умовисновок А є С С є А С є В С є В.
Відношення між термінами у силогізмах можуть бути таких типів:
Будь-який... є... (загальностверджувальне судження).
Ні один... не є (загальнозаперечне судження).
Деякий... є (частково стверджувальне судження).
Ніякий... не є (частково заперечне судження).
Кожна з фігур може вживатися в чотирьох видах, отже, можна побудувати 64 комбінації суджень, з яких, як пишуть ритори (Є. Клюєв), лише 19 гарантують коректні висновки-докази.
Наприклад: Молоді є веселими.
Студенти є молодими.
Висновок: Студенти є веселими і т. ін.
Проте реально в промовах і дискусіях силогізм не завжди розгортається, його посилання випускаються, і доказ ніби сам собою розуміється.
Такі усічені судження Арістотель називав ентимемами. Вони характерні для живого, практичного мислення.
На противагу ентимемам в античній риториці користувалися і соритом (гр. sōros — купа, куча). Арістотель називав сорит чималим ланцюжком суджень з випущеними посиланнями (посилками).
Майстерності арґументації можна досягти, якщо оволодіти силогістикою і знати фундаментальні закони логіки.
Закони логіки
Силогізми допомагають уникнути неточності понять. Логічні закони мають, з одного боку, допомагати будувати докази, а з іншого — запобігають порушенню основних принципів мислення і ведення дискусії. Дотримання законів логіки створює зручність, а від того комфортність мовного спілкування, бо учасники обо-пільно виконують певні правила, норми мовної поведінки. Для цього треба знати чотири основні логічні закони:
Ø закон тотожності;
Ø закон суперечності;
Ø закон виключення третього;
Ø закон достатньої підстави.
Закон тотожності передбачає, що предмет думки залишається незмінним у межах однієї теорії, одного міркування або доведення, тобто знання про предмет не повинно підмінюватися іншим знанням. Дотримання закону тотожності дозво-ляє уникнути невизначеності, неконкретності міркувань. Нерідко неточні форму-лювання, нечіткість оцінок і висновків є причиною того, що мовець у процесі мір-кування непомітно для себе починає говорити про щось інше. Ця логічна помилка називається «підміною тези». Наприклад:
У нашому корпусі обладнаний новий дисплейний клас. Тут встановлені персо-нальні комп'ютери, об’єднані в локальну мережу. Студенти в роботі можуть ви-користовувати пакети прикладних програм спеціального призначення. Кожен ком-п’ютер має лазерний принтер. Ця подія свідчить про початок широкого викорис-тання нових інформаційних технологій. Не впізнати наш інститут. Будуються нові корпуси, тисячі молодих фахівців щороку приходять працювати на підприєм-ства й в установи.
Якщо ця вимога порушується, то руйнуються логічні зв'язки.
Ø Закон тотожності має практичне значення. Так, починаючи обговорювати якийсь предмет, необхідно бути впевненим, що обидві сторони вкладають у нього
Ø один і той же зміст. Якщо співбесідники не сходяться в розумінні термінів і по-різному трактують їх, обговорення стає беззмістовним. Закон тотожності спрямований і на тих осіб, які досить нечітко і неконкретно ведуть мову про якийсь факт чи ситуацію.
Ø У практиці ділового спілкування це часто зустрічається: повідомляється про щось, але ведеться мова про інше (побічне). Так, великої помилки при-пускаються ті, хто, описуючи один важливий факт, переходить на деталі, забуваючи про суть і мету предмета. Наприклад, подекуди на службових нарадах, засіданнях доповідач, повідомляючи про мету свого виступу, відступає від конкретики і починає говорити про сторонні речі. Мета в такому випадку не досягнута і час втрачений марно.
Відповідно до закону суперечності (протиріччя) одночасно істинними не можуть бути два висловлювання, одне з яких стверджує що-небудь про предмет, а інше заперечує те ж саме, у тому ж самому предметі, у той же самий час.
Наприклад:
За результатами змагання найвищі показники має цех № 7. Не менш високі показники має й цех № 4.
