Читайте также:
|
Ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, по виділення, перетворення) підприємства проводяться за рішен власника та за участю трудового колективу або ор
п0вноважсного створювати такі підприємства, чи за рішенням суду, господарського суду.
Підприємства, що реорганізовуються і можуть викликати екологічні, демографічні негативні наслідки, та зачіпають інтереси населення території, повинні погоджувати свої дії з відповідною Радою народних депутатів.
П глприємства ліквідуються в таких випадках: «визнання його банкрутом;
+ якщо рішенням суду, установчі документи і рішення про створення підприємства визнані недійсними;
♦ якщо прийнято рішення про заборону діяльності підприємства через невиконання умов встановлених законодавством і в передбачений рішенням строк не забезпечено додержання цих умов, або не змінено вид діяльності;
♦ підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України;
♦ у разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до підприємництва, яке виникло в результаті злиття.
При реорганізації і ліквідації підприємства, звільненим працівникам гарантується додержання їх прав та інтересів відповідно до трудового законодавства України.
Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником або уповноваженим ним органом.
За їх рішенням ліквідація може проводитись самим підприємством в особі його органу управління.
При реорганізації вся сукупність його прав та обов'язків
переходить до правонаступника. З дня призначення
ліквідаційної комісії, до неї переходять повноваження по управлінню справами підприємства. Про початок ліквідації підприємства та про строк подання заяв, про претензії до нього, 1квідаційна комісія сповіщає в одному з офіційних друкованих видань.
Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно підприємства, Значає його кредиторів та дебіторів, розраховується з ними, пває заходів щодо сплати боргів підприємством третім особам
та підприємству, складає ліквідаційний баланс і подає й вищому органу підприємства або органу що призна ліквідаційну комісію.
У разі ліквідації підприємства здійснюється капіталіз погодинних платежів, належних з цього підприємства, у зв'яз заподіянням каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, аб смертю громадянина.
Наявні грошові кошти підприємства, включа надходження від розпродажу його майна після розрахунк-' бюджетом, банками та іншими кредиторами, а також по ог праці працівників підприємства, вклад члена трудо колективу видається йому в грошовій формі або цінн паперами.
Ліквідація підприємства вважається завершеною, підприємство таким, що припинило свою діяльність, з мом внесення запису про це до державного реєстру.
Банкрутство
Стаття 1 Закону України "Про банкрутство" дає визнач поняття банкрутства: "Під банкрутством розуміється пов'яз недостатністю активів у ліквідній формі неспроможн юридичної особи, суб'єкта підприємницької діяльност" задовольнити в установлений для цього строк пред'явлен: нього з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання п бюджетом".
Суб'єктами банкрутства можуть бути юридичні особ суб'єкти підприємницької діяльності, неспроможні своєч" виконати свої зобов'язання перед кредиторами і бюджетом.
В якості суб'єкта банкрутства можуть висту підприємства всіх форм власності, а також господа" об'єднання, якщо вони займаються підприємницькою діяльні
В якості кредиторів можуть бути як громадяни, т юридичні особи, що мають підтверджені належн документами майнові вимоги до боржника. До кола креди не входять суб'єкти, майнові вимоги яких повністю забезпе заставою.
Підставою для застосування банкрутства до суб'
підп риємництва _ є неспроможність своєчасно задоволь
майнові вимоги кредиторів чи виконати зобов'язання п
Г
6юДжЄТ0М" ^ля поРУшення справи про банкрутство може бути ИІ0С письмова заява до господарського суду. З такою заявою до господарського суду може звернутися будь-хто з кредиторів -громадянин чи юридична особа, яка має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника.
К редитор вправі звернутися з заявою про порушення справи про банкрутство юридичної особи, якщо остання неспроможна задовольнити протягом місяця визнані нею претензійні вимоги або сплатити борг за виконавчими документами.
