Класифікація форм організації навчання

Курсова робота на тему

“ Форма організації навчальної роботи з хімії ”

Виконав

студент групи ХМХ-4с

Прийняв викладач

Львів 2014

ВСТУП 3

Класифікація форм організації навчання 4

Загальна характеристика форм організації навчальної діяльності учнів на занятті 9

Змісті і функції групової навчальної діяльності школярів 13

Структура навчальних занять та методика їх проведення в умовах групового навчання учнів

Семінарські заняття з елементами групової діяльності учнів 19

Групова робота при проведенні нетрадиційного уроку з хімії 22

Використання групової роботи в ході проведення лабораторних робіт на уроці хімії 24

Використання групової діяльності з метою перевірки знань учнів 26

Інші форми організації навчання 27

Висновки 36

Список використаної літератури 37

ВСТУП

Ефективність засвоєння учнями знань, формування у них умінь та навичок залежить не лише від вдалого підбору методів і прийомів навчання, а й від форм організації навчальної роботи.

Доцільність застосування тої чи іншої форми визначається конкретною дидактичною метою, змістом і методами навчальної роботи. Класифікація форм організації навчання здійснюється за різними критеріями: кількістю учнів, місцем проведення навчання, тривалістю навчальних занять, дидактичними цілями.

Метою даної роботи буде розгляд та характеристика форм організації навчальної роботи в середній школі та ознайомленням і розкриттям конкретних їх типів, які використовуються при вивченні хімії. Враховуючи вікові особливості учнів, зміст навчальної програми та поставлені завдання для досягнення мети буде наведено на конкретних прикладах використання різних форм організації навчального процесу.

Оптимальне поєднання індивідуальної, групової та фронтальної навчальної роботи вчителя з учнями можна розглядати як один із реальних способів удосконалення навчального процесу. Застосування та поєднання різних форм організації навчальної роботи на різних етапах уроку з хімії дає позитивні результати. Зокрема від діяльності учнів у групах зростає педагогічна ефективність, а сам процес навчання стає цікавішим і відповідно учні краще засвоюють та відтворюють здобуті знань на практиці.

Класифікація форм організації навчання

Навчання — цілеспрямований процес передавання й засвоєння знань, умінь, навичок і спо­собів пізнавальної діяльності людини.Ефективність засвоєння знань учнями значною мірою залежить від форм організації навчальної ро­боти, які регламентують спільну діяльність учителя та учнів, визна­чають співвідношення різноманітних видів навчально-пізнавальної діяльності (індивідуальної, групової, колективної), ступінь активнос­ті учнів у цій діяльності й керівництва нею з боку вчителя [8].

Форма – спосіб існування і виявлення змісту, його внутрішня організація. Форми належать до діяльнісного компонента процесу навчання і тому тісно пов’язані з методами. Формиорганізації навчання – зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя й учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.

В школі має місце урочна і позаурочна форми навчання, в кожній з яких використовується фронтальна, групова та індивідуальна форми організації навчальної роботи (їх ще називають загальними формами організації навчання).

Конкретними формами організації навчання є: урок, практикум, семінарські і факультативні заняття, навчальні екскурсії, співбесіда, індивідуальні та групові консультації, домашня робота учнів (їх ще називають спеціальними формами організації навчання) [10].

Категорія «форма навчання» належить до головних у дидактиці, проте дослідники дещо розходяться в її тлумаченні й класифікації. Од­ні вважають, що форма навчання — це така організація навчально-піз­навальної діяльності учнів, яка відповідає різноманітним умовам її проведення (в кабінеті біології, в природі тощо) в процесі виховуючого навчання. Деякі педагоги виокремлюють загальні (фронтальна, групова, індивідуальна) та конкретні (урок, семінар, екскурсія, практичне за­няття тощо) організаційні форми навчання; інші — форми організації навчання (урок, домашня робота, семінар, практикум тощо) та форми організації навчальної роботи (фронтальні, групові та індивідуальні за­няття в системі уроку) [5].

У сучасній методиці навчання хімії усталилися такі форми навчан­ня: урок і пов'язані з ним обов'язкові практичні заняття, домашні роботи, позаурочні роботи й необов'язкові позакласні заняття (індивідуальні, групові, або гурткові, й масові). Всі разом вони визначають систему форм організації навчання хімії в середній школі, центральною ланкою якої є урок — ос­новна форма навчання.

Зміст категорії «форма навчання» в основному може бути роз­критий через зміст понять «система навчання», «форма навчального заняття» і «форма навчальної діяльності учнів на занятті». Розглянемо суть цих понять.

Кожна система навчання визначає організацію вивчення зміс­ту освіти в часі й просторі, яка передбачає: розподіл навчального ма­теріалу за роками з урахуванням вікових та індивідуальних особливос­тей учнів; засоби навчання; пріоритетні форми навчальних занять; роль учителя в організації навчально-пізнавальної діяльності учнів тощо.

Найпоширенішою в шкільній практиці є класно-урочна система,яка характеризується різноманітністю форм навчальних занять (урок, лекція, семінар, навчально-практичне заняття, екскурсія й т. д.) [7].

Важливим компонентом системи навчання є навчальне заняття — обмежена в часі, здійснювана в певному місці з певною групою учнів ланка навчального процесу, в межах якої досягається частково завершена дидактична мета.Реалізація конкретних ди­дактичних цілей відбувається на заняттях за умов різної їх організації. У зв'язку з цим виокремлюють різні форми (способи) організації за­нять. Кожній формі навчального заняття притаманні пріоритетні види навчально-пізнавальної діяльності учнів або їх поєднання, а також ха­рактер керівництва цією діяльністю з боку вчителя. Важливими крите­ріями визначення конкретної форми заняття є рівень самостійності уч­нів, який вона передбачає, а також специфічність застосовуваних засо­бів навчання [10].

