце в економіці займ вироб сукна (80%експорт сукна). В 16 ст поч. процес огородження земель. Підприємницькі господарі розорювали селян, зебарали землі і огороджували. Тому у 1647р. в цетрі Англії розгорілось повстання. Повстанців поч. називати левенерами або зрівнювачами, дигирами, копачами.

Зяв прошарок фермерів.

Мануфактура склад. З 2-ох підвидів: централізована (це коли весь процес виробництва в одному місці); - розсіяна \розпорошена.

Після виробництва сукна 2-ге місце займ видуботок кам’яного вугілля. Торгівля розв. з всіма куточками Азії. В 16 ст утв. торгові компанії: московська, мар канська, східна (балтійський р-нок), левантійська (середз. Море), гвінейська. 1660 – заснов сх. ідійська компанія, що поклала поч. проникненню Анг в Індію. 1651р. – анг. Прийняли 1-ий навігаційний акт, щоб прзбавити Голландію від ролі посередника торгівлі. Внаслідок чого – 3 морські війни з Голладією.

Особливість анг.с-ва: соц.. мобільність – представник нищого стану міг перейти в вищий; відкритість і прагматизм. дворянство – відсутність родовитості. Ним вважався будь-хто хто вів спосіб життя дворянина. Воно в свою чергу поділ на 2 групи 1. старе, яке представляло феодальні відносини. 2. нове дворянство – джентрі.

Селянство поділ на: фригольдери – їх д-сть прирівнювалась до д-сті на землі; копігольдери – мали право на тимчасове право на землю; лісгольдери або орендарі; котери.

Головна ознака суспільної структури: відсутність чітких берєрів між групами.

35. Ідеологія пуританізму.

Після смерті Марії Тюдор королевою Англії стала Єлизавета І Тюдор (1558-1603), донька Генріха 8 і Анни Болейн. Єлизавета і її уряд відновив протестантизм, проте, у поміркованій формі. Парламент підтвердив верховенство королеви над англіканською церквою. Так англіканська церква стала надійною опорою абсолютизму. Уряд Єлизавети вів активну боротьбу проти прихильників подальшого очищення англіканської церкви від залишків католицизму. Послідовних протестантів в Англії почали називати пуритани - радикальне крило англійських протестантів, які були незадоволені реформуванням церкви й виступали за її очищення в дусі кальвінізму. Вони добре розуміли недосконалість англіканської церковної системи й мали підтримку нових дворян і буржуазії.. однак королева вважала за краще зберігати релігійний мир.

Пуритани виступали за єпископську церкву, за демократичний устрій церкви. Їхнє віровчення базувалося на ідеях Жана Кальвіна, його праця «Вчення про визначення», в якій він поділяв людей на 2 категорії: ті, що отримають вічне життя; ті, що приречені на смерть. Пуритани закликали до очищення церкви, виступали проти державної єпископальної церкви і казали, що устрій має бути демократичним. В основі вченняв - Бог поділив людство на 2 част(одіні призначались для вічного життя, а інші для віної смерті).

Пуритани заперечували вчення про благодать, потребу єпископату, підпорядкуванню церкви королю, не визнавали вівтарів, розкішного церковного начиння. Вони хотіли запровадження вільної проповіді, здешевлення церкви, скасування єпископату. Пуритани правили службу у приватних будинках, викриваючи у проповідях марнотратство, розкоші, засуджували пишні перуки дворян, яскраво розшити камзоли і світські розваги. Танці і театр вважали проявом легковажності і гріха.Вони висували віру в божественне приречення, за яким Бог кожній людині наперед визначив особливе покликання і долю. Наприкінці 17 ст. сформувалося дві течії пуританства:

Поміркована – пресвітеріанство - Томас Картрайт, Уолтер Трэверс. Виступали проти єпископського ладу; кожну церковну громаду має очолити старійшина – пресвітер; відновлення консисторію – ради старійшин і проповідників.

Радикальна – індепендентська. Кожна церковна громада – незалежна і визнає лише владу Христа; повне відокремлення церкви від держави; заперечували необхідність канонічних молитов.

36. Початок англійської революції п. п. 17 ст. Конституційний етап політичної боротьби.

1628 р. – «Петиція про права» - опозиція виступала за обмеж. свавілля короля і церкви, проти нових податків, реліг. переслідувань.

1629 р. – Карл І розпускає парламент. 11-річна тиранія.

Т. Вентворт – 1633 р. – призначений лордом-намісником в Ірландії – забирав землі у селян, запровадж. анг. звичаї.

1637 р. – спробав нав’язати англікан. літургію шотландцям. В дворян відбиралися маєтки, отримані під час Реформації. 1638 р. – в Шот. ств. Ковенант – комітет, який об'єднав невдоволених. 1639 р. – поч. війна Анг. з Шотл.

кв. – тр. 1640 – «Короткий парламент» - не дав згоди на податки. Лист. 1640 – кв. 1653 р. – «Довгий парламент».

«Петиція про корінь та гілки» (1640) – йшлося про зловж. короля в період 11-річної тиранії. Вимога – страта Вентворта (12 тр. 1641).

осінь 1641 р. – повстання в Ірландії. Вирішили ств. свій парламент.

гр.. 1641 р. – опозиція склала «Велику ренонстрацію» (О. Кромвель)

Кавалери – прихильники короля, круглоголові – противники.

січ. 1642 р. – Карл І з'яв. в парламент для арешту. Громадяни вийшли на захист.

