Помилка » вчителя .

Завдання в темноті

Цей прийом також активізує самостійне мислення, допомагає за короткий термін часу встановити контакт з кожною дитиною, причому в формі найулюбленішої гри: задачу треба розв’язати з заплющеними очима.

Учитель:

-А тепер, опустіть голови,закрийте очі! (пауза, говоримо майже пошепки, повільно, виразно)

-Слухайте уважно.Я задумав число, додав до нього 6. Вийшло 9. Яке число я задумав? Покажіть пальчики. Діти, не піднімаючи голови і не розплющуючи очей, виконують обчислення усно, і пальчиками показують результат. Вчитель швидко проходить між рядами, доторкається до піднятих пальчиків дітей. Тим, хто показує три пальці, говорить тихо з похвалою: «Так!», «Молодець!», «Правильно!», «Дякую!»; тим, хто помилився повторює завдання ще раз на вушко.

В цьому прийомі велике значення має гра голосом: команди(«Опустіть голови! Закрийте очі! Слухайте уважно!») говоримо наказово, завдання – чітким шепотом, а також швидкість реакції (треба швиденько йти між рядами, обома руками доторкатися до пальчиків дітей і виражати їм свою оцінку – погодження або непогодження з відповіддю).

Помилка» вчителя.

В педагогічній практиці вкоренилась думка, що вчителю не можна помилятися. Звісно, методичні огріхи, незнання справи дійсно псують авторитет вчителя серед колег і учнів. Інша справа – «помилки» як методичний прийом. Вони –це свідчення і результат високої педагогічної майстерності. Суть цього прийому- турбота про розвиток самостійності, мислення дітей, задоволення їх почуття вільного вибору, бажання подорослішати. Саме в спілкуванні з вчителем перш за все відбувається ріст самоусвідомлення учня як особистості. Напевно, це неможливо в умовах, коли учитель завжди правий, а учень лиш бездумно сприймає всі його твердження, не сумніваючись в їх правильності. Необхідно залучати дітей до співпраці на уроці,вчити критичності мислення,вміння аналізувати свої і чужі думки і висловлювання, доказувати їх правоту. Суперечка з вчителем, спільний з ним пошук правильного рішення роблять дітей рівноправними учасниками навчального процесу,стимулюють їхню активність, дозволяють пережити радість успіху,інтелектуальної перемоги. Разом з тим цей прийом сприяє свідомості, вчить самоконтролю і саморегуляції своїх дій і навчальному процесу загалом. При спільній, колективній роботі «помилки» вчителя спрямовують пізнавальний пошук, зосереджують увагу учнів. Вчитель стає близькою, зрозумілою людиною,старшим другом, з яким можна ділитися своїми сумнівами, здогадками,враженнями, спостереженнями без страху за їх можливу помилковість.

Цей прийом потребує, по – перше, старанного обдумування «помилки»,: яку потрібно допустити «помилку»,на якому матеріалі і в зв’язку з розвитком яких здібностей. Результатом «помилки» мають стати зусилля пізнавальної діяльності дітей глибоке, усвідомлення правила, властивостей предмета, закріплення вмінь та навичок, встановлення істини. По – друге, «помилка» має бути як справжня навчальна ситуація. Вчитель має бути в цей час повністю серйозним, діловим, заклопотаним: «Невже правда помилився?! Не може бути! Давайте перевіримо!» Діти повинні повірити, що вчитель не глузує з них. І тоді вони щиро хочуть допомогти педагогу,жваво вступають в обговорення, виясняють істину. Крім того, діти захоплені грою,беруть на себе роль активного учасника пошуку правильного рішення. По - третє, після усунення «помилки» вчитель має подякувати дітям за те, що вони спостережливі і допомогли йому виправити «помилку».

На уроках математики прийомом допущення вчителем «помилок» можна скористатись для зміцнення обчислювальних навичок, створення необхідності правильності виконання дій, попереджуючи правильність результату.

Вчитель показує записаний на дошці стовпчик прикладів.

7+2=

*+6=10

10-*=2

-Продиктуйте, будь – ласка, свої відповіді хором, я запишу їх. Починаємо з першого прикладу.Пауза. Змах правою рукою.

Діти (хором):Дев’ять!

Вчитель:Поки я запишу результат прикладу, ви розв’язуйте другий!

Швидко приписує до першого прикладу цифру 10. Виходить 7+2=10.

Повертається до дітей і змахує правою рукою, щоби діти сказали хором, яку цифру треба написати на початку другого прикладу. Більшість дітей відповідають «Чотири!». Але більшість дітей помічають помилку у першому прикладі.

- А ось ви там неправильно написали …

- Там треба було написати 9, а не 10 …

Вчитель «не чує» і продовжує:

- Розв’язуйте третій приклад…

У цей час на початку другого прикладу пише цифру 3. Виходить 3+6=10.

у класі шум незгоди. Хто каже,що результат першого прикладу 9, а хто каже,що в обох прикладах записані не ті цифри.

- Ви допустили помилки …

Вчитель (здивовано):

- Чому ви зашуміли?

Діти:

- Там помилки!

Вчитель дивиться уважно на перший приклад.

- Тут має бути 9! А чому ви сказали мені 10?

Пише 9 замість 10.

Діти:

- Ми вам сказали 9,а ви написали 10.

Вчитель:

- Вибачте,будь ласка…

Діти:

- В другому прикладі теж помилка, замість 3 має бути 4!

Вчитель (задумливо дивиться на другий приклад):

- Ви праві …

Виправляє.

- Чому я так помиляюсь сьогодні, не розумію… Дякую, діти, що ви так пильно слідкуєте …Скажіть хором, яку цифру треба вставити в другому прикладі.

Змахує правою рукою.

Діти хором відповідають.

Дата добавления: 2015-10-13