Як у воду дивився

З водою пов’язано багато українських приказок, прислів’їв та фразеологічних зворотів. З давніх-давен чаклуни, дивлячись на непочату воду, дізнавались, хто винен у зуроченні. Наші предки, вдивляючись у нечітке відображення на водяному плесі, вгадували свою долю, передбачали небезпеку, визначали правильність рішень. У слов’ян є чимало варіантів ворожінь на воді: звичай ставити посуд з водою на ніч під ліжко, пускання вінків у купальську ніч, заглядання в криницю та ін.

Вислів «як у воду дивився» вживають тоді, коли виникає ситуація, яку можна передбачити.

АФОРИЗМИ

та КРИЛАТІ ВИСЛОВИ

ГРЕЦЬКОЇ МІФОЛОГІЇ

Авгієві стайні

У грецькій міфології Авгієві стайні — обширні стайні Авгія, царя Еліди, які протягом багатьох років не прибиралися. Очищені від смороду були в один день Гераклом. Він направив через стайні річку Алфей, води якої і забрали усі нечистоти. Міф цей вперше повідомлений старогрецьким істориком Діодором Сіцілійським. Виниклий звідси вираз «Авгієві стайні» виражає вкрай запущене приміщення, а також справи, що знаходяться у крайньому безладі.

Аврора

У римській міфології Аврора — богиня ранішньої зорі. У образній і поетичній мові взагалі синонім ранішньої зорі. Вираз «рожевоперста Аврора» увійшло до літературної мови із творів Гомера. У грецькій міфології їй відповідає Еос.

Антей

За грецькою міфологією Антей — велетень, володар Лівії, син бога моря Посейдона і богині землі Геї. Викликав на бій усіх, хто з’являвся у його володіннях, і був непереможним, доки торкався матері-землі. Задушив його Геракл відірвавши від землі. Міф цей наданий грецьким письменником Аполлодором в «Бібліотеці». Образ Антея використовується, коли говорять про силу, якою людина володіє, якщо він пов’язаний з рідною землею, рідним народом.

Аргус, Аргос

За грецькою міфологією Аргус — стоокий велетень, уособлення зоряного піднебіння, син Геї. Богиня Гера змусила його стерегти Іо, кохану свого чоловіка Зевса, як він перетворив на корову, щоб вберегти від гніву ревнивої дружини. Гера випрохала у Зевса корову і приставила до неї Аргоса, який пильно стеріг її — лише два ока у нього водночас закривалися, інші булі відкриті і стежили за Іо. Лише Гермесу вдалося його вбити. Гера перенесла очі Аргоса на пір’я павича. Ім’я Аргуса стало прозвиськом для пильного і невсипущого вартового. За іншою легендою, стоокий Аргус втілює зоряне піднебіння.

Аріаднина нитка, нитка Аріадни

За грецькою міфологією Аріадна — донька царя Криту Міноса і Пасіфаї. Колі на острів Крит з Афін разом із хлопцями, приреченими на поживу Мінотаврові, прибув царевич Тесей, Аріадна закохалася у нього. Мінотавр знаходився у Лабіринті — палаці з такою кількістю переходів, що із нього було неможливо вибратися. Аріадна дала Тесею клубок ниток, які він розмотував, входячи до Лабіринту. Вбивши Мінотавра, Тесей вибрався з Лабіринту за допомогою розмотаної нитки (Овідій, Метаморфози). У переносному розумінні нитка Аріадни — шляховказівна нитка, можливість, що допомагає вийти із скрутного положення.

Аркадія

Аркадія — область в центральній частині Пелопоннесу. У античній літературі і пізніше (головним чином в пасторалях 16—18 ст.) Аркадія зображувалася райською країною з патріархальною простотою устрою. У переносному розумінні — щаслива країна.

П’ята Ахіллеса

У грецькій міфології Ахіллес (Ахілл) — один із найсильніших і хоробріших Героїв; він оспіваний в «Іліаді» Гомера. Післягомерівський міф, переданий римським письменником Гігіном, повідомляє, що матір Ахілла — богиня Фетіда, бажаючи зробити сина безсмертним, занурювала його у священні води річки Стікс. Лише п’ята, за яку Фетіда його тримала, не торкнулася води і залишилася вразливою. У цю п’яту Ахілл і був смертельно поранений стрілою Паріса. Звідси виник вираз «п’ята Ахіллеса», що вживається у значенні: слабке, вразливе місце.

Бідний, як Ір

У грецькій міфології Ір — один із персонажів «Одіссеї», жебрак, що вступив у бійку з Одіссеєм, коли той під виглядом жебрака повернувся в рідний будинок. У переносному розумінні — бідняк.

Бочка Данаїд, бездонна бочка

Данаїди за грецькою міфологією — п’ятдесят доньок царя Лівії Даная, які по велінню батька вбили у шлюбну ніч своїх чоловіків. Тільки одна з них наважилася не послухатися батька. У покарання Данаїди повинні були в Аїді вічно наповнювати водою бездонну бочку. У переносному розумінні — «бочка Данаїд», «робота Данаїд» — даремна і нескінченна праця. Міф про Данаїд вперше викладений римським письменником Гігіном (Байки), проте образ бездонної посудини зустрічається у древніх греків раніше. Лукіан перший використав вираз «бочка Данаїд».

Століття Астреї

У грецькій міфології Діку Астрея — одна із Ор, богиня справедливості, донька Зевса і Феміди. Діку повідомляла Зевса про усі несправедливості, що творяться на землі. Час, коли вона знаходилася на землі, був щасливим — «золотим століттям». Вона покинула землю в залізному столітті і відтоді під ім’ям Діви сяє в сузір’ї Зодіаку. Прізвисько Астрея (зоряна, небесна), ймовірно, пов’язано з уявленням про те, що істинна справедливість можлива лише на небесах. Вираження «Століття Астреї» вживається в значенні щаслива пора.

Узливання [поклоніння] Бахусові [Вакхові]

Бахус (Вакх) — римське ім’я грецького бога вина і веселощів Діоніса. У древніх римлян при жертвопринесеннях богам існував обряд узливання, що полягав у виливанні вина з чаші на честь бога. Звідси виникло жартівливий вираз «узливання Бахусові«, що вживається у значенні пияцтва. Ім’я цього давньоримського бога вживається і в інших жартівливих виразах про пияцтво: «поклонятися Бахусові», «служити Бахусові».

Геркулес. Геркулесова праця. Геркулесові стовпи.

Геркулес (Геракл) — за грецькою міфологією Герой, син Зевса і смертної жінки Алкмени. Геркулес здійснив знамениті дванадцять подвигів: задушив немейського лева, вбив Лернейську Гідру, очистив авгієві стайні та ін. На згадку про свої мандри Геракл поставив «Геркулесові стовпи». Так у стародавньому світі називали дві скелі на протилежних берегах Гібралтарської протоки. Стовпи ці вважалися «краєм світу», за якими немає шляху. Тому вираз «дійти до Геркулесових стовпів» стало вживатися в значенні: дійти до межі чого-небудь, до крайньої точки. Ім’я самого Геракла стало прозвиськом для людини, що має велику фізичну силу. Вираз «Геркулесова праця, подвиг» вживається, коли говорять про яку-небудь справу, що вимагає надзвичайних зусиль.

Геркулес на роздоріжжі

Вираз виник із промови грецького софіста Продіка, що стала нам відома у викладі Ксенофонта. У цій промові Продік розповів вигадану ним алегорію про Геркулеса (Геракла), що сидів на роздоріжжі і мав роздуми про життєвий шлях, який йому належало обрати. До нього підійшли дві жінки: Зніженість пообіцяла йому безтурботне життя, повне задоволень, і Доброчесність, що вказала йому на важкий шлях до слави. Геракл віддав перевагу останньому і після багатьох труднощів став богом. Вираження «Геркулес на роздоріжжі» застосовується до людини, що має зробити вибір між двома рішеннями.

