Новий лідер партії був представником післясталінської генерації радянського керівництва, яке почало висуватися на передові ролі після XX з'їзду КПРС.

У перші роки свого перебування на чолі партії Леонід Брежнєв намагався здійснювати колективне керівництво президії ЦК КПРС (з 1966 р. - політбюро). Проте особливість партійно-державної системи СРСР полягала ще й у неможливості діяти без чітко визначеного лідера, яким після 1967 р. став Брежнєв. Він значно зміцнив свої позиції, поставииши на чолі КДБ Ю. Андропова (1967 р.). Того ж року міністром оборони призначили А. Гречка. Це були люди Брежнєва.

Важливою ознакою політичного життя 70-х рр. було формування культу особи Л. Брежнєва, що мав на останньому етапі його життя досить гротескний характер завдяки безмірному звеличуванню особи генерального секретаря. Нестримна пристрасть до вихвалянь і нагород (Брежнєв мав 220 радянських і закордонних орденів і медалей) увінчалася 4 зірками Героя Радянського Союзу, званням Героя Соціалістичної Праці, нагородженням орденом "Перемоги". Піднесенню його авторитету не сприяла й трилогія мемуарів "Мала земля", "Відродження", "Цілина", хутко налампіжена літературними ошуканцями від імені генерального секретаря.

Члени родини Брежнєва були замішані у кримінальних справах. Авторитет лідера партії й країни катастрофічно впав.

Але не варто шукати корені застою тільки в постаті Брежнєва. Деградувала сама суспільно-політична і соціально-економічна система, яка багато в чому й породила " брежнєвщину ", що стала символом аморальності, безконтрольності та зогнилого тоталітарного режиму, який наближався до розпаду.

Застій (1964-1985 рр.) -Відмова від реформаторського курсу, відновлення сталінізму і спроби зберегти стабіль­ність шляхом ігнорування назрілих соціально-економічних проблем, період визрівання кризи радянської системи.

Схема: «Структурна криза радянської моделі суспільно-політичного розвитку»

Економічна криза:

- дефіцит товарів;

- відмова або повільне запровадження нових технологій;

- невисока якість більшості товарів;

- продовольча криза; хронічна криза сільського господарства;

- прихована інфляція (зростання цін при незмінних розмірах зарплати;

- переважно екстенсивний шлях розвитку економіки;

- висока затратність виробництва, енергоємність і матеріалоємність продукції;

- поява тіньової економіки («цеховики»).

Політична криза:

- воєнні авантюри і нездатність з них вийти (Афганістан, Ефіопія, Ангола);

- нездатність вищого керівництва реагувати на нові тенденції розвитку світу. “Старіння” керівництва на 1982 р. середній вік вищого керівництво перевищував 70 років);

- недієздатність законодавчих органів, всі найважливіші питання вирішувалися у вузькому колі вищого партійного керівництва;

- втрата динамічності у розвитку радянської моделі і, відповідно, її привабливості для інших країн;

- корупція у вищих ешелонах влади: хабарництво, криміналізація, просування по службовій драбині за принципом знайомства, родинних зв`язків, особистої відданості;

- посилення репресій проти інакомислячих (дисидентів).

Ідеологічна криза:

- розчарування в правильності обраного шляху розвитку (побудова комунізму);

- розходження між ідеологічними догмами і реаліями життя;

- усвідомлення нереальності досягнення мети побудови комунізму;

- зростання дисидентського руху і настрої у суспільстві;

- посилення ідеологічного тиску на суспільство.

Екологічна криза:

- бездумна експлуатація природних ресурсів;

- відсутність наукового обґрунтування розміщення виробничих потужностей;

- руйнування природного середовища придатного для життя людей (забруднення водоймищ. Атмосфери тощо);

- поступова деградація нації (генетичні зміни, зростання дитячих захворювань і народжуваності нездорових дітей, скорочення народжуваності, зростання числа хронічних захворювань тощо.

Моральна криза:

- поява явища подвійної моралі (розбіжності між декларованим стилем поведінки і реальними устремліннями та установками; безвідповідальність, прагнення перекласти відповідальність на іншого);

- ріст престижності професій, посад, які дають змогу отримувати нетрудовий дохід;

- зростання кількості побутових злочинів;

- прагнення досягти мету незаконним шляхом;

- ріст числа економічних (господарських) злочинів;

- наростання споживацьких настроїв;

- швидке поширення пияцтва і алкоголізму.

Етапи періоду «застою»

Дата добавления: 2015-10-16