Особливі закони

Другу групу економічних законів становлять так звані особ-

ливі закони. Це, насамперед, закони ринку: закони попиту та

пропозиції, закон Паретто, закон тенденції падіння середньої но-

рми прибутку, закон спадаючої продуктивності капіталу, закон

зростаючих (граничних) витрат. Розглянемо деякі з них.

ЗАКОН СЕЯ – економічний закон, відповідно до якого про-

позиція товарів і послуг та попит на них мають здатність до

саморегулювання. Цей закон обґрунтовує можливість саморегу-

ляції ринкової економіки.

В д ов дно до з кону Сея о т т ро оз ц я з вжд вр в-

нов жуються, що одн к не дтверджується ре льною економ -

чною р кт кою.

ЗАКОН ЗРОСТАННЯ ВІДНОСНИХ ВИТРАТ – закон, що ви-

значає зв'язок між збільшенням виробництва одного продукту

за рахунок зменшення іншого. Закон діє у випадку, коли вироб-

ничі можливості суспільства близькі до граничних, ресурси об-

межені, а прибутковість скорочується. Для збільшення виробниц-

тва одного виду продукції слід скорочувати виробництво іншого.

ЗАКОН ЗАЛІЗНИ (закон Ф.Лассаля) – закон, в основі якого

лежить концепція витрат виробництва, що складаються із праці й

капіталу, які формують ціну продукту. Трудові витрати повинні

включати видатки на харчування, одяг, підтримку працезда-

тності. З роб тн л т кол в ється н вколо ц є сум, тому

що, якщо вон, н р кл д, буде в щ, то р веде до ол шення

добробуту, росту ч сельност н селення, зб льшення ро оз ц

робочо с л, що, у свою чергу, зн з ть з роб тну л ту. Якщо

ж з роб тн л т зменш ться, то ог рш ться добробут, зн -

з ться н роджув н сть т ро оз ц я робочо с л, що р веде

до росту о л т р ц.

ЗАКОН АРЕТТО, згідно з яким р озподіл доходів вище пе-

вноī величини зберігає стабільність. д ч с сво х досл джень

ретто основув вся н тому, що б зою р роз од л доход в є

р нц нер вном рного роз од лу р родн х людськ х зд бнос-

тей, не соц льн умов, з чого в л в в в сновок ро об'єкт в-

н й х р ктер з кону ретто й ро неможл в сть зм н т

р нц роз од лу шляхом соц льн х еретворень.

ЗАКОН ІДВИЩЕННЯ ВИТРАТ – економічний закон, відпо-

відно до якого, чим більше виробляється продукціī певного

виду, тим вищі стають витрати на виробництво одиниці аль-

тернативноī продукціī.

СПЕЦИФІЧНІ ЗАКОНИ

Третю групу економічних законів становлять специфічні зако-

ни. Кожний окремо взятий специфічний економічний закон виражає

якусь певну сторону виробничих відносин. Одні закони виражають

відносини власне виробництва, інші характеризують розподіл, треті

відображають обмін, четверті – споживання й т.д. Тим часом, у реа-

льній дійсності всі сторони й грані виробничих відносин перебува-

ють у взаємозв'язку й взаємообумовленості. Тобто виробничі відно-

сини існують не як сума, а як єдина система. Подібно до цього спе-

цифічні економічні закони формації являють собою єдину систему,

у якій окремі закони проявляють себе лише у взаємодії. Дія еконо-

мічних законів проявляється в загальній формі через виробничу сві-

дому діяльність людей, через налагодження ними ділових контактів,

включення працівників у систему суспільного поділу праці, їхню

спеціалізацію й кооперування, налагодження мінових або ринкових

відносин. Використання економічних законів являє собою додаток

знань про їхню дію до тієї або іншої сфери громадського життя для

того, щоб на цій основі перетворити цю сферу в інтересах організа-

ції у двох напрямках: щоб пізнати їхні вимоги, пристосуватися до

них і використовуючи їх, організувати свою спільну діяльність і

щоб свідомо, постійно й цілеспрямовано перетворювати умови дії

економічних законів. Ефективне стратегічне керування вимагає ура-

хування впливу не тільки економічних законів, але й похідних від

них законів керування, закономірностей і тенденцій. Закони керу-

вання – це закони розвитку відносин, що виступають як у взаємодії

керованої й керуючої систем, так і в кожній з них окремо. У системі

законів керування слід розрізняти закони, властиві керуванню в ці-

лому, і закони, властиві його окремим сторонам, підсистемам і їхнім

елементам. Ефективність керування залежить від ступеня активного

використання всієї системи законів керування виробництвом. Для

цього необхідно вміти виділити дію кожного закону й з'ясувати ме-

ханізм взаємодії всіх пізнаних законів, що беруть участь у даному

конкретному управлінському процесі.

Нижче розглянуті специфічні закони.

ЗАКОНИ РИНКОВОГО ЦІНОУТВОРЕННЯ:

- ціна прагне до такого рівня, при якому попит дорівнює

пропозиціī;

- якщо під впливом нецінових факторів відбудеться підвищен-

ня попиту при незмінній пропозиціī або скорочення пропозиціī

при незмінному попиті, то ціна зросте, якщо н в к, пр не-

змінні пропоз ії поп т скорот ться або пр незмінному по-

п ті збільш ться пропоз ія, то іна підв щ ться.

ЗАКОН ОУКЕНА в добр ж є в дношення м ж р внем безро-

б ття й в дст в нням обсягу внутр шнього в лового родукту

(ВВ). Це в дст в ння являє собою обсяг, н як й ф кт чн й

ВВ менше отенц йного його зн чення. У свою чергу отенц й-

н й ВВ в зн ч ється в ходяч з р ущення, що снує р род-

н й р вень безроб ття р д н х тем х економ чного росту.

