Будова й призначення

План

1. Ручні пилки

Будова й призначення

3. Підготовка ручних пилок до роботи

4. Правила безпечної роботи під час пиляння деревини

Література. Л.В.Пивоваров, В.П.Степанко, О.Я.Задніпровський. Основи обробки деревини і пластмас.–К.: Рад. Школа, 1979.– С. 107-112

Ручні пилки

Для ручного пиляння деревини застосовують багаторізцеві інструменти – пилки (мал. 4-11). Кожний зуб пилки має три різальних кромки – передню 4 і дві бічні 3 і 5. Передня грань зуба 6 називається грудкою, задня 7 – спинкою, заглибина між суміжними зубами 8 – пазухою. Розміри зубів визначається їх кроком і висотою. Крок зубів t – відстань вершинами суміжних зубів, висота h – відстань від основи до вершини зуба.

Розрізняють пилки для поздовжнього і поперечного й мішаного пиляння. Зуби пилки для поздовжнього пиляння (мал. 4-12, а) мають форму косокутних похилених трикутників. Кут загострення для пиляння деревини м’яких порід у них 40–50^º і для твердих порід – до 70^º. Різальною кромкою є передня, а бічні ско­люють зрізувані волокна. У пилки для поперечного пиляння зуби мають форму рівнобедреник трикутників (мал. 4-12, б). Ріжуть бічні кромка, а передня нахилена і виконує допоміжну роботу — усуває тирсу. Щоб зуби набули правильної форми, їх заточують через один з кожного боку полотна, тримаючи напилок під кутом 60—70° до полотна пилки. У пилки для мі­шаного пиляння зуби мають форму прямо­кутних трикутників (мал. 4-12, в), причому гострий кут між гранями зуба становить 40-60°. Заточують також з обох боків че­рез зуб під кутом 80 – 85°. Під час роботи пилки тирса нагромаджується в пазухах між зубами. Для м'яких порід деревини пилки, роблять з біль­шими зубами за рахунок збільшення кроку й висоти.

Лучкова пилка (мал. 4-13) складається з дерев'яного станка (лучка) і пиляльно­го полотна. Станок складається з двох стояків 1, розпірки 2, двох ручок 5, тятиви 3 і закрутки 4. Іноді замість закрутки ставлять натяжний гвинт 6 з барашковою гай­кою 7, а тятиву роблять з дроту перерізом 2—3 мм. За призначенням лучкові пилки поділяються на розпускні, поперечні, шипові, викружні.

Розпускні пилки мають довжину 780—800 мм, ширину 45 — 55 мм і товщину 0,47-0,7 мм; висота зубів 6 мм; крок 5-6 мм і кут загострення 40-50°. Заточують зуби під прямим кутом до полотна. Такі пилки призначені для поздовжнього пиляння дощок та інших пиломатеріалів. Поперечні пилки роблять зав­довжки 750—800 мм, завширшки 20—25 мм і завтовшки 0,4— 0,7 мм; крок зубів 4—5 мм, висота—5-б мм, кут загострен­ня – 65—80°, форма — рівнобедрені трикутники, заточують з косою розточкою під кутом 60—70° відносно площини полотна. Шипові пилки роблять завдовжки 600—700 мм, завширшки 40–50 мм і завтовшки 0,4—0,5 мм; крок і висота зубів 3–4 мм, кут загострення — 80-85°, форма зубів — рівнобедрені і рівносторонні трикутники. Заточують з косою розточкою. Викружні пилки роблять завдовжки 350—500 мм, завширшки 4–15 мм і завтовшки 0,4—1,0 мм. Зуби мають форму прямокутного трикутника заввишки 2—3 мм з кроком 2—4 мм. Кут загострення — 50—60°, але буває і 80–85°, заточка зубів пряма. Застосовують для криволінійного й фігурного випилювання.

Ножівки (мал. 4-14) бувають широкі, вузькі й спеціальні. Ножівка широка (мал. 3-14, а), має довжину робочої частини 615 мм, ширину біля ручки 160 мм і в кінці — 60 мм, товщина полотна 1,5 мм. Застосовується для поперечного пиляння: У ножівки вузької (мал. 4-14, б) довжина робочої частини 300—530 мм, ширина біля ручки 50—125 мм, в кінці 20—40 мм, товщина полотна 1,5 мм. Застосовується для криволінійного й викружного пиляння. Ножівку з обушком (мал. 4-14,-г) роблять завдовжки 300—350 мм, завширшки 70—100 мм і завтовшки 0,5—0,8 мм; верхня частина посилена стальним обушком. За­стосовується для чистового пиляння. Ножівка-вимірювач (мал. 4-14, в) — комбінований інструмент, який, крім свого прямого призначення, може бути вимірювальною лінійкою і напрямляю­чою для пиляння під прямим кутом. Наградка (мал. 4-14 д) — пилочка завдовжки 100–120 мм, завтовшки 0,4—0,7 мм для на­скрізного випилювання пазів під шпонки і вузьких шпунтів. Пиляють рухом на себе.

а—широка; б—вузька; в—вимірювач; а—з обушком; б—наградка.

