Професійний психологічний відбір у Росії та Україні

Перші згадки про елементи професійного відбору відносяться до часів володарування Петра І.

Так в одному з указів Петра Першого повідомляється, що: “...У полках багато солдатів виявилися хворі; а інші до навчання не перейнятливі... У рекрути повинні здаватися... люди добрі, людяні, не старі, не знівечені і не дурні...”

«Без історії немає теорії», — часто говорив відомий психолог К.К. Платонов (1972).

Але насамперед усі держави були зацікавлені в повноцінних воїнах. На Русі з 1550 р. до початку XVIII в. армія складалася зі стрільців, що несли службу, у палацевій охороні, а також «служивих людей» — бояр і дворян. Останні, в періоди воєн самі набирали собі ратні ополчення зі своїх селян. На цей період приходяться перші спроби визначення придатності до військової служби у формі медичної експертизи. В історію увійшов випадок, що відноситься до 1537 р. За наказом, головним лікарем Фіо-Філом був оглянутий князь Андрій Іванович, що відмовився їхати на службу в Москву під приводом хвороби.

У зв'язку з частими народними бунтами, що виникають через, складну економічну і політичну обстановку, у 1649 р. був скликаний Земський собор, що прийняв «Соборне ухвалення», у якому є розділ «Про службу всяких ратних людей Московської держави», де записано: «А буде, що служиві люди почнуть государеві бити чолом, що їм за старістю, або за каліцтвом, або за болезнію на государеву службу йти не мочно, і тих чолобитників на Москві й у містах оглядати» (К.К.Платонов, 1972).

При Петрі Першому в Росії була створена регулярна армія. У його указі від 20 лютого 1705 р. чітко простежується прагнення при наборі в армію оцінювати не тільки фізичні, але і психічні якості рекрутів. Звичайно, у той час виявити психологічні особливості людини було куди складніше, ніж визначити її фізичний стан. Але проте - ця прогресивна традиція оцінювала в сукупності фізичні і духовні якості людини стала здійснюватися лікарями в теорії і на практиці. Так, книга військово-морського лікаря А. Бахерата, присвячена, «збереженню здоров'я морських служителів», відкривалася главою «Про обрання людей», у якій перелічувалися психологічні вимоги до матросів. (А.Бахерт, 1780).

Якщо простежити еволюцію вивчення соматичного і психічного здоров'я в системі військово-лікарської експертизи, закріплену більш ніж у 50-ти наказах, що змінюється, наставленнях і посібниках, то чітко можна побачити зростання інтересу до діагностики психічної діяльності і виявленню здібностей. Ілюстрацією може служити книга одного з організаторів російської військової медиціни Р.С.Четиркіна, написана в 1820 р., у якій лікарям указувалося на необхідність не тільки відбирати рекрутів, але і «розподіляти їх по роду здібностей, що в тому самому полку буває необхідно. Одне потрібно від гренадера або карабінера, інше — від стрільця або єгеря, третє — від музиканта і т.д.» (Р.С.Четиркін, 1834).

Історія професійного відбору в нашій країні починається з XIX ст.

Як тільки повітряні кулі стали застосовуватися для військових цілей, на порядок денний стало питання про здібності повітроплавців. У 1882 р. російський лікар академик М. А. Рикачев визначив професійні вимоги до психологічних якостей повітроплавців, який особисто здійснив у XIX в. кілька польотів на повітряній кулі.

У 1873 р. він писав: «Керування кулею вимагає тих же якостей, що необхідні морякам: швидкість розуміння, розпорядливість, збереження цілковитого самовладання, обачність, спритність».

Засновник аеродинаміки Н.Е. Жуковський також вважав, що далеко не кожен може літати, оскільки тут від людини потрібно дуже велика увага, погодженість рухів, спритність і холоднокровність (В.І.Лєбєдєв, 2001).

Вперше у світі питання про спеціальний відбір льотчиків був поставлений у «Всеросійському аероклубі» у 1909 р. За завданням В.М. Бехтерева лікар В.В. Абрамов став проводити клініко-психологічні дослідження пілотів, здійснюючи не тільки функціональний (дослідження психомоторики й ін.), але й особистісний підхід (В.М.Бехтерев, 1920).

З розвитком авіації проблема професійного відбору стала набувати все більшої актуальності. У 1917 р. при Військово-медичному вченій раді в Петрограді вперше була створена спеціальна комісія з психологічного відбору льотного складу.

Особливо великий розвиток вітчизняні дослідження в області профвідбору отримали в рамках психотехнічного руху в 20-30-і рр.. XX ст. У цей період видавалися наукові журнали «Психофізіологія праці та психотехніка», «Радянська психотехніка». В армії, на виробництвах, в установах освіти були створені психотехнічні лабораторії, були розгорнути масові психологічні дослідження. У 1924 р. в РККА були організовані 3 лабораторії, до 1928 р. їх число досягло 24, серед них - 11 лабораторій в округах і 7 лабораторій у вузах родів військ. У 1924 р. обстежено 3 тис. кандидатів у вузи, в 1928 р. - 18 тис. кандидатів до вузів і 110 тис. червоноармійців в частинах. Для координації робіт в 1928 р. були створені Центральна комісія і Психофізіологічна лабораторія Військово-санітарного управління РККА.

