Тема 5. Православна церква в Литовсько-польську добу. 4 страница

3. Лозко Г. Християнське віровчення в Україні // Лозко Г. Українське народознавство. – К., 1995. – С. 207 – 215.

4. Моця О. Ричка В. Київська Русь: від язичництва до християнства. – К.: „Глобус”, 1996. – 224 с.

5. Моця О. Чому Русь прийняла християнство? // Людина і світ. – 1999. –№1. – С. 21-23.

6. Музиченко П.П. Історія держави і права України. – К.: Т-во „Знання”, 2000. – 662 с.

7. Огієнко І. Стара українська віра: до хрещення Київської Русі // Київська старовина. – 1992. – №2. – С. 110 – 113.

Тема 4. Християнська церква в українських землях в ХІ – ХІІІ ст.

1. Становище православ’я в Галицько-Волинському князівстві.

2. Початок католицького наступу на українське православ’я в Галицько-Волинській державі.

Методичні рекомендації

Висвітлити відносини між вищою церковною ієрархією і князівською владою. Охарактеризувати церковну політику князя Юрія Тройденовича.

З`ясувати особливості поширення католицизму при королі Казимирі. Прослідкувати становище православної церкви на українських землях Галичини за наступників Казимира.

Рекомендована література

1. Історія релігії в Україні / За ред. А. Колодного, П. Яроцького. – Т-во „Знання”, КОО, 1999. – 735 с.

2. Котляр М. Літописні легенди про „хрещення Русі” та історична дійсність // Людина і світ. – 1988. – №5. – С. 22 – 27.

3. Лозко Г. Християнське віровчення в Україні // Лозко Г. Українське народознавство. – К., 1995. – С. 207 – 215.

4. Моця О. Ричка В. Київська Русь: від язичництва до християнства. – К.: „Глобус”, 1996. – 224 с.

5. Моця О. Чому Русь прийняла християнство? // Людина і світ. – 1999. –№1. – С. 21-23.

6. Музиченко П.П. Історія держави і права України. – К.: Т-во „Знання”, 2000. – 662 с.

7. Огієнко І. Стара українська віра: до хрещення Київської Русі // Київська старовина. – 1992. – №2. – С. 110 – 113.

Тема 5. Українська православна церква в Литовсько-польську добу.

1. Релігійна політика короля Владислава ІV.

2. Охарактеризувати розвиток церковної науки в київській митрополії Могилянської доби.

Методичні рекомендації

На чому базувалася і як виразилася нова релігійна політика Владислава ІV. З`ясувати значення релігійної діяльності Владислава ІV. Богословська діяльність і впорядкування церковної обрядовості. З`ясувати роль П. Могили у впорядкуванні церковної обрядовості.

Рекомендована література

1. Бойко О.Д. Історія України. – К.: „Академвидав”, 2004. – 656 с.

2. Братства /16 – 17 ст./ // Велика історія України з найдавніших часів. –К., 1993. – Т.2. – С. 44 – 45.

3. Голубєв С. Митрополит Петро могила та його сподвижники // Хроніка 2000. – 2004. – №60. – С. 49-236.

4. Грінченко Б. Братства і просвіта в Україні // Між двох вогнів. – К., 1996. – С. 242 – 245.

5. Грушевський М. Київське братство і братство Луцьке, їх засоби, завдання і методи. Братське шкільництво взагалі і Київське зокрема // Грушевський М. Історія української літератури. – Т.ІV. – кн.1. – К., 1996. – С. 91 – 127.

6. Дорошенко Д. Становище православної церкви в Литовській і Польській державах. Церковні братства // Дорошенко Д. Нарис історії Київської землі від Ярослава до кінця ХІV сторіччя. – К., 1991. – Т. 2. – С. 162 – 178.

7. Жуковський А. Нарис історії України. – Львів: Вид-во наук. тов-ва ім. Т. Шевченка, 1992. – 230 с.

8. Зі статуту Львівського братства (1586) // Хрестоматія з історії України: посібник для 7 – 11 кл. – К., 1996. – С. 57 – 58.

9. Костомаров М. Петро Могила // Між двох вогнів. – К., 1996. – С. 319-352.

