Мажорні та мінорні ладотональності. Особливості будови звукорядів, основних та побічних звуків. Різновиди мадору та мінору. Квінтове коло т.

Поняття про музичний розмір. Види розмірів.Ритм, як організація музичний тривалостей.Такт.Розмір,Розмір як його числовий вираз.Види.Норми групування

Музи́чний ро́змір - дріб, що позначує ритмічну впорядкованість та величину такту в музиці. Верхня цифра (чисельник) вказує кількість, а нижня (знаменник) - тривалість долей, що складають такт. Окрім того існує розмір, що позначається літерою С (ціла нота, рахується, як 4/4, тобто на 4) та ¢ (ціла навпіл, рахується як 2/2, тобто на 2).

Розмір виставляється на початку твору, як правило на кожному нотному рядку окремо (в нотах другої половини 20-го століття іноді між нотними рядками, або зверху партитури) після ключових знаків (якщо такі є) і зберігає своє значення до кінця твору, або до зміни розміру. В разі зміни розміру в середині твору, новий розмір ставлять на початку такту, починаючи з якого встановлюється новий розмір.

Розрізняють прості та складні музичні розміри.

· Такт з простим розміром, (або простий такт) містить одну сильну і решту слабких долей. В залежності від кількості долей розрізняють

· (дводольний), напр. 2/4, містить сильну та слабку долю та

· (тридольний) напр. 3/4, містить сильну та дві слабких долі, наприклад:

Поняття про музиний лад.Види ладів. Ладова с-ма, її головні складові:ступінь, звукоряд.Ладова функціональність ступенів маж. І мін. Тоніка як центральний елемент ладо тональності. Стійкі та нестійкі ступені ладу. Класифікація ладів.

Лад-це організація музичних звуків навколо тоніки.

Сучасна теорія музики класифікує лади як за кількістю ступенів так і за характером інтервалів і виділяє такі групи^[7]:

1. ангемітонні, тобто безпівтонові звукоряди, основним засобом зв'язків між звуками яких є найпро­стіші консонанси. Часто трапляються неповні системи, що складаються з трьох-чотирьох (напр., укр. нар. пісня "Дударик"), а іноді й двох звуків. За наявності в такій ладовій системі півтона можна говорити про перехідну фор­му до діатоніки (напр., укр. нар. пісня "Бігла теличка"). До цієї групи належать усі різно­види пентатоніки;

2. діатонічні - 7-ступеневі лади, звуки яких можна розмістити по чистих квінтах, які в свою чергу поділяються на мажорні і мінорні:

Лад	Нахилення	Особливості	Слухати
Лідійський	Мажорне	IV↗ ступень підвищено	Приклад
Іонійській	Мажорне	Натуральний	Приклад
Міксолідійський	Мажорне	VII↘ ступінь понижено	Приклад
Еолійський	Мінорне	Натуральний	Приклад
Фригійський	Мінорне	II↘ ступінь понижено	Приклад
Дорійський	Мінорне	4підвищено	Приклад
Локрійській	-25 понижино	в основі - зменшений тризвук	Приклад

3. хроматичні, у звукорядах яких трапляються послідовності з двох і більше півтонів.

4. мікрохроматичні, де застосовуються інтервали, менші, ніж півтон, нерідко використовуються як компонент перших трьох ладів (напр. в композиціяхВ.Лютославського, Л.Грабовсбького).

5. екмелічні (лади умовно самостійної групи), тобто систе­ми, де звуки не мають точно визначеної висоти. Досить часто Л. цієї групи змикаються з мікрохроматичними.

Різні лад. системи можуть змішуватися як в одночасності, так і в процесі розгортання худож. часу (у межах однієї побудови.Постійну інтервальну структуру наз стабільним. Підгалянцький маж нат. 4-підвищується, 7 поняижується. Гуцульський мін. Нат 4 під. 6 підвищується Змішаний лад- це в якому чергується найчастіше дві тоніки. Лідійський лад - особливий лад, що зустрічається в народній музиці. Відрізняється від натурального мажору IV підвищеної щаблем, яка називається лидийской квартою. Міксолідійскій лад - особливий лад, який зустрічається в народній музиці. Відрізняється від натурального мажору VII зниженою щаблем, яка називається давньогрецької септимою. Дорійський лад - особливий лад, що зустрічається в народній музиці. Відрізняється від натурального мінору В.І. підвищеної щаблем, яка називається дорийской секстою.Також бувають професійні лади) Лад чорномора, шостаковича,блюзів лад.

Мажорні та мінорні ладотональності. Особливості будови звукорядів, основних та побічних звуків. Різновиди мадору та мінору. Квінтове коло т.

