Зміст навчання іноземних мов.

Зміст навчання відповідає на запитання "Чого навчати?"

Здатність учнів спілкуватися іноземною мовою забезпечується формуванням у них іншомовної комунікативної компетенції, зміст якої зумовлений такими видами компетенцій:

+ мовна компетенція, що включає мовні знання (лексичні, граматичні-фонетичні та орфографічні) і відповідні навички; мовленнєва компетенція включає чотири види компетенцій: уміння в аудіюванні, говорінні, читанні тз письмі. А компетенція у говорінні включає компетенцію в діалогічному мовленні компетенцію в монологічному мовленні, отже в учнів необхідно формувати вміння користуватися обома формами мовлення. Лексична компетенція включає лексичні знання і мовленнєві лексичні навички, граматична — граматичні знання і мовленнєві граматичні навички; фонологічна — фонетичні знання та мовленнєві слухо-вимовні навички тощо.

+ мовленнєва компетенція - спілкування, які виникають в різних сферах життя і стосуються різних тем. Тобто предметно-змістовий план іншомовного мовлення учнів під час навчання з мовлюється темою, ситуацією і сферою спілкування, які виступають ще одним компонентом змісту навчання.

Під темою розуміють відрізок дійсності, яка відбивається у нашій свідо­мості. В методичному аспекті тема визначається як імовірний згорнутий текст, поданий у вигляді короткої тези і який підлягає розгортанню у процесі говоріння та вилученню інформації і згортанню при читанні та аудіюванні. Такий підхід до розуміння теми визначає її формулювання, яке має бути конкретизованим та особистісно спрямованим, напр., "Збереження навколишнього середовища та майбутнє України", "Видатні люди України", "Дім, в якому я живу", "Моя школа" та ін. Обговорення будь-якої теми потребує розвинених умінь мовлення. Але потреба у спілкуванні виникає за умови створення певної мовленнєвої ситуації.

Під комунікативно-мовленнєвою ситуацією розуміють динамічну систему взаємодіючих конкретних факторів об'єктивного і суб'єктивного планів, які залучають людину до мовленнєвого спілкування і визначають її поведінку в межах одного акту спілкування (В.Л.Скалкін). Комунікативна ситуація включає чотири чинники: 1) обставини дійсності, в яких відбувається комунікація; 2) стосунки між комунікантами; 3) мовленнєві наміри; 4) реалізацію самого акту спілкування, який створює нові стимули до мовлення. Отже у процесі навчання важливо враховувати ситуативний характер мовлення, а саме: хто говорить (пише), про що, з якою метою, кому, за яких обставин, який передбачається результат спілкування та ін. Мовленнєва дія неможлива поза ситуацією спілкування.

+ соціокультурна компетенція - включає оволодіння певним обсягом культурної інформації, ознайомлення учнів з культурою народу, мову якого вони вивчають. У зв'язку з цим компонентом змісту навчання поряд з комунікативною компетенцією виступає також і соціокультурна компетенція, яка складається з країнознавчої та лінгвокраїнознавчої компетенцій.

Країнознавча компетенція — це знання учнів про культуру країни, мова якої вивчається (знання історії, географії, економіки, державного устрою, особли­востей побуту, традицій та звичаїв країни). Лінгвокраїнознавча компетенція передбачає володіння учнями особливостями мовленнєвої та немовленнєвої (міміка, жести, що супроводжують висловлювання) поведінки носіїв мови в певних ситуаціях спілкування, тобто сформованість в учнів цілісної системи уявлень про національно-культурні особливості країни, що дозволяє асоціювати з мовною одиницею ту ж інформацію, що й носії мови, і досягати у такий спосіб повноцінної комунікації. Виділення лінгвокраїнознавчої компетенції як складника змісту навчання зумовлено тим фактом, що самій мові властиво накопичувати, зберігати та відбивати факти і явища культури народу — носія цієї мови. Ці факти та явища, як правило, відомі усім членам мовної спільності, оскільки засвоюються ними У процесі навчання, виховання тощо. Так, американцям добре відомо, хто такий Homes Abe" (прізвисько президента Лінкольна), і що продають у магазинах Woolworth або "cent stores" (дешеві товари повсякденного вжитку); яка різниця між express trains" та "local trains" в метро: "express trains", на відміну від cal trains", зупиняються лише на великих станціях. Подібні відомості відносяться до так званих фонових знань. Вони є характерними для жителів конкретної країни і здебільшого невідомі іноземцям, що звичайно ускладнює процес спілкування, оскільки взаєморозумінні неможливе без принципової тотожності в обізнаності комунікантів пре оточуючу дійсність. Зазначені фонові знання, як видно з прикладів, реалізуютьсі у певних мовних засобах, хоча і не вичерпуються ними. До таких засобії належать реалії (безеквівалентні лексичні одиниці, абревіатури, назви події суспільного й культурного життя країни, імена історичних осіб) та фонові лексика. Своєрідність цих мовних засобів зумовлює необхідність розробки і використання спеціальних методичних прийомів для їх презентації та засвоєнні Так, у процесі семантизації лексичних одиниць повинні розкриватися як і лексичні поняття, так і лексичний фон. З урахуванням цього оптимальни способом семантизації вважається коментар. Він може бути декількох видів: одиничний, системний, комплексний.

Одиничний коментар використовується для семантизації окремих лексичних одиниць в їх основному значенні (англ:. City — історичний центр Лондона, сьогодні фінансовий та діловий центр Великої Британії). Прикладом цього прийому семантизації є коментарі у лінгвокраїнознавчих довідниках і словниках шкільних підручників з іноземної мови.

Системний коментар розкриває значення слів, об'єднаних одним родовим поняттям. Визначальною рисою цього прийому є наявність загальної та виділення спеціальної характеристики слова, що семантизується. Так, англійське слово Halloween (або ісп. las Fallas; нім. der Fasching) можна дати в одному ряду з Christmas (ісп. Navidad; фр. leNoel; нім. Weihnachten). Родовим поняттям для цих слів буде "національні свята". У процесі навчання вчитель має доповнити/уточнити характеристики кожного видового поняття, назвати дати, вказати на специфіку тощо.

Комплексний коментар використовується для семантизації тематичної лексики. Так, при обговоренні теми "Життя молоді" не обійтись без характер­них для конкретної країни назв навчальних закладів, улюблених розваг, місць, де відпочиває молодь тощо. Такі лексичні одиниці є методично доцільним семантизувати разом.

Як правило, більшість лексичних одиниць (безеквівалентна та фонова лексика), необхідних для передачі країнознавчої інформації, відображають ключові поняття, які можна розкрити через поняття-супутники, що формують їх фон. Такі особливості лексики вимагають пошуку відповідних прийомів і подачі, які б у доступній та наочній формі допомогли учням усвідомити ці структурно-смислові зв'язки. Таким прийомом є колажування, котре передбачає нарощування фону будь-якого ключового поняття і створення у такий спосіб зоросмислового схематичного образу поняття, що засвоюється. Створений образ має форму колажу — наочного посібника, схожого на плакат, який готується шляхом наклеювання (вставляння у прорізи, прикріп­лення на магнітну дошку вербальних (картки з лексичними одиницями) та невербальних (малюнки, фото тощо) матеріалів. У центрі колажу знаходиться ключове поняття, а навколо нього розміщуються поняття-супутники, що укладають його фонове оточення.

Дата добавления: 2015-10-21