Гідра

У грецькій міфології Гідра (Лернейська Гідра) — багатоголова змія, у якої на місці відрубаних голів зростають нові. Вперше міф про неї переданий старогрецьким поетом Гесіодом у «Теогонії». Переносне значення — ворожа сила, боротьба з якою надзвичайно важка.

Гіменей. Узи [ланцюги] Гіменея

У грецькій і римській міфологіях божество шлюбу. Зображувався голим юнаком, прикрашеним гірляндами квітів, з факелом в руці. У переносному розумінні «узи Гіменея» — подружній союз.

Гомеричний сміх (регіт)

Нестримний, надзвичайної сили сміх (від опису сміху богів в поемі Гомера «Іліада»).

Нагромаджувати Пеліон на Оссу

Пеліон і Осса — гори у Фессалії, розташовані неподалік від Олімпу. Вираження «нагромаджувати Пеліон на Оссу» бере початок із «Одіссеї» Гомера, де оповідається про те, як брати Алоїди, От і Ефіальт, спробували накласти гору Пеліон на гору Оссу і зійти на Олімп. Тільки Аполлон зміг зупинити їх своїми стрілами. «Нагромаджувати Пеліон на Оссу» означає вчинити щось незвичайне і грандіозне.

Дамоклів меч

Вираз виникло із старогрецького віддання, розказаного Цицероном. Дамокл, один із наближених тирана Сіракуз Діонісія Старшого, став заздрісно говорити про нього як про щасливішого із людей. Діонісій, щоб провчити заздрісника, посадив його на своє місце. Під час бенкету Дамокл побачив, що над його головою висить на кінському волосі гострий меч. Діонісій пояснив, що це символ тих небезпек, яким він як володар постійно піддається, незважаючи на життя, що здається щасливим. Звідси вираз «дамоклів меч» отримав значення постійно навислої, загрозливої небезпеки.

Дари данайців. Троянський кінь.

Вираз вживається у значенні: підступні дари, що несуть із собою загибель для тих, хто їх отримує. Виникло із грецьких оповідей про Троянську війну. Данайці (греки), після тривалої і безуспішної облоги Трої, вдалися до хитрощів: вони спорудили величезного дерев’яного коня, залишили його у стін Трої, а самі зробили вигляд, що спливають від берегів Трої. Жрець Лаокоон, побачивши цього коня і знаючи хитрощі данайців, вигукнув: «Що б це не було, я боюся данайців, навіть тих, що приносять дари»! Але троянці, не слухаючи застереження Лаокоона і Кассандри, втягнули коня до міста. Вночі данайці, що сховалися всередині коня, вийшли, перебили варту, відкрили міські ворота, впустили товаришів і таким чином оволоділи Троєю (Гомер, «Одіссея»; Вергілій, «Енеїда»). Напіввірш Вергілія «Боюся данайців, навіть тих, що дари приносять», цитоване часто по-латині («Timeo Danaos et dona ferentes»), увійшло до приказки. Звідси ж виник вираз «троянський кінь», що вживається у значенні: таємний, підступний задум; зрада.

Дволикий Янус

У римській міфології Янус — бог часу, а також всякого початку і кінця, входів і виходів (janua — двері) — зображувався з двома особами, оберненими у протилежні сторони: молодим — вперед, в майбутнє, старим — назад, в те, що минуло. Утворений звідси вираз «дволикий Янус» або просто «Янус» означає: лицемір, лукава людина.

Драконове сім’я (сім’я розбрату)

Старогрецький міф оповідає про те, як фіванський цар Кадм убив дракона, що охороняв Кастальський ключ. Афіна веліла вирвати зуби дракона і посіяти їх. Кадм зробив, як звеліла богиня, і негайно із зубів дракона виріс цілий загін озброєних воїнів, які почали міжусобний бій і вбили один одного. З цієї легенди народився вираз «драконове сім’я» — тобто сім’я розбрату.

Єхидна

У грецькій міфології Єхидна — чудовисько, напівдіва-напівзмія, що народила цілий ряд чудовиськ: Сфінкс, Цербера, немейського лева, Химеру та ін. У переносному розумінні — зла, в’їдлива і підступна людина.

Золоте руно. Аргонавти

У старогрецьких міфах розповідається, що Герой Ясон відправився добувати Золоте руно — золоту шкіру чарівного барана — яке охороняв дракон царя Колхіди Еєта. Ясон збудував корабель «Арго» і, зібравши найвидатніших Героїв, які по імені корабля стали називатися аргонавтами, відправився у дорогу. Здолавши безліч пригод, Ясон добув золоте руно. Першим цей міф виклав поет Піндар. Відтоді золотим руном називають золото, багатство, яким прагнуть оволодіти; аргонавтами — сміливих мореплавців, шукачів пригод.

Золоте століття

Золотим століттям Гесіод назвав найпершу і щасливу пору в історії людства, коли люди не знали ні воєн, ні турбот, ні страждань. У переносному розумінні золотим століттям називають час найвищого розквіту.

Золотий дощ

Цей образ виник із грецького міфу про Зевса, який, зачарувавшись красою Данаї, доньки царя Акрісія, явився до неї у вигляді золотого дощу, після чого у Данаї народився син Персей. Даная, що обсипається дощем золотих монет, зображена на картинах багатьох художників епохи Відродження. Переносно «золотим дощем» називають щедрі доходи, прибуток, багатство.

Канути в Лету. Лета

У грецькій міфології Лета — річка забуття в підземному царстві. Душі померлих, покуштувавши воду із Лети, забували про своє земне життя. «Канути в Лету» — бути забутим, безслідно зникнути.

Кассандра, віща Кассандра

У грецькій міфології Кассандра — донька троянського царя Пріама. Кассандра отримала від Аполлона пророчий дар, але коли вона відкинула його любов, зробив так, що її пророцтвам перестали вірити. Так, Троя не послухала слова Кассандри, що застерігала свого брата Паріса від викрадення Єлени, останнє, як відомо, призвело до Троянської війни і загибелі Трої. Ім’я Кассандри стали прозивним ім’ям людини, застережної про небезпеку, але якому не вірять.

Кастор і Поллукс

У грецькій міфології Кастор і Полідевк (римськ. Поллукс) — брати-близнюки, сини Леди. Полідевк був сином Зевса, а Кастор — спартанського царя Тіндарея. Брати були завжди нерозлучні, разом брали участь в Поході аргонавтів і Калідонському полюванню, разом вчинили ряд подвигів. Коли Кастор загинув, Полідевк добився у богів дозволу поділитися з ним безсмертям. Відтоді брати проводять один день на Олімпі, один день — в Аїді. Імена їх стали синонімом двох нерозлучних друзів.

Лабіринт

У грецькій міфології Лабіринт — палац, з якого неможливо знайти вихід. Збудований майстром Дедалом на Криті за зразком аналогічного єгипетського палацу. Слово «лабіринт» у сучасності використовується для позначення заплутаної сітки доріжок, ходів, приміщень, що сполучаються один із одним. У переносному розумінні — складне, заплутане розташування, поєднання чого-небудь.

Марс. Син Марса. Марсове поле

У римській міфології Марс (грецьк. Арес) — бог війни. Військового або войовничо налаштовану людину іноді називають «син Марса». Вираз «Марсове поле» у давнину використовувався в значенні «Поле битви». Так у древньому Римі називалася одна із частин міста на лівому березі Тибру, призначена для військових і гімнастичних вправ. У Парижі ця назва носить площу в західній частині міста, що спочатку використовували для військових парадів. У Петербурзі так називається площа між Літнім садом і казармами лейб-гвардії Павлівського полку, на якій при Миколі I і пізніше проводилися великі військові паради.

