Література. Гончарук П.А. Психологія навчання.— К., 1985.

Выготский Л.С. Развитие высших психических функций.— М, 1960.

Гончарук П.А. Психологія навчання.— К., 1985.

Давыдов ВВ. Строение учебной деятельности младшего школьника / Возрастная и педагогическая психология.— М., 1979. с. 76.

Занюк С. Психологія мотивації та емоцій.— Луцьк, 1997.

Зимняя И.А. Педагогическая психология.— Ростов-на-Дону: Феникс. 1997.

Ильясов ИИ. Структура процесса учения.— М.. 1986, т 2

Калмыкова З.И. Проблема преодоления неуспеваемос і и глазами психолога.— М, Знание, 1982.

Кулюткин ЮН. Психология обучения взрослых.— М., «Просвещение». 1985.

Маркова А.К. Формирование мотивации учения в шкотьноч возрасте — М.: Просвещение, 1983.

Машоиц Е.И. Психологические основы управления учеоной деятельно­стью.—К., 1987. с. 106.

Мислення в діяльності молодших школярів. За ред. ГС. Костюка, ГО. Балла.— К.: Радянська школа, 1981.

Педагогічна психологія. За ред. Л.М. Проколіенко і Д.Ф Ніколенка.— К.: Вища школа, 1991.

Скрипченко О.В. Спецсемінар з проблеми «Ставлення ^чнів до навчання» / Методичні рекомендації.— К., КДПІ, 1989.

Хрестоматия по возрастной и педагогической психо.іоіни Под ред. ИИ. Ильясова, В.Я. Ляудис.— Изд-во Моск. Ун-та, 1981.

Цетлин В С. Предупреждение неуспеваемости учащихся. — М Знание, 1989.

IX. ПСИХОЛОГІЯ НАВЧАННЯ

Сучасна педагогічна психологія має конкретні досягнення в галузі психології навчання. Вона займається дослідженням шляхів та засобів управління пізнавальною діяльністю учнів, дослідженням навчання з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей учнів, дослідженням ефективності різних методів навчання, об'єктивних критеріїв успішності навчання. В сучасних умовах психологія навчання не може обмежуватися вивченням механізмів формування досвіду у школярів. Ставиться задача організації такої навчальної діяльності, у якій здійснювався б не лише розумовий розвиток учня, а й розвиток його особистості, як суб'єкта пізнання. Організація такого навчання має бути спрямованою на формування творчої особистості та орієнтованою на своєрід­ність, неповторність, індивідуальність кожного школяра. Для цього потрібні умови співробітництва та ставлення до учня, як до суб'єкта пізнавальної діяльності. Для сучасності харак­терним є визнання пріоритетності гармонійного виховання перед різними видами навчання. Залишаються актуальними проблема активних методів навчання, проблема дидактичних принципів. Так, навчання успішно розв'язує такі проблеми, як формування досвіду, тобто знань, навичок, умінь, а залиша­ється практично нерозв'язаною проблема формування досвіду емоційно-ціннісного ставлення до світу. Для цього потрібно дотримуватися не тільки принципу науковості, а й художності, що дасть можливість учневі засвоювати зміст через свої переживання.

Дата добавления: 2015-10-21