Зміст модулів 1-3

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ЛІТЕРАТУРА ДОБИ АНТИЧНОСТІ

· Тема № 1. Доба античності. Література Давньої Греції. Гомерівський епос. Дидактичний епос.

Географічне положення та особливості соціально-історичного розвитку Давньої Греції. Періодизація античної літератури. Міфотворчість як основне джерело давньогрецької літератури. Перші божества стародавніх греків, старше покоління богів (Хаос, Гея, Ерос, Уран, Селена, Понт, Кронос, Тартар та ін.). Олімпійські боги, або боги молодшого покоління (Зевс, Посейдон, Гестія, Деметра, Гера, Афіна, Аполлон, Артеміда, Гермес, Афродіта). Культи героїв. Основні цикли міфів (троянський цикл, фіванський цикл, міфи про аргонавтів, міфи про героїв).

Міфологічна та соціально-історична основа гомерівського епосу. Героїчні поеми Гомера «Іліада» та «Одіссея» - вершини героїчного епосу. Єдність і художня цілісність поем. Міфологічна історія Троянської війни. Тема, сюжет і композиція поеми «Іліада». Гуманістичний пафос «Іліади», осуд війни та жорстокості, поетизація героїзму та подвигу людини. Образи Ахілла, Гектора, Патрокла, Пріама, богів. «Одиссея» - казково-пригодницька епопея. Мотивна організація «Одиссеї» (пригодницькі мотиви, мотиви мандрів, кохання, повернення та помсти героя). Головні образи поеми. Трагічне і комічне у поемах Гомера. Гекзаметр – поетичний розмір, яким написані поеми. Художня майстерність Гомера, вибір лексико-зображувальних засобів. Суть «гомерівського питання».

Гесіод – засновник дидактичного епосу. Життя і творчість Гесіода. Моральні повчання у дидактичній поемі «Роботи і дні». Відображення у поемі Гесіода «Теогонія» системи міфологічних уявлень греків про походження богів. Після гомерівський період. Види грецької лірики (елегійна, ямбічна, мелічна, урочиста, хоровий мелос). Представники урочистої лірики Алкей, Сапфо, Анакреонт. Патріотизм та політичне підґрунтя байок Езопа.

· Тема № 2. Класична трагедія (VI-V століття до н.е.). Творчість Есхіла, Софокла та Еврипіда. Комедії Арістофана.

Особливості грецької трагедії.Грецький театр (Обладнання. Організація вистав. Актори.)

Есхіл – поет становлення афінської рабовласницької демократії. Творчість Есхіла – «батька трагедії».Історичність сюжету та патріотизм трагедії Есхіла «Перси». Проблема невідворотності людської долі, морального обов’язку людини та її обов’язку перед державою, проблема неодмінного покарання злочинця за пролиту кров, родової помсти тощо у трагедії «Перси». Інтерпретація Есхілом міфа про Прометея у трагедії «Прометей закутий». Прометей – борець за щастя людства, який дав людям розум і мови, науки й ремесла, вогонь з Олімпу. Тираноборство Прометея, виступи проти жорстокого та безпринципного Зевса. Монументальність образу Прометея. Ідейний зміст і проблематика трагедії «Орестея». Новаторство Есхіла.

Політичні та етико-естетичні погляди Софокла. Релігійні роздуми у світогляді Софокла. Мінливість щастя людини у трагедії «Антігона». «Цар Едіп» - трагедія Фатуму. Драматизм трагічного образу Едіпа. Зіткнення інтересів особистості і колективу в трагедії «Філокрет». Ідейно-художні особливості трагедій «Аякс», «Електра». Розкриття внутрішнього світу самостійної жінки.