Очевидне протиріччя: вищих результатів може досягти тільки один цех. От-же, з двох суджень одне істинне, а інше ні.
Закон виключення третього являє собою твердження: якщо є два взаємосу-перечливих судження про предмет, то одне з них обов’язково істинне, а інше по-милкове, і між ними не може бути середнього, тобто третього судження, яке мог-ло б бути також істинним у тому ж самому відношенні, у той же самий час. Закон виключеного третього діє у таких випадках:
1. Коли одне з суджень що-небудь стверджує, а інше заперечує те ж саме щодо
одиничного предмета або явища. Наприклад: судження
Завод виконав план не повністю
збігається із судженням
Завод не виконав план
і може бути висловлене самостійно. Однак у строгому міркуванні ним не можна
замінити судження
Завод не виконав план.
2. Коли одне із суджень що-небудь стверджує щодо цілого класу предметів або
явищ (виходить, і щодо кожного предмета або явища, яке входить до цього
клас), а інше те ж саме заперечує щодо частини предметів або явищ цього кла-
су. Наприклад, судження
Усі підприємства міста виконали план;
ВАТ «Сілур» не виконав план суперечать одне іншому: якщо перше суджен-ня істинне, то друге — помилкове, і навпаки. Завжди при зіткненні справді супе-речних, взаємовиключних суджень з метою усунення невизначеності потрібно визначити, яке з цих суджень істинне, а яке помилкове, і не шукати істину у до-датковому судженні. Якщо ставиться конкретне питання, яке вимагає однозначної відповіді, то спочатку необхідно дати відповідь саме на це питання.
Закон достатньої підстави формулюється так: щоб визнати судження про предмет істинним, треба вказати достатні підстави. Істинність висунутих поло-жень потрібно доводити. Не можна приймати за істинні бездоказові твердження. Закон достатньої підстави припускає послідовність і арґументування висловлю-вань, тобто внутрішній зв’язок і взаємообґрунтованість думок у міркуванні. Працівник, який щось стверджує або заперечує, повинен обґрунтувати свої судження. Починаючи спростовувати арґументи опонента, ми таким чином зобов’язуємося довести їхню хибність, тобто навести достатні докази для визнання арґументів опонента неправильними (див. Культура проведення суперечки).
Демонстрація – процес виведення тез із арґументів називається в риториці демонстрацією (від лат. demonstratio — показування). Демонстрація показує, на-скільки вдало побудована вся арґументація. Саме на цьому етапі особливо важ-ливою є мовна тактика, вміння вибудувати і показати мовні конструкти та їх лек-сико-граматичне наповнення. Виділяють демонстрацію логічну і паралогічну.
Логічна демонстрація потребує від промовця дотримання правил виведення умовисновків і логічних аналогій.
Паралогічна демонстрація допускає неврахування правил і навіть вико-ристання їх від супротивного. Тут вступає в дію фігуральна мова.
Продемонструвати доказ означає подати тезу і пред’явити арґументи. Спо-соби коректної демонстрації передбачені викладеними вище логічними законами та теорією арґументації. Некоректну демонстрацію в риториці називали логічними помилками — паралогізмами. Антична риторика їх не цуралася. Логічні помилки навмисне використовували для того, щоб заплутати адресата, збити з пантелику, хай сам вибирається на правильний шлях. Такі логічні операції називали софізма-ми, а вчителів риторики — софістами. Вони проголосили мірою всіх речей люди-ну, істинним вважали не тільки те, що реально таким було, а й те, в істинності чо-го могли співбесідника переконати. У мистецтві переконання ритори-софісти до-сягай вершин риторичного ефекту, який створювався фігуральним мовленням — фігурами слова (тропи) і фігурами думки. Тропи і фігури з погляду логіки є пара-логізмами, логічними помилками.
Пізніше демонстрацією стали називати просто ілюстрацію (лат. illustratio від illustro — освітлюю, пояснюю) предмета мови, його фізичний (наочність) чи вер-бальний (мовний: слово, речення, текст) образ, тобто те, що є відповіддю на імператив: покажи, наведи приклад.
Демонстрація показує, наскільки правильно і доцільно сформульовані тези та арґументи і які при цьому трапляються логічні помилки.
