Охарактеризуйте зміст принципу поділу державної влади

Доктрина позподілу державної влади на три гілки - законодавчу, виконавчу і судову, авторами якої були англійський філософ Джон Локк та французький вчений і просвітитель Шарль-Луї Монтеск'є, визнана у цивілізованих державах світу як загальнодемократичний принцип та існує вже понад двісті років.Хоча принцип розподілу державної влади був проголошений в Україні ще в 1990 році у Декларації про державний суверенітет, реальне розмежування всіх гілок влади знайшло втілення лише у Конституції України, прийнятої в 1996 році. Вона не лише сформулювала поділ влади як один із принципів конституційного ладу держави (ст. 6), а й закріпила його через перерозподіл повноважень між вищими владними інституціями. Це зроблено двома способами: 1) наділення гілок влади самостійними повноваженнями і 2) створення системи стримувань і противаг між суб'єктами владних стосунків (Верховною Радою, Президентом, Кабінетом Міністрів і Конституційним Судом).

36.. Охарактеризуйте зміст принципу визнання і гарантування місцевого самоврядування

Місцеве самоврядування визнається Україною як одна із основ конституційного ладу. Це положення логічно пов'язане з наміром України бути демократичною і правовою державою (ст. 1 Конституції), зорієнтованою на людину, її права і свободи. Воно свідчить про розуміння соціальної цінності місцевого самоврядування, яке забезпечує здійснення народом своєї влади (ч. 2 ст. 5), реалізацію прав громадян на участь в управлінні справами держави і багатьох інших основних прав.Конституційне визнання місцевого самоврядування відповідає міжнародно-правовим вимогам, зокрема Європейській хартії про місцеве самоврядування, яку Україна ратифікувала 15 липня 1997 року

У Конституції України також чітко розмежовано дві системи органів: органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Так ст. 5 Основного Закону проголошує: "Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування". В ч. 2 ст. 19 зазначається: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України". Це розмежування відображене і в інших нормах Основного Закону (ст. 38, ст. 56, ст. 71).З одного боку, місцеве самоврядування відокремлене від державного управління, з іншого, – воно тісно з ним пов'язане. Це найперше виражається, в тому, що органи місцевого самоврядування можуть наділятися законами України окремими державними повноваженнями з передачею необхідних для їх здійснення матеріально-фінансових засобів.

Визнаючи місцеве самоврядування, Україна одночасно його гарантує, тобто Україна бере на себе зобов'язання сприяти його розвитку, не перешкоджати його діяльності і захищати. Досягається це шляхом закріплення його основ у Конституції України та їх конкретизації у спеціальному законодавстві.

Гарантіями організаційної самостійності місцевого самоврядування є:

§ положення Конституції України про те, що органи місцевого самоврядування не входять в єдину систему органів державної влади (ст. 5), а служба в органах місцевого самоврядування виступає самостійним видом публічної служби (ст. 38);

§ віднесення питань обрання органів місцевого самоврядування, обрання чи призначення посадових осіб місцевого самоврядування до повноважень місцевого самоврядування;

§ встановлена Законом "Про місцеве самоврядування в Україні" заборона органам виконавчої влади та їхнім посадовим особам втручатися в законну діяльність органів і посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією та законами України до повноважень органів і посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом;

§ встановлена Законом "Про місцеве самоврядування в Україні" заборона обмежувати права територіальних громад на місцеве самоврядування за винятком умов воєнного чи надзвичайного стану

Важливою гарантією місцевого самоврядування є встановлена вказаним Законом обов'язковість актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень, для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами. Правовими гарантіями місцевого самоврядування також є право на судовий захист місцевого самоврядування, відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальними громадами, підзвітність і підконтрольність місцевих державних адміністрацій районним, обласним радам.

37. Види правового статусу людини і громадянина

Конституційне право закріплює основи правового статусу, які однакові для всіх людей і громадян і носять базовий характер стосовно інших статусів особи. Особливе значення у цьому зв’язку набувають норми Конституції України, хоча це — не єдиний нормативно-правовий акт, що визначає правовий статус особи. У цій сфері діє низка законодавчих актів України та міжнародно-правових актів. Кожна із галузей права закріплює певну частину прав і свобод у визначеній сфері суспільних відносин: трудових, цивільних та інших. В цілому ж права і свободи людини не носять вичерпного характеру, тобто не залежать від закріплення у тому чи іншому нормативному акті.

Розглядаючи основи правового (конституційного) статусу людини, йдеться переважно про: конституційні принципи правового статусу людини і громадянина; громадянство; основні права, свободи та обов’язки; гарантії реалізації прав і свобод людини і громадянина. Передумовою виникнення та існування основ правового статусу є загальна правосуб’єктність, тобто здатність бути учасником правовідносин.

Структуру конституційно-правового статусу людини складають такі елементи:

• правосуб'єктність людини;
• його принципи;
• права і свободи людини і громадянина та гарантії їх реалізації (центральний елемент цього статусу);
• обов'язки людини та гарантії їх виконання.