Відповідно до закону Оукена перевищення поточного рівня

безробіття на 1% над передбачуваним природним її рівнем (при

повній зайнятості) збільшує відставання обсягу ВВП на 2,5%.

ЗАКОН ВАЛЬРАСА говор ть: у стані рівноваг р нкова і-

на дорівнює гран чн м в тратам.

Таким чином, вартість суспільного продукту дорівнює рин-

ковій вартості використаних на його вироблення виробничих фа-

кторів; сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції; ціна й об-

сяг виробництва не збільшуються й не зменшуються.

ЗАКОН ЕНГЕЛЯ – з кон, в д ов дно до якого існує прям

зв'язок між т пом товарів і послуг, що купуються, і рівнем

доходу спож вача.

З ростом доходу родини питома вага видатків на їжу знижу-

ється, на одяг, житло, опалення й освітлення порівняно мало змі-

нюється, на задоволення культурних потреб збільшується. Звідси

випливає, що за інших рівних умов частка доходу, що витрача-

ється на їжу, може служити показником рівня добробуту даної

групи населення.

ЗАКОН ВАРТОСТІ – економ чн й з кон, сформульов н й

редст вн к м кл с чно школ ол теконом А. См том

Д.Р к рдо; н нього о р вся К. ркс в н л з к т л ст чно

с стем. У з кон в ртост стверджується, що товар на р н-

ку обмінюються відповідно до кількості і якості пра і, яка

вкладена в їхнє в робн тво. З зн в кр т к з боку редст вн к в

нш х економ чн х шк л з одноб чн сть, гнорув ння нш х ф кто-

р в, що в л в ють н обм н тов р в н р нку.

В умовах товарного виробництва, заснованого на приватній

власності на засоби виробництва, коли в суспільстві панує анар-

хія й конкуренція, Закон вартості виступає як стихійний регуля-

тор усього суспільного виробництва. Регулюючий механізм зако-

ну вартості полягає в коливанні цін, у їхньому відхиленні від су-

спільної вартості в результаті конкурентної боротьби, під впли-

вом попиту та пропозиції. Перевищення ринкової ціни над варті-

стю стимулює ріст пропозиції, а отже, – збільшення виробництва

товарів. Відхилення ринкової ціни нижче вартості викликає ско-

рочення виробництва товарів.

ЗАКОН ГРЕША А – з кон грошового об гу, в д ов дно до

якого "погані" гроші, які менш інуються на грошовому р нку,

в тісняють із обігу "гарні" – в соко інні гроші, пр ьому

"гарні" гроші дуть у заощадження.

Закон заснований на психології людини, яка прагне позбутися

менш надійних цінностей на користь більш надійних. Закон сфор-

мульований у часи біметалізму, коли золоті гроші вилучалися з обі-

гу й ставали скарбом, а срібні були в обігу. Закон неодноразово під-

тверджувався в житті прагненням людей зберігати монети із золота

й срібла, а пускати в обіг мідні, латунні, нікелеві монети.

ЗАКОН ГРОШОВОГО ОБІГУ – економ чн й з кон, що в -

зн ч є к льк сть грошей, необх дн х для об гу. Кол маса гро-

ше, що знаходяться в обігу, перев щує загальну суму товар-

н х ін, то настає інфля ія, тобто, оск льк грош не з без е-

чен тов р м, ц н ростуть.

ЗАКОН ОРІВНЯЛЬНОЇ ЕРЕВАГИ – економ чн й з кон,

з як м ч м менші в трат у в робн ка даного товару або

послуг, т м більшу кількість він може в готов т в порів-

нянні з інш м в робн кам такого ж товару або послуг.

ЗАКОН ГУДХАРТА – економ чн й з кон, з як м будь-яка

спроба уряду контролюват економічну змінну може спотво-

р т ю змінну настільк, що зроб ть урядов контроль

недіюч м.

ЗАКОН КОНКУРЕНЦІЇ – з кон, з як м кожн в робн к

або продаве ь прагне одержат на більш в гідні умов для

в робн тва збуту товарів. Розорення одних виробників і

збагачення інших (економічно більш сильних), у результаті чого

відбувається диференціація дрібних товаровиробників, що неми-

нуче приводить до розвитку капіталістичних виробничих відно-

син. Найбільш повний розвиток конкуренція одержує в умовах

капіталізму.

ЗАКОН АСОВОГО ВИРОБНИЦТВА (з кон К.Бюхер), –

з кон, в д ов дно до якого пр збільшенні в пуску продук ії

зменшуються в трат на од н ю продук ії; збільшення в -

робн тва до пром слов х масштабів розш рює пропоз ію

пр вод ть до зн ження ін на од н ю продук ії; в трат

на од н ю продук ії можна зменш т за рахунок впрова-

дження нов х технологі.

ЗАКОН ОДНІЄЇ ЦІНИ – економ чн й з кон, в д ов дно до

якого пр відсутності або рівно інн х у різн х країнах торго-

вельн х бар'єрах і транспортн х в тратах вільн р нок і

конкурен ія створюють умов для продажу того самого то-

вару за однією тією же іною.

ЗАКОН З ІНИ РАЦІ – економ чн й з кон, що в зн ч є впл в

змін у засобах пра і технологіях на характер пра і в результа-

ті змін економічн х віднос н усеред ні суспільства в ілому, у

трудов х колект вах і між окрем м пра івн кам.

Р с. 2. Геодез чн розб вк об’єкт буд вн цтв

---

Дата добавления: 2015-10-21