Розділ XXXI. Академія

1. На академію, звичайно, наш метод не поширюється. Але що перешкоджає нам висловити наші побажання і з приводу академії? Ми вже сказали, що академії з повним правом віддається завершення і доповнення всіх наук і всі вищі предмети освіти.

2. Отже, ми запропонували б, щоб там:

I. Проводилися справді всі вичерпні заняття, щоб нічого не залишалося в науках і в людській мудрості, що не було б там предметом вивчення.

II. Вживалися найбільш легкі і правильні методи, щоб дати всім, хто сюди приходить, ґрунтовну вченість.

III. Громадськими почесними посадами нагороджувалися лише ті, хто успішно досяг наміченої мети і став гідним і здатним до того, щоб йому можна було доручити керування людськими справами. Коротко зазначимо, чого, на нашу думку, вимагають ці окремі побажання.

3. Щоб академічні наукові заняття були універсальними, для цього потрібні:

I. Учені й досвідчені професори всіх наук, мистецтв, предметів, мов, які брали б із себе всі ці знання, як із живої скарбниці, і давали все для всіх.

II. Дібрана бібліотека різних письменників, доступна всім для користування.

4. Самі академічні роботи будуть посуватися вперед легше і успішніше, коли, по-перше, ми туди будемо посилані тільки обрані уми, цвіт людства, а всіх інших направимо до плуга, ремесел і торгівлі, зважаючи на їхню природну схильність.

5. По-друге, коли кожний присвятить себе тому видові занять, до якого, як про це можна зробити висновок з безперечних ознак, його призначила природа. Бо через своє природне обдарування один є музикантом, поетом, оратором, фізиком і т. д., тоді як інші більш схильні до богослов'я, медицини, юриспруденції. Саме тут надто часто робиться помилка, бо з свого розсуду, не звертаючи уваги на природну схильність, з кожної колоди ми хочемо зробити генія. Звідси випливає, що, звертаючись до того чи іншого заняття всупереч схильності, ми не досягаємо нічого, вартого уваги, і часто маємо більші знання в якій завгодно сторонній справі, ніж у власній професії. Тому було б доцільно при закінченні класичної школи робити прилюдне випробування здібностей: на підставі цих випробувань директорії могли б визначати, яких юнаків слід направити для подальшої освіти в академію, а кого призначити на інші професії; а з тих, хто мав намір продовжувати свої заняття в академії, директори повинні визначити, хто повинен присвятити себе богослов'ю, а хто - політиці або медицині та ін., відповідно до того, яка в молодих людей проявляється природна схильність, і в зв'язку з потребами церкви або держави.

6. По-третє, натури високо обдаровані треба заохочувати до всього, щоб не було недостачі в людях, які здобули всебічну освіту і цілком володіють мудрістю.

7. Треба, проте, стежити за тим, щоб академії виховували тільки працьовитих, чесних і здібних людей. Вони не повинні терпіти псевдостудентів, які, подаючи іншим шкідливий приклад неробства і розкоші, марно розтрачують батьківське майно і гублять свої роки. Таким чином, де не буде ніякої зарази, не буде й ніякого зараження, — всі будуть спрямовувати свою увагу на те, чим слід займатися.

14. Про подорожі (яким ми відводимо місце в ці останні шість років або по закінченні їх) немає потреби робити вказівки, крім однієї. Ми схвалюємо думку Платона, що відповідає і нашим поглядам, який забороняв юнакам мандрувати раніше, ніж вони звільняться від невгамовності палкого віку і в них з'явиться розсудливість і досвідченість, необхідні для подорожі (Платон, «Про закони», XII, стор. 950 і далі).

Дата добавления: 2015-09-06