Логічні помилки бувають двох типів: помилки у результаті неточного визна-чення предмета і поділу понять та помилки у структурі силогізму.
Логічні помилки у результаті неточного визначення
предмета і поділу понять
До цієї групи логічних помилок належать такі:
1. Суперечності в самому визначенні (contradiction in adjecto). Цю помилку мають у собі вислови про поняття, що містять протилежні ознаки, які не можуть одночас-но в ньому бути (холодне полум‘я, квадратне коло).
2. Визначення невідомого через невідоме (iqnotum per ignotum). Така помилка трапляється тоді, коли промовець не знає освітньо 
го рівня, пізнавальних можли-востей слухачів і посилається як на приклад на те, чого вони не знають. У резуль-таті не виникає сподіваного ефекту пізнання і зворотного зв’язку, крім запитання: а це що таке?
3. Заперечення замість визначення (vsa negationis) — така помилка трапляється тоді, коли, не знаючи точної дефініції, йдуть від протилежного (чорне — це не біле; доведи, що ти не ведмідь).
4. Тавтологія (гр. tauto logos — те саме слово; лат. idem per idem — те саме, за допомогою того самого) — помилка, при якій поняття визначається само через себе («я» є «я»), тобто двічі відтворюється те саме, не поповнюється новою інфор-мацією.
Тавтологія може бути риторичною фігурою.
5. Плеоназм (гр. pleonasmos — надлишок, надмірність) — близька до тавтології помилка. Різниця між ними полягає у тому, що тавтологія — це повний повтор, а плеоназм — частковий, при якому зміст одного поняття є частиною іншого, зде-більшого ширшого поняття: місяць березень (березень тільки місяцем і є),рівна половина (якщо половина, то вже рівна) тощо.
Плеоназм також може бути риторичною фігурою.
6. Полісемія (гр. polysemos — багатозначний) також може стати причиною по-милки, якщо обрати з двох чи кількох значень не те, що треба, що відповідає меті спілкування.
7. Номінативна підміна (fallacia secundum dictionem) також може стати помил-кою, коли позначене певним словом поняття на наступному етапі вже позначається іншим словом (продукти — їжа — харчі).
8. Непорівнювані поняття (notiones disparatae) — ця помилка трапляється при аналогійній арґументації, коли предмет порівнюється з дією або дія з обставинами тощо.
9. Порівняння замість визначення (via negationis) — ця помилка трапляється то-ді, коли мовець, не знаючи точного визначення, намагається приблизно пояснити через порівняння з чимось, чого також точно не знає (кава — це щось як нарко-тик).
10. Змішування суттєвого з випадковим (fallacia accidentis) трапляється тоді, коли промовець не знає категоріальних, обов’язкових ознак та факультативних, тимча-сових, додаткових і ці додаткові представляє як основні, але це не є так (Усі жін-ки люблять телевізор).
11. Називання роду замість виду і виду замість роду, перенесення предмета з од-ного роду чи виду в інший — такі помилки трапляються тоді, коли промовець не володіє таксономією предмета розмови і не вміє розрізняти рід та вид.
12. Побудова лінійних ланцюжків там, де мають бути ієрархічні: дерева і яблуні зацвіли; ми і люди уважно слухали.
Помилкова основа поділу або класифікації (fundamentum) приведе до не-суттєвих ознак (жінки романтичні, чоловіки — ні) або до суперечливих висновків.
Логічні помилки у структурі силогізму
Логічні помилки цього типу можуть бути пов’язаними з вище розглянутими помилками визначення і поділу понять.
1. Первинна неправда (proton pseudos) — помилкова теза викладу стає причиною наступних помилкових суджень або взагалі заводить їх у глухий кут: помилка породжує помилку. Якщо проголосити помилкову тезу, що столи сплять, а цей предмет є нашим столом, то висновок, що наш стіл спить, буде таким же помил-ковим, як і теза.