Творчість Евріпіда – поета епохи розкладу афінської рабовласницької демократії. Політично-релігійні переконання митця. Особливості поетики Еврипіда. Новаторство поета, розробка родинно-побутової теми та теми кохання, введення психологічного конфлікту, створення багатогранних, глибоко індивідуальних характерів. Розкриття внутрішнього конфлікту Федри та зображення гострої боротьби почуттів – подружнього обов`язку і пристрасті в трагедії “Іпполіт”. Психологізм трагедії ”Медея”: духовний конфлікт героїні, драматизація образу.

Комедії Аристофана – прямі відгуки на актуальні питання тогочасного суспільного життя. Комедія «Вершники» - нещадний сатиричний памфлет. Відверте висміювання державних і політичних діячів, чий авантюризм та користолюбство стають причиною народних страждань. Використання карикатури, гіперболи, сміливих перебільшень у комедії «Хмари». П’єса «Жаби» - перший літературно-критичний твір античної літератури.

Історіографія, красномовство, філософія – перші форми еллінської прози.

· Тема № 3. Література Давнього Риму. Творчість Вергілія.

Історико-культурне значення римської літератури. Періодизація Давньоримської літератури. Особливості літератури епохи республіки. Долітературний період (до середини ІІІ століття до н.е.) Міфотворчість: Проблема походження римської міфології. Римський пантеон богів. Вирішальна роль в оформленні римських міфів олімпійської релігії еллінів. Відображення в історичних легендах достовірних фактів і подій. Народна поезія (культові гімни, трудові і обрядові пісні, побутові й жартівливо-пародійні пісні - фесценіни).

Рання римська література (до середини ІІ ст. до н.е.). Творчість перших римських письменників А.К. Сліпого, Г.Невія, К.Еннія. Оригінальність комедій та пародій Т.М. Плавта «Хвалькуватий воїн», «Шкатулка», «Близнята», «Амфітріон».

Література періоду громадянських воєн (до 31 року до н.е.). Загострення політичної обстановки у країні. Розвиток історіографії. Формування першого національного жанру сатури. Гай Луцілій – перший сатирик Риму. Дотримання правди життя та опис у сатирах лише реальної дійсністі. Участь сатир у гострій і напруженій політичній боротьбі. Світогляд Т.Лукреція. Популяризація Епікурова вчення у творах Лукреція. Поема «Про природу речей». Життєвий і творчій шлях Г.В. Катулла. Ораторське мистецтво Цицерона. Філософські трактати, листи Цицерона як зразок вільного мислення, індивідуальної незалежності письменника, його оригінального стилю.

«Золотий вік» римської літератури – література епохи імперії. Література часів Августа (до 30-40-х років н.е.). Літературна спадщина Вергілія. Пастуша тематика у поемі «Буколіки». Відображення у дидактичній поемі «Георгіки» праці селянина та оспівування краси рідної природи. Епічна героїчно-політична поема «Енеїда». Звеличення нового устрою – основна ідея «Енеїди». Поетика твору. Філософсько-моральна тематика сатир Горація. Оди Горація. Психологізм любовних елегій Овідія. Художнє відображення явищ навколишньої дійсності у «Метеморфозах» Овідія. Розробка міфологічних сюжетів.

Література пізнішої Імперії (до кінця 5 століття н.е.) Філософські погляди Сенеки. Нагромадження жахів – головний прийом створення атмосфери трагічного у творах Сенеки. Місце трагедій у літературній спадщині Сенеки. Сатиричний зміст епіграм Марціала. Відтворення в епіграмах Марціала різних сторін римського життя. Філософський аспект та викривальний характер сатир Ювенала. Сатиричні образи-типи у творах Ювенала. Апулей – філософ-софіст. Сюжет та ідейно-філософська концепція роману Апулея «Метаморфози». Апулей і література Нового часу.

Значення давньоримської літератури у світовому літературному процесі.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2.

ЛІТЕРАТУРА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ТА ВІДРОДЖЕННЯ

· Тема №4. Література доби Середньовіччя. Героїчний епос. Лицарський роман. Творчість Данте.

