Групова робота

Клас об’єднується в три групи. Дві групи (учні, що не працювали за комп’ютерами) одержують завдання:

Опрацювати інформацію в мережі Інтернет або електронному підручнику

1 група: періодизація та три течії дисидентського руху;

2 група: особливості зовнішньополітичних ініціатив радянського керівництва.

Можлива схема

Одночасно учитель працює з 3-ю групою над складанням історичного портрету Леоніда Ілліча Бреєнєва за поданим планом.

План складання історичного портрету (зазделоегідь підготовлений на дошці та/або на екрані:

1) Походження, факти біографії;

2) Особисті якості, ступінь їх відповідності історичним завданням того часу;

3) Життєві принципи та мотиви поведінки, засоби досягнення мети;

4) Протиріччя в особистості історичного діяча та його діяльності

Оцінка діяльності історичної постаті та ваше ставлення до нього.

Можливі відповіді 1-ї групи:

У 60-70-х рр. виникла нова форма протесту - дисидентство, яке за своєю природою було духовним, інтелектуальним і моральним опором закостенілості радянської системи суспільства. Найактивнішими учасниками дисидентського руху були творча інтелігенція, духовенство та віруючі, представники різних національностей. Дисидентство як соціальний рух мав помірковане та радикальне крила.

Вчені вирізняють такі етапи дисидентського руху в СРСР:

перший – 1961-1968 рр. Формою руху було написання листів лідеру країни з підписами найбільш відомих діячів науки, культури ("підписанти"). За різними даними, до їх гурту належало 700 осіб.

Формою поширення дисидентських ідей на той час став " самвидав " - машинописні журнали, збірники, літературно-публіцистичні доробки. У молодіжному середовищі виникали перші неформальні об'єднання на противагу офіційному комсомолу.

Від середини 60-х рр. дисидентський рух перейшов до активних форм діяльності. Так, у грудні 1965 р. на Пушкінській площі у Москві відбулася перша правозахисна демонстрація, організаторами якої були А. Сахаров, О. Гінзбург, А. Амальрик, Л. Богораз;

другий - 1968 - середина 70-х рр. Характеризувався активними формами протесту: виступ 8 осіб на Красній площі 25 серпня 1968 р. на знак протесту проти вторгнення радянських військ до Чехо-Словаччини;

видання за кордоном літературно-публіцистичних творів (А. Синявським, Ю. Даніелєм, О. Гінзбургом, О. Марченком, О. Солженіциним та ін.), звернення учасників руху з критикою радянської дійсності до міжнародних організацій, в яких висвітлювалися факти порушення прав людини в СРСР;

формування правозахисного та національного рухів у республіках СРСР і наростання репресій проти вільнодумства (судові процеси над А. Синявським, Ю. Даніелєм, О. Марченком, О. Гінзбургом, П. Литвиновим, Ю. Галансковим, Ю. Орловим та їх арешти й ув'язнення, висилка О. Солженіцина, висилка академіка А. Сахарова до Горького (Нижній Новгород), поміщення членів дисидентського руху в психіатричні клініки, "справа Григоренка", "справа Пліуч", "справа Щаранського", позбавлення радянського громадянства М. Ростроповича, Ю. Любимова;

третій - середина 70- середина 80-х рр. Характеризувався організаційним оформленням руху (створення Групи сприяння виконанню Гельсінських угод, правозахисних організацій у союзних республіках, Вільного профспілкового об'єднання трудящих) і наростанням репресій з боку КДБ на чолі з ІО. Андроповим.

Формами протесту проти радянської системи стали страйки робітників (протягом 1975 - 1983 рр., за різними джерелами, відбулося 60 масштабних виступів робітників), масова еміграція єврейського населення до США та Ізраїлю, виступи католицького духовенства Литви, створення молодіжних неформальних рухів та організацій, екологічні кампанії, що проводилися з ініціативи письменника Залигіна (із захисту Байкалу, проти повороту сибірських рік та ін.).

Дата добавления: 2015-10-16