10. Кочан Н. Прелюдія Берестя: (Флорентійська унія і київське православ’я) // Людина і світ. – 1993. – №10 – 12. – С. 20 – 25.

11. Кочан Н.І. Флорентійська унія і Київська митрополія до характеристики розвитку та втілення ідеї унії церков: (до 400 – річчя Берестейської унії) // Український історичний журнал. – 1996. – №1. – С. 28 – 45.

12. Крижанівський О.П., Плохій С.М. Реформа Петра Могили // Крижанівський О.П., Плохій С.М. Історія церкви та релігійної думки в Україні: У 3-х кн. – К., 1994. – Кн. 3. Кінець ХУІ – середина ХІХ століття. – С. 63-66.

13. Микитась В. Братські школи. Острозька школа – колегіум // Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори. – К., 1994. – С. 49 – 70.

14. Міляєва С. Митрополит Петро Могила і духовне середовище Києва 30-40-х рр. ХVІІ ст. // Хроніка 2000. – 2004. – №60. – С. 403-418.

15. Музиченко П.П. Українські землі під владою Речі Посполитої /друга половина ХVІ – перша половина ХVІІ ст. // Музиченко П.П. Історія держави і права України. – К., 2000. – С. 144 – 175.

Тема 8. Православна церква в роки Визвольної війни та Руїни.

1. Особливості процесу будівництва церков у Запорізькій Січі.

2. Охарактеризувати типові риси релігійності запорозьких козаків.

Методичні рекомендації

З`ясувати причини незначного спорудження культових споруд у Запоріжжі. Прослідкувати чинники, внаслідок яких, починаючи з 1734 року, велось активне церковне будівництво на Запорозьких козачих вольностях.

Назвати характерні риси релігійності запорожців. Прослідкувати благодійність козаків, старшини до православних церков. З`ясувати ставлення козацтва до інших вір і церков.

Рекомендована література

1. Апанович О. Розповіді про запорізьких козаків. – К.: Дніпро, 1991. – 331 с.

2. Багдасаров Р. Земний образ ангельського воїнства: (Запорізька Січ, як православний лицарський орден) // Людина і світ. – 1997. – С. 15 – 24.

3. Візер С. Монастирі в Україні першої половини ХVІІ ст.: міжконфесійне протистояння // Пам'ять століть. – 2004. – № 2. – С. 69 – 78.

4. Головата Н. Церква у політиці Б.Хмельницького // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку: Матеріали п’ятих Всеукраїнських читань. – К. – Черкаси, 1995. – С. 50 – 54.

5. Демочко В. Роль козацтва у відновленні та розвитку церковного життя в Україні у першій половині ХVІІ ст. // Історія України. – 2004. – № 38. – С. 1 – 3.

6. Заборовський Л.В. Некоторые проблемы изучения религиозной жизни украинского козачества в гетьманство Б. Хмельницкого // Запорозьке козацтво. – К., 1997. – С. 196 – 205.

7. Запорозьке козацтво в українській історії, культурі та національній самосвідомості: Матеріали міжнародної наукової конференції. – К. – Запоріжжя, 1997. – 376 с.

8. Крижанівський О.П., Плохій С.М. Українські церкви в роки Хмельниччини // Крижанівський О.П., Плохій С.М. Історія церкви та релігійної думки в Україні: У 3-х кн. – К., 1994. – Кн.3. Кінець ХVІ – середина ХІХ ст. – С. 70 – 81.

9. Кулинич І.М. Релігійні мотиви у визвольній боротьбі українського народу напередодні та в роки національно – визвольної війни ХVІІ ст. // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку: Матеріали четвертих Всеукраїнських читань. – Київ – Черкаси, 1994. – С. 101 – 104.

10. Кулинич М. Релігійні мотиви у визвольній боротьбі українського народу напередодні та в роки національно–визвольної війни ХVІІ ст. // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку. – К. – Черкаси, 1994. – С. 101 – 104.

11. Ластовський В. Юридичне оформлення правових стосунків між державою і церквою в період гетьманування Б. Хмельницького // Нові дослідження пам'яток козацької доби: Збірник наукових статей. – Львів, 2002. – Випуск 12. – С. 176 – 178.