Складність та суперечливість літератури західноєвропейського Середньовіччя. Хронологічні рамки та періодизація європейського Середньовіччя. Література раннього Середньовіччя (IV – Xст.). Час розпаду родового устрою й зародження феодальних відносин. Розвиток героїчної епічної народної поезії. Кельтський епос. Об’єктивні причини збереження поезії кельтів в Ірландії, Шотландії та Уельсі. Вплив історичних подій (поневолення Ірландії Англією) на самобутню культуру кельтів. Уладський цикл саг. Напівлегендарний король Конхобар – центральна фігура саг. Південний цикл саг. Скандинавський епос. Поезія скальдів. Пісні «Старша Едда», «Молодша Едда». Англо-саксонський епос. VIII – X ст.– період постійних нападів вікінгів на Англію. «Пісня про Беовульфа» (700 р.). Світська та клерикальна (церковно-монастирська, чернецька) література латинською мовою. Виняткова роль християнської релігії в духовному житті середньовічної Європи. Тертулліан, Софроній Ієронім та Аврелій Августін – найвпливовіші «батьки церкви».

Література періоду зрілого феодалізму (ХІ –ХIV ст.) Період розвитку і становлення феодальних відносин. Економічне і політичне панування дворянства і римсько-католицької церкви. Формування писемних літератур. Значення появи світських (нецерковних) шкіл для розвитку літератури у XII ст. Поезія вагантів. Школи Гільома Коншанського й П’єра Абеляра. «Кембриджський рукопис». Героїчний епос. «Пісня про Роланда» - найзначніша пам’ятка французького героїчного епосу. Історизм, патріотичний пафос та народність поеми. «Пісня про Нібелунгів» - реалістична замальовка феодального придворного побуту Німеччини, лицарських турнірів, бенкетів та полювання. Зігфрид – популярний герой давніх германців. Хуглари – невідомі творці і виконавці героїчних пісень в Іспанії. «Пісня про мого Сіда». Опис військових подвигів Сіда у боротьбі з маврами. Зародження у Провансі у ХІ – ХІІ ст. поезії трубадурів. Творчість Гільома Аквітанського (1071-1127). Бертран де Борн.

Лицарський роман. Термін «роман». Зображення феодального суспільства у романі «Трістан і Ізольда». Кретьєн де Труа – найбільший представник французького куртуазного роману. «Роман про Лиса». Гільом де Лорріс «Роман про Троянду». Театр і драматургія.

Життєвий і творчій шлях Данте – останнього поета середніх віків. Італія – колиска європейського Відродження (батьківщина античності). Економічні, політичні та культурні передумови відродження античних ідеалів в Італії на межі XIII-XV століть. Зародження та поширення гуманізму в західноєвропейських країнах. Ідейний зміст та філософська спрямованість поеми Данте «Божественна комедія». Організуюча роль у композиції поеми алегоризму, містики, «видінь». Разючий контраст між фантастичністю сюжету і пристрастями сучасності, гострою актуальністю, реальними персонажами. Особливості мови персонажів. Релігійний світогляд Данте. Кохання до Беатріче.

· Тема №5. Література доби Відродження. Творчість Ф.Петраркі та Д.Боккаччо. Драматургія Шекспіра.

Перехід європейського суспільства до нової соціально-економічної формації. Бурхливе піднесення промисловості і культури. Ренесанс (фр. «розквіт»). Протиставлення життєрадісного «вільнодумства» доби Відродження середньовічному аскетизмові та схоластиці. Гуманісти Ренесансу. Течії західноєвропейського гуманізму (демократична та аристократична). Гуманістичний ідеал – людина, яка є не грішною і низькою істотою, а прекрасним і досконалим творінням. Книгодрукування (Й.Гуттенберг, 1445 р.). Небачений розквіт мистецтва. Рафаель Санті, Леонардо да Вінчі, Мікеланджело. Використання провідними письменниками народної мови на відміну від мертвої латини. Підвищення значущості фольклору.

