Визволення Черкас

Бої на українській землі були запеклими. П.Батицький розповідає:

«23 вересня 1943 року ми вийшли до Дніпра в районі Золотоноші. Треба було за короткий час форсувати Дніпро,захопити і розширити на правому березі плацдарм. Час не чекав. З виходом до Дніпра наші війська почали відразу готуватися до форсування ріки.»

Форсування – подвиг, видатний навіть серед багатьох подвигів, здійснених радянськими людьми під час Великої Вітчизняної війни. Черкаси і його околиці, розташовані на схилах високого правого берега, були перетворені ворогом у могутній укріплений район, який оборонявся сильним гарнізоном. Бої за Черкаси почалися 13 листопада 1943 року коли воїни 254-ої дивізії під командуванням полковника М.К.Путейка в тісному взаємозв’язку з десантом і партизанами форсували Дніпро,захватили Свідівський плацдарм. Звідти і почався штурм міста. Бої за Черкаси мали надзвичайно жорстокий характер. Фашисти оборонялися відчайдушно, намагаючись будь-якою ціною втримати місто. Боротьба йшла за кожний квартал, кожну вулицю, кожен будинок. 18 червня 1943 року гітлерівці оточили хутір Буда Чигиринського району та підпалили його, а потім вчинили дику розправу над жителями. Немовлят кидали в полум'я живими, літніх людей і жінок зігнали в долину і розстріляли. Всього було знищено 82 людини. На священну боротьбу проти гітлерівських окупантів піднялися рядянські люди, що залишилися на тимчасово окупованій території. На Черкащині діяли три підпільних райкоми партії, 26 партійних, п'ять комсомольських і молодіжних організацій, 53 підпільні патріотичні групи, більше 30 партизанських загонів і з'єднань.

Намагаючись будь-що втримати Черкаси, важливий вузол оборони окупантів, кровопролитні бої тривали рівно місяць. Тільки за останні дні в боях за місто було знищено 6 тис. німецьких солдат та офіцерів.

Оборонні бої на цій ділянці фронту вели 26-та, 6-та, 38-а, 12-та армії, а також Дніпровський загін Пинської воєнної флотилії. Командувачі арміями та Дніпровської воєнної флотилії: генерал-лейтенанти Ф. Я. Костенко, И. Н. Музиченко, Д. И. Рябишев, генерал-майор П. Г. Понєдєлін, контр-адмірал Д. Д. Рогачов.

Фесенко І.С. з болем у серці згадує:

«Опишу коротко бойовий шлях канонерського човна «Смольний», на якому я був першим навідником у знаряддя першого калібру. З перших днів війни наш бойовий корабель був в районі Канева з метою оборони мосту через Дніпро. Вогнем зенітного знаряддя і великокаліберних зенітних кулеметів було збито три фашистських літаки. Коли німці підійшли до Канева і до інших населених пунктів наші бойові кораблі громили німців, прикриваючи армійські частини, які переходили на лівий берег Дніпра. Коли Червона армія залишили Канів і зайняла оборону на лівому березі Дніпра, наш корабель «Смольний» пішов до Черкас і цілу добу вів артвогонь по ворогу на підступах до міста. У цей час шлях відходу кораблів на південь вже був відразаний. За наказом командування групи кораблів повинні були форсувати Дніпро більш ніж в 200км перед фронтом. Так як в Каневі частина Дніпра була завалена кораблям довелося проходити дуже близько до правого берега, ризикуючи сісти на мілину. У запеклих боях з німцями героїчний прорив був здійснений. На нашому «Смольному» теж були вбиті та поранені. Вже при підході до Києву був поранений в ногу і я, але не покинув штурвал наведень до кінця бою. У цей час ускладнилася ситуація в районі Києва. Німці почали обходити Київ з півдня і півночі. Наш «Смольний» був північніше Києва і вів запеклий бій з ворогом,що рвався до переправ. В останню ніч, коли армійські частини пішли з Києва на лівий берег Дніпра, ми підірвали свої кораблі і продовжували бій на суші.»

У боях за Черкаси командир артилерійської батареї лейтенант О.Бичковський відбив зі своїми артилеристами кілька сильних контратак ворожої піхоти і важких танків «Тигр». Хоробрий офіцер загинув при відбитті останньої контратаки фашистів. Йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Механік-водій Хоменко в центрі Чекрас увірвався на великій швидкості у місце дисклокації ворога, знищив у бою 2 танки, 4 гармати, 5 автомашин і більше як півсотні фашистів. Осколок снаряду перебив йому праве плече, але він продовжував бій і загинув смертю героя.