2. Підміна тези (ignoratio elenchi — недоведення доказу) може трапитися через незнання промовцем матеріалу або через надмірне захоплення ним, тоді губиться ниточка міркування. Не довівши попередньої тези і не зробивши висновок, про-мовець переходить до іншої тези, починає її доводити, але результату втішного не буде, бо не було нормального початку.
3. Змішування кількох питань в одному (fallacia plurium interrogationum) приведе до помилкового висновку, тому що в ході логічної процедури у структурі силогізму не можна буде відповісти на всі запитання відразу. Наприклад: Усі люди або щас-ливі (розумні, дурні, ледачі), або ні.
4. Змішування причини і наслідку може трапитися з вини промовця, який нас-тупну подію подає як причину попередньої, хоча вона є наслідком. Або так неви-разно подасть події, що не можна зрозуміти, де наслідок, а де причина: все згоріло // була пожежа; не зібрали врожай // пропало все.
5. Арґументація неправдивими судженнями (fallacia falsi medii) приводить до неправдивого висновку.
6. Помилки в першому терміні і (або) в середньому терміні силогізму призведуть до неточності у висновку: всі чоловіки є зрадниками, Іван є чоловік; висновок: Іван є зрадником.
Цю саму логічну помилку можна кваліфікувати як іншу помилку — ігно-рування необхідних умов для середнього терміну силогізму, бо не вказано, в яких умовах чоловіки можуть бути зрадниками.
7. Порочне коло (сirculus vitiosus) — типова логічна помилка, коли теза підтер-джується тими самими арґументами, з яких сама виведена, у результаті утворю-ється коло, з якого іншого виходу немає, повертаємося до тези (наприклад, у мов-ленні дітей: люблю, бо подобається; подобається, бо я таке люблю).
Дві логічні помилки — висновки про все ціле за його частиною і висновки про частину за її цілим — бувають тоді, коли частина 
не однорідна з цілим, не зливається з ним, коли ціле не є гомогенним, тобто таким, що субстанційно є єдиним.
Помилка в останньому посиланні (ad infinitus) доказу не приведе арґумен-тацію до чіткого завершення або переведе її на іншу тезу. Тоді опонент скаже: То ми не про це говоримо.
ОСНОВНІ ЗАКОНИ РИТОРИКИ
Перший закон (концептуальний) формує й розвиває уміння все-бічно аналізувати предмет дослідження і вибудовувати систему знань про нього (задум і концепцію).
Другий закон (моделювання аудиторії) формує і розвиває умін-ня вивчати в системі три групи ознак, які визначають психологічний портрет будь-якої аудиторії:
· соціально-демографічні;
· соціально-психологічні;
· індивідуально-особистісні.
Третій закон (стратегічний) формує й розвиває уміння розробляти про-граму діяльності на основі створеної концепції із урахуванням психологічного портрета аудиторії:
· визначення цільової установки діяльності (н а в і щ о?);
· виявлення й розв’язання суперечностей у досліджуваних проблемах;
· формулювання тези (основної думки, власної позиції).
Четвертий закон (тактичний) формує й розвиває уміння працювати з фак-тами та арґументами, а також активізувати мисленнєву діяльність співрозмовника (аудиторії), тобто створити атмосферу інтелектуальної й емоційної співтворчості.
П’ятий закон (мовленнєвий) формує й розвиває вміння володіти мов-ленням («одягати» свою думку в дієву словесну форму).
Система п’яти умінь, кожне з яких виробляється шляхом оволодіння відповід-ним законом риторики, й становить зміст того поняття, яке ми назвали «організа-цією мисленнєво-мовленнєвої діяльності».
Шостий закон (ефективної комунікації)формує й розвиває вміння встановлювати, зберігати й закріплювати контакт з аудиторією як необхідну умо-ву успішної реалізації продукту мисленнєво-мовленнєвої діяльності.
Сьомий закон (системно-аналітичний) формує й розвиває вміння рефлексувати (виявляти й аналізувати власні відчуття з метою навчитися робити висновки з помилок і нарощувати цінний життєвий досвід) та оцінювати діяль-ність інших, тобто визначатися, як допомогти іншому ефективніше здійснювати його діяльність, а також — як навчитися збагачувати себе цінним досвідом іншо-го.