До господарського суду за власною ініціативою може звернутись боржник у разі його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності. До заяви боржника додається список його кредиторів і боржників, бухгалтерський баланс та інша інформація про його фінансове та майнове становище. Заявники можуть відкликати свої заяви на будь-якій стадії провадження, але до прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.
Якщо заявником є боржник, він має право відкликати свою заяву лише за згодою кредиторів.
Стадії провадження у справах про банкрутство. Провадження у справах про банкрутство здійснюють господарські суди відповідно до вимог закону "Про банкрутство" та Господарського процесуального кодексу.
Провадження у справах про банкрутство провадиться в декілька стадій:
^ порушення провадження у справі; ^ попереднє засідання господарського суду; ^ виявлення кредиторів та санаторів; ^ утворення зборів і комітету кредиторів; ^ прийняття рішення про санацію;
^ визнання боржника банкрутом та оголошення про банкрутство;
припинення справи про банкрутство.
Ш__ першій стадії господарський суд розглядає заяву і ирішує, чи підлягає вона прийняттю, а справа порушенню.
Після прийняття заяви, господарський суд протягом 5 днів з я и надходження, виносить і надсилає боржникові, кредиторам І °анкам, що здійснюють обслуговування боржника, ухвалу про
Г
порушення провадження у справі, в якій вказується прийняття заяви і призначення справи до розгляду попередньому засіданні, час і місце його проведення.
Попереднє засідання господарського суду проводиться пізніше, як через один місяць з дня порушення проваджені справі.
В попередньому засіданні, господарський суд оцінює по; документи, заслуховує пояснення сторін і банків, розгляда клопотання. За результатами попереднього засіда господарський суд у разі необхідності, призначає розпоряд» майна боржника, а також зобов'язує заявника подати офіційного друкованого органу Верховної Ради (газета "Ге України") чи Кабінету Міністрів України (газета "Урядо кур'єр") оголошення про порушення справи про банкруте Оголошення повинно містити повне найменування боржн його юридичну адресу, банківські реквізити, найменуванні адресу господарського суду та номер справи. Метою оголоше є виявлення всіх кредиторів та можливих санаторів.
Господарський суд може призначити розпорядником ма боржника банк, який обслуговує боржника, фонд держав? (комунального) майна, якщо боржник - державне підприємс або іншу особу за пропозицією боржника чи кредите Розпорядник майна несе відповідальність за ненале здійснення зазначених повноважень.
Третя стадія передбачає виявлення кредиторів та санатс для чого і необхідне оголошення. Строк подачі заяви кредит а надсилається вона на адресу господарського суду, я порушено провадження по справі, один місяць з опублікування оголошення. Кредитори у своїх заявах пові вказати свої майнові вимоги, а також підтвердити документально.
Метою оголошення про порушення справи про банкрутеп і виявлення можливих санаторів. Санатори - це особи, бажають своїми коштами чи майном взяти участь у сак боржника, тобто перевести на себе всі борги юридичної особи
Утворення зборів і комітету кредиторів передбачає статт Закону "Про банкрутство". Даним Законом встановлюють* особливості санації (ст. 12).
Господарський суд визнає боржника банкрутом у разі:
> відсутності пропозицій щодо проведення санації; 5> незгоди кредиторів з умовами санації боржника.
За результатами своєї роботи ліквідаційна комісія складає і д»є господарському суду ліквідаційний баланс.
Господарський суд своєю ухвалою затверджує ліквідаційний
баланс.
Якщо за результатами ліквідаційного балансу не залишилося майна після задоволення вимог кредиторів, виноситься ухвала про ліквідацію банкрута як юридичної особи.
Якщо майна вистачило для задоволення вимог кредиторів, він вважається вільним від боргів, тобто продовжує бути суб'єктом підприємницької діяльності.
К онтрольні завдання та запитання для засвоєння матеріалу:
1. Поняття - суб'єкти господарювання.
2. Перелічіть види господарських суб'єктів.
3. Дайте характеристику суб'єктам господарювання.
