План
1. Вступ.
2. Обладнання для оглушеня.
-Забій як процес
-Методи та механізми
2. Обладненя для знекровлення
3. Обладненя для знімання та обробки шкіри ВРХ, МРХ, свиней.
4.Обладненя для розділення туші.
Вступ.
До забою тварини утримуються в безпосередній близькості від бойні, в спеціальних приміщеннях передзабійного утримання (скотобаза).
Під час утримання на скотобазі тварини можуть опинитися в сусідстві з незнайомими особинами, що, природно, призводить до проявів агресії. Іноді тваринам роблять татуювання або ставлять клеймо. Вони можуть недоїдати, часто їх не забезпечують необхідної підстилкою, водою, прохолодою, і не дають можливості «впоратися» з агресивними особинами (тобто проявити компоненти нормальної поведінки - втекти, сховатися і т. д.) Або якось пристосуватися до умовами занадто великої щільності тварин на одиницю площі.
Багатьох тварин (особливо птахів, свиней і велику рогату худобу) під час перебування в приміщеннях передзабійного утримання поливають водою для того, щоб очистити, охолодити їх. Дуже часто їх підганяють загостреними прутами (особливо, якщо треба підігнати тварин до кінцевого передзабійному загороді або до механізованого лінії забою). Всі ці процедури - сильні подразники для тварини, що опинився в незвичній для себе обстановці, і можуть стати причиною страху, дистресу і травм.
Багато промислових боєнь зробили значний крок вперед у поліпшенні умов передзабійного утримання і догляду за тваринами. Перехід до так званих «спроектованих для тварин» системам, ініціаторами якого виступили такі фахівці, як Др. Темпл Грандін, дає можливість не тільки поліпшити умови утримання тварин, але і вирішити проблеми, пов'язані з якістю виробленого м'яса, і поліпшити умови роботи персоналу боєнь.
У ряді країн закон забороняє допускати тварин на територію, де знаходяться туші забитих тварин. Однак у багатьох країнах такої заборони немає, і на бойнях живі тварини «сусідять» з мертвими.
Багато хто вважає, що тварини здатні випробувати дистрес від одного виду, запаху або звуків забою. Багато країн офіційно визнали це, заборонивши практику знекровлення забитих тварин на очах у інших особин того ж виду. Незважаючи на гіпотезу про те, що тварини здатні відчувати страх смерті, очевидно, що багато їх фактично не відчувають смерті. Свідченням тому, що вони не намагаються триматися на відстані від недавно убитих тварин. Як би там не було, логічно буде визнати, що тварини багатьох видів мають прекрасно розвиненим почуттям нюху, смаку і певної «соціальною інформацією», які дозволяють їм відчувати саму «атмосферу» забою. Таким чином, було б гуманним захистити живих тварин від безпосереднього контакту з кров'ю і знекровлює тушами тварин.
Підвішування птахів (ноги птаха «заковували» в спеціальні тримачі) вниз головою на підвісному шляху використовується в багатьох автоматизованих потокових системах забою. Хоча ця процедура може підняти ефективність процесу забою і, відповідно, у ряді випадків скоротити той передзабійний відрізок часу, протягом якого птах піддається сильному впливу дратівливих факторів, тим не менш, вже саме підвішування вниз головою передбачає проблеми, пов'язані із заподіянням потенційних страждань тварині.
У ряді країн існують нормативи, що встановлюють той відрізок часу, протягом якого птаха до забою дозволяється тримати в підвішеному стані. Однак в інших країнах птахів можуть тримати в підвішеному за ноги стані занадто довгий час (якщо, наприклад, вони перевозяться в такому положенні на велосипеді).
Сам процес підвішування, точно так само, як і правильна / неправильна установка режиму роботи забійного устаткування і відповідний контроль, можуть позначитися на стані лап, ніг, суглобів птиці і на якості м'яса.
Забій - це вбивство тварини для виробництва продуктів харчування. Забій - це процес, який зазвичай включає дві стадії:
1) Оглушення - «Моментальне» приведення тварини в бездушний стан.