Між Сціллою і Харібдою

Сцілла і Харібда — два чудовиська, що жили по обох сторонах вузької протоки і губили мореплавців, що пропливають між ними. Звідси вираз «між Сціллою і Харібдою» вживається в значенні опинитися між двома небезпеками, між двох вогнів.

Ментор. Менторський тон

Ментор — одноліток Одіссея і його найближчий друг на Ітаці. Одіссей, вирушаючи під Трою, доручив Ментору турботу про свого сина і будинок. Мудрий і розсудливий Ментор завжди стояв на варті інтересів сім’ї Одіссея. Прийнявши його образ, Афіна опікає і наставляє Телемаха, сина Одіссея, під час його поїздки по Греції (звідси «ментор» — авторитетний наставник). Менторський тон — строгий і повчальний.

Морфей. Обійми Морфея

У грецькій міфології Морфей — бог сновидінь. Являвся людям уві сні, приймаючи вигляд будь-якої людини. Зображувався зазвичай у вигляді юнака з крильцями на скронях. У переносному розумінні — «зануритися в обійми Морфея» — заснути і бачити сни.

Муки Тантала. Танталові муки

У грецькій міфології Тантал — син Зевса і фрігійської цариці Плуто. Лідійський або фрігійський цар — хитра і жадібна людина. Будучи напівбогом, брав участь у бенкетах богів, при цьому він викрадав з їх трапез нектар і амброзію і роздавав своїм земним родичам, розголошував таємниці богів. Одного разу, бажаючи випробувати їх всезнання, Тантал подав їм під час трапези м’ясо свого сина Пелопса. Боги воскресили юнака, а Танталу прирекли на вічні муки в Аїді («Танталові муки»): стоячи по горло у воді і бачачи плоди, що спускаються з дерева, Тантал не міг вгамувати спрагу і голод, оскільки вода йшла з-під його губ, а гілка з плодами відсторонялася. Звідси і виникло вираження «Муки Тантала» — муки, що викликаються близькістю, що здається досяжністю бажання і неможливістю здійснення.

Нарцис. Самозакоханий, як Нарцис

У грецькій міфології Нарцис — прекрасний юнак, син річкового бога Кефіса. Побачивши своє зображення у воді, він закохався у власне відображення у воді (звідси вираз «самозакоханий Нарцис») і помер з туги. За одним із варіантів міфу, Нарцис відкинув любов Німфи, за що був покараний Афродітою: він закохався в самого себе і від безнадійності заколовся. З крапель його крові виросла квітка нарцис. Ім’я його стало прозвиськом для людини, що милується собою.

Розпочинати з яєць Леди

У грецькій міфології Леда — донька царя Етолія Тестія і Левкіппи, дружина спартанського царя Тіндарея. Зевс, полонений красою Леди, опанував її, перетворившись на лебедя. Від цього зв’язку з’явилася Єлена. За одним із міфів, Єлена народилася із одного яйця Леди, а брати її — близнюки Кастор і Полідевк — з іншого. Єлена, згодом вийшовши заміж за Менелая, була викрадена Парісом і стала винуватицею Троянської війни. Вираз «розпочинати з яєць Леди» сходить до Горація, який вихваляє Гомера за те, що він своє оповідання про Троянську війну починає не ab ovo, — не від яйця (мається на увазі міф про Леду), не із самого початку, а відразу вводить слухача in medias res — в середину речей, в саму справу. Слід до цього додати, що вираз «ab ovo» у римлян був частиною приказки. У повному вигляді: «ab ovo usque ad mala» — від початку до кінця; буквально: від яйця до фруктів (римський обід розпочинався з яєць і закінчувався фруктами).

Нектар і амброзія

У грецькій міфології нектар — напій, амброзія — їжа богів, що дає їм безсмертя. Переносно: надзвичайно смачний напій, вишукане блюдо; вища насолода.

Олімп. Олімпійці. Олімпійське блаженство, велич, спокій

Олімп — гора в Греції, де мешкали боги. Олімпійці — безсмертні боги; у переносному розумінні люди, що стоять вище звичайних пристрастей і хвилювань, зберігаючих незворушно-спокійний вид і зовнішню велич. Звідси виник ряд виразів: «літературний Олімп», «музичний Олімп» — група визнаних поетів, письменників, музикантів. «Олімпійське блаженство» — вища міра блаженства; «олімпійська велич» — урочистість в манерах, в усьому вигляді; «олімпійський спокій» — незворушний спокій.

Панічний страх

У грецькій міфології Пан — бог стад, покровитель пастухів і усієї природи. Пан може наслати такий страх, що людина прожогом кидається бігти, не розбираючи дороги, через ліси, через гори, по краю прірв, не помічаючи, що втеча щохвилини загрожує йому загибеллю. Траплялося, що Пан вселяв подібний страх цілому війську, і воно зверталося в нестримну втечу. Греки вважали, що таким страхом він уразив персів у битві під Марафоном. Звідси «панічний страх» — беззвітний, раптовий, нестримний страх, що охоплює людину або багатьох людей. Звідси ж виникло слово «паніка».

Парнас

У грецькій міфології Парнас — гора в Аркадії. На Парнасі бере початок священне Кастальське джерело, присвячене Музам. Житло Аполлона і Муз. У переносному розумінні Парнас — світ поезії, поетів. «Парнаські сестри» — Музи.

Пегас

У грецькій міфології — крилатий кінь Зевса. Від удару копитом Пегаса на горі Гелікон виникло джерело Гіппокрена, з якого черпали натхнення поети. Символ поетичного натхнення.

Пенелопа. Праця Пенелопи

У грецькій міфології Пенелопа, дружина Одіссея, чекала повернення чоловіка з-під Трої впродовж двадцяти років, наполегливо відкидаючи домагання численних женихів. Вона пообіцяла обрати собі нового чоловіка після того, як закінчить ткати покривало на труну свого свекра, щоб по звичаю, коли той помре, підготувати йому гідні похорони. Проте вночі вона розпускала все, що встигала наткати впродовж дня. Образ Пенелопи — символ жіночого благородства і подружньої вірності. Алегорично: робота Пенелопи — нескінченна робота.

Пігмаліон і Галатея

У старогрецькому міфі Пігмаліон — цар Кіпру. Закохавшись в Афродіту, він зробив із мармуру її статую і звернувся до богині з благанням вдихнути в холодну статую життя. Зворушена такою любов’ю, Афродіта оживила статую, яка під ім’ям Галатеї стала дружиною Пігмаліона. У переносному розумінні — людина, що закохалася у своє творіння.

Прокрустове ложе

Прокрустове ложе — ложе, на яке велетень-розбійник Прокруст насильно вкладав мандруючих: тим, кому ложе було коротке, обрубував ноги; тих, кому було довге, витягав. У переносному розумінні — штучна міра, що не відповідає суті явища.

Прометей. Вогонь Прометея

Прометей в грецькій міфології — Титан, в міфах виступає як богоборець і захисник людей. Після перемоги богів над Титанами Прометей став на сторону людей, викрав вогонь з Олімпу і приніс його людям. За це, за наказом Зевса, Прометеєві списом пробили груди, і він був прикований до скелі на відрогах Кавказького хребта і приречений на постійні муки: орел, що прилітав щодня, викльовував його печінку, що відростала знову за ніч. Фігура Прометея символізує людину, що бореться за правду і в ім’я ідеї, того, що йде на найстрашніші муки. Вираз «вогонь Прометея» вживається в значенні: священний вогонь, що горить в душі людини.