Підготовка ручних пилок до роботи і прийоми пиляння

Полотно повинно бути рів­ним і гладеньким. Якщо є зги­ни й нерівності, їх треба усу­нути правленням молотком на рівній металевій плиті або про­тягуванням між затиснутими в лещатах мідними чи алюмі­нієвими пластинами. Після правлення прорізують напил­ком пазухи й вирівнюють зуби по висоті за допомогою фу­гування (мал. 4-15). Далі зубам надають правильної фор­ми, їх розводять і заточують. Для пиляння сухої твердої деревини зуби розводять спеціальною розводкою (мал. 4-16) на 0,25–0,5 мм, адля вогкої і м’якої деревини — на 0,5–1,0 мм, але величина розводу не повинна перевищувати подвійної товщини пилки. Всі зуби повинні бути відігнуті однаково. Іноді зуби не розводять, а плющать спеціальними плющилками. Розплющений зуб має клиноподібну форму з розширенням у бік різальної кромки. Заточують зуби переважно тригранними напилками з дріб­ною насічкою.

Напилок підбирають за розміром зубів пилки. Для зручності заточування полотно пилки затискують у ле­щата або встановлюють у верстак і закріплюють поло­гим клином (мал. 4-17). Поздовжні пилки, у яких зуби мають форму косокутних трикутників, заточують суцільно з одного бо­ку, тримаючи напилок перпендикулярно до полотна пилки. Пилки з зубами, що мають форму рівнобедрених або прямокутних трикутників, заточують, тримаючи напилок похило (60—70°) до полотна. Коли напилок рухають від себе, його переміщують злегка знизу вгору, а при зворотному русі трохи піднімають. Зуби заточують через один.

Підготовлене полотно лучкової пилки треба правильно вста­новити в лучку і вивірити, тобто домогтися, щоб воно не мало перекосів. Натяг полотна роблять досить сильним.

Для поперечного пиляння лучковою пилкою (мал. 4-18, а) полотно повертають на 40—50° направо відносно площини лучка. Заготовку кладуть на стійку основу так, щоб відпилювана частина звисала з запасом за край основи на 5–8 см. Правою рукою тримають пилку за стояк, а лівою – заготовку. Під час роботи корпус повинен бути майже нерухомим трохи нахиленим уперед. Спочатку роблять невеликий запил рухом до себе. При цьому, щоб пилка пішла точно вздовж риски, її направляють невеликим брусочком. Коли пилка заглибиться в деревину на 5–8 мм, брусок приймають і продовжують пиляти. Перед закінченням пиляння, коли пилка підходить до протилежноїкромки, рух її уповільнюють і лівою рукою підтримують відпилювану частину заготовки (мал. 4-18, б).

Довгі заготовки розпускають прийомами горизонтального пиляння (мал. 4-19, а). Заготовку закріплюють на верстаку струбциною так, щоб пропил виходив на 2—3 см за кромку кришки верстака. Полотно пилки повертають на 90° відносно площини лучка. Під час пиляння пилку тримають двома рука­ми: правою за ручку, а лівою за кінець стояка. При робочому ході вниз створюють зусилля подачі, а при холостому ході вгору пилку переміщують вільно. Якщо пилка затискується в про­пилі, то в нього забивають невеликий клинок, який перестав клинок, який переставляють у міру просування.

Розпилюючи короткі заготовки, запилюючи шипи і вушка, користуються прийомами вертикального пиляння (мал. 4-19, б). Заготовку закріплюють вертикально в лещатах верстака. Три­маючи пилку так само, як і при пилянні поперек волокон, вста­новлюють її на риску розмітки. Повільним рухом до себе роб­лять запил, і коли полотно заглибиться на 5—6 мм у деревину, пиляють на повний розмах. У процесі пиляння лівою рукою тримають заготовку. Рухи повинні бути плавними й рівномірни­ми, без ривків і сильного натискування на пилку.

Щоб деталі з'єднати, часто доводиться пиляти під кутом. Для цього застосовують стусло — спеціальний розпиловочний ящик.

Стусло виготовляють з трьох сухих дощок завтовшки 20—25 мм, завдовжки 300—400 мм кожна. Їх старанно обстру­гують, збивають ящик і, розмітивши на його бортах квадрат, роблять пропили по діагоналях. Часто ще роблять додатковий пропил під прямим кутом для чистового торцювання заготовок. Щоб зробити зріз під кутом, заго­товку кладуть у ящик так, щоб рис­ка розмітки була точно напроти пропилу, і щільно притискують лі­вою рукою до стінки ящика, а пра­вою пиляють.

У криволінійному пилянні роз­різняють випилювання відкритих і замкнутих криволінійних контурів (мал. 4-20). Крім того, важливе зна­чення має розмір радіусів кривизни елементів криволінійного контуру. Якщо радіус кривизни більший за 200—250 мм, можна ко­ристуватися вузькою ножівкою, а коли менший, то викружною лучковою пилкою. Переміщення її повинно бути плавним, рів­номірним і точно спрямованим. Одночасно з переміщенням пил­ки в робочому напрямі її плавно спрямовують за контуром. Кожний необережний рух, ривок або різкий поворот пилки неминуче призводить до дефектів. Для випилювання внутріш­ніх, замкнутих контурів попередньо просвердлюють отвір діа­метром, трохи більшим від ширини полотна пилки. Крізь отвір пропускають полотно пилки, з'єднують його з ручкою і виво­дять на лінію контуру.