Термін «моментальне» багатьма визначається як «відрізок часу, близький до того, за який нервова система встигає сприйняти та інтерпретувати болюче / загрозливе подразнення шкіри, м'язів або кровоносних судин, і звернути його в больовий сигнал». У багатьох видів цей відрізок часу вдалося визначити, використовуючи нейро-електричні методики вимірювання. Вважається, що у випадку досить сильних больових подразників він дорівнює 300 мсек (1/3 секунди). Таким чином, можна припустити, що будь-яка процедура, яка може привести тварину в бездушний стан за менш ніж 300 мсек, потенційно може викликати несвідомий стан ще до того, як тварина встигне «помітити» процес оглушення.
2) Вбивство - виконання таких наступних (після оглушення) процедур, які унеможливлюють фізіологічне відновлення тварини і призводять до його смерті. Під цим звичайно розуміють перерізання головних кровоносних судин, що призводить до різкого спаду об'єму циркулюючої крові, або необоротне порушення функцій головного і спинного мозку.
Досягти «моментальної» втрати свідомості практично НЕМОЖЛИВО, оскільки, який би з найбільш широко застосовуваних методів (механічне та електричне оглушення) ми не використали, для того, щоб спровокувати призводять до втрати свідомості зміни в активності нервової тканини, необхідний невеликий проміжок часу. Як би там не було якщо тварина вдається привести в бездушний стан за менш ніж 300 мсек, то можна вважати, що ми досягли «найкращого можливого результату», тобто тварина втратила свідомість до того, як встигла відчути біль.
У багатьох країнах прийнята наступне формулювання «найбільш досконалої» процедури оглушення: негайно приведення тварини в бездушний стан протягом мінімального практично можливого відрізка часу з використанням правильно сконструйованих систем, керованих професіоналами, які усвідомлюють усі ризики, пов'язані із заподіянням тварині страждань, розуміють важливість того, що роблять, і отримують задоволення від добре виконаної роботи.
Вважається, що для будь-якого сільськогосподарської тварини негайне приведення в бездушний стан, за яким слідує швидка смерть - оптимальний метод забою. Ці принципи вважаються основою найбільш досконалою практики забою та затверджені законодавством багатьох країн.
Негайної втрати свідомості можна досягти кількома способами:
• Оглушення спеціальним пістолетом з висувним стрижнем
• Оглушення непроникаючих ударом
• Електричне оглушення
• Оглушення з використанням газу
Оглушення спеціальним пістолетом з висувним стрижнем: Передача енергії через кістки черепа (в результаті проникаючого удару стрижня) створює ударну хвилю енергії, що проходить через нервову тканину головної і передньої частини спинного мозку. Ця енергетична хвиля призводить до деполяризації нервових сигналів і ввергає тварина в бездушне стан практично за 150 мсек. Крім того, проникаюче поранення від удару стрижнем може призвести до незворотних ушкоджень лобової кори і середнього мозку, що дозволяє гарантувати, що тварина не прийде в себе.
У більшості випадків тварина після оглушення пістолетом з проникаючим стержнем вбивають допомогою знекровлення. Оглушення внаслідок удару проникаючого стержня - тимчасовий стан, і, відповідно, необхідно без зволікання убити тварину, виключивши можливість того, що воно може прийти в себе.
Малоймовірно, що у ефективно приголомшеного пістолетом з проникаючим стержнем тварини (ефективність оглушення визначається за наявністю одних ознак і відсутності інших) може відновитися функція мозку. Уважне спостереження за твариною на всіх стадіях - від оглушення до заколювання - дозволить швидко зафіксувати ознаки такого відновлення мозкової функції (в тих рідкісних випадках, коли це відбувається) і вчасно провести повторне оглушення. Якщо тварина необоротним чином оглушена ударом проникаючого стержня, то процес заколювання (за допомогою ножа для знекровлення) вже не грає ролі в сенсі його благополуччя. Єдина його функція - це знекровити тушу. При ефективному первісному оглушенні і наступному уважному спостереженні за твариною зникає необхідність у встановленні суворого інтервалу між оглушением і заколювання.
Для ефективного оглушення важливо правильно розташувати (позиціонувати) пістолет з висувним проникаючим стержнем. Тварина для цього має бути зафіксовано. У багатьох країнах фіксація тварин в нерухомому положенні в процесі оглушення - вимога закону. В основі подібної вимоги - свідомість важливості правильного, ретельно проведеного оглушення, що дозволяє гарантувати його ефективність і допомагає вберегти тварин від страждань, які вони можуть випробувати при неефективному оглушенні.