ПРАКТИЧНИЙ БЛОК
1. Відредагуйте подані нижче словосполучення і речення. Поясніть, чим
викликані помилки при їх написанні (або перекладі).
І. Виписка з протоколу. Подача документа, особовий рахунок в ощадному банку, текучість кадрів, прийняти заходи з поліпшення ситуації.
ІІ. 1. Документ включає важні відомості.
2. У звіті зустрічаються прорахунки.
3. Винахід за своїм змістом протирічить суспільним інтересам.
4. У плані розроблені міроприємства на поліпшення працьової дисципліни.
5. Кожний слідуючий службовий запит з погашення заборгованості платні службовцям ускладнює повне виплачення усієї зарплати.
2. Виберіть правильні варіанти із запропонованих. Поясніть свій вибір.
Внести предложения – внести пропозицію; забезпечити рішення проблеми – вирішити (розв’язати) проблему, згідно з наказом – згідно наказу, повинно бути зроблене – має бути зроблено, відповідно до постанови Кабінету Міністрів Укра-їни – відповідно постанови Кабінету Міністрів України, прошу надати мені від-пустку – прошу Вашого дозволу про надання мені відпустки, у самий найближчий час – незабаром, міроприємства – заходи, проводити боротьбу – боротися, приско-рити погодження – погодити, порядок денний – повістка денна, вплинути – здій-снити вплив, брати участь – приймати участь, наступні члени групи – слідуючі члени групи, відрядна посвідка – посвідчення про відрядження.
3. Надайте правильний варіант відповіді.
1. Виберіть правильно побудовану конструкцію:
а) відсутній по хворобі;
б) відсутній за хворобою;
в) відсутній через хворобу.
2. Виберіть правильний варіант оформлення фрагмента протоколу:
а) повістка дня;
б) повістка денна;
в) порядок денний.
3. Виберіть правильний варіант оформлення фрагмента автобіографії:
а) поступив у жалізнодорожний технікум;
б) вступив у жалізнодорожний технікум;
в) вступив до залізничного технікуму.
4. Виберіть рядок з правильними назвами документів:
а) довіреність, довідка, пояснювальна записка;
б)доручення, справка, пояснювальна записка;
в) доручення, довідка, пояснювальна записка.
5. Виберіть правильний варіант уживання словосполучення:
а) звільнитися по власному бажанню;
б) звільнитися за власним бажанням;
в) звільнитися з власного бажання.
4. Прочитайте кожний із текстів, визначте стиль, до якого належить ко-
жен із них. Сформулюйте вимоги до мовлення, які треба враховувати під
час їхнього читання.
СИЛА ПЛЕВАКО
Старенька вкрала бляшаний чайник, вартістю дешевше п’ятдесяти копійок. Вона… підлягала суду присяжних. За нарядом, або так з примхи, захисником старенької виступав Плевако.
Прокурор вирішив завчасно паралізувати вплив захисної промови. Плевако й сам висловив усе, що можна було сказати на захист старенької: бідна старень-ка, тяжкі злидні, крадіжка незначна, підсудна викликає не обурення, а лише жаль. Але – власність є священною, весь наш громадський благоустрій тримається на власності, якщо ми дозволимо людям хитати її, тоді країна загине.
Встав Плевако:
- Багато лиха, багато випробувань довелося вистраждати Росії за її більш як тисячолітнє існування. Печеніги мордували її, половці, татари, поляки. Дванад-цять мов звалилися на неї, захопили Москву. Усе витерпіла, усе подолала Росія, лише міцніла й зростала від випробувань. Але тепер, тепер… Старенька вкрала старий чайник ціною у тридцять копійок. Цього Росія, звичайно, не витримає, від цього вона загине безповоротно.
Виправдали.
В. Жалінскайте
ПОРАДИ ХОРОШОМУ ОРАТОРУ
Головні речення. Головні речення. Головні речення.
Ясний план у голові – і якомога менше на папері. Факти або звернення до почуттів. Праща або арфа. Оратор – не енциклопедія. Енциклопедія є у людей вдома.
