Читайте также:
|
|
За загальними правилами суд є другою інстанцією (в деяких випадках — першою) з розгляду індивідуальних трудових спорів. Він розглядає їх за заявами:
— працівника, якщо він не згодний з рішенням комісії з трудових спорів;
— власника або уповноваженого ним органу, якщо його не влаштовує рішення комісії з трудових спорів;
— прокурора, якщо він вважає, що рішення комісії з трудових спорів суперечить чинному законодавству (ст. 231 КЗпП України).
Безпосередньо в районних (міських) судах розглядаються трудові спори за заявами:
— працівників підприємств, установ, організацій, на яких комісії з трудових спорів не обираються;
— працівників про поновлення на роботі незалежно від причин припинення трудового договору, про зміну дати і формулювання причини звільнення, із питань оплати за час змушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів про дострокове звільнення з виборної оплачуваної посади членів громадських або інших об'єднань громадян за рішенням органів, що обрали їх, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини;
— керівника підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення або іншого самостійного підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи або організації, його заступників;
— службових осіб митних органів, державних податкових адміністрацій, які мають персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби, а також органів державного контролю за цінами;
— керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями й іншими об'єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причин звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладення дисциплінарного стягнення (за винятком спорів про дострокове звільнення з виборної оплачуваної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що обрали їх, працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні звання);
— власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріального збитку, завданого підприємству, установі, організації;
— працівників з питань застосування законодавства про працю, що відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і профспілковим органом підприємства, установи, організації (підрозділу) в рамках наданих їм прав.
Як перша інстанція суд розглядає також трудові спори про відмову в прийнятті на роботу:
— працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;
— молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і яких у встановленому порядку направлено на роботу на певне підприємство, в установу, організацію;
— вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 3 років або дитину-інваліда, і матерів-одиначок, які мають дітей віком до 14 років;
— працівників, які мають право повторного прийняття на роботу;
— виборних працівників після закінчення терміну повноважень;
— інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган згідно з чинним законодавством зобов'язаний укласти трудовий договір (ст. 232 КЗпП України).
Звертатися в суд із заявою працівник може:
— у 3-місячний термін із дня, коли він дізнався або мав дізнатися про порушення своїх прав;
— у місячний термін із дня вручення йому копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
При цьому власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вручити працівникові, звільненому з його ініціативи, наказ про звільнення без яких-небудь записів із зазначенням дати вручення наказу.
Затримка вручення наказу про звільнення (трудової книжки) відсуває початок обчислення терміну позовної давнини.
Власник або уповноважений ним орган може звернутися в суд (у тому числі й у суд вищого органу або до прокурора) протягом одного року з дня виявлення завданого працівником збитку (ст. 233 КЗпП України).
Позови працівників, що випливають із трудових відносин, можуть подаватися в суд на вибір позивача як за розміщенням підприємства, установи, організації, так і за місцем його проживання.
Працівники при зверненні в суд за вимогами, що випливають із трудових правовідносин, звільняються від сплати судових витрат (державного збору і витрат, пов'язаних з розглядом справи).
Дата добавления: 2015-10-13; просмотров: 80 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Порядок роботи комісій із трудових спорів | | | Поновлення на роботі і зміна формулювання причин звільнення |