4. Які є види органів управління суб'єктів господарського права?
5. Які види підприємств ви знаєте?
6. Правовий статус державного та приватного підприємства.
7. В чому різниця між підприємством і об'єднанням?
8. Назвіть основні ознаки господарського об'єднання.
9. Які основні функції об'єднання споживачів?
10. Дайте визначення орендного підприємства.
11. Поняття "малі підприємства" і їх роль в господарській діяльності.
12. Назвіть основні стадії створення АТ.
13. Хто такі засновники і учасники АТ?
14. Назвіть основні майнові права акціонера.
'5. Дайте визначення поняття "товариства з обмеженою
відповідальністю". '6. Дайте визначення повного товариства. '• Який порядок виходу з повного товариства? 1°- Дайте визначення поняття банкрутства. <9. Хто може бути визнаний суб'єктом банкрутства? и- Хто може звертатись із заявою про порушення справи про банкрутство.
Лекція № 4.
6.4. Тема: Правовий режим майна господарюючих суб'ек
1. Форми власності в Україні - приватна, державна, комун власність.
2. Правові основи роздержавлення та приватизації.
3. Право повного господарського відання.
4. Володіння та користування водними ресурсами.
Література
> Конституція України статті - 13,14,42,41.
> Цивільний кодекс України.
> В.В. Копейчиков "Правознавство", К. Юрінком Інтер, 2002
> Закон України "Про власність" від 7.02.91 р. ВВРУ №2 1991 р.
> Закон України "Про приватизаційні папери" від 6.03.1992
> Декрет Кабінету Міністрів України "Про управління май що є у загальнодержавній власності", від 15.01.1993 р. В №7.
> Правова база з питань екології та охорони природ* середовища. К. Атіка, 2001 р. ст. 310.
6.4.1. Форми власності в Україні
Законом України "Про власність" передбачено, що влас в Україні існує в таких формах: приватна, державна, комунал
Українська держава є суверенною в регулюванні відносин власності на своїй території. Закон України власність спрямований на реалізацію Декларації про держав суверенітет України.
Метою цього Закону є забезпечення вільного економіч
самовизначення громадян, використання природ-
економічного, науково-технічного та культурного потенці
республіки для підвищення рівня життя її народу.
Право приватної власності
Суб'єктами права приватної власності в Україні є гром; України, іноземні громадяни та особи без громадян".
Іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються.
Праця громадян є основою створення і примноження їх власності. Громадянин набуває права власності на доходи від участі у суспільному виробництві, індивідуальної праці, підПриємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також майно одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод незаборонених законом.
Об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери.
Об'єктами права власності громадян є твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові знаки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів, послуг.
Законодавчими актами України може бути встановлено спеціальний порядок набутгя права власності громадянами на окремі види майна, а також види майна, що не може перебувати у власності громадян.
Громадяни України мають право на одержання у власність квартири, земельних ділянок на ведення селянсько (фермерського) господарства.
Право державної власності.
До державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).
Суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) Власності є держава в особі Верховної Ради України.
Суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-еРиторіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, Єлищних, сільських Рад народних депутатів.
Суб'єктами права державної власності на землю виступають: "ерховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України;
> Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах терит республіки, за винятком земель загальнодержавної власно
Об'єкти права загальнодержавної власності.
Загальнодержавну власність складають: земля, майно,.' забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворює нею державних органів, майно Збройних сил, органів держа безпеки, прикордонних і внутрішніх військ, оборонні об'є єдина енергетична система, система транспорту загаль користування, зв'язку та інформації.
Кошти республіканського бюджету, республікансь національний банк, страхові та інші фонди, майно вищ середніх спеціальних навчальних закладів, майно держа підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери.
Державні установи, що перебувають на державному бю можуть здійснювати господарську діяльність, мають п самостійно розпоряджатися доходами від такої діяльнос майном, придбаним за рахунок цих доходів.