37. Громадянські війни в Англії 17 ст. (1642-1648)

Процес переходу в Англії від абсолютної монархії до конституційної, при якій влада короля обмежена владою парламенту. Приводом війни були неконституційні акти короля, а причиною боротьба за владу між королем і парламентом.Економічний розвиток призвів до загострення суперечностей між буржуазією і новим дворянством, з одного боку, і монархією та феодальним дворянством — з другого. 22 серпня Карл І наказав підняти свій прапор у Ноттінгемі. Це означало оголошення війни парламентові. Парламент підтримували найб населенні і економ розвинені області півд.сх країні; багаті купці. Король спирався на відсталі північні і зх.. області країни, проте на поч. громадянської війни він мав краще навчені війська, що складалися з дорян-роялістів та їх озброєних слуг. У серпні 1641 парламент прийняв «Велику ремонстрацію» — збірка статей, що перераховували злочини корони. Після цього державна влада фактично зосередилася в руках парламенту.1642 — спроби короля Карла I розпустити Парламент приводять до протистояння прихильників Парламенту (.«круглоголових») і прихильників короля («роялістів»). 4 липня був створений Комітет оборони, що очолив військову діяльність парламенту

На поч. гром війни в парламенті залишилось 2 партії: пресвітеріани ( предс поміркованої верхівки нового дворянства і буржуазії, яка не хотіла доводити б0бу до повної перемоги над королем.Вони становили б-сть в парламенті) і індепенди. Перші бої не принесли успіху парламентові. На чолі партії індепендів Кромвель, який прагнув ств загони кавалеристів-панцерників. Серед індепендіві і всередині армії поч. незгоди і виділилась радикальна течія «зрівнювачів» (левелери) Лідер – Джорн Лілберн. Левелери пропонували повну свободу торговельно-промислового підприємства.

У 1643 єпископат було скасовано і введено пресвітеріанський устрій церкви.У лют ому 1645р парламент на пропозицію Кромбеля ухвалив акт про новий устрій армії. Було утв єдине військо, головнокомандуючим ства Ферфакк.14 червня 1645р роялісти зазнали поразки у битві під Незбі. В 1646 король вітк до Шотлаандії. За невеликі гроші шотландські пресвітеріани видали його анг парламенту. 1646 І громад війна закінчилась

5 грудня 1648 полковник Прайд із загоном солдатів прові чистку парламенту, вигнавши звідти пресвітеріан. Після прайдової чистки поч. підготовка до суду над королем. Палата громад 1649 проголосила себе верховною владою. Фактично це озн проголошення республіки..Короля страчено 30 січня 1649.

38. Індепенденська республіка в Англії.

Індепенденська республіка (1649-1653рр). 17 травня 1649р актомпарламенту королівська влада була знищена як непотрібна. 19 травня проголошена республіка. Законодавча влада належить однопалатному парламенту в обличі палати общин Бовгого парламенту. Виконавча влада належить Державній раді у складі 41 члена з яких 31 одночасно були членами парламенту. Реальна влада знаходилась в руках Військової верх. Ради. В Англії під прикриттям республіки фактично встановлювалась військова диктатура грандів.

У 1649р левелери відмовились визнати республіку, назвавши її «тиранією офіцерів». Висунули свою програму. Праця «Нові кайдани Англії».

літо 1649 р. – жорстоке придушення повстання в Ірландії.

1650р республіку визнала Іспінія, далі Франція.

1652 р. – «Акт про влаштування Ірл.» - визнач. подальші репресії стосовно учасників повстання. Вересень 1651 р. – битва при Густері, остаточна поразка Шотландців. Шотл., Ірл. та Анг. економ. і політ. поєднано.

кв. – гр.. 1653 р. – Бербонський парламент (більшість – прихильники Кромвеля).

гр.. 1653 р. – знаряддя правління – конституція. Кромвель отримав посаду лорда-протектора Анг., Ірл., Шотл., встановл. військ. диктатури.

39. Англія в часи протекторату Кромвеля.

Протекторат Кромвеля (1653-1658рр). 16 грудня 1653р Кромвеля було проголошено головою д-ви з титулом лорда-протектора. Згідно нової конституції викладеної в документі під назвою «Знаряддя управління», у його руках зосереджувалась велика влада.. Йому підлягали армія і флот, він мав право укладати договори з іноземними д-вами, видавати укази. Влада в державі ділилась між її главою Кромбелем, парламентом і Держ радою. Конституція передбачала скликання нового парламенту. Майновий ценз для виьорців було сильно підвищено. Республіка фактично була ліквідована. Як форма правління протекторат – це військова диктатура армійської верхівки, до якого входили, або ж були пов’язані дворяни.

За протекторату було підтверджено скасування лицарського держання, збереження копі гольду і церковної десятини. Широко викор огородження. Податки стали ше більшими. Левелери закликали до замаху на протектора.Роялісти теж організовували змови. Щоб зміцнити протекторат було запроваджено військово-поліцейський режим, країну поділено на 11 військовиї округів на чолі з генерал-лейтинантами. Таємна поліція очолювана Джоном Терлоувела б-бу проти змов. Не допускалось жодних зібрань народу. ЗА протекторат було двічі скликано парламент, але 2 рази був розпущений. У1657р титул лорда-протектора був проголошений спадковим.

Зовнішня політика відзначилась великим успіхом в торгівлі та колоніальній експансії Англії. У 1654р. Кромвель уклав мир з Голландією. Англія розпочала війну з Іспанією, яка забороняла анг. Купцям торгувати в її колоніях, і захопила в неї о.Ямайку 1654р. Незважаючи на успіхи у зовнішній політиці, внутрішнє становище в країні було напружене. Пісял смерті Олівера Кромвеля титул лорда перейшов до його сина.

40. Реставрація Стюартів та відновлення режиму абсолютної монархії.

Злякавшись вторгнення армій «дружніх» держав Європи, Карл пішов на переговори із Монком. 16 травня 1660р. – «Бредська декларація» в якій Карл обіцяв:1)помилувати сучасн. Громадянської війни із сторони парламенту 2)визнавав відміну рицарського тримання 3)перетворення феодальної власності лендлорді майже у повну буржуазну власність. Ці умови влашт буржуазію та нове дворянство. Як наслідок одним із перших рішень зібраного парламенту було звернення до Карла Стюарта із запрошенням повернутись в Англію. 26 травня 1660р. Карл вїхаав до Уайтхов і став Крлом ІІ, а Англія – Монархією.