Один і той самий голос втомлює. Говори не більше сорока хвилин. Не шу-кай ефектів, які ведуть до головної мети. Трибуна безжальна: людина на ній більш оголена, ніж на пляжі.
Пам’ятай: чим коротша промова, тим менше шансів провалитися.
В. Дуб
5.Перекладіть текст, прочитайте, намагайтеся зрозуміти його зміст у
цілому, зверніть увагу на попередній переклад окремих слів і словосполучень,
виходячи з контекстуального значення, визначте слова, якими ви збагатили
свій індивідуальний словник.
Для нас, украинцев, родным является украинсий язык. Но исторические судьбы нашего народа сложились так, что нам, украинцам, очень близок и дорог язык русского народа. Два родственных языка переплетаются многими нитями. Это не только облегчает, но и затрудняет овладение и родным, и русским языком. Сотни слов, одинаково звучащих в обоих языках, имеют различный смысл. Сло-во, звучащее в одном языке с патетической окраской, в другом – иногда приобре-тает иронический смысл. Игра оттенков, тончайших чёрточек эмоционально – эстетической окраски слов в обоих языках является для нас источником духовно-го богатства.
6. Прочитайте тест, дотримуючись правил інтонаційного передавання зміс-тового навантаження й авторського бачення. Визначте, які способи аргу-ментації застосували співрозмовники, який з них, на вашу думку, більш пе-реконливий. Напишіть оповідання (нарис, есе, замальовку, вірш), в якому б усі слова починалися з однієї літери.
Історія однієї суперечки англійця, німця, італійця та українця
Було це давно, ще за старої Австрії, у далекому 1916 році. У купе першого класу швидкого потяга «Львів - Відень» їхали англієць, німець, італієць. Четвер-тим був відомий львівський юрист Богдан Костів. Балачки точилися навколо різ-них тем. Нарешті заговорили про мови: чия краща, багатша і якій належить світове майбутнє. Звісно, кожен заходився вихваляти рідну.
Почав англієць: «Англія – це країна великих завойовників і мореплавців, які славу англійської мови рознесли цілим світом. Англійська мова – мова Шекспіра, Байрона, Діккенса й інших великих літераторів і науковців. Отже, їй належить сві-тове майбутнє». «Ніколи! – гордо заявив німець. – Німецька – мова двох великих імперій: Великонімеччини й Австрії, які займають пів-Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Гегеля, Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, вона має світове значення».
Італієць усміхнувся і тихо промовив: «Панове, ви не маєте рації. Італійсь-
ка – це мова сонячної Італії, музики та кохання, а про кохання мріє кожен. Мело-дійною італійською мовою написані найкращі твори епохи Відродження, твори Данте, Боккаччо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доні-цетті й інших великих італійців. Тому італійській мові належить бути провідною у світі».
Українець довго думав, нарешті промовив: «Я не вірю у світову мову. Хто домагався цього, потім гірко розчаровувався. Йдеться про те, яке місце відводять моїй мові поміж ваших народів. Я також міг би сказати, що українська – мова не-зрівнянного сміхотворця Котляревського, геніального поета Тараса Шевченка. Це лірична мова найкращої з кращих поетес світу – Лесі Українки, нашого філософа-мислителя Івана Франка, який вільно володів 14 мовами, зокрема і похваленими тут. Проте рідною, а отже, найбільш дорогою, Франко вважав українську... Нашою мовою звучать понад 300 тисяч народних пісень, тобто більше, ніж у вас усіх разом узятих... Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шля-хом не піду. Ви ж, по суті, нічого не сказали про багатство й можливості ваших мов. Чи могли би ви, скажіть, своїми мовами написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з однакової літери?» «Ні». «Ні». «Ні. Це неможли-во!» – відповіли англієць, німець й італієць.
«Вашими мовами це неможливо, а українською – зовсім просто. Назвіть якусь літеру!» –звернувся Костів до німця. «Нехай це буде літера «П»,- відповів той.
