Поняття, ознаки та цілі тлумачення норм права

ТЕМА: Тлумачення норм права

«Толкование закона составляет выяснение

воли законодателя, насколько она

выразилась в законодательном акте»

Н. М. Коркунов

Поняття, ознаки та причини тлумачення норм права.

Способи тлумачення норм права.

Види тлумачення норм права.

Інтерпретаційний акт: поняття, ознаки, функції та види.

Поняття, ознаки та цілі тлумачення норм права

Створення правових норм пов’язано із відповідальною та кропіткою роботою уповноважених суб’єктів, результатом чого є формулювання та введення в дію певних правил поведінки. Професійність створення правових норм, їх єдиний стиль викладення та дотримання правил внутрішньої будови характеризує норму права як правило поведінки що формалізоване та має офіційно-діловий стиль викладення. Окрім того, розвиток суспільних відносин, а з ним і засобів правового впливу на них визначає ускладненість розуміння змісту правових норм як суб’єктами правозастосування, так і пересічними громадянами. Тлумачення норм права є важливим елементом механізму правового регулювання, оскільки надає змогу з’ясувати справжній зміст волі суб’єкту правотворчості, що закладена у змісті норми права. Соціального призначення тлумачення правових норм, на думку П. М.Рабіновича, полягає у забезпеченні правильного, однозначного (уніфікованого) розуміння змісту юридичної норми всіма, хто повинен її застосовувати або реалізовувати[1]. Системний характер тлумачення права виявляється у двох аспектах:

- по-перше, він являє собою певний розумовий процес, спрямований на встановлення значення (змісту) норм права;

- по-друге, під тлумаченням слід розуміти і сам результат указаного розумового процесу, виражений у сукупності думок (граматичних речень), в яких розкривається, відображується зміст норм, які тлумачаться [2].

Складність розуміння поняття «тлумачення права» виявляється у відсутності в юридичній літературі єдності думок. Так, В. В.Лазарєв, А. В.Осіпов, А. Ф.Черданцев, М. Н.Марченко розуміють під тлумаченням права складну й багатогранну діяльність різних суб’єктів, яка є інтелектуальним процесом, спрямованим на пізнання і роз’яснення правових норм[3].

На думку інших вчених (А.С.Піголкіна, Н.Л.Граната), тлумаченню підлягає не право в цілому або система норм, а конкретний нормативно-правовий акт, що пов’язується ними із застосуванням термінів «тлумачення закону» або «тлумачення нормативно-правового акту»[4]. А. С.Піголкін підкреслює суб’єктний склад тлумачення норм права, визначаючи його як діяльність державних органів, посадових осіб, громадських організацій, спрямовану на встановлення змісту норм права, на розкриття вираженої в них волі тих, хто стоїть біля влади[5].

А. Б. Венгеров, В. В.Копєйчиков, Л. В. Соцуро, В. М.Сирих, Л. С.Явич та інші застосовують терміни «тлумачення норм права», «тлумачення юридичної норми»[6]. На думку В. М.Сирих тлумачення норм права – це пізнавальна діяльність, здійснювана з метою встановлення змісту норми[7]. Правильне тлумачення змісту правової норми є основою результативності та ефективності правового регулювання.

Значення тлумачення норм права полягає в наступному:

1) по-перше, тлумачення норм права надає змогу з’ясувати зміст правової норми;

2) по-друге, тлумачення норм права є засобом забезпечення реалізації права;

3) по-третє, тлумачення норм права визначає рівень простоти та доступності змісту правової норми.

Тлумачення норм права має подвійний сутнісний зміст, що охоплює в собі:

- з’ясування норми права, тобто внутрішній розумовий процес щодо встановлення смислу правової норми у свідомості суб’єкта тлумачення норми права;

- роз’яснення норми права, що являє собою самостійну діяльність уповноважених суб’єктів тлумачення, результатом якої є викладення смислу правової норми. Роз’яснення норми права характеризується, з однієї сторони, як інтелектуально-вольова діяльність уповноважених суб’єктів, а з іншої сторони, як результат, що має свій прояв у вигляді інтерпретаційного акту.

Тлумачення норми права має категоріальне значення, що підтверджується наявністю самостійних ознак, а саме:

1) має як офіційний, так і неофіційний характер;

2) обумовлене змістом правової норми та професійним рівнем суб’єктів тлумачення норми права;

3) являє собою інтелектуально-вольову діяльність, що націлена на з’ясування та роз’яснення змісту і суті правової норми;

4) має результативний характер, що полягає у наданні обґрунтованої відповіді щодо змісту волі право творця, яка закріплена у правовій нормі;

5) залежить від суб’єктів тлумачення, що визначає правовий статус інтерпретаційних актів;

6) може здійснюватись як професійними суб’єктами тлумачення, так і пересічними юридичними і фізичними особами;

7) структурою системи тлумачення норм прав є: об’єкт тлумачення, що являє собою норму права, що має форму правового звичаю, судового (адміністративного) прецеденту, нормативного договору, нормативно-правового акту; суб’єкту тлумачення, що складаються з органів держави та місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб; предмет тлумачення, змістом якого є смисл норми права, який підлягає з’ясуванню та роз’ясненню;

8) метою є правильне та однозначне розуміння і подальше застосування правової норми;

9) пов’язується із прийняттям особливого правового акту – інтерпретаційного акту (акту тлумачення норм права), що має індивідуально визначений характер.

Тлумачення норм права – це інтелектуально-вольова діяльність суб’єктів права, що націлена на аналіз об’єкту тлумачення з метою встановлення та роз’яснення смислу правової норми.

Необхідність тлумачення норм права пояснюється наступними обставинами:

- по-перше, абстрактний характер викладення змісту правової норми, що потребує її подальше роз’яснення та правильне застосування;

- по-друге, необхідність встановлення правового регулювання як єдиної системи, що забезпечується взаємопов’язаними правовими нормами;

- по-третє, багатоаспектністю життєвих ситуацій, що потребують адекватного роз’яснення смислу правової норми з метою забезпечення повної відповідності між вимогами правової норми та станом суспільних відносин;

- по-четверте, особливостями юридичної техніки, мови викладення норм права, структурної будови юридичних документів, що їх закріплюють;

- по-п’яте, наявністю пробілів та колізій між нормами права.

Дата добавления: 2015-10-13