Зовнішні дореволюційні порядки були повністю реставровані. Була відновлена палата лордів. Англіканська церква –державна. Роздані землі корони та церкви їм повністю повертались. Майже все законодавство революції було оголошено недійсним. Політика «особливого сприяння» здійснювалось Реставрацією в інтересах лендлордів. Встан великі ціни на землю. Виключно інтереси земельної олігархії капіталістів-фермерів мали на увазі при виданні «хлібних законів».

Для забезпечення політичної незалежності навіть від роялістського парламенту, Карл ІІ уклав таємний договір із Людовіком 14(1670).Згідно його умовам Карл повинен був отримувати від французького короля щорічну субсидію, взамін якої він обіцяв підтримувати завойовницькі плани Людовіка по відношенню до Голандії.

У 1672р-Карл ІІ порушуючи конституцію видав «Декларацію віротерпимості», яка звільняла окремих осіб (католиків) від дії законів проти іновірців. Ця декларація викликала супротив парламенту, у зв’язку із пристало наслідуванням. Так як наслідник престолу герцог Йоркський, являвся католиком, то найближчою вимогою опозиції було вишення його наслідницьких прав.

41. Славетна революція 1688 в Англії

Восени 1688 р. з 15-тисячним військом Вільгельм висадився на англійський берег і взяв курс на Лондон. Королівські загони перейшли на його бік. Покинутий усіма, Яків II із сім'єю втік до Франції. Вільгельм Оранський цьому не перешкоджав. Він вступив у Лондон і був проголошений королем Англії. Так відбувся безкровний державний переворот — а Славна революція». Свою назву вона отримала на противагу кривавій революції середини XVII ст

Під час вступу Вільгельма III на престол парламентарі вручили йому «Декларацію прав» (Білль про права), в якій було викладено права та обов'язки законодавчої (парламенту) та виконавчої (короля і його міністрів) влади. Декларація забороняла королю видавати закони, збирати податки з народу, скликати армію без згоди на те парламенту. В ній підкреслювалося, що народ має право усунути негідного короля і на його місце посадити іншого, а також змінити порядок спадкоємності престолу.

У період правління Вільгельма III було закладено основоположні принципи англійської політичної системи. Депутати парламенту переобиралися що три роки. Король формував уряд із представників тієї партії, яка мала більшість у парламенті, і почав правити державою через парламент. Змагання партій за владу заклало основу двопартійної системи в Англії.

«Славна революція» поклала край віковій боротьбі між королем і парламентом, покінчила з абсолютизмом і означала утвердження в Англії конституційної монархії. Відтепер головну роль відігравав парламент, наділений правом видавати закони. Монарху дозволялося лише «царювати, але не правити». Цей порядок закріпив «Білль (закон) про права», який заборонив королю видавати закони, збирати податки й скликати військо без згоди парламенту. У документі підкреслювалося, що народ має право скинути негідного короля і посадити на його місце іншого. Парламент здобув перемогу над королем.

42. Стабілізація французького абсолютизму за Людовіка 14.

1661р. після смерті Мазаріні кроль Людовік 14 сонце завив, що міністр йому не потрібен. Він говорив: Держава – це я». За нього: абсолютна влада; - право спадкування трону; - ств. т.зв 2Вузьку раду» у складі 3-ох осіб:фінансів, військових справ ізовн. Політики. Засідання відбю кожного дня; Викор. Інститут інденпендів (контроль за податками); - почав боротьбу проти судових пар.; Обмежив право протестів; - задекларував якщо король буде вваж.що така демонстрація неприйнятна, то король її скасує.

1668 людовік 14 особисто вирвав сторінки про фронду.

Міністр мав титул контролера Жан –Батіс-Кольбер його політика «кольберизм».

Політика меркольберизму: ств нових мануфактур по виробництву предметів розкошу; Зяв перші вугільні шахти; Лік від внутр.. мито; Відкрито бл. 20 нових торгових кампаній; Заборонив еміграцію; Р-ма системи мір, ваги

1669р. –королівський указ який заохочував дворян зам підприємництвом.

Зменшив податок талья, заборониа експорт щерна, уніфікував законодавчу базу.

Ств. велику дисципліновану армію.

1685р. він ліквідував всі права гугенотів дарованих Нанським едиктом.

43. Монархія Габсбургів (друна пол. 17 – поч. 18)

Після Вестфальського миру австр Габсбурги володіли ексгерцогством Австрією, Штірією, Тіролем, Чехією, Моравією, Словаччиною, Хорватією, і пн.-зх Угорщиною. Мон Габсб – абсолютистська багатонаціональна держ. Панівне стан – австрійці, решта нар – нац. гніт. Вел вплив – католицька церква. Тіроль і Угорщина були найбільш економ відсталими. Найвищим р-нем р-ку відзначалась Австрія і Чехія.

В Австрії розвивалось цехове ремесло і виникали мануфактури. У Відні наприк 17 ст налічувалося понад 100 тис. мешканців. Уряд провадив політику меркантилізму – заохочував заснування торговельних кампаній і мануфактур, які виробляли зброю та спорядження для війська, полотно, предмети розкоші. Суворо заборонялося вивозити за кордон монети і дорогоцінні метали, обмежувався ввіз іноземних товарів. У Чехії було багато централізованих і розпорошених мануфактур, які виробляли зброю, полотняні і вовняні тканини, скляні вироби.

Крім особисто вільних городян Тіролю, сільське населення всієї монархії було обтяжене феод повинностями. Аграрні відносини були дуже різноманітні. У багатьох місцях селянин і його нащадки вваж живою власністю маєтку і не могли покинути місця без дозволу поміщика. Кріпаків не можна було тпродавати окремо від землі. За феод звичаями, за селянином зберігалося право спадкоємного користування землею, поки він відбував повинності. Але в районах, де продаж зерна був прибутковою справою, поміщики зганяли селян із наділів і розширювали панське заорювання. Селяни відбували панщину, платили поміщикові різні натур повинності, грошовий чинш, викон повинність на користь церкви і виплачували податки державі.

У Чехії нім та чес поміщики↑панщину до 3-4 і б-ше днів на тиждень. Дуже розоряв селян обов’язок корист поміщицьким млином, кузнею, пекарнею та ін. т з баналітети. У 1679 – 80 рр – в Пн Чехії повст, створ партизанські загони.