«Добре. Оповідання називатиметься «Перший поцілунок»: «Популярному перемишльському поету Павлові Петровичу Подільчаку прийшло поштою при-ємне повідомлення: «Приїздіть, Павле Петровичу, – писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Пантелеймонович Паскевич, – погостюєте, пове-селитеся». Павло Петрович поспішив, прибувши першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під’їхали поважні персони – приятелі Паскевичів... Посадили Павла Петровича поряд панночки – премилої Поліни Полікарпівни. Поговорили про політику, погоду. Павло Петро-вич прочитав підібрані пречудові поезії. Поліна Полікарпівна пограла прекрасні полонези Понятовського, прелюдії Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали па-деспан, польку. Прийшла пора – попросили пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пива, принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пух-кі пампушки під печеричною підливою, пироги, підсмажені пляцки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок. Почувши приємну повноту, Павло Петрович подумав про пан-ночку. Поліна Полікарпівна попросила прогулятися Підгорецьким парком, помилу-ватись природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмілілому поету. Походили, погуляли...Порослий папороттю прадавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п’янило принадними пахощами. Побро-дивши парком, пара присіла під пророслим плющем платаном. Посиділи, помрія-ли, позітхали, пошепталися, пригорнулися. Почувсь перший поцілунок: прощай, парубоче привілля, пора поету приймакувати».
У купе зааплодували, і всі визнали: милозвучна, багата українська житиме віч-но поміж інших мов світу. Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки. «Ну, а коли б я назвав іншу літеру? – заявив він. – Скажімо, літеру «С?»». – «Своєю мовою можу створити не лише оповідання, а навіть вірш, де всі слова по-чинаються на «С» і передаватимуть стан природи, наприклад, свист зимового віт-ру в саду. Якщо ваша ласка, прошу послухати:
Сипле, стелить сад самотній
Сірий смуток, срібний сніг.
Сумно стогне сонний струмінь,
Серце слуха скорбний сміх.
Серед саду страх сіріє.
Сад солодкий спокій снить.
Сонно сиплються сніжинки.
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад,
Срібно стеляться сніжинки –
Спить самотній сад.
«Геніально! Незрівнянно!» – вигукнули англієць та італієць. Потім усі за-мовкли. Говорити не було потреби. (З посібн.)
7. Підготуйте виступи, в яких ви могли б використати такі цитати:
Неук має велику перевагу перед освіченою людиною: він завжди задово-лений собою (Наполеон).
Ніколи не думайте, що ви уже все знаєте. І хоч би як високо не оцінили вас, завжди майте мужність сказати про себе: я – неук (І. Павлов).
Любов виникла з любові, і коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люб-лю (Г. Сковорода).
8. Доберіть і запишіть 3—4 аргументи, щоб підтвердити такі думки: Мати вищу освіту – нині престижно. Поступливість – риса слабкої людини. Добра освіта належно поцінована нині.
БЛОК ІНДИВІДУАЛЬНИХ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ
1. Доберіть синоніми до слів увічливий, авторитет, ставлення, суспільний, референдум, гуманність.
2. Виправте помилки в тексті.
Уявлення про риторику завжди було неоднозначним, а це пов’язано з різ-ним змістом риторичних запитань у певну історичну епоху, з різними співвідне-сеннями канонічних, постійних регламентацій й творчої свободи, з різними розу-міннями універсальних вимог до ритора і меж його індивідуальності, що виявля-ється, зокрема, і в дотриманні мовної норми та можливому її порушенні. Уявлен-ня про красномовство завжди формується в умовах соціально визначеної естетики і пов’язане з потребами суспільства. Якщо форма й змістові особливості риторич-ного тексту — переконання історично і соціально змінні, то мета — завжди одна-кова: переконання через мовний вплив на аудиторію.
3. Перекладіть висловлювання українською мовою. Визначте засоби мовної
виразності, використані оратором.
Мы знаем неизбежное и грустное: мы все пришли в этот мир, чтобы навсег-да уйти. И знаєм радостное: сама жизнь — благо. Но жизнь прожить — не поле перейти. Что ж, где история прокатывается над нашими головами. Если апрель — месяц весни и ожидания — принес осознание необходимости действия, то сейчас настала пора осмислення каждым исторической логики непреложнных законов развития.
