Поновлення на роботі і зміна формулювання причин звільнення

Законодавством передбачено, що орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний відновити працівника на попе­редній роботі в разі звільнення його без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу. При цьому він одно­часно ухвалює рішення про виплату працівникові, відновле­ному на роботі, середнього заробітку за час змушеного прогу­лу або різниці заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше ніж за один рік. Якщо заява про понов­лення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, то орган, який розглядає трудовий спір, ухвалює рішення про виплату середнього заробітку за весь час змуше­ного прогулу (ст. 235 КЗпП України).

У разі звільнення працівника без законної підстави або з порушенням установленого порядку, коли відновлення пра­цівника на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію чи власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого під­приємства) або правонаступника виплатити працівникові за­робітну плату за весь час вимушеного прогулу. Водночас він визнає цього працівника звільненим за п. 1 ст. 40 КЗпП Укра­їни (ліквідація підприємства, установи, організації). На тако­го працівника поширюються всі пільги і компенсації, перед­бачені для працівників, що вивільняються, а його зайнятість забезпечується згідно із Законом України "Про зайнятість населення" (ст. 240 КЗпП України).

Записи про причину звільнення в трудовій книжці праців­ника мають робитися тільки згідно із формулюванням чинно­го законодавства і з посиланням на відповідну статтю Кодексу законів про працю України. При визнанні формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відпові дає чинному законодавству, якщо це не спричиняє відновлен­ня працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити це формулювання так, щоб воно відповідало чинному законодавству і містило посилання на відповідну статтю (пункт) закону.

Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню праців­ника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно ухва­лює рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У разі затримки видачі трудової книж­ки з вини власника або уповноваженого ним органу працівни­кові виплачується також середній заробіток за весь час виму­шеного прогулу (ст. 235 КЗпП України).

Дата добавления: 2015-10-13