Ключові знаки	Мажорні тональності	Мінорні
1 дієз	Соль мажор	Мі мінор
2 дієзи	Ре мажор	Сі мінор
3 дієзи	Ля мажор	Фа♯ мінор
4 дієзи	Мі мажор	До♯ мінор	Ключові знаки	Мажорні тональності	Мінорні
5 дієзів	Сі мажор	Соль♯ мінор	1 бемоль	Фа мажор	Ре мінор
6 дієзів	Фа♯ мажор	Ре♯ мінор	2 бемолі	Сі♭ мажор	Соль мінор
7 дієзів	До♯ мажор	Ля♯ мінор	3 бемолі	Мі♭ мажор	До мінор
			4 бемолі	Ля♭ мажор	Фа мінор
			5 бемолів	Ре♭ мажор	Сі♭ мінор
			6 бемолів	Соль♭ мажор	Мі♭ мінор
			7 бемолів	До♭ мажор	Ля♭ мінор

Мажо́р (від лат. major — більший, також dur від лат. durus — твердий) — лад, в основі якого лежить мажорний тризвук (тобто тризвук з великою терцією в основі). Відповідно, характерною особливістю мажорного ладу є третя ступінь, що зміщена від першої на інтервал великої терції.

Натуральний мажор будується таким чином: тон-тон-півтон-тон-тон-тон-півтон.

Крім того, існує також гармонічний мажор, що відрізняється від натурального пониженим шостим ступенем: Та мелодичний мажор, у якому при русі вгору звучить натуральний мажор, при русі донизу — понижується 6 і 7 ступені. Міно́р (від лат. minor - менший, також moll від лат. mollis - м'який)—лад, в основі якого лежить мінорний тризвук (тобто тризвук з малою терцією в основі). Відповідно - характерною особливістю мінорного ладу є третій ступінь, що відстоїть від першого на інтервалу на малу терцію. Натуральний мінор будується та ким чином: тон-півтон- тон-тон-півтон-тон-тон. Крім того, існує також гармонічний мінор, що відрізняється від натурального високим сьомим ступенем. Та мелодичний мінор, який у висхідному русі відрізняється високими шостим та сьомим ступенями, а в низхідному - ідентичний натуральному: Кві́нтове ко́ло (або ква́рто-кві́нтове ко́ло) — система розміщення тональностей за ступенем споріднененості у вигляді схеми, де мажорні та мінорні дієзні тональності розташовані за чистими квінтами вгору, а бемольні — за чистими квінтами вниз. При русі по колу за годинниковою стрілкою, кожна наступна тональність матиме на один дієз більше від попередньої, а проти годинникової — на один бемоль більше.

Оскільки октава складається з 12 півтонів, кварта — з 5, а квінта — з 7, то 12 кварт або 12 квінт становлять кілька октав, отже кожна тринадцята тональність енгрармонічно збігатиметься з вихідною. Насправді точний збіг відбувається лише при рівномірно-темперований строї (де квінта визначається як інтервал між двома тони зі співвідношенням частот ), відраховуючи ж квінти у натуральному строї (де квінта визначається як інтервал між двома тони зі співвідношенням частот ), кожен тринадцятий звук відрізнятиметься від вихідного на інтервал піфагорової кома. Саме ця розбіжність і призвела до ствердження рівномірно-темперованого строю у практиці настроювання музичних інструментів. Теоретично коло є незамкненим і може містити необмежену кількість енгармонічно рівних тональностей (напр. His=C=Deses; Ais=B=Ceses; тощо), на практиці, однак, використовуються лише ті тональності, які мають не більше 7 знаків біля ключа, відтак енгармонічне коло містить лише три мажорні (H — Ces, Fis — Ges,Cis — Des) та три мінорні (as — gis, es — dis, b — ais) енгармонічно рівні тональності.

квінтове коло в «Мусікійській граматиці» М. Дилецького московського видання, 1679

Першою відомою музично-теоретичною роботою, в якій є квінтове коло, є «Мусікійська граматика» українського музиканта Миколи Дилецького^[1] (збереглося лише московське видання 1679 року), в якій автор називає його як «коло мусикийское». Детальніший опис квінтового кола належить Йоганну Давиду Хайнихену (" Neu erfundene und gründliche Anweisung ", 1711).

В усіх, 24 тональностях кварто-квінтового кола написані такі твори, як цикли з 24-х прелюдій Шопена й Шостаковича. Й. С. Бахпоказав рівноправність всіх тональностей, написавши «Добре темперований клаві.

Дата добавления: 2015-09-05