Періодизація літератури Відродження. Франческо Петрарка і Джованні Боккаччо – представники першого етапу – раннього Відродження. Життєвий і творчій шлях Петрарки (1304 – 1374 рр.). Ф.Петрарка – широко ерудована, освічена людина, яка цікавиться усіма науками свого часу. Значення Лаури у житті Петрарки. Збірка «Канцоньєре» - поетична історія кохання Петрарки до Лаури. Історико-біографічна книга «Про знаменитих людей». Дилогізована сповідь «Таємниця». Трактати «Про самотнє життя», «Про дозвілля ченця». Сонети. Психологізм творів. Д. Боккаччо (1313 – 1375 рр.) – письменник-гуманіст. Розмаїття поетичних та прозаїчних творів митця. Роль любовно-психологічної повісті «Ф’яметта» у становленні європейського реалістичного психологічного роману нового часу. «Декамерон» («Десятиденник») - центральний твір Боккаччо. Жанрова своєрідність твору: запозичення з античної літератури, середньовічних французьких фабльо, східних притч, народних італійських легенд та анекдотів, розповідей друзів про веселі пригоди. Реалістична картина життя у творі. «Декамерон» - відверта пропаганда гуманізму у країнах європейського Заходу. Гострота викриття феодального дворянства з властивими йому пихою, душевною байдужістю, жорстокістю. Художній стиль «Декамерону». Вплив творчості Боккаччо на новелістів ХІХ століття.

Біографія У.Шекспіра. Періодизація творчості драматурга. Гучний успіх перших п’єс. Світлий оптимізм та особливий інтерес до національно-патріотичної тематики у комедіях Шекспіра «Приборкання непокірної», «Комедія помилок», «Два веронці», «Сон літньої ночі», «Венеціанський купець», «Багато галасу даремно» т.і. Звертання до народних казок і легенд. Розмаїття тематики сонетів. Драматичні хроніки Шекспіра, спирання на документальні джерела. «Генріх ІV». Вплив хронік на розвиток жанру історичної драматургії. Трагедія «Ромео і Джульєтта» - історія боротьби двох закоханих зі світом віджитих упереджень і феодальної моралі. Загибель героїв утверджує перемогу нової, гуманістичної засади: припиняє непримиренну ворожнечу. Відбиток зміни світовідчуття у трагедіях Шекспіра «Гамлет», «Отелло», «Король Лір», «Макбет». Відтворення атмосфери гнітючої тривоги за долю Англії. Створення у трагедіях найвищих зразків драми пристрасті. Мова Шекспіра. Питання шекспірознавства.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3.

ЛІТЕРАТУРА XV II – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТОЛІТТЯ

· Тема № 6. Література XVII століття. Поети Бароко П.Кальдерон, Ж.Б. Мольєр.

Вплив історичних подій на розвиток літературного процесу у Західній Європі XVII століття. Поширення релігійного руху. Вчення Мартіна Лютера. Протиріччя, суперечливість думок і почуттів – особливість доби Бароко (бароко – фр. «мушля з перлиною незвичайної форми»). Поширення жанру афоризму. Мішель Монтень. Барух Спіноза. Зародження опери. Мета мистецтва бароко – спонукання до роздумів про життя, його загадковість, красу, трагізм. Класицизм як художня система у літературі, живопису, архітектурі, скульптурі, музиці. Виховання високого художнього смаку і критеріїв естетично досконалого мистецтва. Дотримання визначених правил - канонів. Основні вимоги – єдність часу, місця та дії. Розподіл жанрів на «високі» і «низькі». Трагедія, ода – високі жанри. Запозичення сюжетів з героїчного епосу, Старого Заповіту та античних трагедій. Байка і комедія – низькі жанри. Трагедії П.Корнеля та Ж.Расіна. П.Корнель – творець французької класицистичної трагедії. Головна ідея трагедій П.Корнеля – боротьба між здоровим глуздом і пристрастями. Тематика байок Ж.Лафонтена. Особливості англійської «метафізичної поезії». Поет, публіцист та революційний діяч Джон Мільтон. Епічна поема Д.Мільтона «Втрачений рай».

