На першому рівні знаходиться Банк Англії.На другому рівні знаходяться комерційні банки та небанківські кредитно-фінансові установи.

До основних функцій Банку Англії належать:

- реалізація грошово-кредитної політики уряду за допомогою змін процентних ставок по депозитах; - здійснення банківських операцій для уряду країни, а також надання консультації з питань економічної та фінансової політики; - представлення інтересів країни на міжнародних ринках; - забезпечення підтримки стабільного курсу національної валюти по відношенню до інших конвертованих валют; - виконання банківських операцій для комерційних банків; - проведення банківських операцій з іншими центральними банками; - емісія банкнот; - здійснення нагляду за кредитними установами, валютним і кредитним ринками та за банків.системою загалом.Система комерц.банків Великобританії представлена кліринговими, торговими, іноз та консорціумними банками, а також дисконтними домами.

Клірингові банки домінують у депозитно-позичкових операціях всередині країни. Торгові банки це юридичні особи, які надають банківські послуги іншим організаціям. Ці банки поєднують депозитно-позичкові операції для обмеженого числа клієнтів з активною емісійно-засновницькою діяльністю та наданням організаційно-консультативних послуг. Іноземні банки, це банківські установи, які функціонують на території Великобританії, проте управл. якими здійсн. з-за кордону. Консорціумні банки це інститути в яких беруть участь щонайменше дві кредитні установи, до того ж ні одна з них не має контрольного пакету акцій. Одним із типів комерц. банків у Великобританії є облікові (дисконтні) доми. Особливість їх діяльності полягає в тому, що у випадку необхідності отримання кредитів комерційні банки звертаються не в центральний банк, а в дисконтний дім, який має виключне право здійснення позичкових операцій в Банку Англії. Трастовий ощадний банк було засновано ще в середині ХІХ ст. у вигляді мережі трастових ощадних кас. Поступово трастові ощадні каси об’єдналися у однойменні банки, і в результаті в 1973 р. було створено Центр трастовий ощадний банк з метою координації діяльності банків, які входять у систему Трастового ощадного банку. Даний банк має статус клірингового банку. Жиробанк було створено у 1968 р. за ініціативою міністерства поштової служби у зв’язку із збільшенням операцій по грошових переказах, які проводяться через відділення зв’язку. У 1978р. він отримає назву – Національний жиробанк. По НЖ– квазідержавна установа, послугами якої користуються тільки державні відомства і місцеві органі влади при розрахунках із населенням.В інфраструктурі кредитної системи Великобританії активно функціонують небанківські кредитні установи.

28. Етапи еволюції банківської системи Англії.

Британська банківська система базується на багатих історичних традиціях і є однією з найбільших інноваційних систем світу. Банк Англії є найстарішим фінансовим інститутом. Ця установа з'явилася наприкінці XVII століття в Англії у результаті так званої угоди між майже збанкрутілим урядом та групою фінансистів.

Банківська система Англії у 1690-их роках складалася з кредиторів-банкірів, що надавали кредити з позикових засобів, та ювелірів, що приймали золото на депозити і потім надавали позику.

У 1690-х Англійський уряд виявив, що казна виснажена і грошей немає. Виявилось неможливим для уряду спонукати людей купувати його облігації після стількох років війни. Зібрати податки за більш високими ставками також не уявлялося можливим.

Тоді 1693 року було створено комітет Палати Общин, із метою пошуку способів одержання грошей для уряду. Тоді ж з'явився шотландський фінансист Вільям Петерсон, що запропонував від імені своєї фінансової групи цілком новий план уряду. В обмін на визначені привілеї з боку держави Петерсон запропонував створити Банк Англії, який би випустив нові банкноти і покрив дефіцит. Таким чином було укладено угоду. Одразу ж після утвердження Банку Парламентом у 1694 році сам король Вілтгельм ІІІ та деякі члени Парламенту поспішили стати акціонерами нової «грошової фабрики».

Спочатку у банку було 19 співробітників. Капітал Банку являв собою перший державний борг Великої Британії.

У другій половині XVIII століття з'явилися приватні банки, які випускали векселі. До 1793 року їх налічувалось близько 400. Фінансування війн, що тривають поколіннями, призвело до припинення платежів монетами третиною банків Англії, а потім і самим Банком Англії у 1797 році. Пізніше до них приєдналися й інші банки.

Така пауза тривала 24 роки до самого завершення війни з Францією. Під час цього періоду до 1821 року банкноти Банку Англії слугували дійсними грошима (хоча ще не узаконено), а пізніше стали законним платіжним засобом. Як і очікувалося, у цей період з'явилась низка ненадійних банків. У 1797 році в Англії й Уельсі було близько 280 «country» банків, а до 1813 року їх кількість перевищувала 900. До 1816 року загальна кількість банкнот становила 24 мільйона фунтів стерлінгів, збільшившись вдвічі у порівнянні з 1797 роком.

Проте у зв'язку з декількома фінансовими кризами у XIX столітті Банк почав відходити від комерційної банківської діяльності і переходити до спроб регулювання рівня відсоткової ставки. Одночасно він перетворився на кредитора останньої інстанції для банків, що перебували у скрутному становищі.

Етапи еволюції банківської системи Великобританії:

1694 р. – засновано центральний банк, як акціонерну компанію;

1861 р. – засновано Національний ощадний банк;

1946 р. – центральний Банк Англії націоналізовано;

1979 р. і 1987 р. – видано закони про банківську діяльність;

1998 р. – законодавчо закріплено незалежність Банку Англії.

Сучасна банківська система Великобританії має добре розвинену інфраструктуру, опирається на потужний грошовий ринок, тісно пов’язана з головними фінансовими центрами світу, переважно зорієнтована на обслуговування міжнародних економічних відносин. На першому рівні знаходиться Банк Англії.На другому рівні знаходяться комерційні банки та небанківські кредитно-фінансові установи.

Дата добавления: 2015-09-02