СРС № 8

Тема: Нормативні закінчення іменників. Нормативність вживання прикметників.

Мета: узагальнити знання студентів про відмінкові закінчення іменників та особливості нормативного вживання прикметників. Поповнити теоретичні відомості з мови для успішного розвитку в майбутньому мовлення молодших школярів. Розвивати пам’ять, логічне мислення. Виховувати бажання до самостійного набуття знань, ініціативу.

Методи: практичні, контролю і самоконтролю.

Форми контролю: перевірка конспектів.

Студенти повинні знати:

- як відмінюються іменники;

- про ступені порівняння прикметників;

Студенти повинні вміти:

- правильно вживати відмінкові форми іменників;

- утворювати ступені порівняння прикметників;

- утворювати відповідно до повної форми коротку і навпаки;

- правильно узгоджувати прикметники з іменниками.

Хід самостійного опрацювання

1. Теоретичний блок.

Завдання: Опрацювти теоретичний материал. Скласти опорний конспект за планом:

1. Правила відмінювання іменників в однині.

2. Відмінювання множинних іменників.

3. Морфологічні ознаки прикметника.

1. Кожній змінюваній частині – іменнику, прикметнику, числівнику, займеннику, дієслову – властива певна, чітко встановлена система словозміни, якої слід дотримуватись.

За граматичними нормами (зокрема морфологічними) іменники жіночого роду першої відміни твердої групи мають закінчення -ою: роботою, країною, головою, жінкою; м’якої та мішаної групи – -ею: працею, долею, піснею, задачею, площею, тишею, межею, пожежею.

У родовому відмінку множини ці іменники вживаються переважно з нульовим закінченням: жінок, пісень, веж, верб, тополь, надій, мрій, лікарень, будівель, сосон (сосен), воєн.

Проте в деяких словах виступає закінчення -ів: суддів, старостів; або закінчення -ей: сімей, мишей, статей, ескадрилей.

У давальному відмінку однини іменники чоловічого роду мають закінчення -ові, -еві, (-єві) та -у, -ю, однак перевагу слід надавати першим, особливо якщо ці іменники є назвами осіб за фахом чи родом діяльності та істот: директорові, деканові, бригадирові, товаришеві, Андрієві. Закінчення -у, -ю вживаються переважно для урізноманітнення форм, коли таких іменників кілька, наприклад: товаришеві Карпенку Олегові Івановичу, студентові – математику.

Запам’ятайте паралельні словоформи: баб – бабів, губ – губів, легень – легенів.

Іменники чоловічого роду м’якої групи другої відміни у родовому відмінку мають форми: кобзаря, воротаря, жниваря, секретаря, поштаря, страйкаря, богатиря; а також: токаря, слюсаря, кухаря, лицаря.

Запам’ятайте!

До твердої групи належать іменники: бригадир – бригадира, комісар – комісара, командир – командира, касир – касира, семінар – семінару.

Іменники чоловічого роду мішаної групи другої відміни у родовому відмінку мають форми: школяра, цегляра, бджоляра, картопляра, весляра, бавовняра, пісняра, газетяра, завідувача, товариша.

Всім іменникам третьої відміни властиве закінчення -ей у родовому відмінку множини: доповідей, галузей, відповідей, подорожей, відстаней, тіней; але: матерів.

Іменники із суфіксом -єн-, що належать до четвертої відміни, мають паралельні форми: ім’ям – іменем, плем’ям – племенем, тім’ям – тіменем.

У літературній мові переважають форми з флексією -ам (орфографічно -ям).

2. Множинні іменники у родовому відмінку можуть мати:

1) закінчення -ів: зборів, опадів, терезів, курсів, окулярів;

2) закінчення -ей: дверей, дітей, людей;

3) нульове закінчення: ножиць, роковин, запросин, канікул, Альп, Сум.

3. Поняття якості у прикметнику може бути виражене безпосередньо (старанний учень, зелене листя, смачний апельсин); через відношення до інших предметів (осінній день, морське повітря); через відношення до особи чи істоти (Оленчина сукня, жайворонкова пісня).

Здатність передавати безпосередню ознаку властива лише прикметникові.

Морфологічні ознаки прикметника: він змінюється за відмінками та числами. Форми його роду, числа і відмінка залежать від іменника, з яким прикметник узгоджується: мудра людина, учнівський зошит; мудрої людини, учнівського зошита; мудрі люди, учнівські зошити.

Сучасній українській мові невластива складена форма найвищого ступеня порівняння зі словом самий (сама, саме, самі): самий більший, сама найкраща, саме менше. Особливістю якісних прикметників вищого ступеня порівняння в українській мові є вживання їх у контексті з прийменниками від, за, ніж: Волга довша від Дніпра (за Дніпро, ніж Дніпро).

3. Практичний блок.

Дата добавления: 2015-10-21