Творчість іспанського драматурга П.Кальдерона – напружені роздуми про сенс людського життя. Драма «Життя – це сон» - бароковий символ життя, в якому людина по-справжньому вільна робити тільки одне – творити добро. Поєднання людини з іншими людьми, природою, Богом, з історією. Проблема залежності людини від вищих сил. Ідеал зразкового правителя. Філософська насиченість драматургії П.Кальдерона.

Ж.Б.Мольєр – найвидатніший представник французького класицизму. Робота у трупі комедіантів. Розробка Мольєром комічних прийомів (пантоміма, імпровізація, фарс, каламбур, гра слів). «Тартюф», «Дон Жуан», «Мізантроп», «Міщанин-шляхтич», «Хворий, та й годі!» - жанр високої комедії. Порушення у комедіях серйозних суспільних проблем. Висміювання неосвічених, але корисливих лікарів і вчителів. Зображення широкої панорами французького суспільства XVII століття.

· Тема № 7. Література доби Просвітництва. Філософські погляди Вольтера. Д.Дідро. Творчість Й.В. Гете та Ф. Шіллера

Зародження просвітницького духу у Англії. Історичне значення Французької революції (1789 – 1794 рр.). Збагачення європейської культури новими духовними цінностями, такими, як розум, повага до особистості, воля, справедливість. Розум – найголовніший з усіх обдаровань людини. Найважливіший закон життя – закон розуму. Головне завдання просвітників – пояснити все життя з погляду розуму. Вік Просвітництва – час розвитку наук. Виникнення «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел» (1751 р.). Творчість видатних письменників Просвітництва: Ж.Ж. Руссо, Д.Дідро, Ф. Вольтер, Д.Дефо, Д.Свіфт, Г.Філдінг, Р.Бернс, П.Бомарше, Г.Лессінг, О.Радищев, М.Карамзін. Пройняття творів просвітників революційним пафосом. Нищівна критика феодально-абсолютистського ладу і церкви. Напрямки просвітницької літератури: просвітницький класицизм, реалізм, сентименталізм, рококо.

Роль філософії у добу Просвітництва. Вольтер (1694 – 1778 рр.) – духовний вождь французьких просвітників. Конфлікт із церквою. Просвітницькі ідеї та художня своєрідність повісті Вольтера «Кандид». Роль Вольтера у розвитку культури Західної Європи.

Д. Дідро – яскравий представник французького Просвітництва. Критика антигуманного суспільства та приниження людини у романі «Черниця». Філософська повість Д.Дідро «Племінник Рамо». Зображення духовної деградації розумної, талановитої, але безпринципної людини, яка втрачає себе як особистість.

Вплив просвітницьких ідей Франції на німецьких поетів. Етапи розвитку німецького Просвітництва. Творча еволюція Й.В. Гете. Літературно-політичний рух «Буря і натиск», провідна діяльність Гете у ньому. Улюблені теми штюрмерів – оспівування кохання і природи. Автобіографічні риси роману «Страждання молодого Вертера». Майстерність автора у розкритті психологічних переживань героя. Епістолярна форма твору. Філософська лірика Гете. Бунтарський дух у гімні «Прометей». Драматична поема «Фауст» – найвище досягнення Гете. Переробка легендарного середньовічного сюжету про чародія. Ідейно-художня структура трагедії, особливості композиції, образна система твору.