Для фіксації тварини в нерухомому стані без зайвого використання пут, привязей або спеціальних вузьких загонів, необхідно, щоб конструкція всього обладнання і розколів відповідала будовам, матеріалами і навичкам людей у цій країні або при даній системі господарювання. Все це повинно бути сконструйоване таким чином, щоб тварини якомога менше страждали від стресу.
Правильне розташування пістолета при оглушенні ударом висувного проникаючого стержня:
Точка перетину двох уявних ліній, що з'єднують верхній кут ока з основою рогового горбика.
При оглушенні великої рогатої худоби удар завжди має припадати в лобову область, оскільки кістки задньої частини голови тварини (потилична область) товщі і, відповідно, передача енергії слабкіше.
Розташування пістолета з висувним стрижнем при оглушенні овець і кіз (без рогів):
Призначте пістолет до найвищої точки голови і направте під кутом до пащі тварини.
Розташування пістолета з висувним стрижнем при оглушенні овець і кіз (з рогами):
Призначте пістолет до ділянки голови безпосередньо позаду виступу, що з'єднує підставу рогів, і направте до рота.
Розташування пістолета з висувним стрижнем при оглушенні розведених на фермі оленів:
Дуло пістолета з висувним стрижнем має бути приставлено до точки перетину уявних ліній, що з'єднують очі з верхньою частиною основи вуха.
При оглушенні непроникаючих ударом грибовидна головка інструменту передає енергію через кістки черепа (не проникаючи при цьому в череп), в результаті чого виникає ударна енергетична хвиля, що проходить через нервову тканину головного і передню частину спинного мозку. При правильному застосуванні цей метод дозволяє ввести тварину в бездушний стан за 150 мсек.
Метод може застосовуватися при релігійному забої тварин, зокрема, в тих випадках, коли оглушення проникаючим ударом вважається таким, що суперечить релігійном вимогам, згідно з яким тварина в момент знекровлення має бути «цілою і неушкодженою».
Перкусія (удар) - силовий удар одним твердим тілом по іншому.
Коммоція (струс) - тимчасова нечутливість або недієздатність в результаті удару по голові.
Ударні інструменти для оглушення генерують силу (енергію), а струс - результат цього.
Коммоція - тимчасовий стан, після якого до тварини може повернутися свідомість, відповідно, в період тимчасової втрати свідомості необхідно якнайшвидше здійснити весь подальший процес, що призводить до смерті тварини.
Розташування інструменту при ударному (непроникаюче) оглушенні великої рогатої худоби:
Головка «глушільщіка» розташовується на точці перетину двох уявних ліній, що з'єднують верхній кут ока з основою рогових горбків.
При деяких релігійних типах забою тварин допускається лише оглушення непроникаючих ударом.
Ударне оглушення / забій невеликих сільськогосподарських тварин:
У разі птахів (до розмірів індичок), кроликів, невеликих ягнят і козенят використання відповідного ударного інструмента може призвести до негайної втрати свідомості і серйозного пошкодження нервових тканин мозку, що неминуче тягне за собою смерть. Подібний метод відомий як оглушення / забій.
Електричне оглушення:
Електрика може індукувати некоординовану електричну активність (епілептиформна активність) в мозку, в результаті чого тварина приходить в бездушний стан.
Вважається, що якщо подібній епілептиформні активності індукувати за менш ніж 300 мсек, то тварина не встигне відчути процес оглушення.
Подібна епілептиформна активність - тимчасовий стан і, так само як при несвідомому стані, викликаному впливом описаних вище механічних інструментів, після електричного оглушення тварина повинна бути вбито без зволікання (зазвичай методом знекровлення), щоб виключити можливість того, що до нього може повернутися свідомість.
Електричне оглушення призводить до негайної втрати свідомості і вважається передовою практикою, оскільки, якщо тварина знаходиться в байдужому стані, то ми не ризикуємо заподіяти їй страждання.
