Способи тлумачення норм права

Тлумачення норм права являє собою складне багатоаспектне юридичне явище, що визначає якість та ефективність правового регулювання суспільних відносин. Технологія здійснення інтерпретації актуалізує значення спеціальних прийомів здійснення цієї специфічної розумової діяльності, практичне володіння якими дає можливість юристам здійснити своє професійне призначення. Багатоаспектність тлумачення норм права обумовлено наявністю самостійних способів та етапів тлумачення норм права.

Способи тлумачення норм права – це сукупність правил, прийомів та засобів аналізу змісту норм права, що використовуються суб’єктами права для з’ясування та роз’яснення смислу норм права з метою їх повноцінної реалізації.

Способи тлумачення норми права мають прикладний науково обґрунтований характер, від яких залежить комплексність та правильність тлумачення норм права. Необхідність вироблення системи способів тлумачення норм права визначається наступними аспектами:

- по-перше, вони надають змогу уявити тлумачення норм права як системне явище, що має комплексний характер та призначення у процесі реалізації норм права;

- по-друге, вони визначають діяльність суб’єктів права щодо змісту та порядку тлумачення норм права;

- по-третє, вони характеризують рівень досконалості та професійності тлумачення норм права;

- по-четверте, вони мають прикладний характер та визначають повноту тлумачення норм права.

В юридичній літературі способи тлумачення норм права поділяють на наступні різновиди.

1) Філологічний (мовний) спосіб тлумачення норми права, що передбачає з’ясування та роз’яснення змісту норми права шляхом аналізу її мовленнєвого формулювання у змісті юридичного документу. Даний спосіб тлумачення норм права передбачає:

- встановлення значення понять та термінів, що використовуються в нормі права;

- правильне з’ясування значення частин мови, що вживаються при формулюванні змісту норми права;

- дослідження особливостей пунктуації у змісті норми права;

- аналіз стилістики викладення змісту норми права.

На підставі цього суб’єктами тлумачення норми права надається комплексна характеристика змісту та смислу норми права шляхом його так званого буквального аналізу.

2) Системний (систематичний) спосіб тлумачення норми права характеризується як з’ясування та роз’яснення змісту і смислу норми права шляхом аналізу особливостей її зв’язку із іншими нормами права, що містяться в тому ж нормативно-правовому акті або в іншому. Система норм права існують і функціонують як єдина взаємоузгоджень система, що і потребують свого тлумачення як системне явище, елементи якого поєднані між собою. Системний спосіб тлумачення норм права надає змогу:

- з’ясувати зміст її зв’язку із іншими нормами права;

- встановити її смисл та зміст в контексті загального спрямування системи споріднених норм права у регулюванні певної сфери (виду) суспільних відносин;

- охарактеризувати норму права у її взаємозв’язку із іншими нормами права щодо її дії у часі, просторі та за колом осіб;

- виявити норми, які спричиняють виникнення колізій та протирічностей у праві.

В юридичній науці склалося два правила системного тлумачення норм права:

а) у випадку суперечності між нормами, що встановлені різними суб’єктами правотворчості, пріоритет має норма, яка встановлена вищестоящим суб’єктом правотворчості;

б) у випадку суперечності між нормами, що встановлені одним і тим самим суб’єктом правотворчості або суб’єктами правотворчості, що не співвідносяться між собою в порядку підлеглості, пріоритет має норма, що встановлена пізніше за часом;

в) у випадку суперечності між загальною та спеціальною нормою, що не мають переваги за юридичною силою, пріоритет має спеціальна норма.

3) Логічний спосіб тлумачення норм права - з’ясування та роз’яснення норм права шляхом застосування правил і прийомів формальної логіки. За допомогою логічного способу тлумачення норм права здійснюється:

- аналіз понять, які закріплені в нормі права на предмет їх значення, що відповідає змісту всієї норми права;

- встановлення реального змісту норми права, що може бути заплутано через недоліки її мовленнєвого вираження;

- з’ясування реального змісту норми права на предмет можливості її застосування за аналогією.

4) Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права, що являє собою встановлення та роз’яснення змісту норми права відповідно до цілі, яка закладена в самій нормі як реалізації моделі поведінки у життєдіяльність суспільства. Основною метою телеологічного (цільового) способу тлумачення норм права є

- встановлення та розкриття змісту цілі, яку правотворець переслідує шляхом прийняття даної норми права;

- з’ясування системи закріплених засобів реалізації вимог даної норми;

- визначення особливостей відповідності реального стану суспільних відносин тій цілі, яка закладена у змісті правової норми.

5) Спеціально-юридичний спосіб тлумачення норм права являє собою встановлення та роз’яснення змісту й смислу правової норми в контексті особливостей юридико-технічної будови правової норми, застосування правил, прийомів, способів та засобів юридичної техніки. Даний спосіб тлумачення надає змогу використовуючи вимоги юридико-технічної будови норми права з’ясувати її зміст та смисл.

6) Історичний спосіб тлумачення норм права засновується на аналізі особливостей історії розробки, оформлення прийняття та введення в дію норми права, що надає змогу відчути «дух» правової норми, її історично обумовлену потребу у прийнятті, відображає динаміку як створення правової норми, так і її прийняття та реалізації. Цей спосіб тлумачення норм права надає змогу в динаміці відчути історичні засади становлення норм права та їх дії.

7) Герменевтичний спосіб тлумачення норм права характеризується як процес розкриття причин прийняття норм права та їх значення для правового регулювання. Таким спосіб тлумачення норм права надає змогу охарактеризувати цінність та призначення норм права у суспільства в певний період їх дії та з’ясувати їх роль у регулюванні взаємовідносин між суб’єктами права.

Використання способів тлумачення норм права надає змогу говорити про об’єм тлумачення, що виражається у його формах, що відображає характер та результат тлумачення норм права. Основою для розмежування форм тлумачення норм права є межі тлумачення норм права, а саме:

- буквальне тлумачення норм права, що являє собою встановлення та роз’яснення змісту норми права, що повністю відображає її текстуальне формулювання;

- розширене тлумачення норм права, що характеризується як встановлення і роз’яснення змісту норми права, керуючись іншими нормами права, які її конкретизують чи розширюють;

- обмежене тлумачення норм права, тобто встановлення та роз’яснення змісту норми права, відповідно до якого зміст норми права звужується іншими нормами права, які її конкретизують.

При тлумаченні за об’ємом необхідно брати до уваги такі обставини:

- не можуть тлумачитися обмежено або розширено норми, в яких слова і терміни чітко визначені з погляду правил використовуваної мови законодавчим порядком або іншими способами;

- обмежувальне або розширене тлумачення допускається лише в тих випадках, коли є явна суперечність між текстовим вираженням норми права та її значеннєвим навантаженням;

- коли на обмежене або розширене тлумачення норми права, статті нормативно-правового акту, її частини або терміни прямо вказано в законодавстві[8].

Таким чином, способи тлумачення норм права являють собою взаємоузгоджену систему методів, прийомів та засобів встановлення та роз’яснення змісту та смислу норм права з метою повного та точної реалізації правових норм.

Дата добавления: 2015-10-13