За відвагу і героїзм, проявлені в боях за визволення міста 1150 солдат, сержантів і офіцерів були нагороджені орденами та медалями. Звання Героїв Радянського Союзу були присвоєні тринадцяти воїнами, серед них п’ятеро поховані на Пагорбі Слави в Черкасах.

В честь героїв були названі вулиці, щоб нащадки завжди пам’ятали про їхні безсмертні подвиги.

Вулиця Вернигори

Названа на честь визволителя міста Черкаси, Героя Радянського Союзу Вернигори Петра Леонтійовича. Дата найменування вулиці – 1967 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні «Привокзальний».

В ніч з 16 на 17 листопада 1943 року командир батареї 52-ї армії 2-го Українського фронту лейтенант Вернигора П.Л. першим увірвався в опорний пункт ворога – село Геронимівка.

Усього за 4 дні батарея лейтенанта Петра Леонтійовича Вернигори знищила 5 танків, 17 гармат, 2 міномети, 6 протитанкових гармат, 16 кулеметів, 13 автомашин, багато солдатів та офіцерів ворога захопили в полон.

Вулиця Конєва

Названа на честь видатного радянського полководця двічі героя Радянського Союзу. Маршала Радянського Союзу Конєва Івана Степановича.

Дата найменування вулиці – 1984 рік.

Вулиця розташована у Південно-Західному районі.

У роки Великої Вітчизняної війни Конєв Іван Степанович (1897 – 1975) командував 2-м Українським фронтом, війська якого визволяли місто Черкаси та Черкащину від фашистських загарбників.

Вулиця Маршала Батицького

Названа на честь командира 73-го стрілецького корпусу, який звільняв місто Черкаси, Маршала Радянського Союзу Батицького Павла Федоровича.

Дата найменування вулиці – 1983 рік.

Вулиця розташована у Південно-Західному районі.

Павло Батицький у Червоній Армії з 1924 року. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року. Командував стрілецькою дивізією, 73-м стрілецьким корпусом, який визволяв місто Черкаси.

За уміле керівництво військами та героїзм, проявлений у боротьбі з фашистськими загарбниками, 7 травня 1965 року генералу армії Батицькому П. Ф. присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

Вулиця Лазарєва

Названа на честь визволення міста Черкаси, Героя Радянського Союзу Лазарєва Федора Федоровича.

Дата найменування вулиці – 1965 рік.

Вулиця розташована у мікрорайоні «Центральний».

В 1941 році, навесні, призваний до Червоної армії і направлений на навчання до танкового військового училища.

Восени 1943 року молодший лейтенант Лазарєва Ф. Ф. командир танка 378-го танкового батальйону 173-1 окремої танкової бригади, брав участь у визволенні Лівобережної України. З боями танкісти просувалися вперед. Екіпаж танка молодшого лейтенанта Лазарєва Ф. Ф. знищив 17 кулеметних гнізд противника, 3 гармати, німецький танк «Тигр» і до 40 солдатів та офіцерів.

Під час бою в танк Лазарєва влучив ворожий снаряд, але машина не зупинилася, продовжуючи вести вогонь. Танк спалахнув. І тоді молодший лейтенант Лазарєв Ф. Ф. віддав свій останній наказ: «На ворога! Повний вперед!»

Відважний танковий екіпаж до останнього виконав свій військовий обов’язок і загинув смертю хоробрих.Похований на Пагорбі Слави.

Вулиця Онопрієнка

Названа на честь визволителя міста Черкаси, Героя Радянського Союзу Онопрієнка Івана Олексійовича. Дата найменування вулиці - 1973 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні «Соснівський».

Одним з перших він переправився через Дніпро разом зі своєю артилерійською батареєю в районі села Свидівок, в ніч на 13 листопада 1943 року. Старший сержант разом із товаришами встановив свою гармату на правому березі Дніпра і вступив у бій з гітлерівцями. 18 листопада він розпив спостережний пункт противника.

Вулиця Поднєвича

Названа на честь визволителя міста Черкаси, Героя Радянського Союзу Поднєвича Валентина Панасовича. Вулиця розташована мікрорайоні «Хімселище».

