Принципи державної етнонаціональної політики

1.1. Визнання поліетнічності і полікультурності українського суспільства його спільною цінністю, яка потребує захисту і збереження; недопущення примусової асиміляції та акультурації етнічних спільнот.

1.2. Неухильне дотримання при здійсненні етнополітики загальновизнаних норм людської етики, гуманізму, демократичності, поваги до національних мов, культур, до національної гідності громадян, етнічних спільнот.

1.3. Поєднання державного регулювання етнополітичних процесів зі створенням умов для вільного органічного розвитку етнічних спільнот.

1.4. Вільна етнічна самоідентифікація особи.

1.5. Пріоритетність загальнонаціональних інтересів в питаннях внутрішньої і зовнішньої політики в поєднанні з повагою до інтересів етнічних спільнот України.

1.6. Відповідність українського законодавства з етнонаціональних питань загальновизнаним світовим стандартам.

1.7. Нероздільність громадянських прав особи та її національних прав, які вона може реалізовувати окремо або в групі, а саме: права на захист від дискримінації, на національно-культурну автономію, на освіту та отримання інформації рідною мовою, на Батьківщину, на контакти з історичними вітчизнами і міжнародними організаціями.

1.8. Визнання етнічних спільнот самостійними суб'єктами етнополітичної сфери з колективними правами, які не зводяться до сукупності громадянських прав осіб, що входять до їх складу, і являють собою окрему категорію права.

1.9. Паритетність між індивідуальними і груповими правами, а також між правами різних етнічних спільнот при одночасному визнанні державоутворюючої ролі титульного українського етносу.

1.10. Рівного ставлення до всіх громадян незалежно від їх етнічної, культурної, мовної, конфесійної ідентичності, расових ознак.

1.11. Надання преференційної підтримки етнічним спільнотам у тих випадках, коли самі вони неспроможні вирішити життєво важливі проблеми свого самозбереження і розвитку.

1.12. Пріоритет самостійного фінансування етнічними і етноконфесійними спільнотами своїх мовних і культурних потреб у поєднанні з державною підтримкою їх мовно-культурного розвитку.

1.13. Визнання етнічних конфліктів суспільною небезпекою.

1.14. Пріоритетність запобігання і профілактики міжетнічних і міжконфесійних конфліктів у поєднанні з рішучими заходами з негайного припинення таких конфліктів у стадії зародження.

1.15. Конкретність постановки задач та програмність їх розв'язання при здійсненні державної етнонаціональної політики.

1.16. Чітке визначення правового статусу суб'єктів етнонаціональної сфери та об'єктів державної етнонаціональної політики з урахуванням їх автохтонності або давності проживання на території України та громадянської приналежності.

Дата добавления: 2015-09-07