Отже, конституційно-правовий статус людини - це сукупність правосуб'єктності людини, його принципів, прав, свобод і обов'язків людини та їх гарантій.

Конституційно-правовий статус громадянина, крім названих елементів, включає також певний зв'язок між людиною і державою, із якого випливають додаткові права, свободи й обов'язки особи та їх гарантії.

38. Назвіть структурні елементи конституційного статусу особи

Елементами к-пр статусу є:

· Інститут громадянства

Правове становище конкретної особи залежить від його статусу (громадянин, іноземець, апатрид, біпатрид). Особливий статус - біженці. Великими правами наділяються громадяни держави, тому вони несуть і незрівнянно більше обов'язків. Іноземці мають паспорт своєї держави, в країні перебування їм видається дозвіл на проживання, вони не служать в армії країни перебування, не платять податки. Апатриди не користуються дипломатичної захистом будь-якої держави. Біпатриди наділені правами і несуть обов'язки відповідно до законодавства тих держав, громадянами яких вони є.

· Загальна правосуб’єктність (правоздатність і дієздатність фізичної особи)

· Конституційні права та обов’язки

Конституційні права — юридично визнані можливості людини обирати вид і міру своєї поведінки, які можуть бути реалізовані лише при умови виконання відповідного юридичного обов'язку держави в особі державних органів, посадових осіб.

Конституційні свободи — такі правомочності особистості, які можуть бути реалізовані самостійно, без вступу у правовідносини з іншими органами держави, посадовими особами та іншими суб'єктами права.

Конституційні обов'язки — передбачені і закріплені в Конституції певні вид і міра необхідної поведінки

· Принципи:

- Свободи та рівності людей

Усі люди рівні і вільні у свої правах. Не може бути привілеїв/обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних чи релігійних переконань, статі, отнічного чи соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови.

- Невід’ємності прав і свобод

Конституційні прва і свободи не можуть бути скасовані, бо людина має основоположні права від народження і ніхто не може позбавити її цих прав, зміни до Контитуції, нові закони – не можуть обмежувати/звужувати обсяг цих прав

- Гарантованості та вічності прав і свобод

Гарантії – засоби фактичного забезпечення реалізації прав і свобод, виконання обов’язків. Поділяються на матеріальні (економічний лад держави, що ств. умови для реалізації прав, свобод, обов’язків), політичні (умови, що забезпечують владу народу в державі на засадах подулі її на законодавчу, виконавчу і судову), юридичні (закони+нормативні акти, що визначаються гарантіїї, правомірна діяльність держ.органів)

- Невичерпності прав і свобод

- Рівноправності громадян

Здійснення прав та свобод людини і громадянина не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

- Єдності прав і обов’язків

Не повинно бути прав без обов’язків, як не повинно бути і обов’язків без прав.

- Взаємовідповідальності громадян і держави

- Недопустимості зловживання правами чи свободами

39. Дайте визначення поняття конституційного статусу особи.

Цей статус обумовлюється, насамперед, існуючими у суспільстві відносинами власності і характером праці, формою державного правління і політичним режимом.

Структуру конституційно-правового статусу людини складають такі елементи:

· правосуб'єктність людини;

· його принципи;

· права і свободи людини і громадянина та гарантії їх реалізації (центральний елемент цього статусу);

· обов'язки людини та гарантії їх виконання.

Отже, конституційно-правовий статус людини - це сукупність правосуб'єктності людини, його принципів, прав, свобод і обов'язків людини та їх гарантій.

Конституційно-правовий статус громадянина, крім названих елементів, включає також певний зв'язок між людиною і державою, із якого випливають додаткові права, свободи й обов'язки особи та їх гарантії.

Певні особливості має конституційно-правовий статус іноземця і особи без громадянства. Він також означає сукупність елементів, що складається із правосуб'єктності людини, принципів, прав, свобод і обов'язків людини та їх гарантій, але, крім того, включає, по-перше, деякі додаткові права і свободи іноземця та особи без громадянства, що випливають із тимчасового правового зв'язку з державою, їх додаткові обов'язки, гарантії цих прав, свобод та обов'язків і, по-друге, що стосується лише іноземця, - наявність певного правового зв'язку між ним та іноземною державою, що не може ігноруватися державою перебування.

Правосуб’єктність включає правоздатність і дієздатність фізичної особи.

Загальна конституційна правоздатність означає здатність мати конституційні права та обов'язки, виникає з моменту народження і визнається за усіма людьми незалежно від їхнього віку, статі, легальності народження, стану здоров'я, соціального стану, національності, ставлення до політики і релігії, моральності їхньої поведінки та інших ознак. Проте у випадках, передбачених Конституцією України, здатність мати окремі права, свободи та обов'язки може пов'язуватися із досягненням людиною відповідного віку (наприклад, як випливає зі статей 33 і 65 Конституції України, неповнолітні не можуть вільно залишати територію України без згоди своїх батьків, не призиваються на військову службу). Конституційна правоздатність припиняється у момент смерті. Обсяг конституційної правоздатності є рівним у всіх людей (статті 21 і 24 Конституції України).