Правила безпечної роботи під час пиляння деревини

1. Загальні положення

1.1. До занять в навчальних майстернях допускаються особи, що не мають медичних протипоказань та ознайомлені з інструкціями з охорони праці.

1.2. Кожен студент повинен знати й виконувати правила безпечної праці в навчальній майстерні, правила пожежної безпеки, санітарно-гігієнічні норми й правила.

1.3. Студенти повинні:

· своєчасно являтися на заняття в спецодязі і з дозволу викладача або чергового по шкільній майстерні зайняти своє робоче місце, перехід учнів на інше робоче місце без дозволу вчителя забороняється;

· залишати шкільну майстерню можна тільки після дзвінка й дозволу викладача;

· використовувати навчальний час для виконання завдання й не займатися зайвими справами, розмовами, своєчасно й високо якісно виконувати доручену роботу;

· економно використовувати електричну енергію, матеріали;

· під час перерви всі студенти виходять із майстерні (крім чергових).

1.4. При виконанні робіт в навчальній майстерні необхідно:

- дотримуватися технологічної дисципліни;

- дбайливо ставитися до устаткування, інструменту, матеріалів;

- утримувати в чистоті робоче місце.

1.5. Щоб запобігти травмуванню і виникненню травмонебезпечних ситуацій, дотримуйтесь таких
вимог:

- працюйте на справному устаткуванні;

- використовуйте справний, добре налагоджений інструмент;

- використовуйте інструмент за призначенням. В противному разі можна не тільки зіпсувати його, а

й отримати травму;

- не перевіряйте ріжучу кромку інструмента руками. Для цього слід використовувати тренувальні

заготовки;

- передавайте ріжучий та колючий інструмент ручкою вперед;

- не кладіть інструмент ріжучою кромкою догори і до себе;

- не відволікайтесь під час роботи і не відволікайте інших;

- користуйтеся правильними прийомами роботи;

- дотримуйтесь вимог особистої гігієни.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1.Надіньте спецодяг (фартух з нарукавниками або халат) і головний убір (берет). Ретельно підберіть

волосся.

2.2.Перевірте наявність інвентарю (сидіння, щітки, совка), справність верстака (затискні коробки, упор

для пиляння, затискні клини, пристрої для креслення).

2.3.Розкладіть на верстаку інструменти індивідуального користування в порядку, встановленому викладачем. Приберіть з верстака все зайве.

3. Вимоги безпеки під час роботи

3.1.Щоб не поранитись різальним інструментом, не слід класти його лезом догори, до себе.

3.2.Стежте за натягом полотна лучкової пилки.

3.3.Застосовуйте напрямний брусок під час запилювання.

3.4.Не слід тримати ліву руку під час пиляння близько до зубів пилки.

3.5.Товщина розрізуваного матеріалу повинна перекривати 3-4 зуби пилки.

3.6.При закручуванні тятиви лучкової пилки не слід близько нахилятися до неї, бо закрутка може вдарити по обличчю.

3.7.Шд час перерви у роботі пилку розміщують у вертикальному положенні (зубами до верстака), притуливши її до протилежного (від працюючого) боку кришки верстака.

3.8.Переносити пилку належить при опущеній руці.

3.9.Користуйтеся тільки справними, добре налагодженими і наточеними інструментами.

З.10.Використовуйте інструмент тільки за призначенням.

3.11.Працюйте лучковою пилкою тільки після того, як переконаєтесь, що полотно добре розведене і надійно закріплене в шаховках, шнур забезпечує необхідний його натяг.

3.12.Не допускайте захаращування верстака відходами, стружкою.

3.13.Своєчасно повертайте викладачу інструмент загального користування.

5. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1.Приберіть і приведіть у порядок робоче місце. Приберіть стружку з верстата за допомогою щітки.

4.3.Не здувайте стружки ротом і не змітайте її руками.

4.4.Упорядкуйте робоче місце, приберіть деталі, матеріал, сміття, відходи.

4.5.Приведіть у справний стан інструменти.

4.6.Старанно приберіть робоче місце (стружку не здувайте і не змахуйте руками).

4.7.Покладіть інструменти в порядок, встановлений викладачем.

4.8.Перевірте наявність і стан клинів на верстаку, затискні коробки (задню й передню) загвинтіть до встановленого зазору (не більше як 5 мм).

4.9. Приведіть себе до порядку і залиште майстерню з дозволу викладача.

4.10. Здайте робоче місце викладачеві.

4.11. Після виходу студентів чергові розпочинають прибирання приміщення.

5. Вимоги безпеки в надзвичайних ситуаціях

5.1. Негайно повідомте викладача:

при виявленні несправностей під час роботи;

- у випадку пожежі;

- при ознаках нездужання або захворювання;

- у випадку отримання травми чи ушкодження.

Дата добавления: 2015-10-13