Розрубати Гордіїв вузол

У грецькій міфології Гордій — перший цар Фрігії, епонім однойменного міста в Малій Азії. Гордій був простим землеробом, і одного разу під час оранки орел сів на ярмо його волів. Це було представлено як знамення, що провіщає Гордію царську владу. Незабаром фрігійці, залишившись без правителя, звернулися за порадою до оракула, кого вибрати царем. Оракул передбачив, що потрібно обрати того, кого вони першим зустрінуть їдучого на возі. Цією людиною виявився Гордій. Ставши царем, він збудував місто, що отримало його ім’я, і поставив в цитаделі свій віз, обплутавши її ярмо складним вузлом. Вважалося, що той, хто розплутає цей вузол, стане правителем усієї Азії. За переказами, Александр Македонський в 334 р. до н. е. замість розплутування вузла просто розрубав його мечем, звідки і пішов вираз «розрубати Гордіїв вузол» — прийняти швидке і сміливе рішення.

Ріг достатку

У грецькій міфології ріг достатку — ріг кози Амалфеї, що вигодувала своїм молоком Зевса. Мав чарівну властивість давати усе, що побажає його власник. У переносному розумінні — невичерпне джерело багатства, благ.

Сізіфова праця

У грецькій міфології корінфський цар Сізіф за свої численні гріхи був покараний богами: в замогильному царстві був засуджений вкочувати на гору важкий камінь, який, ледве досягаючи вершини, скачувався вниз, і усю роботу доводилося починати спочатку. Вираз вживається в значенні: важка, нескінченна і безплідна робота.

Скринька Пандори

У грецькій міфології Пандора — перша жінка, створена Богами в покарання людям за викрадення Прометеєм вогню. Зевс віддав її за Титана Епіметея. На весілля Зевс подарував Пандорі ящик, в якому знаходилися усі людські вади, біди, нещастя і хвороби, але заборонив його відкривати. Але цікава Пандора, незважаючи на заборону, відкрила його, і усі лиха, від яких страждає людство, поширилися по землі. Тільки одна Надія залишилася на дні посудини, як того і побажав Зевс. У переносному розумінні «Скринька Пандори» — джерело всяких лих.

Сфінкс. Загадковий, як Сфінкс

У грецькій міфології Сфінкс — крилата напівжінка-напівлевиця, що мешкала на скелі біля Фів. Задавала кожному мандрівнику, що наближається, одну і ту ж загадку («хто вранці ходить на чотирьох ногах, опівдні на двох, увечері на трьох»). Хто не зумів знайти відповідь чудовисько пожирало. Тільки Едіп розгадав загадку Сфінкс, відповівши, що це людина — в дитинстві, зрілості і старості; після цього Сфінкс кинулася із скелі. Сфінкс є втілення таємниці. «Загадковий, як Сфінкс» — говорять про людину, слова і вчинки якого незрозумілі оточуючим.

Титани

У грецькій міфології Титани — архаїчні боги першого покоління, народжені Геєю і Ураном. Вони повстали проти богів-олімпійців, за що були скинуті в Тартар. Переносно Титани — люди, що відрізняються силою, велетенською потужністю розуму, генії; Титанічний — величезний, грандіозний.

Феміда. Терези Феміди. Слуги Феміди

У грецькій міфології Феміда — богиня правосуддя. Зображалася з пов’язкою на очах (символ неупередженості), з мечем і вагами в руках. Алегорично: Феміда — правосуддя, закон; ваги Феміди — символ правосуддя; слуги (жерці) Феміди — слуги закону, судді.

Фенікс. Повстати, як Фенікс з попелу

У грецькій міфології Фенікс — казковий птах, схожий на орла, покритий вогняно-червоним і золотим пір’ям. Живе вона 500 років, а перед смертю спалює себе, але тут же відроджується із попелу. Символ відродження і оновлення. «Повстати, як Фенікс з попелу» — загинути і знову ожити.

Фортуна. Колесо Фортуни

Фортуна — в римській міфології Богиня сліпого випадку, щастя і нещастя. Вона зображувалася з пов’язкою на очах, що стоїть на кулі або колесі і тримає в одній руці кермо, а в іншій — ріг достатку. Кермо вказувало на те, що фортуна управляє долею людини, ріг достатку — на благополуччя, достаток, який вона може подарувати, а куля або колесо підкреслювали її постійну мінливість. Ім’я її і вираз «колесо Фортуни» вживається в значенні: випадок, сліпе щастя.

Фурія

У римській міфології — кожна із трьох Богинь помсти (у грецькій міфології Еринії). Есхіл, який вивів Ериній на сцену, зображував їх огидними старими зі зміями замість волосся, з налитими кров’ю очима, з висунутими язиками і вискаленими зубами. Переносно — зла, сварлива жінка.

Химера

У грецькій міфології Химера — чудовисько з головою і шиєю лева, тулубом кози і хвостом дракона. Алегорично химера — щось нереальне, нездійсненна, і дивна мрія.

Цербер

У грецькій і римській міфології Цербер — жахливий трьохголовий пес зі зміїним хвостом, який охороняє вхід в підземне царство. Звідси слово «цербер» вживається в значенні: злий, лютий наглядач.

Циклопи. Циклопічні будівлі

У грецькій міфології Циклопи — три одноокі велетні. Їм приписували будівництво велетенських будівель. Звідси «Циклоп» вживається в значенні одноокий. «Циклопічна споруда» — величезні, велетенські будівлі.

Цирцея

Цирцея (грецьк. Кирка) — чарівниця з острова Ея, що обернула у свиней супутників Одіссея, а його самого утримувала на своєму острові впродовж року. У переносному розумінні — підступний спокусник.

Що дозволено Юпітеру, не дозволено бику

За старогрецьким міфом, Юпітеру (грецьк. Зевс) сподобалась донька фінікійського царя Європа. Юпітер перетворився на бика і викрав її. Quod licet Jovi, non licet bovi — прислів’я говорить про нескромну або безпідставну претензію.

Яблуко розбрату

У грецькій міфології яблуко розбрату — золоте яблуко з написом самим «прекрасним», яке підкинула богиня розбрату Еріда трьом богиням: Гері, Афіні і Афродіті. Смертний юнак Паріс повинен був присудити яблуко найдостойнішій («суд Паріса»). Гера пообіцяла Парісу влада і багатство, Афіна — мудрість і військову славу, а Афродіта — віддати в дружини найкрасивішу жінку. І Паріс визнав найпрекраснішою із богинь Афродіту. Виконуючи свою обіцянку, богиня допомогла Парісу викрасти найкрасивішу із смертних жінок — Єлену. З цього викрадення розпочалася Троянська війна. Вираз «яблуко розбрату» означає: причина суперечки, розбрату.

АФОРИЗМИ, ВИРАЗИ

та КРИЛАТІ ВИСЛОВИ

ЛАТИНСЬКОЮ МОВОЮ

І приємне, і корисне — Et prodesse et delectare.

або Цезар, або ніхто — AUT CAESAR AUT NIHIL (рос. или грудь в крестах, или голова в кустах; укр. або пан, або пропав). Римський диктатор і полководець Гай Юлій Цезар відомий хоробрістю й рішучістю. Ці слова було викарбувано на одному із бюстів Цезаря.

Аврора — подруга муз — AURORA MUSIS AMICA (AURORA HABET AURUM IN ORE) (де Аврора — богиня ранкової зорі). В українській мові адекватним виразом є «хто рано встає, тому Бог дає». В його основу покладено переконання, що ранковий час найпридатніший для занять мистецтвами й наукою, а також іншими видами діяльності.

Адвокат диявола — ADVOCATUS DIABOLI (перен.: людина, що помічає в інших тільки вади). При зарахуванні до лику святих і блаженних у католицькій церкві створювали т. зв. церемоніальну колегію (congregatio rituum) із кардиналів, прелатів і вчених-консультантів для перевірки позитивної і негативної інформації про кандидата. Один із консультантів (promotor fidei — захисник віри) був уповноважений перевіряти достовірність усієї інформації, зібраної колегією. Згодом цю посаду в народі стали називати ADVOCATUS DIABOLI.

