Хімічна стабільність (ХС).

Цей показник характеризує здатність автобензину зберігати свої властивості і хімічний склад під час довгого зберігання, перекачування, транспортування та нагрівання у впускній системі бензинового двигуна.

ХС автобензинів визначається швидкістю реакцій окиснення. При окисненні автобензинів в них накопичуються смолисті речовини, які можуть випадати з палива, при цьому утворюються відкладення в резервуарах, трубо- і паливопроводах та ін.

ХС товарних автобензинів та їх компонентів оцінюють стандартними методиками шляхом прискоренного окиснення при 100°С і тиску 0,7 МПа кисню (ГОСТ 4039-88). Цим методом визначають індукційний період (ІП), тобто час (в хв.) від початку випробувань (окислення автобензина) до початку активного вбирання ним кисню. Чим вищим є ІП, тим вищою є стійкість автобензину до окиснення при тривалому зберіганні.

ХС етилованих автобензинів залежить також від вмісту в них ЕР, оскільки ТЕС при зберіганні окиснюється, утворюючи при цьому незначний осад.

Для забезпечення необхідного рівня ХС в автобензини додаються протиокисні присадки (ПОП), наприклад, ФУ-16.

Схильність до утворення відкладень і нагароутворення. Застосування автобензинів, особливо етилованих, супроводжується утворенням відкладень у пусковій системі двигуна, в паливному баці, на впускних клапанах і поршневих кільцях, а також нагару в камері згоряння.

Утворення відкладень частково залежить від вмісту в автобензині смолистих речовин, нестабільних вуглеводнів, невуглеводневих домішок, а також від групового і фракційного складу, які визначають “миючі властивості” автобензинів. Значною мірою, цей процес визначається конструктивними особливостями двигуна. Сполуки, які містять сірку і наявні в автобензині, як і збільшена концентрація ТЕС, беруть участь в нагароутворенні.

Найефективнішим методом боротьби з утворенням відкладень у випускній системі двигуна є застосування при виробництві автобензинів спеціальних миючих (МП) або багатофункціональних (БФП) присадок.

Корозійна активність автобензинів і продуктів їх згорання залежить від вмісту загальної та меркаптанової сірки (в \%), кислотності (в мг КОН/100 дм3 бензину), вмісту водорозчинних кислот і лугів та наявності води. Ці показники визначаються відповідно до ГОСТ 5985-79, ГОСТ 6307-75 та ГОСТ 2477-65 і задаються нормативною документацією на автобензини, які повинні витримувати випробовування на мідній пластинці згідно з ГОСТ 6321-69 (це дуже чутлива оцінка на вміст у автобензині сірководню і вільної сірки).

Ефективним засобом захисту від корозії паливної апаратури є добавка до автобензинів спеціальних антикорозійних (АКП) або багатофункціональних (БФП) присадок.

Дата добавления: 2015-09-06