СЦЕНА 4. Майданчик перед замком.

Майданчик перед замком.

Входять Гамлет, Гораціо й Марцелл.

Гамлет

Ну й холодно, аж забиває дух.

Гораціо

Заходять зашпори; мороз кусючий.

Гамлет

Котра година?

Гораціо

Скоро, мабуть, північ.[23]

Марцелл

Ні, било вже.

Гораціо

Хіба? А я й не чув. Виходить, близько

Той час, коли блукає тут мара.

Сурми й два гарматні постріли за сценою.

Що це таке, мій принце?

Гамлет

Король не спить, справляє сю ніч учту,

П'є і танцює навісний танець;

Щораз, як рейнського він дзбан осушить,

Литаври й сурми гучно сповіщають

Про подвиг цей його.

Гораціо

Такий тут звичай?

Гамлет

Отож-бо й є.

Хоч сам я тут родивсь і призвичаївсь,

Та, як на мене, нам би більше честі

Зламать той звичай, ніж його держатись.

Пиятика ославила вже нас

На всі народи заходу і сходу;

Нас мають за п'яниць, нас дражнять свиньм

Цей звичай всяке наше добре діло

Знеславлює і зводить нанівець.

Коли, бува, позначує людину

Природний гандж (у тім вона не винна,

Як у своїм народженні - єство

Саме собі не добирає роду),

Або якась надмірна риса вдачі,

Що зносить геть вали й загати глузду,

Чи звичка, що переступає межі

Подобства й чемності,- то та людина,

Тавро своєї вади несучи,

Як знак фортуни чи як дар єства,

Свої чесноти всі,- хай їх без ліку

І хай вони чистіші за святиню,-

Згубила тим однісіньким пороком

Перед судом загалу. Крихта зла

Все благородство здатна очорнити

На сором добрим людям.

Входить Привид.

Гораціо

Гляньте, йде!

Гамлет

Пречисті сили неба, крийте нас!

Блаженний дух чи сатана проклятий,

Чи злинув ти з небес, чи з пекла зринув,[24]

Хай заміри твої лихі чи добрі,-

Твій образ так мені навдивовижу,

Що мушу мовити до тебе.

Батьку, Королю датський, Гамлете!

Озвись! Не дай, щоб згинув я у незнанні,-

Скажи, чому твої стражденні кості,

Поховані по звичаю й закону,

Продерли покрови; чом домовина

Розкрила щелепи свої камінні

І вивергла тебе? Як зрозуміть,

Що ти, вже труп, ізнов при повній зброї

Ідеш у сяйві місяця непевнім,

Спотворюючи ніч і простим смертним

Усе єство так зрушивши жахливо

Думками, неосяжними для нас?

Навіщо чиниш так? І що нам діять?

Привид манить Гамлета.

Гораціо

Киває вам піти за ним слідом,

Немов бажає дещо оповісти

Самому вам.

Марцелл

Глядіть-бо, як люб'язно

Вас манить відійти поодаль відси.

Але не йдіть за ним.

Гораціо

Не йдіть нізащо.

Гамлет

Тут не озветься; ну, то я піду.

Гораціо

Не йдіть, мій принце.

Гамлет

Чом, чого боятись?

Життя не ставлю я і в вартість шпильки;

Що ж до душі, то що їй вчинить дух,-

Вона-бо річ безсмертна, як і він.

От манить знов мене; і я піду.

Гораціо

А що, коли він звабить вас у воду

Або на кручу, що лячним верхів'ям

Звисає понад хвилями морськими,

І прибере подобу там страшливу,

Що вас позбавить влади над собою,

А далі ввергне в безум? Схаменіться;

На кручах тих не треба і причини,

Щоб мислі відчайдушні охопили

Того, хто тільки гляне вниз на море

І рев його послухає.

[25]

Гамлет

Він манить.

Іди, я за тобою поспішу.

Марцелл

Не пустимо вас, принце!

Гамлет

Руки геть!

Гораціо

Отямтеся! Не йдіть!

Гамлет

Ні, доля кличе

І так спотужнює в цім тілі жили,

Що не здола його й Немейський лев.

Знов манить. Відійдіть, панове, краще.

Клянусь, хто спинить, стане духом сам.

Кажу вам, геть!

(До Привида)

Іди, я за тобою.

Привид і Гамлет виходять.

Гораціо

Уява завела його в безумство.

Марцелл

Ходім слідком. Ну як його лишити?

Гораціо

Ходім хутчій. І чим кінчиться це?

Марцелл

В державі датській завелась гнилизна.

Гораціо

Поможуть небеса.

Марцелл

Ходім за ним.

Виходять.

Дата добавления: 2015-10-13