Державна установа (організація) відповідає за св зобов'язаннями коштами, що є в її розпорядженні, недостатності у державної установи (організації) ко відповідальність за її зобов'язаннями несе власник. Прав о комунальної власності
У комунальній власності є майно, у тому числі гро кошти, яке належить територіальній громаді.
Управління майном, що є у комунальній власн здійснюють безпосередньо територіальна громада та утво нею органи місцевого самоврядування.
Об'єктами права комунальної власності є майно, забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий ф об'єкти житлово-комунального господарства; майно зак народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побуто обслуговування; майно підприємств; місцеві енергет системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, а також і майно, необхідне для забезпечення економічного і соціаль розвитку відповідної території.
У комунальнії власності перебуває майно, передане у иіасність області, району або іншої територіальної одиниці іншими суб'єктами право власності.
6.4.2. Правові основи роздержавлення та приватизації
Роздержавлення власності означає перетворення державних підприємств у такі, що засновані на інших, недержавних формах власності.
Приватизація - це процес придбання громадянами у власність усіх або частини акцій (паїв) акціонерних, інших господарських товариств, а також підприємців, заснованих на змішаній або колективній власності.
Роздержавлення і приватизація відбувається у таких формах:
> перетворення державного підприємства на акціонерне чи інше господарське товариство;
> викуп майна державного підприємства, зданого в оренду, орендованим підприємством чи орендарем;
> викуп майна державного підприємства членами трудового колективу;
> продаж державних підприємств за конкурсом або на аукціоні юридичним особам або громадянам.
При цьому не слід прагнути повного роздержавлення і приватизації власності.
Приватизацією - вважається відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній та комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.
В процесі приватизації здійснюється перехід об'єктів, що знаходиться у володінні, користуванні і розпорядженні держави, У приватну власність громадян, їх колективів та недержавних юридичних осіб, а в зазначених законом випадках - у приватну власність іноземців та осіб без громадянства.
Законодавство визнає учасниками (суб'єктами) приватизації державні органи приватизації, покупців, а також їх "Редставників та посередників.
Продавці: Продавцями об'єктів приватизації є ФДМ України (Фонд ржмайна України), його регіональні відділення та Редставництва щодо майна, яке перебуває у загальнодержавній
власності, а також створювані місцевими Радами орг приватизації - щодо майна, яке перебуває у комуналь власності // напр., у Києві - це Фонд комунального майна Києва та його регіональні відділення в кожному з районів міс~
Яким законодавством слід керуватись при виконанні ді Приватизаці я -?
Законодавство про приватизацію включає закони Укра "Про приватизацію майна державних підприємств", " приватизацію майна невеликих державних підприємств (м приватизацію)".
> "Про приватизацію державного житлового фонду".
> "Про приватизаційні папери", а також прийняту Верхов Радою України Державну програму приватизації м державних підприємств, Тимчасове положення про Ф державного майна, відповідні постанови та декрети кабі Міністрів України.
Президент України має право регулювати пита приватизації своїми указами.
Державні органи приватизації.
Державну політику у сфері приватизації здійснюють державного майна України, органи приватизації Респуб Крим та адміністративно-територіальних одиниць.
Фонд держмайна України та його регіональні відділен представництва на місцях діють на підставі цього Закону Положення про Фонд державного майна України, затверджується Верховною Радою України.
У своїй діяльності ФДМ України та його регіон відділення і представництва на місцях діють на підставі ц Закону та положення про Фонд державного майна України, затверджується Верховною Радою України.
У своїй діяльності ФДМ України підпорядковани підзвітний Верховній Раді України.
Голова Фонду державного майна України призначається за поданням Президента України.