Габсбургська монархія була однією з найсильніших держ Європи. Централізація влади в її володіннях досягла значних успіхів, але в провінціях збереглись ще поряд із губернаторамистаново-представницькі збори(чини) з місцевої знаті, дух-ва та виборних від найбільших міст. Габсбурги використ ці провінційні чини, позбавлені політ влади, для провелення щораз нових оподаткувань, бо держава терміново потребувала грошей для покриття витрат на управління і війни.

44. Угорщина в складі імперії Габсбургів (друга половина 17-пос.18).

Угорщина мала окремий статус. Угорська корона або Корона Святого Ішмена дісталась Габсбургам в 1566р за шлюбною угодою. Центральна чатина країни була зайнята османами. Західні землі підійшли під владу Габсбургів.

Габсбурги не змогли ліквідувати угорську конституцію. Угорщина була виборною монархіює і стани мали право відмовитись підкорятись королю. 1662р. імператор спеціальним розпорядженням утвердив право на те, що питання його розглядали в першу чергу. Угорський сейм давав дозвіл на присутність військ. Палатин – глава, якого обирав сейм. Повинно було претендувати 4 кандидатури. 2 з них повинні бути протестантами. Угорський сейм складався з 2-ох палат Верхньої( входили світські і духовні магнати ) і Нижньої( дворянство і міста). Віденська влада старалась якомога довше не скликати сейм. Часто збирались окружні або комітатські сейми. Скликання цих місцевих сеймів не залежала від волі монарха. Імператормав право призначати по життєвого главу комітету ішпан, який повинен був організовувати вибори своєю адміністрації.

1664р – Вашварський мир за, яким результат айстро-турецької війни. Умови: частина угорських земель відійшла Туреччині. 1670р викрито змову угорський феодалів.

Імператор Леопольд І (1658-1705рр) ввів в країну наймані війська, скасував посаду палатина, запровадив губернаторство на чолі з представниками німецької династії. З 1671р. Угорщина щороку почала сплачувати контрибуцію. Почались масові переслідування протестантів. В пін-сх. Р-нах повстання очолив Імпре Текелі. За 2 р було звільнено бульшу част Угорщини. У 1681р сейм обра нового палатина Ерстехарі. Майже вс територія Угорщина була звільнена від турецького впливу після підписання 1699 р. Карловицького миру.

1703-11рр – нац..виз в угорського народу на чолі з Ракоцці ІІ. Він звільнив б-шу частину земель Угощини.

45. Німецькі держави після Тридцятилітньої війни. Піднесення Бранденбурсько-Прусської держави.

Німеччина не складала єдиної д-ви. До її складу входили бл. 300 князівств, 51 імперське князівство. У центральній частині 1-ше місце займ. Саксонія.

Кайзер (імператор) обирався колегією церковних і світських курфюрстів на чолі з Майнцьким архієпископом.

Райхстах склад. з 3-ох курій: 1)колегія курфюрстів- тут найбільш багаті; 2)рада-князів світських і духовних; 3) рада-міст – предст. від 51 міста. Райстах відб. в м.Регенсбург. Їх закони мав підтверджувати імператор.В Бранденбурзі та Прусії розвив. вел.дворянське землеволодіння, яке орієнтувалось на товарне виробництво.

На під-зх. – Баден, Вюнтенбург – система, де селяни сплачували феод. Ренту, тобто не існувало великих дворянських землеволодінь.

У ІІ п.17-поч18. – х-рне зростання мануфактурного виробництва. 1731р виданий закон про цехи, який забороняв братства, скасовано «синій понеділок»

Засновником бранденбурсько-пруського абсолютизму є Фрідріх Вільгельм(1640-88рр. За нього: мілітаризація, встановив режим абсолютної необмеженої влади, ств постійну армію; 1 660 – звільнив герцогство Пруссія від ленної залежності Польщі. 1685р. видав «Егдамський едикт» - дозвіл селитися на терит князівства незалежно від релігії. Внаслідок: гугеноти поселились в Берліні.

У 1701р утв Бранденбурсько-Пруське королівство. За Фрідріха-Вільгема І (1713-1740) остаточно склались риси д-ви як мілітариської, 1717р запроваджено обов’язкове шкільне навчання. 1733р. Кантональний регламент, який законодавчо оформив військову повинність(з 10р всі чоловіки).Звільнялись від служби сімї вел господарів, безземельні, іиігранти колоністи і їх нащадки. Призовник був приписаний до округу який назив контон. Кантоніти складали третину армії.

Фрідріх ІІ (1740-86рр): був під впливом Просвітництва, зруйнував станову структуру, спирався на дворянство, яке було звільнене від податків, првові р-ми в сфері судочинства (скасовано катування), нехтував релігією. 1752 р «Політичний заповіт» Фрідріха ІІ→усі релігії оперті на системі байок.

46. Ідеологія Просвітництва.

Просвітництво — це цивілізаційно-культурна течія періоду переходу від традиційного до індустріального суспільства.

1788 р. – Е. Кант – ст. «Що таке П.?» П. – вихід людини зі стану неповноліття. Вжив першим термін П. Період 1680-ті – 1780-ті рр. Е. Кант розумів П. як спробу використати розум в інтересах людини. «Май мужність скористатися своїм розумом».

Пріоритети: розум, освіта, наука. Ідеал: людина, яка сама могла шукати шляхи для щастя, достатку.

Всі сусп.. негаразди були р-том люд. неосвіченості і забобонів.

Декарт: «Я мислю, отже, я існую». – гол. джерело ідеології П. Розум визнавався єдиними засобом пізнання світу. Минуле розгляд. як втілення дикунства і варварства. Майб- ц-ство розуму. Право, релігія, економ. відносини піддавалися критиці Ідеям абсолютизму протиставлялися закон, який придумали люди.