Електричний метод вбивства тварин, незважаючи на те, що він застосовується в деяких країнах для умертвіння собак, НЕ гарантує того, що тварина буде приведено у бездушний стан, і може стати причиною передсмертної агонії.
Не слід плутати ці два РІЗНИХ способи використання електрики.
В основі електричного оглушення - передача електричної енергії в нервові тканини голови.
Кількість доставляється в мозок електричної енергії залежить від сили струму і електричної напруги (вольтажу); на процес, за законом Ома, впливає також електрична опірність тканин голови:
I = V / R
(I = доставлений струм, V = вольтаж (напруга), R = опірність тканин)
Для того, щоб зменшити опірність, необхідно забезпечити хороший електричний контакт між щипцями інструменту і шкірою.
Якщо ми хочемо досягти швидкого оглушення, то електрика має надходити безпосередньо в голову.
Розташування інструменту при електричному оглушенні овець і кіз:
По обидві сторони голови - між оком і вухом тварини.
Розташування інструменту при електричному оглушенні свиней:
Електроди повинні розташовуватися з обох сторін на голові, прямо під вухами.
Перед знекровленням на стравохід піднятих на підвісний шлях тварин (ВРХ) накладають лігатуру, щоб запобігти забрудненню вмістом шлунку. Для цього розрізають шкіру в ділянці шиї, відокремлюють стравохід від прилеглих тканин і перекривають його затискачем або перев’язують шпагатом.
Кров від ВРХ і свиней на харчові й лікувальні потреби збирають порожнистим ножем або використовують спеціальні установки (закритий спосіб).
У разі використання вакуумних установок унеможливлюється забруднення крові, збільшується її вихід, поліпшуються санітарно- гігієнічні умови збирання і подальшої переробки крові.
Під час знекровлення порожнистий ніж через розріз шкіри вводять у ділянку шиї, направляють його вздовж трахеї з таким розрахунком, щоб лезо перерізало великі кровоносні судини і ввійшло у праве передсердя. Кров через порожнисту трубку ножа шлангом подається у приймач.
Для збирання харчової крові в закритий спосіб використовують установки В2-ФВУ-50 і В2-ФВУ-100 продуктивністю відповідно 50 і 100 шт. за годину (рис. 3.7). Коли тварини надходять на конвеєр знекровлення, оператор витягує із тримача порожнистий ніж, який підключений до першого збірника крові. У збірник через ніж подається розчин стабілізатора крові. Оператор вводить ніж у кров’яне русло тварини і кров через ніж і гнучкий шланг подається в перший збірник крові. Через 25 — 30 с оператор витягує ніж і вводить його в кров’яне русло іншої тварини. На конвеєрі встановлено світловий датчик,
Рис. 3.7. Схема установки В2-ФВУ-100 для збирання харчової крові:
|
1— майданчик обслуговування; 2 — порожнистий ніж; 3 — пневмошафа; 4 — тримач; 5 — вузол кровозбірника; 6 — розчиновий вузол; 7 — блок витримування; 8 — насос; 9— вакуумний насос; 10 — фільтр; 11 — пульт керування; 12, 13 — ежектори.
на табло якого після збирання крові від десятої туші подається звуковий сигнал і з’являється напис «Змінити ножі». Оператор установлює перший ніж у тримач і витягує з нього другий, подача стабілізатора переключається на другий ніж. Через 3 — 4 с після установлення першого ножа у тримач у відповідний йому крово- збірник починає надходити повітря, під його тиском кров через систему трубопроводів і клапанів стікає в перший резервуар блока витримування.
Після цього ніж, кровозбірник і труби, якими передавалася кров, миють за заданою програмою. В період, коли відбувається передавання крові і миття першого кровозбірника, кров збирається у другий. Збирання її закінчується після проходження по конвеєру наступних десяти туш, після чого здійснюють санітарне оброблення вузлів другої системи відбору і транспортування крові.
Зібрану кров зберігають у резервуарах і після надходження від ветеринарного експерта сигналу про придатність направляють на подальшу переробку. Звільнені резервуари блока витримування миють за заданою програмою.
Якщо на конвеєрі виявлено хвору тварину, кров якої не можна використовувати як харчову, ветсанексперт подає сигнал на пульт про ураження і кров групи, в якій перебувала хвора тварина, направляють на технічні потреби.