Альфа і омега (початок і кінець) — ALPHA ET OMEGA.

Багато води витекло — MULTA PRIUS VASTO LABENTUR FLUMINA PONTO. Вперше його використав у своїх елегіях римський поет Секст Проперцій.

багато, не всяко — MULTUM, NON MULTA. Афоризм належить Плінію Молодшому, римському консулу, автору 9 книг приватних листів («Epistulae»), які характеризують життя римської знаті часів імператора Траяна.

бажання уникнути (однієї) помилки призводить до іншої — IN VITIUM DUCIT CULPAE FUGA (рос. из огня да в полымя). Цю сентенцію вперше зафіксовано у давньогрецького поета Горація («Наука поезії»).

байка (казка) повчає — FABULA DOCET (рос. сказка — ложь, да в ней намек). Цей афоризм вказує на повчальний характер байки (казки), її мораль.

балакучий (говіркий) супутник замінює карету — COMES FACUNDUS IN VIA PRO VEHICULO EST. Афоризм означає, що подорож із балакучим супутником видається коротшою. Одна із моральних сентенцій римського драматурга і актора Публілія Сіра.

бачить (навіть) сліпий — APPARET ID QUIDEM… ETIAM CAECO. Тіт Лівій («Ab Urbe condita») розповідає про переговори між правителем Македонії Філіппом V та представниками федерації давньогрецьких міст Етолії, які боролися на його боці. Наголошуючи, що йдеться про перемогу або поразку, Філіпп V зауважив, що це бачить навіть сліпий, натякаючи на хворобу очей етолійського керманича. Афоризм вживають для того, щоб переконати опонента в очевидності та незаперечності наведених аргументів.

без дружби немає життя — SINE AMICITIA VITA NULLA EST.

Без надії сподіваюсь — CONTRA SPEM SPERO. Назва вірша української письменниці Лесі Українки, що стала крилатим виразом, який містить заклик до терпіння і мужності у подоланні життєвих перешкод, виклик важкій долі.

без Церери і Венера байдужа (тобто: без їжі/матеріального добробуту любові немає) — SINE CERERE ET LIBERO FRIGET VENUS. Афоризм-алегорія, героями якого є античні богині Церера і Венера. Культ Церери був поширений серед римських хліборобів. Щороку у квітні в Римі на честь Церери відбувалися свята, що називалися цереалії. «Дари Церери» — перен.: земні плоди. Венера спочатку також була богинею родючості і рослинництва. Зі становленням релігії вона стає богинею подружнього життя. Афоризм наголошує на приматі матеріального над духовним. Римському комедіографу Теренцію належить такий варіант виразу: «Без Церери і Вакха Венера байдужа».

бездіяльність — початок усіх бід — OMNIUM MALORUM ORIGO OTIUM (рос. безделие — мать всех пороков).Латинська фразеологія фіксує також інші вирази, наближені до наведеного: «Оmnium malorum stultitia est mater» — «Дурість — мати всіх бід».

бити іншого його ж зброєю — SUO SIBI GLADIO JUGULARE. Відома наднаціональна сентенція, що втілює ідею помсти або відплати. При цьому постраждалий застосовує проти кривдника його ж методи боротьби. Джерелом є комедія Теренція «Брати».

бідність не вада — PAUPERTAS VITIUM NON EST (рос. бедность — не порок).

біла ворона — CORVUS ALBUS. Римський поет Ювенал у «Сатирах» писав про відсутність належної поваги до деяких розумових професій, зокрема наставника, зазначаючи, що лише деякі вчителі мають добрі умови життя і роботи: «Такий щасливчик зустрічається рідше, ніж біла ворона».

благо народу хай буде вищим законом! — SALUS POPULI SUPREMA LEX ESTO! Цей заклик уживає Цицерон у творі «Про закони». Праця була спробою сформувати законодавство, яке ґрунтувалося на ідеях Платона. Наведене гасло відображало одну з головних вимог грецького правосуддя та один з постулатів грецьких мислителів.

блискавка б’є у високе дерево — FERIUNT SUMMOS FULGURA MONTES. Образний вираз доносить думку про підвищену чутливість і вразливість відомих людей, непересічних особистостей, які часто незахищені від найбільших випробувань долі.

блискавка б’є у високе дерево — SAEVIUS VENTIS AGITATUR INGENS POPULUS. Ідеться про те, що видатні, непересічні особистості є найвразливішими і найменш захищеними в житті.

бліде (обличчя) означає: або закоханий, або (наполегливо) вчиться — PALLET: AUT AMAT, AUT STUDET (рос. бледен, значит, влюблён или усердствует в науках).

Бог — завжди світло — DEUS SEMPER LUX EST. Цей відомий афоризм неодноразово в різних варіантах повторюється в Біблії.

Бог є любов — DEUS AMOR EST. Джерелом афоризму є Біблія.

Бог з машини — DEUS EX MACHINA. Афоризм вживають на позначення несподіваного виходу (рішення) із заплутаної ситуації. У драмах Софокла і Еврипіда для подолання конфлікту часто застосовували «Бога з машини» — фігуру бога, яку за допомогою підйомного пристрою опускали на сцену.

Бог ходить повільно, але надійно — LENTA IRA DEORUM EST (рос. Бог долго ждeт, да больно бьeт). Основою виразу є ідея довготерпіння та поблажливості Бога, а також неминучої кари боговідступникам. Його започаткував римський сатирик Ювенал.

Боже, захисти мене від моїх друзів, а від недругів я захищу себе сам — CAVE ME, DOMINE, AB AMICO, AB INIMICO VERO ME IPSE CAVEBO. Парадоксальний вислів стверджує, що людина є вразливішою з боку своїх друзів, ніж із боку ворогів, до яких вона ставиться із пересторогою. Може бути жартівливим натяком на те, що нaдмір дружніх виявів небажаний і обтяжливий. Джерелом є збірка латинських оповідей про царя Антигонія І.

борода росте, а голова не розуміє — BARBA CRESCIT, CAPUT NESCIT (BARBA NON FACIT PHILОSOPHUM) (рос. мудрость в голове, а не в бороде; укр. борода не робить чоловіка мудрим; не питай старого, а питай бувалого). Середньовічне прислів’я, яке наголошує, що похилий вік не є ознакою мудрості.

боротися з привидами — CUM LARVIS PUGNARE. Однією з норм моралі давніх греків і римлян було переконання в неприпустимості неповаги до померлих або відсутніх.

брехун повинен мати добру пам’ять — MENDACEM MEMOREM ESSE OPORTET. Афоризм належить римському поету Горацію: «Той, хто постійно говорить неправду, мусить пам’ятати, як, коли, про що він збрехав, інакше його буде викрито».

брехуну не вірять навіть тоді, коли він говорить правду — MENDACI HOMINI NE VERUM QUIDEM DICENTI CREDIMUS. Витоки виразу закорінені у творчості давньогрецького поета Езопа.

буває інколи, що і сліпа курка зернятко знайде — INVENIT INTERDUM CAECA COLUMBA PISUM (рос. и без ума, да тугa сумa; кому везет — ума не надо). У метафоричному виразі часів Середньовіччя йдеться про розумово обмежену людину, якій посміхається доля і яка не має матеріальних проблем. Про таку кажуть: дурням щастить/дурням щастя.

буває, що і старий Гомер дрімає — QUANDOQUE BONUS DORMITAT HOMERUS (рос. и на старуху бывает проруха; укр. і на Сонці бувають плями). Афоризм започаткував Горацій у творі «Наука поезії». Гомера вважали неперевершеним майстром епічної поезії. Припущення, що і Гомер міг припуститися певних похибок або неточностей, може слугувати своєрідним виправданням для того, хто цитує цей афоризм.