Особливо відзначився старший лейтенант Поднєвич В. П. під час боїв за місто Черкаси. Він був командиром гаубичної артилерійської батареї 849-го артилерійського полку 294-ї стрілецької дивізії 52-ї армії 2-го Українського фронту.2 грудня 1943 року на оточену противником батарею гаубиць старшого лейтенанта В. П. Поднєвча рушили 10 ворожих танків. Старший лейтенант наказав підпустити гітлерівські танки на відстань 100 метрів і відкрити вогонь по них. Атака німців була зірвана.

Вулиця Хоменка

Названа на честь визволителя міста Черкаси, Героя Радянського Союзу Хоменка Гната Степановича. Дата найменування вулиці -1967рік.Вулиця розташована у мікрорайоні «Привокзальний».

У складі 1817-го самохідно-артилерійського полку 52-ї армії 2-го Українського фронту здійснив свій безсмертний подвиг під час боїв за визволення міста Черкаси в листопаді 1943 року.

20 листопада 1943 року, ще в сутінках, броне загін лейтенанта Вернигори П. Л. з десантом автоматників на броні рушив на місто Черкаси Смілянським шосе. О 8-Й годині ранку екіпажі

САУ-122 лейтенанта Вернигори П.Л. і Хоменка Г. С. увірвалися на залізничну станцію Черкаси. Ситуація складалась не на користь броне загону, але вони продовжували вести вогонь. В машину Хоменка Г.С. потрапив ворожи снаряд. Відважний екіпаж загинув у цьому бою, до останнього виконавши свою військову присягу.

Провулок Чалова

Названий на честь визволителя міста Черкаси, Героя Радянського Союзу Чалова Степана Андрійовича. Дата найменування – 1973 рік. Провулок розташований у мікрорайоні «Яблуневий».

В 1943 році в складі 378- го танкового батальйону 173-ї окремої танкової бригади 52-ї армії 2-го Українського фронту старший сержант чалов С. А. брав участь у боях на правому березі Дніпра. Старший сержант був механіком-водієм танка Т-34.

11 грудня 1943 року напередодні четвертого, вирішального, штурму танк старшого сержанта Чалова С. А. увірвався на залізничний вокзал. Екіпаж танка знищив 17 кулеметних гнізд противника, 3 гармати, 1 німецький танк «Тигр» і до 40 солдатів та офіцерів. Танк старшого сержанта був двічі підбитий ворожими снарядами. Вести вогонь стало неможливо. Екіпаж Чалова С. А. почав таранити батарею ворога, гусеницями розчавив гармату і окоп, де заховалися ворожі артилеристи. Відважний екіпаж танка загинув смертю хоробрих у цьому бою. До кінця виконавши свій військовий обов’язок.

6.Шкода, завдана Черкасам німецькими загарбниками

На другий день після визволення – 15 грудня 1943 року кореспондент газети «Известия» Л. Кудреватих писав:

«Це місто колись гарне і добре сплановане, було мертве та майже спустошене. Всі вулиці були пориті окопами, бліндажами, воронками від знарядів та бомб. Всі лінії електропередач, телефонів, телеграфів були обірвані та знищені. Педінститут та 6 школу перетворили на конюшню. Німці спалили всі бібліотеки, знищили всі шкільне майно та прилади.»

Член комісії ЦК КПбУ по відновленню Черкащини Кищенко Д.Е. розповідав, станом на 14 грудня 1943 року в місті було 17 осіб.

834 дні Черкаси знаходилися в фашистській окупації. За цей час гітлерівці замучили декілька тисяч людей, 2000 юнаків і дівчат було вивезено до Німеччини на каторжні роботи. Зі 2262 будинків, що налічувалися в Черкасах до війни було зруйновано 727. Загальна сума збитків міста сягала 375 млн. рублів.

Височить над Дніпром бронзова постать матері-Вітчизни. Тут,на прибережній кручі,над Дніпровським розливом,спочивають вічним сном герої-визволителі Черкас. Тут десантники і піхотинці,танкісти і сапери,артилеристи і мінометники. Своїм воїнським подвигом вони увійшли в безсмертя. Як незгасний Вічний вогонь над братськими могилами,так вічна пам’ять про героїв,які віддали життя за наше щасливе сьогодення. Черкасці схиляють голови перед пам’яттю всіх відомих і безіменних героїв,які своїм життям відстояли свободу рідної землі.

Острів Королевиць (фотозйомка з німецького літака,зроблена на передодні наступу 1941р.)

Листи з фронту

На пам’ять від ветеранів

Дата добавления: 2015-09-06