ФДМ України у процесі приватизації здійснює такі осн повноваження;
^ змі нює організаційно-правову форму підприємства, л перебувають у загально-державній власності, шля. 68
пе ретворення його господарське товариство або виступає
орендодавцем майна, що перебуває у загально-державній
власності; й. пр одає майно, що перебуває у загально-державній
власності, у процесі приватизації, включаючи майно
ліквідованих підприємств і об'єктів незавершеного
будівництва; ^> створює комісії по приватизації; у затверджує плани приватизації майна, що перебуває у
загально-державній власності; ^ укладає угоди щодо розробки планів приватизації та оцінки
вартості майна об'єктів приватизації;
> видає ліцензії посередникам;
> розробляє і подає Кабінету Міністрів України проекти державних програм приватизації, організує і контролює їх виконання;
> здійснює зв'язок з місцевими органами приватизації;
> посадові особи Фонду державного майна України несуть персональну відповідальність за дії щодо майна, яке приватизується;
> ФДМУ та регіональні відділення не мають права втручатися у діяльність підприємств, за винятком випадків, передбачених законодавством України і установчими документами;
^ ФДМУ попередньо погоджує з Кабінетом Міністрів звіт про діяльність фонду, подає його на розгляд і затвердження Верховній Раді України.
О ргани приватизації Республіки Крим та адміністратив н о -територіальних одиниць здійснюють такі функції: ^ розробляють проекти республіканської //Республіки Крим// і місцевих програм приватизації;
здійснюють методичне керівництво щодо реалізації цих проектів, організують та контролюють їх виконання; створюють комісії по приватизації республіканського та комунального державного майна, затверджують плани його приватизації;
> здійснюють повноваження власника майна,
приватизується. Положення про органи приватиз
Республіки Крим та адміністративно-територіаль
одиниць затверджуються Верховною Радою Респуб
Крим і відповідними Радами народних депут
адміністративно - територіальних одиниць.
Не можуть бути приватизованими:
> майно органів державної влади і управління, Збройних Національної гвардії, Служби національної безп Прикордонних військ, правоохоронних і митних органів;
> майнові комплекси підприємств, що забезпечу діяльність по виготовленню цінних паперів і грошо знаків;
> об'єкти державної метрологічної служби;
> національні культурні цінності України, надра, в ресурси та інші об'єкти права виключної власності на~ України (ці об'єкти зазначені у ст.1 Закону України " власність");
> об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним проц //об'єкти освіти, що належать міністерствам відом можуть приватизуватися за умови, що після цього залишаються освітніми закладами//;
> майнові комплекси підприємств, що забезпеч діяльність по виготовленню і реалізації наркот засобів, зброї, вибухових та радіоактивних речовин;
> атомні електростанції;
> інші об'єкти державної власності, необхідні для викон державою своїх функцій.
В ході приватизації житлового фонду не приватизую квартири - музеї, квартири закритих військових посе кімнати в гуртожитках, квартири, віднесені в установле порядку до непридатних для помешкання або службових кв~ (кімнат), квартири, в яких мешкають два або більше найм^ при відсутності згоди між ними на приватизацію.
Крім цього, Державною програмою приваті встановлюються додаткові категорії об'єктів, що не підля приватизації: 70
^ об'єкти Національного космічного агентства України;
^ телевізійні і радіотрансляційні центри;
^> об'єкти культури, мистецтв, архітектури, меморіальні
комплекси, заповідники, парки, тощо загальнонаціонального
значення; >• підприємства по ремонту зброї, підприємства, що проводять
буропідривні роботи; ^ крематорії, кладовища;
> автомобільні шляхи загальнодержавного призначення;
> метрополітени, міський електротранспорт;
> магістральні лінії електропередач, нафто, газопроводи, трубопровідний транспорт;
> підприємства, що виготовляють спирт, вина і лікеро -горілчані вироби.
У відповідності до Державної програми приватизації Верховна Рада щорічно затверджує перелік об'єктів загальнодержавної власності, що підлягають приватизації.
Дата добавления: 2015-10-13; просмотров: 99 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Господарські товариства та об'єднання | | | Право повного господарського відання |