12. Майданець І. Богдан Хмельницький і релігійна ситуація на Волині // Нові дослідження пам'яток козацької доби: Збірник наукових статей. – Львів, 2002. – Випуск 12. – С. 201 – 204.

13. Мордвинцев В.М., Харишин М. Київська митрополія за часів Визвольної війни // Київська старовина. – 1995. – №4. – С. 102 – 115.

14. Новак О. Християнство в Україні в другій половині ХУІІ ст. // Історія України. – 2005. – № 3. – С. 1-4.

15. Опанасюк В. Громадські організації доби Б. Хмельницького. Форми західні – зміст руський // Віче. – 2004. – № 10. – С. 70 – 73.

16. Плохій С. „Наливайкова віра”: (Релігійний фактор у перших козацьких рухах) // Людина і світ. – 1999 – №1. – С.16-20.

17. Сергієнко Г. Православна віра і церква в духовній культурі запорожців // Історія України. – 1998. – №16. – С.1-3.

18. Харитин М.В. Заходи гетьманського уряду Б.Хмельницького щодо збереження та розширення монастирських землеволодінь Київської митрополії // Українська козацька держава: витоки та шлях історичного розвитку: Матеріали Всеукраїнських історичних читань. – К. – Черкаси, 1994. – С. 33 – 35.

Тема 10. Православна церква в ХІХ – поч. ХХ ст.

1. Відчуження між парафіянами і зросійщеним духовенством.

2. Співіснування двох типів релігійності – ознака християнського життя України в XIX ст.

Методичні рекомендації

Охарактеризувати спрямованість політики Російської імперії щодо українського православ`я у XIX ст. З`ясувати причини падіння авторитету офіційної церкви серед народу.

Охарактеризувати два типи релігійності українського населення. Оцінити стан православної церкви в Україні в кінці XIX ст.

Рекомендована література

1. Андрієвський В. Українське православ'я: втрата самобутності (18 ст.) // Людина і світ. – 1993 – №4 – 5. – С. 38 – 42.

2. Воронін О. У темній неволі: Українська Православна Церква у ХІХ столітті // Сучасність. – 1988. – №7 – 8. – С. 206 – 218.

3. Гай-Нижник П. Гетьманський рух і держава // Людина і світ. – 2003. – № 4. – С. 10 – 16.

4. Головащенко С. Історія християнства: Курс лекцій. – К.: „Либідь”, 1999. – 352 с.

5. Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. – К.: „Освіта”, 1992. – 192 с.

6. Дорошенко Д.І. Нарис історії України: В 2 т. – К.: Глобус, 1991. – Т.1. – 349 с.

7. Економічне життя Православної Церкви в Слобідській Україні у ХVІІІ ст. // Вісник Харківського університету. – № 387. – Вип.1. – Харків, 1996. – С. 12 – 26.

8. Карамлик С. Українське церковне проповідництво ХVІІ – ХVІІІ ст. (за матеріалами Києво – Печерської лаври) // Історія України. – 2004 – № 23 – 24. – С. 4 – 7.

9. Крижанівський О. Монастирське господарство Правобережної України: ХVІІІ – перша половина ХІХ ст. // Український світ. – 1993. – № 3. – С. 20-22.

10. Крижанівський О.П. Церква у соціально–економічному розвитку Правобережної України (ХVІІІ – перша половина ХІХ ст.): Монографія. – К.: Вища школа, 1991. – 127 с.

11. Крижанівський О.П., Плохій С.М. Історія церкви та релігійної думки в Україні: Навчальний посібник: У 3-х кн. – К.: Либідь, 1994 – Кн.3. Кінець ХVІ – середина ХІХ ст. – 336 с.

Тема 11. Відродження української православної церкви 1917 – 1921 рр.

1. Державно – церковна політика в Польщі в 1918 – 1939 роках та українські землі.

Методичні рекомендації

Охарактеризувати державно – церковну політику в ІІ Польщі в міжвоєнний період. Звернути увагу на відношення влади до віри на території Західноукраїнських земель.

