Посилати по рушники

В українців рушник — символ злагоди, подружньої вірності, працьовитості, гостинності, надії, прощання. Його біле полотно і кожен елемент орнаменту мають глибоке значення.

Рушник відігравав ключову роль в оздобленні капищ, храмів, культових місць; ікони в церквах і хатах завжди прикрашали рушниками; традиційний хліб-сіль підносили на рушнику. З ним приходили в дім породіллі, ним благословляли дітей на самостійне життя, його давали в далеку дорогу, використовували під час будівництва оселі.

Рушники були невід’ємним атрибутом весілля: ними пов’язували молодих, старостів, сватів, прикрашали гільце, вистеляли дорогу від порога до стола; перший танець молоді танцювали на рушнику. Готуючись до одруження, дівчина вишивала декілька видів рушників. Якщо вона давала згоду на шлюб під час сватання, підносила старостам на тарелі два рушники, складені навхрест. Тому вислів «посилати по рушники» означає просити руки дівчини у неї та її батьків, сватати.

Інший рушник, найкрасивіший і найдорожчий, дівчина вишивала, щоб стати на нього з милим у церкві під час шлюбної церемонії. Звідси походить інший фразеологізм — «стати на рушнику», тобто взяти шлюб, одружитися.

Початок кінця

Вислів приписують французькому дипломату Талейрану, хоч сам він, почувши це, здивувався. Улітку 1813 року, після декількох поразок наполеонівської армії, престиж імператора Наполеона значно похитнувся. З вуст в уста передавали фразу, що це «початок кінця». Нині її вживають, коли очевидна початкова фаза розвалу, втрати когось чи чогось, занепаду.

Починати з азів

Будь-яку нову справу починають із найпростішого — основи, без якої неможливе просування далі. Вивчення мови теж починають з алфавіту. Аз — перша літера старослов’янської абетки. Звідси і вислів «починати з азів», тобто від самого початку, з елементарного.

Посіяти зуби дракона

У мовлення цей фразеологізм, як і багато інших, прийшов із давньогрецьких міфів, зокрема про героя Кадме. Оракул (божество, що пророкувало, а також жрець, котрий це пророцтво витлумачував) наказав Кадме піти за коровою, яку він зустріне при виході з храму, і там, де вона ляже, заснувати місто. Корова привела Кадме до джерела, що охороняв дракон. Убивши змія, герой розкидав його зуби й засіяв поле. Із зубів виросли воїни і кинулись на героя, але він шпурнув у середину камінь, і вони перебили один одного. На основі цього міфу і виник фразеологізм «посіяти зуби дракона», який найчастіше вживають у значенні: посіяти ворожнечу, розбрат, смуту.

Дата добавления: 2015-10-13