будемо веселитися, поки ми молоді — GAUDEAMUS, IGITUR, JUVENES DUM SUMUS. Початок старовинної студентської пісні, витоком якої були твори поетів-вагантів.

будемо жити, поки живеться — DUM VIVIMUS, VIVAMUS. Афоризм античності, використовуваний студентами різних часів. Вона сприймається як заклик жити на повну силу, без обмежень і побоювань з огляду на швидкоплинність людського існування.

будувати дім на піску — IN ARENA AEDIFICARE. Афоризм вживають у значенні: покладатися (розраховувати) на щось нестійке, нестабільне, непевне, недостатньо обґрунтовані розрахунки або плани.

будувати повітряні замки — FUNDAMENTUM IN AERE AEDIFICARE. Цим відомим висловом позначають примарні, нездійсненні мрії або нереальні плани. Авторство приписують християнському теологу Августину Блаженному.

будь-яке визначення (означення) є запереченням — OMNIS DETERMINATIO EST NEGATIO.

будь-яке мистецтво є наслідуванням природи — ОMNIS ARS IMITATIO EST NATURAE. Афоризм римського філософа і письменника Сенеки («Послання»), на думку якого людина повинна вчитися у природи. Обстоюючи погляди давньогрецького філософа-матеріаліста Епікура, Сенека був переконаний у цілковитій залежності людини від навколишнього світу і досконалості природи, а тому будь-яке мистецтво може бути, на його переконання, лише її наслідуванням.

будь-яке порівняння «кульгає» — OMNE SIMILE (COMPARATIO) CLAUDICAT. У вислові йдеться про складність і багатовимірність людських почуттів і думок, для експлікації яких часом бракує відповідних мовних засобів.

будь-який надмір шкідливий — OMNE NIMIUM NOCET (рос. всякое излишество вредно). Афоризм закликає до помірності у бажаннях, особливо це стосується вживання їжі.

будь-який початок важкий — OMNE INITIUM DIFFICILE EST.

було б меншим безглуздям носити дрова до лісу — IN SILVAM NON LIGNA FERAS INSANIUS (рос. ехать в Тулу со своим самоваром; укр. везти сіль у Крим; возити дрова до лісу). Фразеологізм зафіксовано в «Сатирах» римського поета Горація. Він вважав, що в Греції надто багато поетів і йому не слід поповнювати цей «натовп». Отже, у виразі втілено визнання того, що робиться щось зайве, непотрібне, надмірне.

Буриданів осел між двома оберемками сіна — ASINUS BURIDANI INTER DUO PRATA. Афоризм асоціюють з ім’ям французького філософа-схоласта XIV ст. Жана Буридана.

буря в стакані води — FLUCTUS IN SIMPULO (рос. буря в стакане воды). Так визначають стан хвилювання чи збудження людини або колективу через щось дріб’язкове, неістотне. У часи Цицерона існував фразеологізм: «Еxcitare fluctus in simpulo» — «Зчиняти бурю в коряку».

бути в одному човні — IN EАDEM ESSE NAVI. Фразеологічний зворот, що означає: мати спільні проблеми, бути в однаковій ситуації. Його використовував у своїх працях Цицерон («Ad familiares»).

бути таким, а не видавати себе за такого — ESSE QUAM VIDERI. Фраза містить заклик до щирості й відвертості у людських стосунках.

в ліс дрова возити (в криницю/море воду лити; сіль у Крим возити) — LIGNA FERRE IN SILVAM (рос. ехать в Тулу со своим самоваром). Фразеологізм, започаткований римським поетом Горацієм («Сатири»).

важкі захворювання потребують сильних ліків — EXTREMIS MALIS, EXTREMA REMEDIA. У переносному значенні вказує, що за серйозних проблем необхідні радикальні засоби.

важко не писати (жодної) сатири — DIFFICILE EST SATIRAM NON SCRIBERE! Афоризм належить римському поету-сатирику Ювеналу. Ювенал піддає нищівній критиці порочність і моральне падіння верхівки римського суспільства.

вдома сиділа, вовну пряла — DOMI MANSIT/SEDET, LANAM FECIT/DUCIT. Ця усталена сентенція у Давньому Римі слугувала імпліцитною похвалою зразковій господині. Основним призначенням жінки було сумлінне виконання материнських обов’язків, ведення господарства, що не відволікало «отця сімейства» від службових справ. Ухиляння жінки від цих норм спричинювало громадський осуд.

Вдосконалюй себе! — PERFICE TE! Одна із сентенцій давньогрецьких мудреців. За іншою версією, схожу думку висловлював давньогрецький поет Піндар.

велике невідоме — MAGNUM IGNOTUM. Афоризм англійською філософа Ф. Бекона, який так називав усе, що залишається недосяжним і непізнаним.

вигріти гадюку за пазухою — VIPERAM SUB ALA NUTRICARE. Образ гадюки, що символізує злу і підступну людину, яка на піклування й шанобливе ставлення до неї відповідає зрадою, використовує давньогрецький байкар Езоп.

виконання перевершило матеріал — MATERIAM SUPERABAT OPUS. Афоризм належить поету Овідію («Метаморфози»). У такий спосіб він висловлював захоплення палацом Феба, що виблискував прикрасами із золота, срібла та слонової кістки. Переносно вислів характеризує довершеність, досконалість.

винувате не вино, а той, хто (його) п’є — NON EST CULPA VINI, SED CULPA BIBENTIS.

висіти/триматися на волосинці, на ниточці — PENDERE FILO. Афоризм характеризує критичний стан або велику небезпеку, що загрожує людині. Зафіксовано вперше у римського комедіографа Плавта.

від долі не втечеш — FATA VIAM INVENIENT. Сентенція, що стала одним з основних переконань фаталістів. У ній наголошувалося на невідворотності долі й безсиллі людини перед природою та обставинами, що склалися.

Від іншого слід очікувати того, що ти сам для нього зробив — AB ALTERO EXSPECTES, ALTERI QUOD FECERIS (рос. как аукнется, так и откликнется; укр. як собі, так і людям; чого сам не хочеш — другому не бажай).

Від моря до моря — A MARI USQUE AD MARE. Цим фразеологічним виразом наголошують, що певна відстань є надзвичайно великою чи навіть безмежною.

Від нігтя до маківки — AB IMIS INQUIBUS AD VERTICEM SUMMUM (рос. с головы до ног; укр. з голови до ніг/до п’ят; зверху донизу). Йдеться про прискіпливий огляд людини для отримання якомога детальнішого враження про неї та вибудовування відповідної лінії поведінки з нею.

Від яйця — AB OVO. Скорочена форма виразу «Аb ovo usque ad mala» — «Від яйця до яблук». У давніх римлян обід починався з яєць і закінчувався фруктами.

відганяти турботи вином — PELLERE CURAS VINO.

віддячити тим самим — PAR PARI RESPONDERE (рос. долг платежом красен). Уперше використав Плавт.в комедії «Купець».

відзначатися (бути помітним у разі відсутності) своєю відсутністю — SED PRAEFULGEBANT CASSIUS ATQUE BRUTUS, EO IPSO, QUOD EFFIGIES EORUM NON VISEBANTUR. Афоризм переважно вживають стосовно відомих людей, непересічних особистостей, чия відсутність під час проведення певного заходу відразу впадає в очі. Він належить історикові Тациту, який в «Анналах» розповідає про традицію давніх римлян нести перед труною померлого портрети його родичів. Під час поховання Юнії, сестри Брута і вдови Кассія, портрети обох видатних особистостей не виносили через заборону імператора. Проте такий наказ лише підвищував їх авторитет серед прихильників республіки.

відкритими вустами — ORE ROTUNDO. Фразеологізм означає: прямо, відверто, витончено. Зафіксовано у Горація («Мистецтво поезії»).

