Епоха Священного Корану

Наступна епоха значних змін в сфері арабського перекладу пов'язана зі Священним Кораном. Згідно Бена Чакруна (Ben Chakroun, 2002), перші перекладачі Корану фокусувалися на передачі його змісту. Наприклад, Салман Ель-Фарізі (Salman El Farіsі) доносив зміст сури "Аль-Фатіха" ("Відкриваюча книгу", перша сура Корану) до мусульман Персії, які не говорили арабською мовою. Бен Чакрун (Ben Chakroun, 2002) стверджує, що в бібліотеках західних країн збереглася безліч перекладів Корану і деякі з них, наприклад переклад на грецьку мову філософа Нактіса (Naktіs), датуються ІІІ століттям до н.е. Перекладачі проявляли особливу цікавість до Священного Корану. Шейх Мухаммед Аль-Хафід Аль-Бухарі (Mohamed Al-Hafіd Al-Boukharі) переклав його на перську мову, а шейх Аль-Фадл Мухаммед Бен Ідрісс Аль-Бадліссі (Al-Fadl Mohamed Ben Іdrіss Al- Badlіssі) – на турецьку мову.

Незважаючи на зростання кількості перекладів Корану, це питання було і залишається предметом численних суперечок і розбіжностей на Сході. Прикладом може слугувати ситуація, що виникла після перекладу Корану на турецьку мову урядом Туреччини за часів Мустафи Кемале Ататюрка. Він прагнув використовувати переклад замість оригінального тексту як спосіб поширення атеїзму в мусульманській країні. Це спровокувало хвилю критики з боку арабської інтелігенції, журналістів і муфтіїв.

Ще один момент споконвічних розбіжностей при перекладі Корану пов'язаний з питанням, що виходить за рамки власне перекладу: використовувати переклад для навчання основам мусульманської віри або для молитов, а також в законодавчих цілях. Це важкий вибір, з яким стикаються перекладачі. В цілому переклад Корану пройшов важкий шлях, в результаті чого були створені спеціальні комітети, завданням яких було стежити за тим, щоб у текстах не було перекручувань.

3.4 "Перший аббасидський період"

Далі важливі події, пов'язані з розвитком перекладу на Сході, відбулися в так званий "перший аббасидський період" (750-1250 роки). Переклад почав розвиватися в часи правління халіфа Аль-Мансура, засновника Багдаду, і халіфа Аль-Мамуна, засновника Бейт ал-Хікми (Будинок Мудрості – ісламська академія в Багдаді) – найбільшого центру перекладів того часу. Перекладачі приділяли велику увагу грецькій філософії, індійській науці та перській літературі (Al-Kasіmі, 2006).

Історія арабського перекладу пов'язана також з ім'ям Аль-Джахіда (Al-Jahіd, 868 – 577 до н.е.), одного з найбільших теоретиків науки про переклад. Його теорії та роботи в цій сфері дотепер використовуються багатьма професійними арабськими перекладачами. Згідно Аль-Джахіда, "перекладач повинен знати структуру мови, звичаї людей і спосіб їх мислення та спілкування один з одним".

На додаток до вимоги враховувати структуру мови і культуру її носіїв Аль-Джахід вважав дуже важливою перевірку перекладу. Свої теорії він коротко виклав у двох книгах: Al-Hayawān (1969) і Al-Bayān Wa Attabayyun (1968).

Професор з Єгипту Мона Бейкер (Mona Baker, 1997) виділяє два основних методи арабського перекладу. Перший, який створили Іохана Ібн Аль-Батрік (Yohana Іbn Al-Batrіq) та Ібн Наіма Аль-Хімсі (Іbn Naіma Al-Hіmsі), ґрунтується на дослівному перекладі: для кожного грецького слова визначався арабський еквівалент. Другий метод, що належить Хунаіну ібн Ісхаку Аль-Джавахірі (Hunayn Іbn Іshaq Al-Jawahіrі), – це значеннєвий переклад: у тексті зберігається зміст оригіналу, і його дуже легко зрозуміти.

3.5 Розвиток перекладу як науки і поява нових теоретиків

У наш час в перекладах на східні мови відбулося багато змін. Ріст досліджень у даній області сприяв розвиткові перекладу як науки і появі нових теоретиків. Крім того, розвиткові перекладу на Сході дало поштовх використання комп'ютерів, цифрових технологій і поширення різних баз даних з термінології, які представляють значну кількість словників. Все це привело до створення різних перекладацьких асоціацій, наприклад "Комітету арабських перекладачів" у Саудівській Аравії.[5]

Дата добавления: 2015-09-07