Рекомендована література

1. Дорошенко Д.І. Історія України 1917-1923: У 2-х т. – К.: Темпора, 2002. – Т.1. Доба Центральної Ради. – 320 с.

2. Дорошенко Д.І. Історія України 1917-1923: У 2-х т. – К.: Темпора, 2002. – Т.2. Українська Гетьманська Держава.– 352 с.

3. Зальмон Б. Й. Православ’я в Україні (1917 – 1938) // Український історичний журнал. – 2000. – №3. – С. 120 – 130.

4. Культурне будівництво в Українській РСР. 1917 – 1927: Зб. документів і матеріалів. – К., 1979. – 200 с.

5. Історія релігії в Україні / За ред. А. Колодного, П. Яроцького. – Т-во „Знання”, КОО, 1999. – 735 с.

Тема 13. Сучасне релігійне становище в Україні.

1. Відновлення релігійності українського населення в Сучасній Україні.

Методичні рекомендації

Охарактеризувати сучасний стан релігійності в Україні. Прослідкувати активізацію діяльності релігійних громад інших напрямків: римо-католиків, євангельських християн-баптистів, християн євангельської віри, свідків Єгових та ін.; появу нових релігійних течій.

Висвітлити основні питання об’єднавчого союзу (червень 1992 р.), соборів УАПЦ та УПЦ-КП (1993 р.) та їхні наслідки.

Назвати нетрадиційні, нерелігійні течії та релігійні рухи в Україні; фактори, які спричинили нову ситуацію в релігійній сфері держави.

З'ясувати особливості неорелігій в Україні.

Рекомендована література

1. Бабій М. Державна політика щодо свободи совісті й релігії: сутність і практика //Людина і світ. – 2004. – №3. – С.16 – 19.

2. Биченко А., Дудар Н. Релігійність українського суспільства: рівень, характер, особливості // Національна безпека і оборона. – 2002. – №10. – С. 14 –30.

3. Бондаренко В. Світська школа і церква в сучасній Україні: у пошуках співпраці // Освіта. – 2005. – № 45. – 26 жовтня. – С.13.

4. Босович В. Основні засади взаємовідносин між державою та церквою в Україні (аналітична записка) // Воля і батьківщина. – 2005. – №1 – 2. – С.52 – 57.

5. Васьковський В. Стан релігійної мережі в Україні // Національна безпека і оборона. – 2002. – №10. – С. 22 – 27.

6. Головащенко С. Історія християнства. – К.: Либідь, 1999. – 350 с.

7. Даниленко В. Релігійне життя в Україні у 1990-ті роки: (Відродження релігійного життя. Церква і держава, УАПЦ. Конфесії) // Історія України. – 2002. – №46. – С. 4 – 9.

8. Дзюба І. Сучасне суспільне і церковне становище в Україні // Народна творчість та етнографія. – 2001. – №3. – С. 5–19.

9. Дудар Н., Шангіна Л. Релігія і церква в суспільному житті України // Національна безпека і оборона. – 2002. – №10. – С. 6 – 13.

10. Дудар Н. „Віра повинна в тобі народитися...” Релігія і віра у сприйнятті української молоді // Людина і світ. – 2002. – №3. – С. 27 – 31.

11. Еленський В. Релігійність українського суспільства: останні дослідження // Людина і світ. – 2003. – №1. – С. 8–13.

12. Карпенко В. Національній державі – національну помісну церкву: Сучасність // Пам’ять століть. – 2002. – №3. – С. 64 – 72.

13. Крутіков С. Суспільно–політична обстановка в Україні: Роль і місце політичних партій, громадянських та релігійних організацій у становленні сучасного громадянського суспільства // Народна армія. – 2003. – №1. – 3 січня. – С. 5 – 6.

14. Маринович М. Роль церков у будівництві посткомуністичного суспільства в Україні: Історичний аспект; нові тенденції 90 – х років; релігійна ідентичність // Незалежний культурологічний часопис. – 2001. – №22. – С. 193 – 216.

15. Небожук Р. Християнські цінності в контексті української духовності // Пам’ять століть. – 2004. – №6. – С.136 – 145.