Після збирання харчової крові для повного знекровлення у великої рогатої худоби ножем перерізають великі судини в шийній ділянці, у свиней уколом під грудну кістку перерізають аорту і яремну вену. Кров витікає у піддони, розміщені під підвісним конвеєром знекровлення. Загальна тривалість знекровлення для туш великої рогатої худоби становить 8 — 10 хв, свиней — 6 — 8, дрібної рогатої худоби — 5 — 6 хв.
Кров від дрібної рогатої худоби як харчову не збирають. Для знекровлення тварин роблять наскрізний прокол шиї, перерізаючи сонну артерію і яремну вену.
Критерієм повноти знекровлення є вихід крові. Для великої рогатої худоби він має становити не менше ніж 4,5 % живої маси, для свиней і дрібної рогатої худоби — не менш як 3,5 %.
Відокремлення шкури від туші – одна з трудомістких операцій, а саме 11...40 % загальної трудомісткості обробки туші.
Знімання шкури має бути проведено ретельно, без порізів, висмиків м'яса і жиру з поверхні туші.
Шкуру знімають у два етапи: під час забілування і під час механічного знімання. Забілування – ручне знімання шкури з таких ділянок туші, як голова, шия, кінцівки, лопатки, брюшна порожнина. Площа забілування шкури залежить від виду, угодованості тварин та ряду інших факторів. У туш ВРХ площа забілування дорівнює 20...25 %, свиней – З0...50 % залежно від угодованості, туш ДРХ – З0...40 %.
Рис 1. Піддування шкури великої рогатої худоби:
а – в область путового суглоба; 6 – в область надбрівних дуг; в – біля мечовидного хряща грудної кістки; г – біля основи хвоста.
Піддування стиснутим повітрям
Перед зніманням шкур з метою зменшення висмиків м'яса і жиру з туш, ушкоджень шкур, полегшення праці робітників туші піддувають стиснутим повітрям (рис. 1). Для цього використовують очищене стиснуте повітря тиском 0,3...0,4 МПа. Повітря подають за допомогою пістолета, в якому вмонтована порожниста голка завдовжки 12...20 см, діаметром 6...8 мм, кінець якої зрізаний під гострим кутом. Знімаючи шкуру з туші ВРХ, голку вводять у підшкірну клітковину в п'ять точок на певний час: 1 – у область путових суглобів передніх ніг з внутрішньої сторони вздовж цівок – на 2 с; 2 – в область однієї з надбрівних дуг у напрямку від одного ока до другого – на 5 с; 3 – в область мечоподібного хряща грудної частини вздовж білої лінії брюшної порожнини – на 4...5 с; 4 – у область кожного скакального суглоба задніх ніг з внутрішньої сторони вздовж малих голінкових кісток – на 2 с; 5 – у основу хвоста з внутрішньої сторони вздовж крижової кістки на – 2с.
Для знімання шкур з туш МРХ повітря під тиском 0,4...0,5 МПа подають в область путового суглоба задніх кінцівок, у корінь хвоста і у розташовану під ним нижню складку шкури.
Для знімання шкур з туш свиней піддування проводять під тиском 0,4...0,6 МПа у брюшну порожнину тривалістю 5... 7 с в область пахвини. При цьому туша набуває округлої форми, шкура натягується і складки розгладжуються. За механічного знімання шкур з таких туш зменшується кількість прирізів жиру і покращується товарний вигляд. Цілісність внутрішніх органів при цьому не порушується. Після знімання шкури повітря випускають, для чого ножем роблять прокол в області пахвини.
Механічне знімання шкури. Знімання шкур з туш різних видів тварин виконується у певній послідовності (схема. 1, 2, 3).
Оброблюючи свинячі туші, голови залишають при туші після знімання шкури до закінчення післязабійної ветеринарно–санітарної експертизи.
Залежно від анатомо–гістологічної структури шкури, зусилля, прикладені для її знімання, різні. На величину зусилля впливають вид, стать, угодованість тварин і ділянка туші, з якої знімають шкуру.