Характерними рисами Просвітництва є:

1. Прагнення його представників до перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, "вічної справедливості", рівності. Просвітництво сповідувало справжній "культ розуму", вбачаючи в ньому той те, за допомогою чого можна перевернути всю систему громадського та духовного життя.

2. Рушійною силою історичного розвитку і умовою торжества розуму просвітителі вважали розповсюдження передових ідей, знань, а також поліпшення морального стану суспільства. Визначальним моментом культурного життя епохи Просвітництва була безмежна віра в перетворювальні можливості освіти. Слід зазначити, що Просвітництво розумілося ширше, ніж просте розповсюдження знань і освіти, воно включало в себе моральне та громадянське виховання.

3. Вони прагнули розкувати розум людей і тим самим сприяли їхньому політичному розкріпаченню.

4. Просвітителі вірили в людину, її розум і високе покликання. Цим вони продовжували гуманістичні традиції доби Відродження.

47. Англійське просвітництво.

Батьківщ. П. Причини: 1 – ранній р-ток парламентаризму; 2 – підвищ. культ. і політ. просвіти широких верств населення; 3 – рівновага між Англікан. церкв. і П.

1702 р. – 1-ша щоденна газета. Ч/з 25 р. – їх 25.

Поч. 18 ст. – більшість ідей в Анг. було досягнуто.

Політ. програма форм. з ідей Т. Гоббса. 1651 р. – праця «Левіафан»: Бог виступав прихильником абсолют. монархії за умови, що монарх – посадова особа, яка має права та обов’язки; ідея сусп.. договору.

Дж. Локк – «2 трактати про правління» - теорія конституц. монархії: 1) спец. констит. механізм, який не допускав перевищення державою своїх прерогатив; 2) держ влада под на законод., викон., федерат.; 3) – «принцип законності»; 4) – можливість розриву сусп.. договору з урядом (повстання).

48. Французьке просвітництво.

Монтеск’є – «Перські листи» (1721) – 1-й твір доби П. у Фр. «Про дух законів» (1748) – прихильник конституц. реформ. Висловив ідею розподілу влади на 3 гілки.

Гол. джерело для П. – ідеї анг. філософів 17 ст. (Локка). Ідеологія відзнач. більшою радикальність від ін. країн. Х-рна риса: схильність до широкого теоретизування. Фр. просвітники розуміли, що їхні програми не будуть реалізовані.

«Гурток енциклопедистів» - вид. «Тлум. словник наук, мист., ремесл» (1751-72). Дені Дідро – центр гуртка. В центрі уваги – людина, іст. людства. Відхилення теолог. підходу до її висвітлення.

Вольтер – прихильник деїзму – допускав існув. Бога як першооснови світу, інші явища природи здійсн. за природ. законами.

Руссо – «Про сусп.. договір» - окреслив картину виникнення соц. нерівності. Осн. держави – сусп.. договір – спільна згода всіх громадян. Відстоював необхідність повстання задля відсовування власних чеснот.

«Економісти-фізіократи» - прихильники панування сил природи в сусп.. житті: с/г праця є єдиною продуктивною і сусп.. корисною. «Вбогі селяни – вбоге королівство». Глава фізіократів – Франсуа Кене. Закликав до р-тку фермерства, необхідність реформи податкової системи (Тюрбо).

49. Особливості німецького та італійського Просвітництва.

Італія: влада папського престолу відчувалася сильніше. Просвітники були лояльними до них. Центри діяльності – університети.

Антоніо Джеловезі – ідея необхідності ліквідації внутр.. мит.

Чезаре Бекарія – т-т «Про злочини та покарання» - слова не можна вважати злочином, виступав проти смертної кари, настоював на по життєвому ув’язненні.

Німеччина: запізніла модернізація. Помітне місце займали універ. 1780 р. – 40 нім., 23 франц., 2 анг., 1 москов. ун. Нім. – конгломерат держав. Монархи не мали можл. утвердити свої ідеї загальнодерж. методами.

Е. Кант – «Концепція самовизначення особи та народу». Став прабатьком сучасному націоналізму. Концепція світового союзу незалежних правових держав. Ідея про право всесвітнього громадянства. Не протиставляв право держ. громадянство. Один з творців концепції правової держави.

Х-рна риса: прагнення до реформ в межах традиц. порядку.

50. Особливості ідеології американського просвітництва.

Одним з політичних діячів тодішньої анг колонії був Джейм Оттіс (в колонії Масачусетс) – автор «Виклад і обгрунтування прав британських колоній». Він 1им з 1х запропон теорію прав колоніальних народів, заперечував зверхність одного народу над іншим, відстоював ідеї рівноправності колоністів і мешканців метрополії. Вирішення колоніальних проблем вбачав у інтеграції колоній і метрополії в єдину світову конституційну монархію. Одним з головних аргументів на користь її створ був етнічний фактор (кровна спорідненість жителів метрополії і колоній).

Англо-америк філософ Томас Пейн Автор праці 1776 р – «Здоровий глузд» - найголовніший трактат америк революції 1775 р. → тут обґрунтована концепція незалежності і республіканізму. «Доба розуму» 1793 р - х-рна фраза, яка пояснює його ставлення до всього: «моя батьківщина – світ, моя релігія – чинити добро».

Саме він першим заперечив ідею Оттіса про єдність англійців і американців. Особи англ. Походження стан 30-60% населення колонії, тому він доводив помилковість твердження, що Англія – батьківщина колоністів, вваж батьківщиною всю Європу. Розкритикував цю ідею і тому, що після розриву з метрополією колонії ні політично ні економічно не зможуть себе забезпечити. Висунув ідею права народу на повстання аж до революції і виборення народом незалежної держави.

51. Соціально-економічні зміни в країнах Європи в 1й пол. 18 ст.

Промисловість: на поч. 18 ст. – ост етап р-ку мануф в-цтва. Повне переваж мануфактури над ремеслом→ в Англ, Голландії та ряді галузей в-цтва Фр. Поступово поч. долати екон занепад Ісп→поряд з Іт – 1ість у в-цтві кераміки. Металургія – 1е місце по в-тві заліза-Англія, як і кам’яного вугілля. Поширюється централізована мануфактура. Зразки- військові підприємства. Більш екон вигідна – розпорошена мануф, бо власники слідкують за ринком(↑ чи ↓ в-цтво потрібних товарів) + тут викор працю селян, які брали меншу платню за робітників. Відб процес форм мануф пролетаріату: селяни→робітники.