16. Німченко В., Картавцева Н. Конституційні гарантії свободи релігії та переконань людини і громадянина в Україні // Вісник Конституційного суду України. – 1999. – №5. – С. 50 – 59.

17. Пащенко В. Православ'я в новітній історії України: Ч.2. – Полтава, 2001. – 736 с.

18. Релігійні організації в областях України, Києві та Криму // Людина і світ. – 2000. – №1. – С. 30 – 33.

19. Релігійні організації в Україні станом на початок 2000 року // Людина і світ. – 2000. – № 1. – С. 26 – 34.

20. Романюк С. Держава і церква: філософія відносин. Порівняльний аналіз системи державно–церковних відносин в Україні та інших посткомуністичних країнах // Людина і світ. – 2004. – №9. – С. 36 – 42.

21. Сергійчик В. Церковні справи в долі України // Український світ. – 1996. – № 4 – 6. – С. 54 – 55.

22. Сьомін С. Духовно–релігійні засади державотворчого процесу в Україні // Вісник Української Академії управління при президентові України. – 2000. – №2. – С. 245 – 253.

3.3. Тематика рефератів та рекомендації до них.

Складовою частиною індивідуальної роботи студентів є підготовка та написання реферату. Реферат складається із вступу, основної частини, яка включає два або три розділи, висновки, список використаної літератури та джерел.

В процесі підготовки до написання реферату необхідно ознайомитися з наявною літературою та джерелами з теми. При цьому потрібно виписувати точні назви праць, статей, збірників документів, вказуючи прізвища авторів, рік та місце видання, кількість сторінок. Ці дані буде використано в процесі складання списку використаних джерел та літератури.

Ознайомившись з науковою літературою, студент складає план, пише вступ, де поряд з актуальністю теми, метою та завданнями подає короткий історіографічний огляд проблеми.

Завдання студента полягає в тому, що в основній частині роботи, на основі зібраного матеріалу встановити логічний зв’язок між фактами, з’ясувати характер і спрямованість історичних подій, зробити власні висновки та узгодження по темі.

Виклад матеріалу в розділах здійснюється за хронологічним або проблемним принципом. Не слід вдаватися до повторень або цитування цитат по декілька разів, уникати нечітких формулювань та розпливчатих тлумачень. Усі розділи реферату мають бути логічно пов’язаними між собою і закінчуватися короткими висновками. Варто звернути увагу, що використання цитат різних авторів потрібно підкріплювати посиланнями. Важливо не перевантажувати текст другорядною інформацією.

Загальні висновки – заключний етап написання реферату. Вони містять узагальнення, стислі відповіді на поставлені у вступі завдання.

Список використаної літератури та джерел слід розташовувати у списку в алфавітному порядку або по мірі використання в тексті.

Тематика рефератів

1. Релігійна духовність трипільських племен.

2. Демоністичні вірування праслов'ян.

3. Характерні риси образів Володимирового пантеону.

4. Філософські і патріотичні засади Київського християнства з "Слові про Закон і Благодать" Іларіона.

5. Самочинність і самоправність церкви в Київській Русі.

6. Правовий стан і становище де-факто православної церкви під час польсько-литовського володарювання на українських землях.

7. Роль католицького чинника в підготовці Брестської унії.

8. Культурно-просвітницька діяльність П. Могили.

9. Православні монастирі та їхня роль в духовній культурі України.

10. Характерні риси історичного розвитку українського православ'я з XVIII ст.

11. Православна церква й українське суспільство у XIX ст.: особливості
взаємовідносин.

12. Церковно-реформаторський рух в Україні 1905-1917 років.

13. Православна церква і процес українського національного відродження в кінці XIX – першої половини XX ст.

14. Могилянська академія як осередок богословської науки в Україні..

15. Феофан Прокопович – засновник могилянської богословської академії.

16. Українське православ'я в 20-30-х роках ХХ ст. на західноукраїнських землях як актуальний досвід для сучасності.

17. Умови і проблеми відродження автокефалії Української православної церкви в1941 – 1944 рр.

18. Релігійно-церковне життя в Окупованій Україні (1941 – 1944 рр.)

