Заходи щодо підвищення працездатності й профілактиці стомлення і захворювань

Знання фізіологічних основ трудових процесів, умов, що впливають на працездатність, причин стомлюваності дозволяє науково обґрунтовано підійти до раціоналізації праці, розробки заходів з підвищення працездатності, профілактики стомлення як окремих м'язових груп, органів і систем, так й організму в цілому, попередження професійних захворювань, викликуваних напруженою працею.

Основне місце серед цих заходів належить механізації й автоматизації виробничих процесів, спрямованих на звільнення робітників від виконання трудомістких і напружених ручних операцій. Слід мати у виді, що механізувати треба не тільки важкі роботи, але й роботи середньої важкості й навіть легкі, якщо вони пов'язані із частими й точними рухами, що викликають швидке стомлення. Не можна забувати також про так звану малу механізацію й допоміжні пристрої для полегшення всіляких допоміжних робіт, підвішування або втримання на місці вантажів або предметів, що вільно переміщаються (тобто усунення статичного напруження робітників). Варто передбачати механізацію не окремих операцій, а всього процесу, в противному виразі сполучення ручної праці з машинною зажадає роботи в змушеному темпі, що задається продуктивністю машини. При розробці заходів з механізації потрібно домагатися, щоб обслуговування машин, особливо складних агрегатів, не викликало надмірного нервово-психічного й розумового напруження, а також частих одноманітних рухів.

Всі перераховані вимоги до механізації ще більшою мірою відносяться до автоматизації виробничих процесів. Пульти керування автоматичними лініями й процесами не повинні перевантажувати оператора інформацією. Доцільно мати різні види сигналів, що добре відрізняються друг від друга (сполучення різних світлових, звукових та інших сигналів). Важелі та інші прилади керування на пультах варто розташовувати з таким розрахунком, щоб маніпуляції ними не викликали незручностей для операторів (частих і різких рухів, поворотів). Важливо передбачити гарну сигналізацію про різні пошкодження автоматичної лінії, про зміни в її роботі, відхилення від установленого режиму із вказівкою локалізації й характеру цих неполадок, що полегшить працю наладчиків автоматичних ліній.

Однією з форм механізації є конвеєрне виробництво, що одержало велике поширення в сучасній промисловості. Через те, що трудові операції на конвеєрі характеризуються ритмічною одноманітністю руху, при яких працездатність протягом робочого дня змінюється за описаною вище закономірністю, доцільно відповідно до зміни працездатності міняти швидкість руху конвеєра. Для цієї мети розроблені спеціальні варіатори, які міняють швидкість руху конвеєра за заданою програмою.

При раціональній організації трудових процесів слід передбачати по можливості рівномірне чергування різноманітних операцій як за своїм характером, так і за їх напруженістю, зберігаючи при цьому певний ритм роботи. Особливо важливо дотримувати цього правила при дробовому подолу праці на потокових і конвеєрних лініях, де кожен робітник виконує ті ж самі (тобто однотипні), часом дрібні операції. У цих випадках доцільно чергувати основні операції з допоміжними або періодично міняти операції між робітниками. Необхідно стежити, щоб наявні в роботі мікропаузи рівномірно розподілялися протягом всієї зміни.

В окремих випадках при плануванні виробництва, і особливо при нарощуванні його продуктивності праця робітників ущільнюється настільки, що мікропаузи майже відсутні, що приводить до більш швидкого стомлення робітників й, отже, не сприяє підвищенню їхньої продуктивності праці.

Збільшувати продуктивність праці треба шляхом раціоналізації трудових процесів, скорочення зайвих непродуктивних рухів, удосконалення робочого місця, інструменту, устаткування й т.п., але не за рахунок його інтенсифікації.

Треба прагнути зробити працю робітників менш інтенсивною, але продуктивнішою.

Незважаючи на наявність мікропауз, незалежно від напруженості праці українським законодавством про працю передбачаються перерви в роботі (як правило, у середині робочого дня) для прийому їжі й відпочинку. Скорочується тривалість робочого дня й робочого тижня, надаються оплачувані щорічні відпустки.

Однак при цьому існують види робіт і цілі виробництва, де трудові операції викликають стомлення навіть за півзміни. У подібних випадках дозволяється передбачати додаткові короткочасні перерви, що забезпечують нормальну працездатність і попереджають стомлення протягом робочого дня. Такі додаткові перерви від 5 до 15 хвилин улаштовують при виконанні важкої розумової напруженої праці, при роботах монотонного характеру зі значним статичним напруженням й т.д. Час і тривалість відпочинку визначаються характером праці, напруженістю, включаючи інтенсивність, настанням стомленості й станом зовнішнього виробничого середовища. У більшості випадків у першій половині робочого дня перерви рекомендується робити коротше й рідше, а в другій половині - частіше й більш тривалі. Після періодичних важких і напружених операцій доцільно зробити перерву. При однотипній роботі короткочасні паузи доцільно робити не тоді, коли наступило стомлення, а перед його настанням. Не менш важливу роль відіграє доцільне використання регламентованих перерв, тобто їхнє заповнення. Після виконання важких робіт стоячи або при пересуванні, в яких беруть участь різні м'язові групи, відпочинок доцільно проводити у спокійному сидячому положенні; тому, хто працює сидячи, під час перерви необхідно рухатися, ходити. При багатьох видах робіт, особливо пов'язаних зі статичним напруженням й одноманітними монотонними рухами, а також при напруженій розумовій праці доцільно відпочити, активно рухаючись, за участю тих м’язових груп, які не діють під час роботи. Для цих цілей розроблено цілий комплекс виробничої гімнастики, що рекомендується виконувати під час перерв.

Дата добавления: 2015-10-13