Торгівля: в руках англ. І фр судновласників. Зовн торг: Лондон, Антверпен, Амстердам. 3\4 світової торгівлі у 80х рр. – на долю Євр. Динамічно розвив торгівля з колоніями. Завозили: цукор, кава, тютюн, бавовна,ром, вироби сх. ремесла. Процвітала торгівля людьми: в Амер невільників вимін на цукор і ром. Промислова+аграрна револ →насампер ВБ.→опиралась на швидке демогр ↑.Зниж смертності через б-бу з епідеміями. Трив життя з 35 до 50. 1796 р – англ. лікар Дженер вперше здійсн щеплення проти віспи. Р-к пром. Завдячував р-ку аграрного сектора. 18 ст – гречка, кукурудза і картопля.

Станова с-ра: ↑ к-сті дворянства в Євр., бо їм не загрож смерть від голоду і епідемій в містах в осн. 1е місце по чис двор – Іспанія, 2е – Фр. В Ісп. – б-ба дворян за «чистоту крові». Хар явище - ↑ ціни на нерухомість: всі зрозуміли, що капітали треба вклад в землю. Фр: 20%землі – двор; 30% - міщани. З 2ї пол. 18 ст – значних розмірів жебрацтво. Сел-во в Євр – 75%. Селяни і далі вірили у «доброго короля». 118-187 млн впродовж 18 ст. Найб міста в Євр:Лондон, Париж, в США – Філадельфія.

Щоденне життя: ↑ р-ня культури. Поч перев. камяні забудови. Ісп., Фр село, Ісп, Англія і Нім→цегляна будова. Опалення – дерево, капяне вугілля. Заможні селяни: зяв шафи, крісла, оздобл різьбою і помальовані. З 2ї пол. 18 ст - ↑ споживання хліба: в Англ і Фр – пшеничного. На пд. – вино. АНгл, Нідерл, Нім: ↑ споживання пива.→ часто 18 ст – «золоте для сіл корчмарства→навколо корчми і церкви прох життя селянина.

Міста: ↑ роль міськ поліції, які пильн, щоб фасади іі поверхи були рівні всюди. Проблеми: каналізація, дж питної води(фонтани). Поч викор помпи для підкачки + колодязі і річки. Вул вел міст:брудні, галасливі, багато щурів. Мешканці передмість →злидні. Пошир підкидання дітей. Існ в Парижу професія «збирача дітей». Вел рухомі скляні вікна у багатіїв. Пічка – дж опалення. Туалети(найб пошир в Англ). Викор годинники, дзеркала, порцелян посуд. Кін 18 ст поч. вжив виделки. Цукор, шоколад, чай, какао – повсякденні продукти. Витісн латині з навч, фр – розшир привілейов верстви.

52. Завершення аграрної та початок промислової революції в Англії.

У 18 ст завершилась аграрна рев→ поч. промислова. Причи її успішності:

1) тривав р-к товарно-грошових відносин,

2) заморська торгівля і колоніальна політика сприяли утвор капіталів,

3) ств вел розвитку дешевої робочої сили, чому сприяла політика обгородження,

4) Англія не знала іноземних вторгнень,

5)А володіла вел запасами вел кам’яного вугілля, ін. корисних копалин, вигідне геогр. розташування→сприяли капіталістичному р-ку Англії.

З 1708 р банківські чеки слугують платіжними засобами. Перев розпорошена мануфактура, поява нових винаходів.

Жорн Кейн – механізував ткацький верстат. Була механізована прядка(Джейм Харгрівс). Поч будувати прядильні фабрики, які приводилися в рух за допомогою водяного кола. 1765 р Джеймс Ватт винайшов парову машину, що ліквідувала залежність підприємств від річок. Р-к видобутку вугілля. 1756 р – заснув чавунно-плавильний завод. 1779 – р Северн – 1й залізний міст → розвиваються міста, розшир дородня сітка.

Дж. Меткар – мав здатність знаходити шляхи для прокладання дороги. Запропонував робити дорогу випуклою, зміцнювати її щебенем, буд канали по боках дороги. Запроваджено дирижанси – пасажирські карети. Станції змінили коней.

Формувався новий стан – пром. пролетаріат. Відбув масові звільнення, 1і виступи робітників. Лудд – зламав верстат → «луддиський рух». Трегвініон – обєднання робітників.

Відб заміна 2-3 пільних сівозмін багатопільною. Винайдення легкого плуга →глибше орання → дозволило боротися з бурянами.

У результаті пром. револ Англія ставала потужною промисловою країною. Спростилася соц. с-ра сусп.На 1й план висунулась промислова буржуазія і промислові робітники. Самостійне селянство зникло. До сер 19 ст майже 60% працюючого насел Англ становили робітники, значна част яких була зосер на вел підприємствах. Англія перетворилась на «майстерню світу», посівши провідне місце в світовій економіці.

53. Встановлення конституційної монархії в Англії.

Найважливішим результатом перевороту 1689 року стало утвердження в Англії буржуазної конституційної монархії. Причому слід мати на увазі, що своєрідною рисою Англії є відсутність конституції як єдиного документа. виняткового значення набирають два конституційні акти англійського парламенту: Білль про права 1689 року і Акт про престолонаступництво 1701 року. Білль про права визначив провідну роль парламенту в системі державних органів. У ньому було сказано: припиняти закони або виконання законів ко-ролівським повелінням без згоди парламенту незаконно; не можна робити ви-лучення законів королівським повелінням; стягання зборів на користь корони без згоди парламенту незаконно; набір або утримання постійного війська в ми-рний час інакше, як за згодою парламенту, суперечить законові. Крім цього документ стверджував, що вибори в парламент повинні бути вільними, що пар-ламент скликатиметься досить часто, що проголошується свобода слова, дебатів.