Конституційна дієздатність - це здатність людини і громадянина своїми діями набувати для себе конституційних прав та свобод і самостійно їх здійснювати, а також своїми діями створювати для себе конституційні обов'язки, самостійно їх виконувати і нести відповідальність за їх невиконання (наприклад, конституційний обов'язок сплачувати податки несуть особи, які реалізували своє право на працю або на підприємницьку діяльність). Обсяг конституційної дієздатності визначається Конституцією України і не може бути обмежений, крім випадків, передбачених нею ж (ст. 64).

Здатність людини і громадянина своїми діями набувати для себе конституційних прав та свобод, самостійно їх здійснювати, створювати для себе конституційні обов'язки часто залежить від конкретного змісту відповідних прав і обов'язків, а отже, від цивільної дієздатності фізичної особи. Тому, залежно від віку, психічного стану особи її конституційна дієздатність, як і цивільна, може бути обмежена. Наприклад, відповідно до ст. 70 Конституції України, не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними. Отже, такі громадяни не можуть здійснити і своє конституційне право, передбачене ст. 38 Конституції України.

40. Конституційні принципи правового статусу особи в Україні.

Свободи людини;вільного розвитку особистості;рівності людей в їх гідності та правах;рівності перед законом та рівноправності;невідчужуваності непорушності, невичерпності прав і свобод людини;єдності прав та обов’язків;гарантованості прав і свобод.

41.Дайте визначення поняття громадянства.

громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і
Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.

Громадянство слід розглядати як: а) суттєву характеристику основ правового статусу особи (від наявності громадянства залежить обсяг правосуб'єктності особи, оскільки не громадяни володіють меншим обсягом прав, свобод і обов'язків); б) як суб'єктивне право особи на громадянство (має право на громадянство, тобто на постійний правовий зв'язок з відповідною державою)і в) як правовий інститут конституційного права(— це сукупність конституційних норм, які врегульовують однорідні суспільні відносини по набуттю, припиненню громадянства, процедур з питань громадянства. Предметом правового регулювання громадянства є саме ці питання).

громадянство в Україні характеризується:

а) стійким характером зв'язків Української держави і особи;

б) індивідуальним, документально юридичне оформленим громадянством кожної людини (наявність відповідного документа, який містить вказівку на громадянство); в) двостороннім зв'язком людини і держави, що проявляється у їх взаємних правах і обов'язках; г) поширенням на громадянина суверенної влади держави як всередині країни, так і за її межами.

Принципи громадянства України — це вихідні засади, керівні ідеї, які одержали закріплення в законодавстві у взаємовідносинах між державою і особою.

Конституція України (статті 4, 25) та Закон України «Про громадянство України» (ст. 2) закріплюють такі принципи громадянства України:

1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Цей принцип не означає заборони біпатризму (подвійного громадянства). В окремих випадках громадянин України може перебувати одночасно і в громадянстві іншої держави. Це, наприклад, стосується:

а) дітей, які за народження одночасно з громадянством України набули також громадянство іншої держави;

б) дітей, які є громадянами України і усиновлені іноземцем та, з огляду на це, набули громадянство усиновителя;

в) громадян України, які автоматично набули громадянство іншої держави внаслідок одруження з іноземцями;

г) громадян України, яким згідно із законодавством іншої держави надано її громадянство автоматично без їхнього добровільного волевиявлення і вони не отримали добровільно документів, що підтверджують наявність у них громадянства іншої держави. Враховуючи важливість цього принципу, Конституція України віднесла його до засад конституційного ладу (ст. 4);

2) запобігання виникненню випадків безгромадянства (апат-ризму);

3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України (невід'ємності громадянства України). Цей принцип Конституція України закріплює відповідно до положень ч. 2 ст. 15 Загальної декларації прав людини: «Ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінити своє громадянство»;

4) визнання права громадянина України на зміну громадянства;

5) неможливості екстрадиції чи депортації громадян України -громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі (ч. 2 ст. 25 Конституції України);

6) захисту державою громадян України за кордоном - громадянам України, які проживають або перебувають за межами України, гарантуються піклування та захист (ч. З ст. 25 Конституції України);

7) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним із подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим із подружжя;

8) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;

9) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

42. Назвіть принципи громадянства України.

1)єдиного громадянства(ст.4)

2) запобігання виникненню випадків безгромадянства(ст.9 ЗУ

"про громадянство Укр.")

4) визнання права громадянина України на зміну громадянства(ст.25)

5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу

з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною(чоловіком)та автоматичного припинення громадянства

України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя

6)рівності перед законом громадян України незалежно від

підстав,порядку і моменту набуття ними громадянства України(ст.24)

7)збереження громадянства України незалежно від місця проживання

громадянина України(ст.33)

8)Принцип гарантування Україною піклування та захисту своїм

громадянам,які перебувають за її межами(ст.25)

9)неможливості позбавлення громадянина України громадянства

України(ст.25)

Дата добавления: 2015-09-07