Наприклад, семінар характеризується високим рівнем самостійнос­ті учнів на всіх етапах його підготовки й проведення, а основними ви­дами діяльності школярів є: робота над літературою, результат якої — підготовка конспекту, реферату, доповіді, тез; виступ із відповідним повідомленням на занятті; участь у дискусії; аналіз, рецензування ви­ступів інших учнів тощо. Педагогічне керівництво діяльністю школя­рів має здебільшого опосередкований характер і передбачає складання плану семінару, визначення основних питань, які обговорюватимуть­ся, розподіл пізнавальних завдань між учнями, добір літератури, кон­сультування. На семінарському занятті вчитель організовує й спрямо­вує дискусії, підводить учнів до правильних висновків. Інший характер має діяльність учнів і відповідно вчителя, наприклад, на лекції, навчаль­но-практичному занятті тощо [2].

Третя складова змісту категорії «форма навчання» — форма навчальної діяльності учнів на занятті.Навчальна діяль­ність, як і всяка інша, передбачає мету, засоби, результат і власне процес діяльності. Мета як закон зумовлює способи здійснення й характер навчально-пізнавальної діяльності школярів, які, своєю чергою, визнача­ються вибраними на конкретних етапах методами навчання. Сама форма навчальної діяльності передбачає певний характер відношень, взаємодії між учнями в процесі цієї діяльності. Така взаємодія може мати колек­тивний або індивідуальний характер. Відповідно розрізняють колектив­ну та індивідуальну форми навчальної діяльності учнів

Колективна форма передба­чає наявність спільної мети, об'єднання зусиль учнів для її досягнення й як вищий ступінь такого об'єднання — розподіл функцій та обов'язків між учас­никами діяльності, співробітниц­тво, основане на взаємоповазі в процесі діяльності, а також від­повідальність кожного виконав­ця за результати праці перед ко­лективом [1].

Для організації колективної діяльності учнів на уроках хімії можна використовувати такі прийоми:

· опрацювання тексту підручника;

· складання плану прочитаного;

· взаємний обмін завданнями;

· виконання завдань парами;

· розв'язування вправ, уміщених у підручнику тощо.

Індивідуальна формане вимагає спільної мети діяльності; кожен її учасник працює незалежно від інших відповідно до своїх навчальних можливостей у властивому йому темпі. Результати його роботи не по­значаються на результатах роботи інших.

Зазначені форми навчальної діяльності учнів можуть реалізовува­тися по-різному. Так, колективну форму можна реалізувати за групової або фронтальної (загальнокласної) роботи, а також роботи в парах; ін­дивідуальну — за індивідуальної, групової або фронтальної роботи. Остання передбачає одночасне виконання спільного завдання всіма учнями класу. Одна з важливих умов її реалізації — забезпечення по­шукового характеру навчально-пізнавальної діяльності учнів. Це мож­ливо в разі організації проблемного навчання, під час дискусій тощо. Для колективної форми в умовах групової роботи характерний розподіл учнів класу на декілька груп, кожна з яких разом виконує конкретне навчальне завдання — однакове для всіх груп або різне (наприклад, під час лабораторної роботи). При цьому можна передбачити не лише спільну роботу учнів — членів однієї групи, а й групову взаємодію як вищий рівень такої роботи. Прикладом групової діяльності учнів на уроках хімії є виконання лабораторних і практичних робіт. За такої організації навчання вчитель здійснює керівництво діяльністю кожного з учнів опосередковано, через завдання, над якими працює група [3].

Різновид колективної форми навчально-пізнавальної діяльності уч­нів — робота в парах змінного складу. Суть її полягає в тому, що кожен учень працює по черзі з усіма учнями класу, виступаючи то в ролі вчи­теля, то в ролі учня. Практично це означає, що всі члени колективу пра­цюють один з одним, розв'язуючи при цьому спільне дидактичне завдання. Завдяки такій організації навчання не лише досягається глибоке усвідомлення учнями програмного матеріалу, а й формується зацікавленість в успіхах своїх товаришів тощо.

Індивідуальна форма навчально-пізнавальної діяльності в умовах фронтальної роботи передбачає виконання всіма учнями класу однако­вого за змістом завдання без будь-якої взаємодії між ними. Учні класу можуть виконувати індивідуальні завдання в складі певної групи, що формально утворюється за ознакою однакового для кожного учня зміс­ту завдання. В цьому разі йдеться про індивідуальну форму діяльності в умовах групової роботи.

Отже, вченими виділені такі підстави для класифікації форм організації навчання:

- кількість і склад учнів,

- місце навчання,

- протяжність навчальної роботи.

На цих підставах форми навчання діляться відповідно:

- на індивідуальні, індивідуально-групові, колективні;

- класні і позакласні;

- шкільні і позашкільні.

Ця класифікація не є строго науковою і визнається далеко не всіма вченими-педагогами. Разом з цим треба визнати, що такий підхід до класифікацій форм організації навчання дозволяє трохи упорядкувати їх різноманітність.

У сучасній дидактиці виділяють 4 форми організації навчальної діяльності:

- парна (взаємодія учня з учнем чи вчителя з учнем);

- групова (вчитель одночасно навчає весь клас);

- кооперативна (колективна – всі учні активні і навчають один одного);

- індивідуальна (самостійна) робота учня.

Також виділяють такі основні організаційні форми навчання:

- уроки;

- пов’язані з уроками обов’язкові екскурсії;

- домашні навчальні завдання;

- позаурочні роботи;

- необов’язкові, мало пов’язані з уроками позакласні види занять[18].

Дата добавления: 2015-10-16