Акт про престолонаступництво, згідно з яким престол перейде, якщо нічого не зміниться, до німецьких князів Ганноверської династії. Але Акт 1701 року не тільки встановив порядок престолонаслідування, але і містив у собі подальше уточнення прерогатив законодавчої та виконавчої влади. Так, особа, яка всту-пала на королівський трон, повинна була приєднатися до Англіканської (протестантської) Церкви і не підтримувати ніяких зв'язків з Папою Римським. Пода-льше обмеження королівської влади виявилося в тому, що король не мав права без згоди на те парламенту виїздити за межі Англії, що особа, яка була наро-джена за межами Англії, не могла бути членом Таємної ради, депутатом парла-менту, займати взагалі відповідальну посаду в державному апараті, що всі акти короля потребували підпису відповідного міністра. Таким чином, ці конституційні акти визначили правовий статус парламенту і короля, а також сформулювали основні принципи буржуазної конституційної мо-нархії в Англії:
1) парламентаризм — «парламент вище корони», 2) парламент — єдиний законодавчий орган, 3) розділення влади, 4) незмінність суддів, 5) гарантії основних свобод у парламенті (свободи слова, дебатів, виборів тощо).

Все це свідчить про те, що на зламі ХУІІ-ХУШ століть у Англії виникла бур-жуазна конституційна монархія з розділенням влади і зверхністю парламенту.

одальша еволюція конституційної монархії пов'язана з глибокими соціаль-но-економічними змінами. Англійське селянство, яке так і не отримало землю у власність, розшарувалося на заможних орендарів і безземельних пролетарів — наймитів. У містах внаслідок промислового перевороту остаточно оформилися буржуазія і пролетаріат.

Англійська буржуазія, зібравшись з силами, намагається встановити своє по-літичне панування шляхом нових компромісів з лендлордами. Цей процес су-проводжувався еволюцією британської конституційної монархії, основними напрямками якої були подальше обмеження королівської влади, утвердження нових принципів взаємовідносин виконавчої і законодавчої влади у вигляді «відповідального уряду». Ці зміни не були оформлені новими конституційними актами, а складалися в ході політичної практики у формі прецедентів.

54. Зміцнення конституційної монархії в Англії за Георга І та Георга ІІ.

Королева Анна померла 1714р. Мала 15 дітей, всі померли.Влада в Англії була передана сину Софії Георгові І з династії Ганонерів. За правління Ганонерів була прийнята конституційна монархії. Георг І (1714Р-1727Р) ЗА НЬОГО ДЕРЖАВОЮ керував міністрз погтаї вігів. Він не володів англійською. Ради проводив міністр, який мав титул 1-го міністра→обрав собі премєр-міністра.. Міністрами є представники тієї партії, яка отр. Б-сть у парламенті. Виборчими правами корист лише 5 % нас. При тодішній сист відкритого голосування місцевий магнат міг повністю контролювати вибори і здійснювати прямий тиск на виборців.1716 – збільш термін депутатської посади з 3 до 7 р.

Георг ІІ (1727-1760) – втратив право вето. Не брав участі на засіданні уряду.

Англія йому рішуче не подобалася, і він все життя лаяв англійська побут, англійських кухарів, англійських погоничів і англійську конституцію. Усі думки і вся політика цього короля були направлені в бік Німеччини. Він був малий на зріст, верткий, дріб'язковий, скупий, гнівається та нерозумний. З-за його балакучість і нав'язливості навіть сама прихильність короля була дуже важка. Проте він був досить хоробрий, постійно розповідав про свої військові подвиги. У релігії Георг був істинний язичник, вголос сміявся над церквою, а під час проповіді базікав в повний голос про сторонніх предметах. У роки царювання Георга II Англія, керована Вальполем і Піттом-старшим, домоглася видатних зовнішньополітичних успіхів. Здобувши перемоги у війнах за австрійську спадщину та семирічної, англійці витіснили французів з Північної Америки та Індії і знайшли величезні колоніальні володіння в обох півкулях. Разом з тим у Франції було остаточно відібрано то переважна вплив у Європі, яким вона користувалася з часів Людовика XIV. Зростаюча промисловість і панування над світовою торгівлею перетворили Англію в одне з найбільш могутніх і динамічно розвиваються держав того часу. Хоча особисті заслуги Георга у цьому були незначні, зовнішні успіхи надали блиск його правлінню, і до часу своєї смерті він придбав навіть деяку популярність у підданих.

Політика покровительської торгівлі. Було скасовано мит о на еспорт, знижено поземельний податок, запроваджено акцизний податок на вино і тютюн. Примусова рпаця злидарів, збудовано низку портів у Лондонському порту для товарів, які не иобкладались митом, для транзитних товарів → Лондон розвивається як місто. Лідером правлячої партії був Роберт Волпол, якого король у 1742 р відправив у відставку в звязку з військ невдачами.

55. Політика «освіченого абсолютизму» в монархії Габсбургів.

Політика «освіченого абсолютизму» в Австрії почалася за імперії Марії-Терезії(1740-1780). Для посилення центральної влади було створено Державну раду. Почали робити рекрутські набори в армію, чисельність останньої зросла від 108 до 278тис. Марія-терезія встановила загальний прибутковий податок, від якого не звільнялися ні дворяни ні церква. Найвища судова влада зосередилась руках уряду. Селянамдозволили викупити свої наділи. Внутрішні мита були скасовано. У др. Пол. 18ст у Габсбурзьких володіннях особливо прискорився розвиток капіталістичного устрою. Чехія, Австрія: виробництво сукна, полотна, зброї. У 1755 у Чехії налічувалось 250 мануфактур і 188 тис робітників. Розшир і сільське господарство. Становище селян було тяжке, у Чехії залишалась особиста кріпосна залежність. Там у 1755р вибухнуло повстання. Імп указом відбувалось обмеження панщини до трьох днів на тиждень, але це не виконувалось. У 1781р указом Йосифа ІІ(1780-1790) особисте прикріплення селян до землі в Чехії було скасоване. Уряд був змушений піти на ці реформи, щоб послабити незадоволення селян та уникнути остат зубожіння головних платників податків у державі. За Йосифа ІІ було закрито част монастирів і секуляризовано їхні землі, посил влада губернаторів. В суді та адміністрації примусове запровадження німецької мови. Ці заходи посилили нац. гніт Австрії над іншими землями. Потім реформи ЙосифаІІ були частково скасовані. Метою політики «освіченого абсолютизму» в Австрії було зміцнити дворянську абсолютну монархію в умовах розвитку капіталістичних відносин. Буржуазія в Австрії була ще слабкою і не боролася за владу, але феодально-абсолютиський лад у цій країні уже вступив у стадію свого розкладу та занепаду, тому окремі реформи не могли усунути перешкоди для перемоги капіталізму

56. Німецькі землі в епоху «освідченого абсолютизму».