...В самой демократической Древней Греции шесть черних фасолин, озна-чающих шесть голосов против, подписали смертний приговор Сократу, величай-шему философу всех времен и народов. Демагогия, клевета, крикливость лжецов и обманутих, коварство завистливых перевесили чашу весов справедливости.
4. Складіть коротеньку промову, дотримуючись правил риторики.
5. Визначте, які якості особистості розвиває риторика, і доведіть це.
6. Прочитайте афоризми, і обравши один з них як тему, підготуйте експром-
том виступ на одну-дві хвилини.
1. Чим старші стають люди, що живуть духовним життям, тим більше
розширяється їхній розумовий кругозір, тим більше ясніє їхня свідомість; люди ж, що віддаються мирському життю, з роками тупіють усе більше і більше (Талмуд).
2. Життя духу вище за життя плоті і незалежне від неї. Часто в теплому
тілі укладений закоцюблий дух і в жирному — дух злиденний і кволий. Що озна-чають для нас всі багатства світу, коли ми убогі духом? (М. Торо).
3. Тіло знесилюється внаслідок посилених занять і надмірної втоми; дух,
завдяки вправам, стає більш діяльним і жвавим (Цицерон).
4. Здоровий дух — у здоровому тілі (Ювенал).
5. Висока душа при найменшій нагоді прагне до добродійності; душа низь-
ка не інакше, як плазом, іде до своєї мети (Конфуцій).
6. Головні турботи повинні бути присвячені душі, потім менш важливі тур-
боти — тілу, що підкоряється душі; гроші повинні займати третє і останнє місце (Платон).
7. Підготуйте презентацію професії, яку опановуєте в технікумі. Скорис-тайтеся навідними питаннями.
Чим приваблює обрана професія?
Що вам відомо про цей фах? (Історичний екскурс)
Наскільки ваша спеціальність важлива, актуальна сьогодні, перспективна?
Які ділові, моральні якості допоможуть вам у професійній діяльності?
Ким ви бачите себе у майбутньому?
ПЛАН ЗАНЯТТЯ
Тема заняття: «Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийо-
ми розумової діяльності. Основні закони риторики».
Мета заняття:
Дидактична – узагальнити знання про прийоми мислення, вимоги до
мовлення і мислення, як правильно читати й осмислю-
вати прочитане; формувати уміння і навички володіння
прийомами мислення та мовлення; збагачувати індиві-
дуальний словник;правильно читати, осмислювати й опра-
цьовувати текст; дотримуватися лінгвістичних норм під час
редагування тексту.
Виховна – розвивати спостережливість, логічне та аналітичне мис-
лення студентів; виховувати бажання глибоко пізнавати
мовні закономірності.
Вид заняття: практичне
Тип заняття: інтерактивна лекція з елементами використання інформацій-
но-комунікаційних технологій.
Форма проведення заняття: виступи, індивідуальні домашні завдання.
Між предметні зв’язки:
Забезпечуючі українська мова.
Забезпечувані культурологія, риторика, спецдисципліни.
Методичне забезпечення: методична розробка заняття, мультимедійна презен-
тація лекції за темою, опорні конспекти, розкатко-
вий матеріал.
Література:
Обов’язкова: 1. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення:
професійне і непрофесійне спілкування. – Донецьк:
ТОВ ВКФ «БАО», 2004. – С. 198 – 199.
2. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика: Навч. посіб. – К.:
Вища шк., 2003. – 311 с.
3. Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за профе-
сійним спрямуванням: Підручник. – 2-ге вид., виправ. і
доповнен. – К.: Алерта, 2011. – С. 187 – 190.
Додаткова 1. Качуровський І. Основи аналізу мовних форм (стиліс-
тика). Фігури і тропи. – К., 1995.
2. Кошачевський С.С. Техніка мови. – К., 1963.
3. Сердюк О.П. Основи управління комунікативним про-
цесом. – К., 1998.
Технічні засоби навчання: ноутбук, мультимедійний проектор, екран.
Дата добавления: 2015-10-13; просмотров: 140 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Особливості розумової діяльності людини | | | ПАМЯТЬ КРОВИ |