19. Становлення окупаційної влади до автокефальної й автономної православної церкви в Україні.

20. Українське законодавство щодо релігії в 50-60-х рр. XX ст.

21. Розвиток православної церкви наприкінці 40-рр. XX ст.: нові тенденції.

22. Необхідність змін державно-церковних відносин наприкінці 80-х рр. XX ст.

23. Релігія в духовному житті українського народу в сучасну добу.

24. Сучасний стан і проблеми української греко-католицької церкви.

25. Духовне християнство в Україні. Основні течії та особливості вірування.

26. Євангельсько-баптистських рух в Україні (ІХ – поч. ХХ ст.).

27. Церква євангельських християн-баптистів в умовах радянської влади.

28. Стан баптизму в незалежній Україні

29. Особливості розвитку п'ятидесятників в Україні

30. Утворення Союзу Християн віри євангельської в незалежній Україні.

31. Особливості догматики і організації адвентистів сьомого дня.

32. Свідки Єгови на конфесійному просторі незалежної України.

33. Хасидизм в Україні.

4.5. Перелік питань до підсумкового контролю

1. Християнські вірування українського народу.

2. Слов’янська міфологія. Головні дохристиянські боги.

3. Стародавні народні свята.

4. Початки християнства на Русі. „Фотієве хрещення”.

5. Християнство за перших київських князів. Княгиня Ольга – перша християнка на київському престолі.

6. Релігійна реформа 980 року.

7. Причини орієнтації Володимира на візантійське християнство.

8. Історичне значення прийняття християнства.

9. Вплив християнської ідеології на розвиток культури Київської Русі.

10. Становлення Української церкви. Перші київські митрополити.

11. Боротьба з дохристиянськими віруваннями і традиціями. Релігійний синкретизм.

12. Організація православних монастирів. Києво – Печерська лавра.

13. Українська православна церква в великому князівстві Литовському.

14. Розділ Київської і Московської митрополії: причини, перебіг, наслідки.

15. Державно–правове становище Української православної церкви в Речі Посполитій.

16. Українські церковні братства, їхня діяльність та значення.

17. Острозька Біблія 1581 р.

18. Реформи Петра Могили.

19. Релігійний фактор у повстанні Б.Хмельницького. Релігійна програма повстання.

20. Українське православ’я в період Руїни.

21. Підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату.

22. Вплив Української православної церкви і культури на Московську.

23. Українська православна церква на Лівобережній Україні в 18 ст.

24. Церковне життя Правобережної України. Мелхіседек Значко–Яворський.

25. Політика Російської імперії щодо церкви в ХІХ – поч. ХХ ст.

26. Боротьба за Українську автокефальну православну церкву в 1917 – 1921 рр.

27. Церква в 20-х – 30-х рр. ХХ ст.

28. Релігійно-церковне життя в окупованій Україні.

29. Держава і церква в Роки "відлиги" і "застою".

30. Релігія і церква в роки перебудови.

31. Сучасне конфесійне становище в Україні.

32. Сучасний стан православ’я в Україні 1991-поч. ХХІ ст.

33.Неорелігії в Україні.

34. Мусульманство, буддизм та ін. релігії в Україні.

Порядок оцінювання знань та визначення рейтингу студента за кредитно-модульною системою організації навчального процесу

1. Основні терміни і визначення

Поточно-модульний контроль (ПМК) – це один з видів контролю стану засвоєння знань та вмінь студента з модуля навчальної дисципліни. Поточно-модульний контроль включає оцінювання знань студента під час проведення семінарських занять, виконання завдань самостійної та індивідуальної роботи, тестування, колоквіуму, контрольної роботи і проведення модульної контрольної роботи.

Підсумковий контроль (ПК) – це контроль рівня засвоєння знань та вмінь студента в цілому з навчальної дисципліни, для якої навчальним планом передбачений екзамен.

Підсумковий контроль може здійснюватися у двох варіантах.

Перший варіант – підсумковий контроль проводиться в усній і (або) письмовій формі за вибором кафедри.

Другий варіант – захист результатів виконання індивідуального навчально-дослідницького завдання з поданням відповідного звіту.