У перші роки Радянської влади в рамках НОП почалася розробка методів, як тоді говорили, «психотехнічного добору». У 30-і роки психофізіологічні лабораторії, що займаються цією проблемою, були в армії, на залізничному і міському транспорті, на усіх великих промислових підприємствах. Особлива увага приділялася збройним силам: «Якщо ми в морський флот, у спеціальні технічні війська, в авіацію будемо давати такий контингент, що за своєю фізичною структурою, за своєю психологією непридатний для несення служби в цих родах військ, то тим самим ми досить сильно ударимо по їх бойовій міцності. Це особливо важливо для авіації, де для кожного льотчика потрібно прекрасний зір, слух і цілий ряд інших якостей, що не завжди знайдеш», — писав у ті роки нарком оборони М.В. Фрунзе (1940).

У коло професійних вимог, пред'являються до військових фахівців РККА, входили наступні якості: класова свідомість, зібраність, врівноваженість, кмітливість, технічна кмітливість, логічність мислення, хороша швидкість реакції, гарне розподіл, обсяг і стійкість уваги, наявність розвинених моторних навичок, хороший окомір, сила волі, наполегливість, витривалість, сміливість, фізична сила і спритність. Обстеження проводилося за бланковим і апаратурними методиками. При винесенні висновку враховувалися результати спостереження за поведінкою і реакціями випробуваного.

Ефективність професійного відбору була досить високою. Наприклад, з впровадженням профвідбору-відсів з навчальних центрів флоту знизився в 2 рази (з 50 до 20-25%).

Однак відповідно до Постанови ЦК ВКПБ (б) від 4 липня 1936 р. «Про педологічні перекручення в системі Наркомпроса» наукові дослідження та практична робота в області професійного психологічного відбору в СРСР були припинені, чим була нанесена чимала шкода вітчизняній психологічній науці, збройним силам і народному господарству.

При здійсненні медичного відбору оцінювався стан психічного здоров'я, психологічні характеристики в аспекті професійної придатності практично не розглядалися. Лише в 50-х рр., незважаючи на фактичну існуючу заборону використання тестів, експериментально-психологічні методики знову поступово починають знаходити застосування при відборі військового і цивільного персоналу.

У СРСР наприкінці 50 – 60-х років з переходом на реактивну авіацію різко зросли катастрофи і аварії, що супроводжувалися загибеллю льотчиків, що послужило причиною введення психологічного добору при вступі в авіаційні училища. Цій проблемі стали приділяти особливу увагу. Виступаючи на 1-й науковій конференції з військової психології, професор К. К. Платонов сказав: «В авіації не усе ще згодні з цим положенням, але хто дасть собі праця поставити перед собою питання і згадати про число загиблих через недозволенність психологічною наукою цього питання, той погодиться з тим, що не кожної здорової людини треба учити літати».(В.І.Лєбєдєв, 2001).

Інтерес до професійного психологічного відбору, підтримуваючий реально існуючими проблемами вирішення складних виробничих завдань, експлуатації сучасної техніки, ускладнення умов діяльності, постійно зростає. Розвиваються наукові напрямки, які складають теоретичну базу професійного відбору. Формуються практичні підрозділи, які безпосередньо здійснюють професійний психологічний відбір кадрів. В даний час в більш-менш організаційно завершеному вигляді системи професійного відбору персоналу існують у Збройних силах, цивільної авіації та атомній енергетиці країни.

Найбільш розвинена та розгалужена структура системи професіонального відбору військових фахівців містить центральні керуючі, проміжні організуючи і безпосередньої виконавчої ланки.

Програма професійного відбору фахівців передбачає проведення наступних заходів:

> Соціально-психологічне вивчення (оцінка нравственних (моральних) якостей особистості, суспільної та трудової активності);

> Психологічне та психофізіологічне обстеження (Оцінка пізнавальних психічних процесів, псіхомоторіки, емоційно-вольових якостей та рівня нервово-емоційної стійкості).

В атомній енергетиці проводиться професійний психофізіологічний відбір персоналу атомних електростанцій. При цьому передбачається проведення:

> Первинного обстеження персоналу при прийомі на роботу;

> Планових періодичних (щорічних) обстежень оперативного персоналу;

> Позачергових обстежень за показаннями (ознаки нервово-психічних розладів, астенізація після захворювання і т. п.);

> Передзмінних психофізіологічних обстежень, психофізіологічних обстежень на робочих місцях і при проведенні протиаварійних тренувань.

Для проведення перерахованих заходів на АЕС створюються лабораторії професійного психофізіологічного відбору (ЛПФО), до складу яких входять: психолог, фізіолог, лікар з функціональної діагностики, психіатр, техніки-лаборанти, інженер з експлуатації технічних засобів, інженер-програміст.

Подібні структури (лабораторії, відділи, групи) створюються в найбільших компаніях, в яких дуже висока ціна людського фактора, а помилки персоналу можуть приводить до значних економічних втрат, аварій і катастроф. Прикладами таких компаній можуть служити ВАТ «Лукойл», РАТ ЄЕС, ВАТ «Російські залізниці».

Професійним психологічним відбором в Україні в різні роки займались такі вчені як Мілерян Є.А. (1974), Карпухіна А.М. (1987), Макаренко М.В. (1985, 1996), Корольчук М.С. (1987, 1997, 2004).

Питання до семінару

1. Чим характеризується професійний психологічний відбір у провідних зарубіжних державах?

2. Які основні етапи розвитку вітчизняного професійного психологічного відбору?

Дата добавления: 2015-10-13