Філософсько-естетичні погляди Ф.Шіллера. П’єса «Розбійники» - символ духовного життя і боротьби з деспотизмом і тупістю можновладців. Бунтарський пафос п’єси. Ідея республіканської свободи, соціальної справедливості і національного відродження. Риси романтизму у драмі, образи головних героїв, художні особливості твору. Проблеми кохання, сімейних стосунків, дружби, суперництва, враженої гордості у історичних драмах «Дон Карлос», «Марія Стюарт», «Вільгельм Телль». Розробка жанру балади в творчості Ф. Шіллера. Використання історичних та фольклорних сюжетів. Ідейно-естетичні особливості балади «Рукавичка».

· Тема №8. Доба Романтизму. Творчість Байрона. Романтичний рух у Франції. Становлення нової російської літератури.

Особливості Романтизму, як художнього напряму. Суспільно-історичні передумови формування романтизму в європейських літературах. Співвіднесення, взаємодія та синхронний розвиток романтизму і реалізму у першій половині XIX століття. Зв'язок раннього романтизму з філософією. Риси романтизму - суперечність між ідеалом і дійсністю, суб’єктивізм, «пошуки живописності», ідеалістичний світогляд, неприйняття дійсності і глибокий розлад з нею, розчарування, сплін, «світова скорбота». Періодизація романтизму. Світоглядні засади. Естетика і поетика романтизму. Рішуче заперечення романтизмом нормативності в естетиці й художній практиці. Головні течії в літературі романтизму: прогресивний і консервативний. Жанрова система романтичної літератури. Роман – найбільш адекватний жанр романтизму. Розмаїття ліричних жанрових форм (елегія, ода, ідилія, балада, пісня, романс, філософська лірика, інтимна, пейзажна). Поява нових синтетичних жанрів (історичний роман, ліро-епічна поема тощо).

Творчість Д.Байрона як вияв романтичного світосприйняття. Тема, композиція, образна система та історія створення поеми «Паломництво Чайльд Гарольда». Загострене протиставлення мрії і життя. Провідні мотиви лірики Байрона. Своєрідність художньої системи французького романтизму. Віктор Гюго як центральна постать романтичного руху у Франції. Філософсько-романтичний характер історичного роману «Собор Паризької Богоматері». Зображення повсякденного життя епохи, характерних процесів і конфліктів, духу і колориту XV століття. Характеристика головних образів роману. Художні засоби. Значення антитези, гротеску, символіки у романі.

Періодизація російського романтизму, найважливіші його представники. Життєвий і творчий шлях О.С.Пушкіна. Роман Пушкіна «Євгеній Онєгін» – «енциклопедія» російського життя. Особливості героя часу. Онєгінська строфа. Лірика М.Ю. Лермонтова. Роман Лермонтова «Герой нашого часу». М. Гоголь. Романтична збірка повістей М.Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки». Романтика українських легенд та казок в «українських» повістях М.Гоголя. В.Ф. Одоєвський – представник філософської течії російської романтичної прози. Процес формування ідейно-естетичних поглядів письменника. Поєднання містичних та філософських мотивів у «таємничих» повістях В.Ф. Одоєвського «Сильфіда», «Саламандра», «Косморама». Мотиви двосвіту, двійництва, контакт людини зі світом духів за допомогою сомнамбули та магнетизму. Специфіка фантастико-алегоричних мотивів у літературних казках митця. Орієнтація на Е.Т.А. Гофмана. Мотивна організація збірки «Пестрые сказки». Поетика казок. Гротеск, алегорія, фантастика, карикатура, гіперболи, порівняння, символи. Фольклорна основа казки «Мороз Іванович». «Городок в табакерке» - перша в російські літературі науково-фантастична казка для дітей. Проблема освіти. Узагальнений образ вищого світу у художній прозі В.Ф. Одоєвського. Твори з реалістичним сюжетом «Княжна Мими», «Княжна Зизи», «Черная перчатка». Іронічна та сатирична форма зображення вад великосвітського життя. Негативне ставлення автора до картярської гри, дуелів, балів. Місце і роль В.Ф. Одоєвського серед письменників «пушкінського кола».

---

Дата добавления: 2015-09-06