З навчальних дисциплін, для яких навчальним планом передбачений залік, контроль рівня засвоєння знань та вмінь студента в цілому визначається за результатами поточно-модульного контролю.

Індивідуальне навчально-дослідницьке завдання (ІНДЗ) – специфічний вид позааудиторної індивідуальної роботи студента навчального, наукового чи навчально-дослідницького характеру, яке використовується в процесі вивчення програмного матеріалу навчального курсу. Результатами ІНДЗ може бути підготовка наукових звітів, участь (з публікацією тез доповідей) у науково-практичних конференціях, конкурсах і олімпіадах, публікація наукових статей тощо. Зміст, форми, звітність, порядок і критерії оцінювання ІНДЗ встановлюється згідно пропозицій викладача кафедрою.

Рейтинговий показник студента з навчальної дисципліни – це числова величина, яка дорівнює сумі набраних студентом балів під час вивчення та контролю знань з усіх модулів дисципліни за встановленою для дисципліни шкалою розподілу балів.

Рейтинг студента – це порядкова позиція студента в академічній групі за результатами навчання з навчальної дисципліни. Оцінка, отримана студентом у разі повторного оцінювання результатів навчання, на сукупний рейтинг студента не впливає.

Шкала оцінювання знань студента встановлює взаємозв’язки між рейтинговим показником з дисципліни, національною шкалою оцінювання знань студента і шкалою оцінок ECTS.

Шкала оцінювання знань

Рейтинговий показник	Оцінка у національній шкалі	Оцінка ECTS
90 – 100	Зараховано	5 (відмінно)	A (відмінно)
82 – 89	4 (добре)	B (добре)
75 – 81	C (добре)
68 – 74	3 (задовільно)	D (задовільно)
60 – 67	E (задовільно)
35 – 59	Незараховано	2 (незадовільно)	FX (незадовільно) з можливістю повторного складання
1 – 34	-	F (незадовільно) з обов’язковим повторним вивченням

Критерії визначення оцінок.

5 (відмінно) А – «відмінно» - студент глибоко і досконало знає матеріал усіх тем дисципліни, повністю засвоїв теоретичні основи курсу, уміє визначати причини і наслідки суспільно-політичних та соціально-економічних процесів, що відбулися в зарубіжній історії.

4 (добре) В – «дуже добре» - студент добре засвоїв теоретичний матеріал дисципліни і здобув практичні навики на рівні, який дає можливість виконувати завдання на рівні вище середнього з окремими неточностями (у визначенні характеристиці подій і явищ зарубіжної історії тощо).

С – «добре» - студент засвоїв теоретичний матеріал дисципліни і здобув практичні навики на рівні, який дає можливість виконувати завдання на рівні вище середнього з кількома помилками.

3 (задовільно) D – «задовільно» - студент в цілому засвоїв теоретичний матеріал і набув практичних навичок, що дозволяє йому непогано виконувати завдання, проте кількість суттєвих помилок становить більше трьох.

Е – «задовільно» - студент ознайомлений в загальних рисах з теоретичним матеріалом і має практичні навички, достатні для виконання завдань на івні мінімальних вимог.

2 (незадовільно) FХ – «незадовільно» - студент має уявлення про теоретичний матеріал дисципліни, але при виконанні практичних завдань допускається дуже грубих помилок. Необхідно повторно опрацьовувати матеріал і повторно складати іспит.

F – «незадовільно» - студент не засвоїв матеріал навчальної дисципліни не розуміє теоретичного матеріалу та не має практичних навичок для виконання поставлених завдань. Необхідна подальша робота з обов’язковим повторним опрацюванням курсу.

2. Розподіл балів на поточно-модульний і підсумковий контроль знань.

Загальна кількість балів, що відводиться на навчальну дисципліну – 100 балів. З дисциплін, для яких навчальним планом передбачено проведення підсумкового контролю (екзамену) на поточно-модульний контроль виділяється 75 балів, на підсумковий контроль – 25 балів. З дисциплін, для яких підсумковий контроль передбачено у формі заліку, на поточно-модульний контроль виділяється 100 балів.

Дата добавления: 2015-09-07