Поняття й структура законодавства України

Законодавство України - це система діючих нормативно-правових актів, встановлених чи санкціонованих компетентними органами держави, змістом яких є правові норми.

Між системою законодавства і системою права існує взаємозв'язок, він проявляється в тому, що законодавчі акти є джерелами норм права. При цьому самі норми права, які регулюють певні конкретні відносини, потребують об'єднання в нормативно-правові акти, назва яких показує які відносини регулюються нормами. Законодавчі акти є своєрідною формою вираження права.

Розрізняють вертикальну і горизонтальну структуру законодавства.

Вертикальна структура законодавства пов'язана з юридичною силою нормативно-правових актів, тобто з їхньою ієрархією. За ієрархічною ознакою нормативні акти України можуть бути:

1) Конституцією України - Основним Законом держави, що має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8 Конституції України);

2) Законами України:

- конституційними, які вносять зміни і доповнення до Конституції України;

- органічними, які конкретизують Конституцію України, ЇЇ положення, визначають порядок організації та діяльність органів державної влади;

- звичайними, які можуть бути кодифікованими (Бюджетний кодекс, Земельний кодекс та інші) і некодифікованими (Закон України "Про оплату праці", Закон Украйни "Про відпустки" та інші), що регулюють інші важливі суспільні відносини;

- надзвичайними, які приймаються для врегулювання ситуацій, які наперед передбачити було неможливо, але врегулювання яких є нагальним;

3) Підзаконними нормативно - правовими актами:

- Постановами Верховної Ради України;

- Указами Президента України;

- Декретами та Постановами Кабінету Міністрів України;

- Наказами, нормативними листами, іншими актами міністерств, відомств, державних комітетів, інших центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом;

- рішеннями органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади;

- наказами, що видаються керівниками підприємств, установ і організацій (локальні нормативно-правові акти);

- колективними договорами, що укладаються між власником або уповноваженим ним органом і профспілковою організацією з метою регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів;

4) чинними міжнародними договорами, ратифікованими Верховною Радою України відповідно до ст. 9 Конституції України і які стали частиною національного законодавства.

Горизонтальна структура законодавства пов'язана з розподілом нормативно правових-актів держави за галузевою ознакою, тобто за предметом правового регулювання. Галузева (горизонтальна) об'єднує нормативно-правові акти з урахуванням їх відповідності певним галузям права.

Так, за галузевою ознакою розрізняють:

- конституційне законодавство;

- адміністративне законодавство;

- трудове законодавство;

- сімейне законодавство та інші.

При цьому, кожне галузеве законодавство має свою внутрішню структуру. Наприклад, нормативно-правові акти підприємницького права розподіляються на акти, що регулюють:

- загальні засади підприємницької діяльності;

- правове положення суб'єктів підприємництва;

- правовий режим майна суб'єктів підприємницької діяльності;

- договірні відносини у підприємництві;

- розрахункові відносини між суб'єктами підприємницької діяльності;

- правові форми державного регулювання підприємницької діяльності;

- правове забезпечення якості продукції, робіт, послуг;

- правові форми обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності;

- ціни та ціноутворення;

- зовнішньоекономічну діяльність та іноземне інвестування;

- біржову діяльність та ринок цінних паперів;

- захист майнових та немайнових прав суб'єктів підприємницької діяльності.

Система права держави надає змогу легко знайти будь-яку правову норму, а система законодавства - будь-який нормативно-правовий акт з метою їхньої реалізації.

8. Поняття й основні види підзаконних нормативно-правових актів України:

Під законний нормативно-правовий акт — це документ, який видається компетентним органом або посадовою особою на підставі закону, відповідно до нього, для конкретизації та виконання законодавчих приписів та містить норми права.

Підзаконність цих актів не означає їх меншу юридичну обов'язковість. Вони мають необхідну юридичну силу, але вона не має всезагальності та верховенства, притаманної законам. Юридична сила залежить від статусу органів держави, характеру та призначення цих актів.

Класифікацію підзаконних нормативно-правових актів можна здійснювати за такими критеріями:

1. За суб'єктами видання:

• акти нормативного характеру законодавчого органу (постанови);

• акти глави держави (укази, розпорядження);

• акти уряду (постанови, розпорядження);

• акти керівників міністерств, центральних органів виконавчої влади (накази, рішення, вказівки);

• акти органів місцевого самоврядування (рішення, нормативні ухвали);

• акти адміністрації підприємств, установ, організацій (нормативні накази, інструкції) тощо.

2. Залежно від характеру норм (первинні чи вторинні):

• містять первинні норми, що встановлюють загальні основи правового регулювання (можуть видаватися безпосередньо на основі Конституції):

— акти (укази і розпорядження) глави держави;

— акти (постанови) нормативного характеру законодавчого органу;

— акти (постанови і розпорядження) уряду;

• містять вторинні норми, які розкривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх основі та спрямовані на їх виконання (відомчі акти). Вони мають внутрішнє відомче значення:

— видаються з питань, що віднесені виключно до їх компетенції (міністерства, комітету, фонду та ін.);

поширюються на осіб, які входять до сфери їх ведення, тобто до системи управлінської, службової, дисциплінарної підлеглості цих відомств.

3. За юридичною силою:

• загальні — поширюються на всю територію та населення держави, наприклад постанови уряду;

• відомчі — поширюються на певну сферу суспільних відносин, як акти міністерств, державних комітетів;

• місцеві — чинні на території певної адміністративно-територіальної одиниці, наприклад, акти місцевих органів виконавчої влади;

• локальні — регламентують діяльність конкретних підприємств, установ, організацій і поширюються на їх працівників, наприклад, акти адміністрації підприємства.

Дата добавления: 2015-10-13