війна всіх проти всіх — BELLUM OMNIUM CONTRA OMNES. Подібну думку висловлював давньогрецький філософ Платон («Про закони»). Формула міститься у теорії про суспільство і державу англійського філософа Т. Гоббса: «Не можна заперечувати, що природним станом людей, поки вони не об’єдналися у суспільство, була війна, і не просто війна, а війна всіх проти всіх».

війною, а не мистецтвом; силою, а не розумом — MARTE NON ARTE. Своєрідна форма виправдання ведення загарбницьких воєн; принцип політики з позиції сили.

вільні мистецтва — ARTES LIBERALES. Так в античні часи і у Cередньовіччі називали сім світських наук: граматику, риторику, діалектику, арифметику, геометрію, астрономію й музику. Ці науки могли опановувати вільні громадяни, на відміну від «брудних» мистецтв, пов’язаних з фізичною працею чи ремеслами (artes sordidae), які в античному рабовласницькому суспільстві були «непристойними» для вільнонароджених.

він лусне від заздрощів — RUMPITUR INVIDIA. Так говорять про недоброзичливу людину, яка нездатна досягти значних успіхів, а тому заздрить іншій, більш здібній та успішній. Афоризм зафіксовано у римського поета Марка Валерія Марціала в одній із епіграм.

вір тому, хто має (в цьому) досвід — EXPERTO CREDITE (укр. не питай старого, а питай бувалого). За Вергілієм, коли Еней прибув у Лацій, його зустрів цар Латин. Проте богиня Юнона, яка вороже ставилася до троянців, спровокувала війну з італійськими племенами. Вони сподівалися на підтримку аргоського царя Діомеда, одного з героїв Трої, але той закликав до миру, високо оцінивши хоробрість і досвід Енея, якого і стосується цитована фраза.

вірую, тому що це безглуздо — CREDO, QUIA ABSURDUM. Формула, що наголошує на принципових розбіжностях і суперечностях між сліпою релігійною вірою і науковим пізнанням світу. Афоризм приписують християнському теологу й письменнику Тертулліану, який утверджував віру саме через неможливість осягнення її розумом.

влучне слово — велика сила — VERBUM APTUM VIS MAXIMA EST.

вовк линяє, але звичок не міняє — LUPUS PILUM MUTAT, NON MENTEM. Метафоричне позначення людини з усталеним способом життя, яка не відмовляється від своїх звичок.

вовк не жаліє навіть лічених овець — LUPUS NON CURAT NUMERUM OVIUM. Так метафорично позначають людину, яка вільна від будь-яких моральних принципів чи гуманістичних обмежень і чинить беззаконня. Фразеологізм уперше зафіксовано у Вергілія («Еклоги»).

вовк у байці; про вовка промовка — LUPUS IN FABULA! (рос. легок на помине). Афоризм використав римський письменник Плавт у комедії «Хвалькуватий воїн» («Miles Gloriosus») і ґрунтується на забобонному уявленні про те, що, називаючи ім’я, приваблюють істоту, яка його має. Отже, говорячи про вовка чи дідька, слід очікувати на їх появу.

вогню і води (позбавити) — IGNI ET AQUA. Так звучить усталена римська юридична формула, згідно з якою людину позбавляли будь-яких політичних прав і виганяли з країни.

вогонь, море і жінка — три лиха — IGNIS, MARE, MULIER — TRIA MALA.

вода життя, горілка — AQUA VITAE. Калькований варіант виразу зумовив появу в україномовному просторі іменника «оковита», яким позначають міцну горілку.

водити когось за носа, примушувати підкорятися — NARIBUS TRAHERE. Афоризм відомий здавна і пов’язаний із традицією водити за собою звірів (насамперед ведмедів), у ніздрі яких було просунуто кільце. Щоб уникнути болю, тварина сліпо йшла за своїм господарем. Фразеологізм має подвійне значення: обманювати, давати пусті, нездійсненні обіцянки; примушувати людину сліпо коритися волі іншої.

волосся стає дибки — COMAE STETERUNT. Фразеологізм позначає відчуття великого страху, заціпеніння. Був використаний в «Енеїді» Вергілія.

ворог роду людського — HOSTIS GENERIS HUMANI. За свідченням римського письменника і вченого Плінія Старшого, ці слова належать Агрипіні, матері римського імператора Нерона, й адресовані сину, відомому своєю жорстокістю й розпустою. Їх і надалі використовували у схожому контексті.

ворон вороні очей не виклює — CORNIX CORNICI OCULOS NON EFFODIAT. Автором прислів’я є латиномовний письменник і філософ з Африки — Макробіус.

вправа — найкращий учитель (практика (досвід) — найкраща школа) — EXERCITATIO ARTEM PARAT (рос. повторение — мать учения). Афоризми об’єднані спільною ідеєю: здобути міцні знання можна шляхом постійного повторення матеріалу й набуття певного життєвого досвіду.

все в міру; нічого зайвого — NE QUID NIMIS. Афоризм містить заклик до невибагливості, аскетичного способу життя.

все прекрасне (зустрічається) рідко — OMNIA PRAECLARA RARA. Один із крилатих виразів Цицерона.

все тече, все змінюється — OMNIA MUTANTUR. Діалектичний постулат, джерелом якого є відома формула «panta rhei» давньогрецького філософа Геракліта.

всмоктувати з молоком матері — CUM LACTE NUTRICIS SUGERE. У виразі йдеться про набуті людиною звички і сталі переконання, які визначають її подальшу поведінку і стиль життя.Джерелом виразу є «Тускуланські бесіди» Цицерона.

втрата друга — найбільша із втрат — AMICUM PERDERE EST DAMNORUM MAXIMUM. Джерелом є «Сентенції» Публілія Сіра.

вустами дитини глаголить істина — EX ORE PARVULORUM VERITAS. Ця давня сентенція вказує на щирість і відвертість того, що кажуть діти і замовчують дорослі.

вченим ніхто не народжується — DOCTUS NEMO NASCITUR. У виразі закладено ідею про необхідність (само)освіти і постійного (само)вдосконалення.

вчимо (інших) і водночас вчимося самі — DOCENDO DISCIMUS, або DISCITUR. У сьомому листі Сенека дає пораду своєму другу: слід підтримувати контакт з тими людьми, які зроблять його кращим або яких він сам зможе вдосконалити: «Homines dum docent, discunt» — «Навчаючи, люди вчаться».

вчитися ніколи не пізно — NULLA AETAS AD DISCENDUM SERA (рос. век живи — век учись).

Ганнібал біля воріт! — HANNIBAL AD/ANTE PORTAS. Ідеться про загрозливу ситуацію під час II Пунічної війни, коли карфагенський полководець Ганнібал, завоювавши майже всю Південну Італію, підійшов упритул до воріт Рима. Наведений вигук відчаю можна було почути від мешканців обложеного міста. Штурму тоді не відбулося. Афоризм указує, що від певної особи або речі слід очікувати неприємностей чи ускладнень. Його зафіксовано вперше у римського політичного діяча Цицерона, у «Філіппіках».

гарний фрукт — BELLUM POMUM. Метафоричне позначення людини, відомої своїми хитрощами, нещирою поведінкою чи ганебними вчинками. Афоризм використав Петроній Арбітр у творі «Сатирикон».

геть з очей, геть із серця — QUANDUM OCULIS, ANIMO TAM PROCUL IBIT AMOR (рос. с глаз долой, из сердца вон; чего глаза не видят, тем сердце не бредит). Фразеологізм приписують римському поетові Сексту Проперцію. Він підкреслює усталену думку, що розлука часто приглушує людські почуття, будучи своєрідною перевіркою відданості й глибини любові.