60-70 рр 18 ст - Саксонія: - центр текстильної пром.:1) тут пров перепис нас, 2) Свобода торгівлі, 3) оновлені школи, 4) цивільний кодекс, 5) ліквід тортур.

Баварія: реформи – 1) перепис населення, 2) цивільно-кримінальний кодекс, 3) скасування права «мертвої руки» - право, згідно з яким феодал мав право вилучити після смерті селянина част його майна(кращу худобу, кращий одяг), або його вартість у грошах. 4) обклад податками монастирі, 5) 1759р – відкр Баварська академія наук.

Баден: 1) лік від особиста залежність селян і б-сть феод повинностей, 2)запров єдиний поземельний податок, 3) релігійна толерантність.

Підсумок: кін 18 ст – процес формування єдиної нім нації. Цей процес характеризувався роздробленістю. Існ вел к-сть діалектів. Єдність нім націй проявилась у сфері культури. Руд ств формування єдиної нац. нім мови. 2а пол. 18 ст – пошир нім літерат мова. Нім нація в цей час була не держ нацією, а культурною.

57. Перші англійські колонії Північної Америки.

У 1585 і 1587 рор сер Волтер Релі за наказом Королеви Англії Єлизавети I зробив дві спроби заснувати постійне поселення в Північній Америці. Розвідувальна експедиція досягла американського берега в 1584 році, і назвала відкрите узбережжя Вірджинія (— «Невинна») на честь «королеви-діви» Єлизавети I, що ніколи не виходила заміж. Перша колонія, заснована на ос.Роанук недалеко від узбережжя Вірджинії і була евакуйована Дрейком в квітні 1587 року. У липні того ж року на острів висадилася друга експедиція колоністів, чисельністю 117 чоловік.

У 1605 році відразу дві акціонерні компанії отримали від короля Якова I ліцензії на заснування колоній у Вірджинії. Перша з компаній «Лондонська Вірджинська компанія отримала права на південну, друга «Плімутська компанія на північну частину континенту. Всі колнії, які посали виникати поділялись за типов власності (королівські, власницькі, корпоративні). У 1607р на р.Джеймс засновано перше англійське поселення

Джеймстаун. 1624 році ліцензія Лондонської Компанії, справи якої прийшли до занепаду,була відкликана, і з того часу Вірджинія стає королівською колонією. Колонієєю управляв губернатор(мав право вето). При ньому діяв братчий орган «Рада». Членів призначали представники акціонерної компанії. Губернатор призначався королем, проте рада колонії зберегла значні повноваження. Своєму процвітанню Вірджинія завдячує тютюну, у 1616 1-ий вел успішний продаж.

1632р.- Карл І подарував лорду Бартілюру хартію на володіння півн част Вірджинії, яку Конвент назвав Сенд-Мері.Ця колонія назив провінцією Існував колективний орган управління збори фріменів. 1681р. Карл ІІ подарував родині Вільяма хартію на землі, які отр назву Пенсільванія. До власницької колонії належала і Пн1653 та Пд.Кароліна1663р.

Корпоративний ти х-рний для пн.-зх частин земель, що парилягали до Фр.Засновниками стали члени реліг.громад, які емігрували в Америкеу і займ землі Анг.1620 група пуритан проиїхали в Америку на кораблі «Травнева квітка» і заснували поселення «Новий клімут». Х-рні ознаки правління: виборність влади(губернаторська рада, аг.збори фріменів, рада з 5-ти представників, які обирали фрімени., сервенти до політ.д-сті не допускались. 1636р – закони «Великі основи». ВИНИКЛИ 8 ПОСЕЛЕНЬ: Рай-Айланд(тут принцип віротерпимості), Мен, НЬЮ-Гемпшир→ці 2 належали власникам, але були слабо заселені, Конектіут. 1641 укладено звіт законів Масучусеса «Звіт свобод». Були аг.збори фріменів.

Меріленд – колонія поділ.на 2 табори: 1)католицька частина-під владою короля. 2)протистанська частина- під владою парламенту.. Власник колонії лод Бартітмор визнав владу Кромбеля..1643р = колонії Нової Англії об’єд. в конфедерації – спільний захист.

В економічному розвитку колонії також суттєво різнилися. Так, південні колонії, де природні умови дозволяли розвивати плантаційне господарство, стали постачальниками тютюну, цукрової тростини, рису, бавовни тощо. У північних колоніях розвивалися фермерське господарство та різні промисли. Економічний розвиток колоній стримувався метрополією.

58. Північноамериканські колонії та метрополія у другій половині 17 ст.

Епоха реставрації: Карл ІІ(1660-85) та Яків ІІ(1685 - 88)→намаг тримати в руках р-к колоній.

Збройний виступ у Вірджинії на чолі з Бекконом 1676 р. Суть протесту: проти авторитарних прав Берклі, який звів до мінімуму парламент. Закони Беккона:

1 – чиновникам заборон викор працю колоністів,

2 – оподаткуванню підлягали привілейовані особи.

Виступ завершився поразкою повстали. Повстання відбулись в Мериленді і Кароліні.

1688-89 – Славетна революція→зміна престолу, до влади прийшли Ганновери.

Дата добавления: 2015-10-16