Схема. 1. Схема послідовності операцій під час зніманні шкур із туш ВРХ
Схема. 2. Схема послідовності операцій під час знімання шкур із туш ДРХ
Схема. 3. Схема послідовності операцій під час знімання шкур із свинячих туш
У разі механічного знімання шкури відбувається розривання підшкірного шару, і зусилля, що прикладається до шкури, передається через підшкірний шар і поверхневу фасцію на м'язову або жирову тканину.
На ділянках, де шкура зв'язана з поверхневою фасцією через підшкірний шар, міцність якого однакова в усіх напрямках, відокремлення шкури способом розриву можливе за будь–якого спрямування зусилля. Там, де дерма шкури зв'язана з поверхневою фасцією через м'язи вздовж вертикальної осі туші (в передній її частині), зусилля повинне бути спрямоване упоперек волокон м'яза або вздовж волокон фасції.
За цієї умови волокна фасції не розриваються, а розшаровуються, оскільки для розшаровування потрібно менше зусиль, ніж для розриву, і поверхня туші не ушкоджується.
Відокремлення шкури методом розриву отримало найбільше поширення і на ньому ґрунтуються принципи дії механічного обладнання для знімання шкур.
Рис. 2. Ножі для знімання шкур з туш тварин:
а – ніж для знімання шкур з ніг і відокремлення голів Я2 – ФИН – 2; б – ніж для підсічки шкури Я 2 – ФИН – 3; в – ніж для знімання шкури
На підприємствах для кінцевого знімання шкур з туш ВРХ використовують установки типу А1 – ФУУ і ФУАМ періодичної дії з механічними фіксаторами туш і безперервної дії типу РЗ–ФУВ (рис.3 – 5).
Рисунок 3 - Установка Ф1– ФУУ для знімання шкур з туш ВРХ:
1 – гідравлічний прес; 2 – фіксатор; 3 – механізм знімання шкур.
Рисунок 4 - Агрегат ФУАМ з поворотним фіксатором для знімання шкур з туш ВРХ:
1 – скоби фіксаційні; 2 – вертикальний вал; 3 – важелі переміщення; 4 – конічна пара; 5 – редуктор; 6 – клинопасова передача; 7 – електродвигун; 8 – привід тягового ланцюга; 9 – привідна зірочка; 10 – труба для спуску знятої туші; 11 – ферма; 12 – зірочка натяжна; 13 – профільна напрямна; 14 – тяговий ланцюг; 15 – поворотна зірочка; 16 – лоток
Рис. 5. Установка РЗ – ФУВ для знімання шкур з туш ВРХ:
1 – конвеєр для кінцівок; 2 – конвеєр для знімання шкур; 3 – конвеєр для транспортування шкур
Під час знімання шкур на установках періодичної дії туші слід вивести з основного конвеєра. Крім цього, механічний бруд, що знаходиться на поверхні шкури, потрапляє на тушу. Ці недоліки усунуті в установці безперервної дії, продуктивність якої залежно від швидкості конвеєрного агрегату становить від 65... 132 голів/год. Довжина агрегату – 12 м, його розташовують на одному поверсі, а установки періодичної дії мають висоту 7,55 м і, отже, потребують високих приміщень.
Механічне знімання шкур з туш ДРХ проводять на установках барабанного типу ФСБ (рис. 6), що виготовляються у двох варіантах: для знімання шкур згори вниз – від хвостової частини до шийної і для знімання знизу вгору – від шийної частики до хвоста. Кут відокремлення – близько 15°. Для знімання шкур з туш ДРХ використовують конвеєрні установки типу Ф1–ФУУ.
Рис 6. Установка ФСБ для знімання шкур з туш ДРХ:
1 – барабан; 2 – палець; 3 – ланцюг; 4 – фіксатор
З свинячих туш шкуру знімають повністю або частково (крупонування), або обробляють туші у шкурі.
У разі повного знімання шкури виконують забілування (так само, як у ВРХ, за винятком голови і ніг). Площа забілування для м'ясних свинячих туш становить 25...З0 %, для жирних – до 50 %.