геть з очей, і з серця геть! — PROCUL EX OCULIS, PROCUL EX MENTE (рос. с глаз долой — из сердца вон; укр. чого очі не бачать, того серцю не жаль; очі не бачать, і серце мовчить).

Гіппократове лице — FACIES HIPPOCRATICA. Ідеться про обличчя вмираючої людини, характерними ознаками якого є запалість очей, щік, вираз страху і скорботи. Спостереження за перебігом захворювання і ознаками, що свідчать про наближення смерті, викладені Гіппократом у творі «Прогностика».

Глибоке мовчання — ALTA SILENTIA. Афоризм наведено в «Енеїді» Вергілія. Словосполучення використовують, щоб наголосити на складності ситуації, за якою зазвичай наступають різкі зміни.

глухому байку розповідати — SURDO FABULAM NARRAS. Давня сентенція, яка вказує, що не варто марнувати час чи слова на людину, яка не хоче або не зможе нічого зрозуміти.

гнів (лють) — то короткочасне божевілля — IRA FUROR BREVIS EST. Усталену істину, що під час гніву людина втрачає контроль над собою і здатна до неадекватних вчинків, резюмує поет Горацій («Epodes»).

Говорять, що треба читати багато, але не все — Aiunt enim multum legendum esse, non multa.

гола правда, правда без прикрас — NUDA VERITAS.

голова світу — CAPUT MUNDI. Так називали Давній Рим, столицю Римської імперії, Вічне місто, яке вважали центром світової цивілізації.

голод — найкращий кухар — CIBI CONDIMENTUM EST FAMES (рос. голод — лучшее лекарство). Афоризм слугує своєрідним закликом до помірності у споживанні їжі.

гонитва за прихильністю — CAPTATIO BENEVOLENTIAE. Афоризм позначає прагнення автора завоювати прихильність читачів шляхом використання у своїх творах відповідних мовних виразів.

гора народила мишу — PARTURIUNT MONTES, NASCETUR RIDICULUS MUS (рос. гора родила мышь). Семантично наближений вираз належить ще давньогрецькому байкареві Езопу. У широкому мовленнєвому обігу він функціонує після появи у другій книзі «Листів» Горація — «Мистецтво поезії». Цією фразою автор засуджує поетів, які більше обіцяють, ніж роблять, порівнюючи їх при цьому з горою, яка народила мишу.У сучасному значенні вираз вживають у випадках, коли попередні обіцянки і реклама значно перевершують досягнуті результати й викликають неприховане розчарування тих, хто на них покладався.

горе переможеним! — VAE VICTIS! За свідченням римського історика Тіта Лівія, галльський вождь Бренн (Brennus) промовив цю фразу після перемоги над римлянами, внаслідок чого останні мали виплатити велику контрибуцію. Помітивши вагання римлян щодо сплати, Бренн додав до контрибуційної ваги свого меча, що спричинило появу іншого виразу: «Покласти (кинути) меча на шальки терезів», тобто визнати чинним право сильнішого.

гості і риба псуються через три дні — NAM HOSPES NULLUS TAM IN AMICI HOSPITIUM DEVORTI POTEST, QUIN, UBI TRIDUUM CONTINUUM FUERIT, IAM ODIOSUS SIET (укр. у перший день гість золотий, на другий — срібний, а на третій — мідь, та й додому їдь). Уперше зафіксовано у давньоримського комедіографа Плавта в комедії «Хвалькуватий воїн».

громадянська смерть — MORS CIVILIS. У юриспруденції Давнього Риму так називали позбавлення людини усіх громадянських прав.

гроші — це нерв війни — PECUNIA NERVUS BELLI. Афоризм належить римському політичному діячу, оратору Цицерону. Уміщений у «Філіппіках» — гнівних, звинувачувальних виступах проти полководця Марка Антонія. Цицерон переконував, що для ведення війни необхідні гроші, від їх кількості залежить успіх будь-якого протистояння.

Гроші не пахнуть! — NON OLET (PECUNIA)! Афоризм приписують римському імператору Веспасіану, який намагався через реформи в системі оподаткування поповнити державний бюджет, змарнований його попередником — Нероном. Римський історик Свєтоній у праці «Про життя дванадцяти цезарів».розповів про запровадження Веспасіаном плати за комунальні туалети. У відповідь на осуд власного сина Тіта він промовив знаменну фразу: «N. o. (p.)».Сьогодні цим фразеологізмом вказують, що гроші чи певні прибутки отримані зі сумнівних джерел або нечесним шляхом.

дарованому коневі в зуби не дивляться — NOLI EQUI DENTES INSPICERE DONATI (FAC DE NECESSITATE VIRTUTEM). Римське прислів’я спонукає бути вдячним за все, що дає Господь, і водночас закликає до стриманості й невибагливості.

даю, щоб і ти дав — DO UT DES (рос. дар дара ждeт). Це усталена формула римського права, що регулювала правові відносини між двома особами. Афоризм зафіксовано в праці «Про право війни і миру» голландського правника і одного з фундаторів теорії міжнародного права — Гуго Гроція.

двічі дає той, хто дає швидко — BIS DAT, QUI CITO DAT. Афоризм є скороченим варіантом сентенції римського поета Публілія Сіра), повна форма якої має вигляд: «Inopi beneficium bis dat, qui dat celeriter» — «Хто бідному жертвує (подає) швидко, той подає двічі».

двоє очей бачать краще, ніж одне око — PLUS VIDENT OCULI QUAM OCULUS (рос. ум хорошо, а два лучше). «Краще двом, як одному» — такий розділ містить Книга Екклезіаста.

де (панує) згода, там перемога — UBI CONCORDIA, IBI VICTORIA. Давньоримська сентенція, що пропагує злагоду і єднання як необхідні передумови успіху.

де вигода, там і тягар — UBI EMOLUMENTUM, IBI ONUS. Одне з положень римського права, яке вказує, що наявність прав передбачає певну відповідальність.

де добре, там і вітчизна — UBI BENE, IBI PATRIA. Принцип космополітів, які прагнуть жити в країні, де їм найкраще, вважають батьківщиною всю планету. Парафраза виразу із «Тускуланських бесід» Цицерона: «Вітчизна всюди, де добре» («Tusculanae disputationes»).

де друзі, там багатство — UBI AMICI, IBI OPES (рос. не имей сто рублей, а имей сто друзей).Зустрічається у римського оратора Квінтіліана («Institutio oratoria»).

де мед, там і отрута; немає троянди без колючок — UBI MEL, IBI FEL. Давня сентенція, що застерігає від надмірностей і закликає до стримання.

день зменшує горе; час лікує — DIES DOLOREM MINUIT (рос. время пройдет — слезы утрет; укр. час — найкращий лікар).

день повчає (наступний), тобто: знання накопичуються з набуттям досвіду — DIES DIEM DOCET. Одна з відомих «Сентенцій» римського письменника Публілія Сіра.

День, який слід позначити білим камінчиком — ALBO DIES NOTANDA LAPILLO. Так у давніх римлян зазвичай позначали щасливий день.

диму без вогню не буває — FLAMMA FUMO PROXIMA EST. Старовинна сентенція, одна з формул причинно-наслідкових відносин, яку першим зафіксував римський комедіограф Плавт.

диму без вогню не буває — UBI FUGIT IGNIS, DEFICIT VAPOR.

для Бога немає нічого неможливого — NIHIL EST, QUOD DEUS EFFICERE NON POSSIT. Нині цей вираз вживають тоді, коли те, що здається неймовірним і нездійсненним, стає реальним і можливим.

До абсурду (до нісенітниці) — AD ABSURDUM. Йдеться про хибні міркування, перекручування фактів, що віддаляють людину від реальних подій і призводять до абсурдного трактування ситуації. Усічена форма виразу «Reductio ad absurdum» — «Доведення до абсурду».

Дата добавления: 2015-10-13