Після знекровлення у свинячих туш оголюють ахілови сухожилля задніх ніг і за допомогою роликів чіпляють її на підвісний шлях. Потім тушу закріплюють нерухомо за нижню щелепу педальним натягувальним пристроєм. Шкура захоплюється з допомогою петлі з ланцюжка, кінець якого чіпляють за гак лебідки, і шкура відривається від туші в напрямку від голови до задньої частини. Швидкість відривання для жирних туш становить 3...5 м/хв, м'ясних – 10... 12 м/хв. Шкура відривається під кутом 0°. Під час відокремлення шкуру притримують руками для запобігання відривання шпику. Розроблено агрегат ФШН безперервної дії для знімання шкур і крупонів зі свинячих туш і шкур з туш ДРХ. Він складається з ланцюгового елеватора для знімання шкур і встановлюється під кутом 41° до підвісного шляху конвеєра і конвеєра фіксації туш, розміщеного паралельно підвісному шляху конвеєра. Продуктивність агрегату – 100 шкур/год.
Технологічне обладнання можна розділити на дві основні групи:
Обладнання для подрібнення твердої сировини (м’ясокісткового, кісткового, блочного мороженого м’яса, спецій) – силові подрібнювачі, дробарки, вовчки-дробарки, агрегати і подрібнювачі для подрібнення блочного мороженого м’яса, подрібнювачі кісток і спецій;
Обладнання для подрібнення м’якої сировини (м’язової, жирової і з’єднувальної тканини) – вовчки, шпигорізки, кутери, колоїдні мельниці і подрібнювачі м’яса.
Бувають періодичної і безперервної дії працюючи при атмосферному тиску і під вакуумом. Обладнання кожної групи можна поділити, в свою чергу, на обладнання для великого, середнього, дрібного і тонкого подрібнення.
Стрічкова пила В2-ФРП (рис.1) призначена для розробки відрубів м'яса на порції, її можна використовувати, як самостійно, так і в лініях фасування й упаковки м'яса, рагу. Вона складається із станини, стального кожуха з кришкою, трьох шківів, полотна пилки, натяжного пристрою двох кареток і їх направляючих, спеціального пристрою для підтримання і направлення руху робочої ділянки полотна. У нижній частині станини встановлений електродвигун з ведучим шківом, що має безпосередній привід від електродвигуна, а у верхній частині - ведений і натяжний шківи.
Ведений шків розміщений на одній вертикальній осі з ведучим шківом, а натяжний шків – під кутом 45° відносно веденого і ведучого шківів. Кінці стрічкового стального полотна із зубчатим лезом спаяні і безкінечне полотно надіте на три шківи. Під час робот воно рухається зверху вниз. Електродвигун, шківи і полотно пилки розміщені в металічному кожусі, який має кришку на петлях, що забезпечують зручний і швидкий доступ до шківів і полотна при санітарній обробці і експлуатації. Для створення стійкого положення робочої ділянки полотна пилки у верхній частині станини біля веденого шківа змонтовано спеціальний пристрій, який сприймає повздовжні і поперечні навантаження при розпилюванні відрубів м'яса.
Залежно від розмірів відрубів цей пристрій встановлюють і фіксують на визначеній віддалі від каретки.
Рис. 1. Стрічкова пилка В2-ФРП
1 – регулююча опора; 2 – станина; 3 – опора полотна пилки; 4 – стопорний гвинт; 5 – ліва каретка; 6 – права каретка; 7 – кожух; 8 – верхній шків; 9 – кожух пилки; 10 – зажимна гайка; 11 – втулка; 12 – натяжний пристрій; 13 – вертикальна штанга; 14 – горизонтальна штанга; 15–електрошафа; 16 – лоток; 17 – кожух електродвигуна; 18 – електродвигун; 19 – піддон; 20 – пост управління: 21 – полотно пилки.
Для подачі продукту на полотно пилки є дві рухомі каретки, кожна з них опирається і переміщується по двох направляючих за допомогою чотирьох роликів. Каретки можуть переміщуватися по направляючих одночасно, коли вони жорстко з'єднані між собою накидною планкою, і незалежно одна від одної, тільки одна переміщується вперед або назад, а друга стопориться на направляючій за допомогою спеціального гвинта. Частинки при розпилюванні м'яса зсипаються між каретками в піддон.
Полотно пилки на робочій ділянці і шківи очищаються від частинок і кусочків м'яса спеціально встановленими скребками.
Дата добавления: 2015-10-16; просмотров: 577 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Рассказы 1980-х | | | Типи ножів |